Економічний стан держави

Починаючи пропагандистську кампанію за І І незалежність, активісти Народного руху A JL розклеювали статистичні таблиці про ду­шове виробництво головних видів промислової про­дукції в Україні Таблиці були переконливими За десятиріччя перебування у складі єдиного загально­союзного народногосподарського комплексу рес­публіка досягла істотних результатів у розвиткові економіки

Однак за вражаючими показниками випуску промислової продукції приховувалася зовсім непри­ваблива картина По-перше радянська проми­словість, у т ч українська, орієнтувалася не на по­треби людини, а на випуск продукції, прямо або по­середньо пов’язаної з військово-промисловим ком­плексом Структурна перебудова такої промисло­вості пов’язана з витратами величезних коштів уп­родовж багатьох років По-друге, т зв “базові га­лузі” української промисловості (передусім, вугле­видобуток і металургія) давно вже не користували­ся підвищеною увагою Держплану CPCP У роз­виткові нових потужностей перевага надавалася іншим репонам, з більш сприятливими техніко-еко- номічними показниками виробництва Зокрема, об­межувалися капіталовкладення в економіку Донба­су, натомість прискорено розвивалася добувна й об­робна промисловість Кузбасу

Галузі промисловості з обмеженим рівнем капіталовкладень у створення нових потужностей катастрофічно швидко старіли Справа в тому, що існуючі потужності в радянській промисловості де­сятиріччями майже не оновлювалися за рахунок амортизації, тобто коштів, що входили у собівартість продукції, а не в національний доход Частка амортизації, що призначалася для цілей оновлення (реновація), вилучалася в бюджет, а потім використовувалася для фінансування нового будівництва, найчастіше — в інших галузях і на інших територіях Така практика була можливою тільки в командній економіці На перший погляд, додаткове (понад фонд нагромадження у національному доході) фінансування капіталовкла­день у галузі, що вважалися пріоритетними, спри­ятливо позначалося на промисловості Однак така практика знекровлювала галузі, що недоодержува­ли створювані в них амортизаційні кошти і разом з тим не мали достатньої кількості асигнувань на но­ве будівництво В Україні до них належали не тільки галузі паливно-металурпйного комплексу, але й легка та харчова промисловість На багатьох підприємствах використовувалася техніка 20-х рр, постійно відроджувана методами капітальних ре­монтів Це призводило до випуску продукції низь­кої якості, перевитрат сировини, матеріалів і пали­ва, погіршення екологічної обстановки

Дер^кплан CPCP створював підприємства “під себе” Йому було зручно мати справу з гігантськи­ми підприємствами монопольного типу, продукція яких задовольняла потреби цілого регіону або всієї країни Створена в радянські часи промисловість загальносоюзного підпорядкування була цілісним самодостатнім організмом і аніскільки не залежала у фінансовому або техніко-економічному відно­шенні від території, на якій розміщувалася

Загальносоюзним міністерствам було підпоряд­ковано понад 2 тис найбільших підприємств Ук­раїни Після розвалу CPCP вони буквально завис­ли у повітрі Певний час ще підтримувалися старі виробничі зв’язки, хоча відразу почалися утруднен­ня з фінансуванням Гостріше стали відчуватися пе­ребої з матеріально-технічним постачанням

Промисловість України виробляла не більше 20% кінцевого продукту Основна частина й товар­ної продукції являла собою напівфабрикати або комплектуючі вироби, призначені для продовження виробничого процесу в інших республіках Вихід з налагодженої системи господарських зв’язків ініціювала не Росія, яка була зацікавлена утримати їх хоча б з політичних міркувань Він підштовхнув­ся прагненням українського керівнищва утвердити незалежність своєї держави переорієнтацією еко­номіки на Захід Але господарству України така стратегічна лінія дорого обійшлася По-перше, про­дукції українських підприємств на Заході ніхто не чекав, бо за світовими стандартами вона була неконкурентоспроможною По-друге, припинення або скорочення традиційних зв’язків залишило сотні підприємств без споживача, а відповідно — без фінансування

