ДЕРЕВ’ЯНА МОНУМЕНТАЛЬНА АРХІТЕКТУРА КНЯЖОГО ГАЛИЧА В НОВІТНІХ АРХЕОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕННЯХ

Б.П. Томенчук (Івано-Франківськ)

В останні два десятиріччя, завдяки широким і комплексним археологічним дослідженням[V], які проводились на території давнього Галича, розкрито цілий ряд нових пам'яток дерев'яної монументальної архітектури¹: як культової (переважно церковної), так і світської (цивільної і військової).

До першої групи можна віднести фундаменти чотирьох дерев'яних церков ХІІ-ХІІІ ст. та більш раннього (середина Х ст.) поховального комплексу - літописної Галичиної Могили. До другої - оборонні споруди (включаючи системи в'їзду) та три великі князівські палацові комплекси з їх житлово-господарськими та адміністративними частинами (рис. 1).

1. Курган Г аличина Могила. Знаходиться в центральній частині південного (2) майданчика Крилоського городища в його найвищій частині (315,8 м). Розвідкові розкопки Т Зємєнського (1883 р.), Й. Пеленського (1911 р.) та Я. Пастернака (1934 р.) не виявили будь-яких слідів поховання.

В 1991-1992 рр. дослідження провела новостворена тоді слов'яно-руська археологічна експедиція Інституту археології НАНУ та Івано-Франківського краєзнавчого музею². В результаті розкопок було встановлено, що діаметр первісного насипу кургану становив 20 м. Навколо нього виявлено сліди стінки-крепіди з дерев'яних колод довжиною 3-5 м, настелених в радіальному порядку по відношенню до центру. Висота цієї потужної дерев'яної стіни становила, очевидно, 1-1,5 м. Загальний діаметр кургану разом з дерев'яною крепідою був 26-30 м. Висота кургану могла дорівнювати 3-3,5 м. Вершина, очевидно, зрізана (плоска). В центральній частині кургану (1,8-2 м від сучасної поверхні) виявлено залишки дерев'яного човна-однодеревка, довжиною 3,6 м, який було вміщено в невелику яму. Орієнтація човна північ-південь (ніс) (рис. 2). В носовій частині знайдено комплекс речей спорядження знатного воїна. Зокрема, круглий (42,6 см) щит, покритий золотою фольгою, два наконечника стріл, дротик, великий бойовий варязький ніж - скрамасакс, та три бойові сокири (рис.

2. Дерев'яна церковна архітектура.

В 1986-1990 рр. львівським архітектором Ю.В. Лукомським на посаді княжого Галича

Рис.1. Давній Галич (Крилоське городище). План та розміщення архітектурних споруд.

було виявлено і досліджено три дерев'яні храми. В 1988-1989 рр. автором проводились розкопки ще одного, четвертого храму в східній околиці міста (3 км від Крилоського городища) (рис. 4).

Перший храм знаходився на території невеликого монастирського комплексу (ур. Царинна). План кам'яних фундаментів церкви мав форму рівнораменного хреста, видовженого зі сходу трьома апсидами. Всередині були два стовпи - колони. Загальні розміри храму на рівні фундаментів 18,9?14,65 м. Підлога вимощена тесаними кам'яними плитами та керамічними плитками. Окремі з них мають зооморфні та рослинні рельєфи. В церкві знайдено три вапнякові саркофаги. Окремі поховання (багатошарові) виявлено навколо храму³.

Другий храм досліджено на протилежному березі р.

Третій храм досліджено на північно-східній околиці Крилоського городища, на території невеликого монастирського комплексу (ур. Воскресенське, Юріївське). Церква, згідно кам'яних фундаментів (вимостка галькою), мала бути восьмигранною, дещо видовженої форми (по осі північ-південь). Внутрішні розміри: 8,25 м (поздовжня вісь) і 7,5 м (поперечна вісь). Об'ємно-просторова композиція «восьмерик на восьмерику» із заломом та світловим барабаном. Під підлогою з керамічних плиток (трикутних) виявлено 6 поховань. Навколо цієї невеликої ротонди-усипальниці виявлено багатошарове кладовище (розкопки О.М. Іоаннісяна у 1988 р. та автора у 1994 рр.)⁵.

