Донесення очевидця подій капітана К. Марковича генералу Ісакову про повстання сіроми на Січі 26 грудня 1768 р. та про його придушення (2 січня 1769 р.)
26 грудня після пробиття вечірньої зорі (як це у них прийнято) козаки Запорозького війська насильно відбили свої літаври від гармат і почали бити тривогу. Забравши всю голоту Запорозького війська та зчинивши великий крик і стрілянину, підняли бунт.
Спочатку пішли до будинку кошового з наміром убити його, але він потайки вискочив через верх стелі і сховався у нашому містечку1. Тут же, в містечку, з ним врятувалась і інша старшина, а будинки й майно їхнє пограбовано. Бунтівники одностайно хотіли змінитикошового і інших старшин. Ось через що 27 числа кошовий Кал- нишевський і інша старшина просили мене, щоб я пішов до бунтівників і дізнався, шо вони думають робити.
Залишивши свій кишеньковий годинник і гаманець з грішми кошовому Калнишевському, я пішов проміж тих бунтівників у напрямку до церкви, де побачив велику суперечку, крик і вбивства. Я почав їх умовляти, щоб вони обрали собі кошовим, кого захочуть, що їм у цьому ніхто не чинитиме перешкоди. Вони погодились зі мною і обрали було собі кошовим Пилипа Федорова, який колись був кошовим, та інших старшин. Приблизно через три години я почав умовляти нового кошового, щоб він наказав їм розійтись по куренях і припинити бунт, оскільки їх воля виконана. Так він і наказав, і все стихло. Я залишився сам у хаті кошового, а тим часом через капрала жовтого полку Василя Чернецького, який був при мені, повідомив у містечко майору і кошовому Калнишевському і його старшині, що нового кошового обрано, і всі бунтівники заспокоїлися, за винятком трьохсот, і що тепер якраз найкращий момент напасти на них, а також, щоб прислали до мене, якщо самі не хочутв йти, одну гармату і скільки є козаків, які не підтримували бунтівників. За моєю вимогою і згодою Калнишевського майор, який виконував обов’язки коменданта, прислав до мене в Січ одну гармату, п’ятьох гармашів та при тій гарматі кількох запорозьких козаків. Як тільки я побачив зазначених гармашів біля воріт, я зразу ж наказав їм стріляти з усіх боків по вулицях. Всіма прибувшими козаками і гарматою командував я, а з їх старшин і наших офіцерів більше не було нікого. Саме так усіх втихомирили і знову кошовим відновили при владі Калнишевського з його старшиною. А деяких (бунтівників) з гармат і рушниць побили...
Записки історико-філологічного відділу УАН, кн. XI, стор. 225—226.
147.