Економіка України традиційно залежала від до­нецького вугілля Після того як вугілля стало витіснятися більш дешевими видами палива, виник­ла залежність від нафти і газу Власних родовищ нафти в Україні завжди було мало, а поклади шебе- линського газу швидко вичерпалися Впродовж ос­танніх ЗО років нафта і газ у великій кількості над­ходили з інших регіонів CPCP Нафтогазове па си­во реалізувалося за цінами, які в десятки разів по­ступалися світовим Командна економіка радянсь­кого типу могла собі дозволити такі диспропорції, але платила за це майже повного відсутністю енер­гозберігаючих технологій

З початком інтеграції колишніх союзних рес­публік у світове господарство став неминучим про­цес ліквідації цінових диспропорцій Найбільш вра­жаючий розрив із світовими цінами спостерігався якраз у паливному комплексі Наслідком цього бу­ло спотворення статистичної картини виробництва національного доходу в міжреспубліканському розрізі Після того як Україна стала платити Росії і Туркменистану реальну ціну за нафту і газ, питома вага витрат на енергоносії у продукції, яку вона ви­робляла, стрімко піднялася Це означало підвищен­ня сукупних витрат виробництва і відповідне змен­шення маси валового внутрішнього продукту

Добиватися за цих умов економи палива запро­вадженням енергозберігаючих технологій було не­можливо Адже з падінням національного доходу здобуття коштів на відповідні капіталовкладення стало нерозв’язною проблемою 3 іншого боку, відсутність економічних реформ зводила нанівець можливість користуватися зарубіжними інве­стиціями Замінити куповане в Росії і Туркмени­стані паливо вітчизняним теж бу хо неможливо По- перше устаткування підприємств давно вже при­стосували для споживання нафти й газу замість вугілля По-друге, вуглевидобуток в Україні не зро­став, а скорочувався з 165 млн т в 1990 р до 70 мли т у 1996 р По-третє, після чорнобильської ка­тастрофи були переглянуті в бік істотного скорочен­ня всі плани використання енергії атома В резуль­таті сукупної дії цих факторів недостача енерго­носіїв стала найвужчим місцем української еко­номіки Вона великою мірою поглибила кризовий спад виробництва, властивий для всіх пострадянсь­ких держав у добу трансформації економіки з ко­мандної в ринкову

Ця трансформація відбувалася по-різному в Ук­раїні та Pocn Остання виявилася в значно кращих стартових умовах По-перше, вона менше постраж­дала від розриву зв’язків, утворених за десятиріччя існування єдиного народно-господарського ком­плексу CPCP, тому що мала переважну більшість підприємств із замкнутими в межах власних кор­донів циклами виробництва По-друге, в неї був стартовий капітал для реформ у вигляді “валютних” природних багатств — нафти, газу, золота, алмазів тощо.

Стратегія реформ у Pocn (т зв “гайдаро- номіка ”) виходила з монетаристської теорії Відповідно до рекомендацій міжнародних еко­номічних організацій входження в ринок відбувало­ся шляхом відмови від директивного втручання в народногосподарські процеси Вважалося, що утво­рюваний ринок сам регулюватиме попит і пропону­вання товарів, курси валют, величину заробітної плати тощо Такий курс у цілому правильний, але Його проведення вимагало знання законів ринкової економіки, обережності й поетапності у запровад­женні монетаристських методів, наявності твердої виконавчої влади, спроможної своєчасно здійсню­вати соціальний захист найменш захищених кате­горій населення