Рис.2. Курган Галичина Могила: А - розріз кургану; Б - розріз човна: 1-3 - сокири, 4 - скрамасакс, 5-6 - стріли, 7 - тесло, 8 - золотий щит, 9 - дротик, 10 - дерев’яний предмет, 11 - кріплення керма-весла.

Рис.3. Курган Галичина Могила. Поховальний інвентар.

Четвертий храм знаходиться на території невеликого укріпленого монастиря в його центральній, підвищеній частині (ур. Гора-Монастир, х. Пітрич). Виявлені нами кам'яні фундаменти належали невеликій (6,2?4,8 м) дерев'яній однозрубній споруді без апсиди типу каплиці-усипальниці. Північна стіна мала залом (1,5 м) який сприймається як своєрідний апсидний (вівтарний) приділ.

3. Оборонні споруди Крилоського городища.

В історії давнього Г алича можна виділити три основні періоди: долітописний, літописний і пізньосередновічний⁷. І всі вони пов'язані з Крилоським городищем, яке на протязі Х- ХУІІ ст. було політичним і релігійним центром Галицької землі. Найперші укріплення на Крилоському городищі було споруджено ще в часи фракійського гальштату (І фаза). В середині Х ст. будуються нові укріплення. Це великохорватське городище набуває функцій міста-поліса (ІІ фаза, будівельний горизонт). В середині ХІІ ст. на Крилоському городищі знаходився дитинець міста з його князівським двором (7 га), єпископським кафедральним монастирем (1,5 га) в ур. Золотий Тік. В ХІУ-ХУІІ ст. тут були епізодично резиденції галицьких митрополитів, митрополичих намісників і єпископів. Все це наклало відбиток на відповідну зміну оборонних споруд⁸.

Крилоське городище розміщене на високому (70 м) мисовидному виступі правого берега р. Лукви (пр. р. Дністер). З заходу мис захищений обривистим берегом р. Лукви, а зі сходу

Рис. 4. План дерев ’яного храму в 3 км від Крилоського городища (розкопки автора 1988-1989 рр.).

глибоким яром Мозолевого Потоку. По їх краю були споруджені і додаткові оборонні стіни та ескарпи. З напільної (південної) сторони знаходились окремі лінії з потужних дерев'яно- земляних оборонних стін (вали 1). Загальна довжина городища становила біля 1200 м, при найбільшій ширині до 600 м. Майданчик городища має значний нахил до північного сходу (перепад висот біля 45 м), південного-заходу (15 м) та в бік яру і ріки.

Південна, перша лінія оборони являє собою єдину трьохрядну систему валів та ровів, споруджених одночасно в широкій (100 м) природній улоговині та на яскраво вираженому тут вододілі Лукви і Мозолевого Потоку (шириною 540 м), що вплинуло на всю її планіграфію. Два перші вали були однотипними. Їх основу складає жовта ущільнена глина (ширина валу 6­8 м, висота 1,5-2 м). Земляні вали мають лише зовнішню невисоку дерев'яну підпірну стінку для надання їм більшої крутизни і як засіб від розповзання. Перед валом знаходились невеликі рови (шириною 9-11 м і глибиною 2-2,5 м). На валу знаходилися, очевидно, стіни стовпової конструкції (висотою 1,5-2 м). З внутрішньої сторони валу були сформовані терасовидні довгі майданчики (шириною 8-12 м) призначені для швидкого розгортання війська (в т.ч. кінного) вздовж оборонних стін.

Третій оборонний вал двохфазовий. В його основі виявлені ранні укріплення. Це була висока (3-5 м) стіна-частокіл, яка вкопана в материк (0,6 м), а у верхній частині виходила на гребінь земляного валу. Останній мав висоту 2-3 м. Перед стіною-частоколом сформовано зовнішній вал (шириною 4-6 м), який укріплений двохярусними підпірними дерев'яними стінками висотою до 1,5 м. З внутрішньої сторони було сформовано внутрішній вал (шириною 8 м), який також укріплено невисокою підпірною дерев'яною стінкою. Загальна ширина всього оборонного валу становила близько 15 м при висоті до 2 м. На вершину валу виходила вище описана дерев'яна стіна - частокіл (вище 1,5-2 м), вздовж якої проходила невелика (2 м) бойова доріжка. Перед валом розміщувався оборонний рів шириною 9,5 м і глибиною 4,5 м. У давньоруський час вал було відновлено. Зроблено його підсипку і встановлено нові оборонні стіни стовпової конструкції, вздовж яких проходила мощена камінням бойова доріжка. Було поновлено і оборонний рів.

