Із Городельського привілею 2 жовтня 1413 p.

1. Бажаючи землі литовські в певності, безпеці й кра­щому догляді зберегти й про постійну для них користь подбати: ті зе­млі, які завжди на праві чистому й мішаному досі держали й держимо від предків наших по праву народження, як державці законні, з волі, схва­лення й згоди панів, шляхтичів і бояр, у Королівство Польське знову інкорпоруємо, впроваджуємо, привласнюємо, з’єднуємо, приєднуємо, сою­зом зв’язуємо й назавжди закріплюємо, визначаючи їм самим з усіма їх во­лодіннями, землями, панствами, князівствами, волостями, маєтками й на всякому праві, чистому й змішаному, завжди бути єдиними безповоротно й непорушно з короною Королівства Польського.

2. Також усі церкви й весь клір названих вище земель Литви споруджені та які будуть споруджені, усі їх свободи, імунітети, приві­леї, вилучення й звичаї зберігають, згідно зі звичаєм Королівства Польського.

3. Пани [і] також бояри-шляхта земель наших даруваннями, при­вілеями й пожалуваннями тільки католики й Римській церкві підвладні, і кому герби пожалувані, господарюють, володіють і користуються, як пани і шляхта Королівства Польського своїми володіють і користуються.

4. Також пани й шляхтичі своїми вотчинами на рівному праві володіють, як пани Королівства Польського своїми звичайно володіють і пожалуваннями нашими, на які мають грамоти, що від нас діють і затвер­джені, подібним чином будуть володіти й мати вільну змогу їх прода­вати, міняти, відчужувати, дарувати й на користь свою повертати.

5. Також після смерті батька діти не повинні бути позбавлені вотчин, але повинні ними володіти, як пани й шляхтичі Королівства Польсь­кого своїми [вотчинами] володіють.

7. Не всупереч цим дарованим свободам, пани зобов’язуються буду­вати й поправляти укріплення й військові дороги та платити податки за старим звичаєм.

8. Усі пани й шляхтичі земель литовських вірності й належної християнській вірі постійності, нам, Владиславу, королю польському, й Олександру-Вітовту, вел. кн.

9. Також і урядниками призначаються лише католицької віри прихильники й підвладні святій Римській церкві. Також і всі постійні вря­ди земські, що є посадами, надаються лише сповідникам християнсь­кої [католицької] віри і до ради нашої допускаються й на раді нашій прису­тні, коли обговорюються питання про благо держави, тому що часто різни­ця в вірах приводить до різниці в умах.

11. Пани й шляхтичі Литви після смерті Олександра-Вітовта нікого не будуть мати або обирати великим князем і господарем Лит­ви, лише того, кого король польський і його наступники за радою прелатів і панів Польщі й земель Литви, вважатимуть за необхідне обрати. Од­наково також прелати, пани й шляхтичі Королівства Польського, коли ко­роль польський помре без дітей і законних спадкоємців, не повинні обира­ти собі короля й державця без відома та ради нашої, тобто великого князя Олександра, панів і шляхтичів названих вище земель Литви.

12. Названими вище свободами, привілеями й милостями тільки ті пани й шляхтичі землі Литовської можуть володіти й користуватися, яким зброя і герби шляхтичів Королівства Польського пожалувані, і шану- вателі християнської релігії, Римській церкві підвладні.

14. Грамоти, які королівству Польському й землям Литви й ра­ніше, сім чи вісім років, і після чи під час коронації нашої надали й дарува­ли, підтверджуємо, ратифікуємо, апробуємо й постійну силу даємо їм.

Белоруссия в эпоху феодализма / АН БССР. Ин-т истории. - Минск: Изд- во АН БССР, 1959. - Т. 1: С древнейших времен до середины XVII века. - С. 115-118.