Російські реформатори в урядах Є Гайдара і В Чорномирдіна діяли методами проб і помилок Але вони все-таки діяли, наполегливо просуваю­чись до ринку Натомість українська політична еліта витрачала час на дебати про те, куди йти до капіталізму чи до соціалізму-* Відмова від нав’яза­ного комуністичною доктриною штучного поділу світу на суспільно-економічні формації відбувалася (якщо взагалі відбувалася) надто болісно й уповільнено Формування твердої виконавчої влади затяглеся, і тому державні органи виявилися не­спроможними активно впливати на економічну си­туацію

Ринкові реформи в Україні все-таки почалися, але не з волі їі керівництва, а за “законом сполуч­них посудин" Надто тісно пов язане з російською економікою, й господарство змушене було плента­тися в фарватері курсу, що прокладався за межами кордонів нової держави Це був найгірший з усіх можливих варіант трансформації командної еко­номіки в ринкову Власне, Україна не здійснювала справжніх реформ, а пристосовувала свою цілком залежну від державного бюджету економіку до ринкового господарств інших країн

Росія почала ринкові реформи з лібералізації цін на початку 1992 р Внаслідок цього ціни на газ в Україні за 1992 р зросли в 100 разів, а на нафту — в 300 разів Зростання цін на енергоносії почало розкручувати спіраль інфляції Падіння виробниц­тва й стрімке зростання собівартості продукції різко знизили бюджетні надходження від промисловості Водночас витрати бюджету невпинно підвищували­ся Дефіцит покривався випуском незабезпечених продукцією паперових грошей Інфляція поступово перейшла в гіперінфляцію За 1992 р гроші знецінилися в 21 раз, а за 1993 р, — у 103 рази Та­ких масштабів інфляції не спостерігалося в цей час у жодній країні світу

В 1994 р Національний банк України розпочав жорстку дефляційну політику і в липні добився най­нижчого (2,1%) рівня інфляції за попередніх три роки Але монетарні обмеження не підкріплювали­ся зниженням бюджетних витрат Короткочасне приборкання інфляції досягалося утворенням за­боргованості у виплаті заробітної плати, пенсій та інших соціальних видатків і зростанням креди­торської та дебіторської заборгованості в народно­му господарстві

Такі самі явища спостерігалися і в Роси, але в значно менших масштабах Б Єльцин у березні 1994 р назвав кризу неплатежів явищем, що загро­жувало національній безпеці В українській еко­номіці нагромадився потужний інфляційний по­тенціал, що поставив суспільство наприкінці 1994 р перед новим витком гіперінфляції

Інфляція практично припинила процеси нагро­мадження в галузях народного господарства Це означало, що розпочався фізичний розпад продук­тивних сил Руйнувався науково-технічний по­тенціал Питома вага асигнувань на науку в бюд­жеті скоротилася у 1990—1994 рр вчетверо, а чи­сельність науковців у Народному господарстві — втричі Сотні спеціалістів вищої кваліфікації з уста­нов Національної академії наук та університетів виїхали за кордон на тимчасову або постійну робо­ту

Запроваджені з 1992 р купони багаторазового використання розглядалися як попередники пов­ноцінної національної валюти — гривні Перехід на купони було здійснено за півроку В середині 1992 р Україна вийшла з рубльової зони

Гривню передбачалося ввести ще в 1992 р Але ситуація в економіці, що невпинно погіршувалася, зробила це неможливим Курс купоно-карбованця швидко падав У листопаді 1994 р в обігу з’явила­ся 500-тисячна купюра, але її реальна вартість не перевищувала й чотирьох доларів

В умовах інфляції такого масштабу відбулася обвальна бартеризація зовнішньої торгівлі Екс­портні поставки за бартером здійснювалися, як правило, за зниженими цінами, а імпортні — за за­вищеними Заборгованість України іншим країнам на середину 1994 р склала близько 7 млрд до­ларів Найбільше боргів припадало на частку Pocn і Туркменистану за поставку енергоносіїв