Рис.5. Церковний комплекс в ур. Царквиська /церква, кладовище, палац/.

Ширина по фронту всієї першої оборонної лінії (вал 1; 2; 3) становила 540 м, а глибина оборони близько 100 м.

Четвертий оборонний вал (вал 4) знівельований ще в давні часи. Нашими дослідженнями виявлено, що вал насипано з жовтої ущільненої глини, яка зараз простежується на розореній поверхні полосою з глини і каміння (галька). Ширина валу 11м, а збережена висота 0,5­1 м. Із зовнішньої, пониженої частини, вал забезпечений від зсуву потужною дерев'яною (подвійною) стіною-частоколом, від якої збереглася траншея шириною 1,7-2 м і глибиною 2,1 м. Висота стіни, очевидно, становила 6 м. Перед нею проходила широка (2,5 м) берма, яка забезпечувала стійкість вкопаної частини частоколу. Берма закінчувалась коритоподібним ровом шириною 10 м і глибиною 1,7 м. Всі ці конструктивні особливості оборонної стіни пояснюються значним перепадом висоти (4 м) від основи валу до дна рову. З внутрішньої сторони валу знаходилась житлово-господарська прибудова (шириною 3,5-4 м). Ширина по фронту четвертої лінії оборони 550 м. Глибина оборони 26 м. Датується серединою - другою половиною Х ст.

В центральній частині валу досліджено залишки в'їзду (розкопки автора в 2005 р.), який зорієнтований відносно осі Галичиної могили і південного (1) в'їзду. Виявлено сліди кам'яних фундаментів на дерев'яній основі (клини), які укріплювали сам вал, а також служили фундаментом дерев'яних конструкцій в'їзду. Вони утворювали основу складної системи в'їзду, який складався з трьох зрубних, конструктивних елементів, пов'язаних між собою під невеликим кутом. Їх розміри: 4,8?6?4,7?6 м. Загальна довжина в'їзду становила 14 м, а ширина біля 6 м. Перед самим в'їздом рів відсутній. Зараз поки що важко говорити про характер в'їзду, який міг мати як вежоподібний характер, так і міг відноситись до окремого

Рис.6. Західний палацовий комплекс. План.

простого відкритого «коридорного» типу з двома (трьома) брамами. Але традиційно він відноситься до системи «косих воріт» і датується, як і сам вал, Х ст. В ХІІ-ХІІІ ст. його було знівельовано. Ця територія в літописі вже фігурує як «за містом» (за княжим двором).

П'ятий оборонний вал (вал 5). Загальна ширина по фронту цієї п'ятої, основної лінії оборони Крилоського городища становить близько 600 м. В залежності від різних топографічних умов захисту (рельєфу), п'ятий оборонний вал в цих місцях також мав різні конструктивні особливості. Крім того, простежено 4 будівельні (хронологічні) горизонти: фракійського гальштату, Х ст., ХІІ-ХІІІ ст., ХУІІ ст. Найбільш потужними вони були в часи ХІІ-ХІІІ ст., коли тут, на Крилоському городищі знаходився дитинець княжого Галича. В центральній частині вал мав висоту 4-6 м і ширину 13-14 м. За конструкцією це могли бути п'ятирядні городні, засипані жовтою ущільненою глиною. Зовнішній оборонний рів мав ширину 30-35 м і глибину до 8 м. В південно-східній частині (біля Південного палацового комплексу) вал мав висоту лише 1,5 м і ширину 7-7,5 м. За конструкцією це були трьохрядні городні, заповнені ущільненою глиною. З внутрішньої сторони до них примикали житлово- господарські зрубні стіни шириною 3 м.

Найбільш складними були укріплення в північно-західній частині валу, де було значне пониження загального рельєфу та наявність природного яру. Це привело, в більш ранні часи, до значних будівельних (земляних) робіт по штучному нарощенню краю майданчика городища, на якому вже було споруджено самі оборонні стіни. В середині ХІІ ст. тут, на залишках оборонних конструкцій часу фракійського гальштату ІХ ст., була побудована

Рис.7. Західний палацовий комплекс. Керамічний комплекс.