Намагаючись перешкодити знеціненню купоно- карбованця, уряд повернувся до випробуваних ме­тодів директивного господарювання Було запро­ваджено фіксований курс купонів по відношенню до долара і рубля Але це призвело тільки до зро­стання оборотів “тіньової економіки ”, колосального посилення корупції в державному апараті, величез­них перевитрат виробників під час експорту про­дукції і зовсім неймовірної втечі капіталів за кор­дон За різними оцінками, наприкінці 1994 р у розпорядженні вітчизняних власників на території України зберігалося від 2 до 4 млрд, а поза її межа­ми — від 10 до 20 млрд доларів США Цей відплив валюти остаточно знекровив українську економіку

Щоб скоротити емісію незабезпечених товар­ною масою грошей, уряд почав збільшувати питому вагу податків з прибутку Врешті-решт в Україні було встановлено найвищу в світі ставку прибутко­вого податку з громадян — 90% Але це призводи­ло або до гіпертрофованого зростання “тіньової економіки ”, або дальшого згортання виробничої та комерційної діяльності Такою була ціна відмови від ринкових реформ в умовах розкладу командної еко­номіки

Небажання впливових представників “парти влади йти шляхом реформ призводило до прогре­суючого колапсу народного господарства Експерти Міжнародного фінансового фонду засвідчили, що економічна ситуація в Україні 1994 р стала гіршою, ніж у будь-якій країні, за винятком воюючих

Світова класифікація відносила Україну до лідерів за темпами спаду виробництва Лише у 1994 р його обсяг у промисловості скоротився май­же на 28 відсотків, сільському господарстві — на 17, валовий внутрішній продукт — на 23 відсотки

Дефіцит державного бюджету у кілька разів пе­ревищував критичну величину Практично весь він фінансувався за рахунок грошової емісії

Економіка перебувала у стані глибокої гіпер­інфляції, яка дедалі розкручувалася, поглинаючи все — доходи населення і бюджету, основні фонди й обігові кошти підприємств та організацій

Рівень інфляції у 1994 р сягнув 10 тисяч 200 відсотків, тобто зріс у 102 рази І це за умови, що близько 70 відсотків цш були державно-регульова- ними і діяв механізм фіксованого валютного курсу

Майже два роки Україна не обслуговувала свої зовнішні борги на це просто не було коштів

Криза ставила під сумнів державну неза­лежність Зубожілі люди у відчаї все частіше поча­ли питати себе якщо керманичі держави неспро­можні забезпечити життєдіяльність суспільства, то чи не краще було б відродити Радянський Союз-¹ Поширилася легенда про те, що причиною розпаду CPCP була “біловезька змова” Б Єльцина, Л Кравчука і C Шушкевича Під час виборного марафону 1994 р немало кандидатів у депутати Верховної Ради пропонували найпростіший спосіб розв’язання проблеми енергоносіїв — приєднання до Pocn

Такі настрої в суспільстві стривожили “партію влади” Для багатьох її представників національні інтереси вийшли на перший план порівняно з кор­поративними Врешті-решт втрата державності дошкульно вдаряла по корпоративних інтересах, бо перетворювала “партію влади” в те, чим вона вже була до 1991 р — виконавця рішень, що приймали­ся за межами України

Тому проголошена новообраним Президентом Л Кучмою у жовтні 1994 р стратегія економічних перетворень була в принципі схвалена Верховною Радою Не змінюючи радикально складу Кабінету міністрів, Президент залучив нових людей, здатних здійснювати реформи, і розпочав їх з основного — лібералізації цін та валютного курсу

Деякі депутати Верховної Ради висловили не­згоду з президентським курсом Натомість пропо­нувалося встановити державний контроль за зовнішньою торгівлею та валютним курсом

У запропонованих заходах не було нічого ново­го Адже восени 1994 р уряд уже розпочав згор­тання ринкової лібералізації, запровадженої раніше під впливом російських реформ Тоді закрилися торги міжбанківської валютної біржі, було введено нереально низький фіксований курс і відповідно ліцензування експорту багатьох товарів Та адмі­ністративне втручання в макроекономічні процеси призвело до дальшого поглиблення кризи Як уже вказувалося, різко зросла інфляція, збільшилося від ємне сальдо платіжного балансу, економічна ак­тивність стала в небезпечно великих масштабах пе­реміщуватися з легальної сфери у нелегальну По­силення властивого командній економіці директив­ного начала призвело до зворотного результату по­слаблення реального впливу держави на розвиток народногосподарських процесів, нарощування об­сягів неврахованого виробництва та позабан- ківського грошового обігу, масового приховування, у тому числі за кордоном, прибутків від реалізації продукції та невиплат податків Блокування реформ вело у безвихідь Саме такий висновок й було зроб­лено у доповіді “Шляхом радикальних економіч­них реформ”, представленої А Кучмою у Верховну Раду

Одночасно з першими заходами щодо еко­номічної лібералізації Президент зробив ефективні кроки для поліпшення політичних відносин з двома головними партнерами України на світовій арені — Росією і США

У відносинах з Росією важливо було^відновити втрачені за 3 роки економічні зв’язки Йшлось не про механічне відтворення зв язків, властивих для загальносоюзного народногосподарського ком­плексу Це було б і неможливо, тому що більше не існувало колишньої неринкової Росії Малось на увазі не одержання пільг і привілеїв в обмін на по­ступки, що означали б ущемлення державного су­веренітету А можливості для взаємовигідного еко­номічного партнерства на рівноправній основі між Росією та Україною винятково великі Ix не можна не використовувати, особливо в тяжкий для обох країн період переходу до ринкової економіки

У взаємодії з Верховною Радою А Кучма опе­ративно розв’язав проблему приєднання України до Договору про нерозповсюдження ядерних оз­броєнь, яка істотно затьмарювала відносини з США Під час його візиту до Вашингтона були ук­ладені нові угоди про надання американської допо­моги Україні у здійсненні економічних реформ Се­ред країн, що одержують допомогу від США, Ук­раїна вийшла на четверте місце в світі після Ізраїлю, Єгипту та Pocn

За три роки після проголошення, курсу на ради­кальні реформи в українській економіці намітилися певні позитивні зрушення, значною мірою вдалося вийти з практично некерованого економічного што­пора В основному було завершено етап грошової стабілізації Здійснено лібералізацію цін, валютно­го курсу, механізмів зовнішньої торгівлі, малу при­ватизацію, роздержавлення земель Запроваджено систему неемісійного, ринкового обслуговування бюджетного дефіциту Усунуто таке потворне по­родження адміністративної системи, як тотальний товарний дефіцит

Українська гривня стала однією з високо- стабільних грошових одиниць У 1997 р середнь­омісячна інфляція не перевищувала одного відсотка Облікова ставка Нацбанку складала 21 відсоток проти 300 в жовтні 1994 р

Експорт українських товарів та послуг зріс на 20,8 відсотка Це один з найвищих показників се­ред країн Центральної та Східної Європи

З жовтня 1994 р по квітень 1997 р заробітна плата зросла у валютному еквіваленті більш як у 4 рази — з 22 доларів США до 90

Однак економічну кризу подолати не вдалося Уряд у різних складах виявився неспроможним за­безпечити адекватне управління економічними про­цесами, був мало ініціативним Останній період йо­го діяльності сприяв тінізацп української економіки, відлякував зовнішніх інвесторів Законотворча діяльність парламенту була надто політизована Це зумовило прямі економічні втрати для держави, створило несприятливий економічний режим у країні Багато часу і енергії втрачено на безплідну, виснажливу боротьбу всередині самої влади

Припустився помилок у кадрових питаннях Президент України Як наслідок, кожен рік позна­чався зміною уряду Зокрема, у червні 1995 р го­ловою уряду був призначений Є Марчук, у травні 1996 р його замінив П Лазаренко, у червні 1997 р Кабінет Міністрів очолив В Пустовойтенко

Тому, набуті позитивні результати не набули стійкого характеру, не забезпечили загальноеко­номічне оздоровлення Усе це гостро поставило зав­дання адаптації стратеги 1994 року до сучасних умов, доповнення її програмою антикризових дій

Основні її напрямки були визначені у доповіді Президента України з нагоди першої річниці Кон­ституції

Вузлові конструкції антикризової програми такі

Перше Принципові заходи до лібералізації економічного режиму в Україні

Друге Суттєве прискорення приватизаційного процесу

Третє Здійснення комплексу заходів з ле­галізації тіньової економіки І насамперед за раху­нок лібералізації податкової політики та оптимізацп загального економічного режиму

Четверте Істотна активізація інвестиційного процесу Підприємства, які мають стратегічне зна­чення, буде перетворено в акціонерні товариства

П’яте “Економізація” зовнішньої політики Ук­раїни Зокрема, отримання максимального еко­номічного ефекту від принципових змін в політич­них стосунках з Росією

Товарооборот з цією країною 1996 р дорівню­вав 17 млрд $ 3 Німеччиною, яка посідає друге місце серед наших партнерів, цей показник складає 1,4 млрд $

Але вже в першому кварталі 1997 р товарообіг з Росією скоротився на 20% проти аналопчного періоду попереднього року

Шосте Зміна ситуації у сільському госпо­дарстві За оцінками експертів, у 1996 р наші се­ляни за кожну тонну пшениці отримали на 60 $ менше, ніж в інших країнах Причина — надто ви­сокі видатки на первинну переробку і збут Загаль­на сума втраченої виручки — приблизно 1 млрд $

Сьоме Виведення на пріоритетний рівень еко­номічної політики соціальної сфери

На рік проголошується мораторій на підвищен­ня цін в житлово-комунальній сфері Саму кому­нальну інфраструктуру буде демонополізовано

Призупиняється дія урядової постанови про відключення газу та електроенергії індивідуальним користувачам, які мають заборгованість

Пропонуються надзвичайні заходи для погаше­ння заборгованості по заробітній платі, включаючи майнову відповідальність керівників підприємств, що заборгували своїм робітникам, примусовий аук­ціонний продаж ліквідних ресурсів таких під­приємств з виплатою виручених коштів людям

З 1998 р передбачалося запровадження систе­ми страхування депозитних вкладів населення, га­рантувати захист доходів населення від інфляції у випадках, якщо вона перевищить 5 відсотків на місяць, розпочати пенсійну реформу, приступити до структурного реформування системи заробітної плати

У зв’язку із загостренням проблеми безробіття надалі кожен крок економічної політики повинен оцінюватися під кутом зору зайнятості, створення нових робочих місць та поліпшення умов пращ На­приклад, в Україні на середину 1997 р було лише 150 тис малих підприємств, тоді як, скажемо, в Польщі — 2 млн Ці підприємства у нас забезпе­чували зайнятість 5% населення В Pocn — 20% У країнах Західної Європи — 60-85%

Восьме Упорядкування економічного життя І перш за все в енергетичному секторі За рівнем ефективності використання енергоресурсів Україна посідає одне з останніх місць у світі Наш показник складає 400-500$ з однієї умовної тонни, а серед­ньоєвропейський — біля 3000$

Маючи у 23 рази менший обсяг ВВП, ніж Німеччина, в Україні газу споживається на душу населення на 20% більше, ніж у цій країні

Щорічно в Україні просто витрачається 4-5 млрд м3 газу А це майже швмільярда доларів Під час транспортування втрачається шоста части­на (ЗО млрд кВт-год ) виробленої протягом року електроенергії При цьому в ряді обленерго витрати на транспортування складають від 33 до 48% В той час як середній рівень по Україні — 18%, а в деяких регіонах — від 6 до 10%

Навіть стисла характеристика невідкладних антикризових заходів, вказує на те, що у 1997— 1998 рр зробити справжній прорив на голов­ному напрямі державного будівництва — економіч­ному

Ця важка і копітка робота потребувала високої відповідальності влади перед суспільством та людь­ми, незалежного організаційного та правового за­безпечення

Враховуючи начальну необхідність набуття вла­дою єдності та взаєморозуміння в період здійснен­ня цих антикризових заходів, Президент України запропонував утворити Вищу економічну Раду у складі Голови та керівників ключових економічних комітетів Верховної Ради, глави Уряду, віце- прем’єр-міністрів, колишніх прем’єр-міністрів Ук­раїни, інших посадових осіб

7 липня 1997 р Президент України підписав указ “Про Вищу економічну Раду Президента Ук­раїни” у складі 30 осіб

На неї покладались завдання розробленя про­позицій та проектів рішень щодо стратеги і тактики економічної реформи, здійснення моніторингу ходу економічної реформи, аналізу та прогнозу еко­номічної ситуації в державі, координація заходів органів державної влади та громадських організацій щодо здійснення економічної реформи

Того ж дня було прийнято указ “Про державну комісію з проведення в Україні адміністративної ре­форми для вироблення її концепції, визначення ор­ганізаційно-правових засад, стратеги і тактики її проведення, розроблення конкретних механізмів і строків впровадження адміністративної реформи, підготовки пропозицій щодо

структури органів виконавчої влади з поступо­вим переходом від галузевого до функціонального принципу побудови міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, що має призвести до спрощення і підвищення ефективності управління, скорочення непотрібних ланок управління, запро­вадження дійової системи державного контролю, перебудови державної фінансової системи, структу­ри, функцій і методів діяльності місцевих органів виконавчої влади, дерегуляцп та спрощення систе­ми управлінських послуг, які надаються на різних рівнях виконавчої влади фізичним та юридичним особам, удосконалення законодавчої бази адміністративних правовідносин, економічних засад діяльності органів державної влади, впровадження дійових адміністративних процедур, запроваджен­ня в Україні раціонального адміністративно- територіального поділу, реформування системи підготовки та перепідготовки управлінських кадрів, експертна оцінка концепцій і проектів нормативно- правових актів, спрямованих на створення правової бази адміністративної реформи, аналіз діяльності органів виконавчої влади та органів місцевого само­врядування для здійснення адміністративної рефор­ми та надання допомоги в її проведенні, розгляд пропозицій і програм наукового, матеріально- технічного, кадрового та фінансового забезпечення адміністративної реформи

Першого Президента України Л M Кравчука було призначено Головою Комісії

Водночас Президент України висловив го­товність розглянути пропозиції ряду фракцій та ок­ремих народних депутатів щодо продовження терміну повноважень Верховної Ради на один рік За однієї умови цей час має бути використано не для політичних розборок, а для прийняття найбільш невідкладних законодавчих актів, насамперед в економічній сфері, на розвиток конституційних по­ложень, що зобов’язувалися зробити парламен­тарії

Такий крок був продиктований тим, що з набли­женням парламентських виборів, які мають відбу­тися в березні 1998 р, у Верховній Раді почали на­ростати передвиборні пристрасті, замішані на політичному протистоянні і популізмі, що серйозно дестабілізувало становище в державі й суспільстві, паралізовувало роботу з подолання кризи в еко­номіці Саме через це бюджет на 1997 р було прийнято через півроку

Не потребує доказів і те, що наше законодавст­во схоже на клаптикову ковдру з великими дірками А новий депутатський корпус, судячи з попереднь­ого досвіду, може увійти у робочий ритм через рік після початку своєї діяльності

Ця ініціатива Президента України неоднознач­но сприйнята у середовищі політичних партій та в депутатському корпусі, але була одностайно підтри­мана на низових рівнях влади, що показали госпо­дарські активи, які пройшли в усіх областях, містах Києві та Севастополі, Автономній Республіці Крим у липні 1997 р