Рис.8. Західний палацовий комплекс. Керамічні поливні плитки.

потужна дерев'яна оборонна (трьохрядна) стіна. Її загальна ширина становила близько 12,5 м. Зокрема, на вершині валу-платформи (підсипаної), досліджено 8 оборонних клітей, які належали до зовнішньої зрубної стіни. Внутрішні розміри клітей-бійниць в середньому становили 1,6-1,9 м (ширина) і 5 - 5,10 м (довжина). За формою вони були трапецієвидні або прямокутні. Підлога полого опускалась по схилу валу до внутрішнього ряду зрубних стін. Тут досліджено 7 клітей. Їх розміри: 2-3 м (ширина) і 3,3-3,7 м (довжина). За формою всі вони прямокутні. на відміну від зовнішнього ряду клітей-бійниць, середній ряд клітей мали військово-господарське призначення. Третій ряд клітей, з середніми розмірами 3,5?4,5 м, примикав до другого ряду внутрішніх клітей. Наявність тут печей дозволяє говорити про їх житлово-господарське призначення. В цілому, досліджені залишки цієї оборонної стіни (середини ХІІ-ХІІІ ст.) фіксуються надзвичайно потужним шарам спаленини і обмазки (0,3-0,7 м).

В цей же період нами було проведено дослідження і в інших частинах Крилоського городища, які в цілому подібні до вищеописаних.

Палацові комплекси.

На території центрального майданчика городища (обмеженого п'ятим оборонним валом), де знаходився княжий двір, виявлено два великі дерев'яні палацові комплекси: Західний і Південний.

Західний палацовий комплекс (розкоп 3, дослідження 1994-1996 рр.). Знаходиться на віддалі 100 м на північний захід від Собору. Перепад висот між ними 8 м. Майданчик під палацом мав також перепад висот. Це була велика дерев'яна, очевидно, чотиричленна багатоповерхова будівля на палях (стільцях-опорах). Її загальні розміри: довжина 24,5 м, найбільша ширина 15 м, діагональ 28,5 м. Західне приміщення розміром 6,5?11 м, центральне 6?15 м, східне 7,5?11 м і північно-східне 3,5?5,5 м (рис. 6). Азимут 120°. Особливість конструкції і плану визначались топографічними умовами місцевості. А саме - значним перепадом висоти по лінії захід-схід (біля 3 м на 24,5 м) та по лінії північ-південь 1,5 м на 15 м. Ця особливість корегувалась різною кількістю стовпів, які були розміщені по периметру приміщень будівлі і виконували роль їх фундаментів. Всього виявлено 37 стовпових ям. З них 15 ям були подвійними (вісімкоподібними). Ще, можливо, 10 ям знаходяться за межами дослідженої площі. Таким чином, загальна кількість стовпових ям могла становити біля 50. Найбільша концентрація стовпових ям простежується в західній частині будівлі, де найбільший перепад висот. Тут віддаль між стовпами 0,8-1 м. В східній частині, де перепад висот найменший, віддаль між стовповими ямами 4,5-6 м. Якщо прості стовпові ями розміщені по периметру будівлі, то подвійні ями розміщувались вздовж внутрішніх, подвійних стін суміжних приміщень. Одиничні вісімкоподібні ями могли появитись також в результаті ремонту, заміни, тощо.

Діаметр стовпових ям в середньому 0,8-1 м. Вони були заглиблені в материк на 0,75 - 1,1 м (1,6-2 м від сучасної поверхні). Західні ями, які були розміщені по краю тераси, заглиблені в материк всього на 0,4 - 0,55 м.

На території палацового комплексу нами було виявлено біля 130 керамічних плиток від мозаїчної підлоги. В 1955 р. М.К. Каргером в розвідкових траншеях виявлено 250 фрагментів плиток, а В.В. Ауліхом в 1977 р. ще 150 плиток. Дані траншеї простежені нами в розкопі. Плитки двох типів: трикутні (10?15?15 см) та квадратні (11,5?11,5 см). На лицевій поверхні квадратних плиток є рельєфні зображення (рис. 8). Зокрема, рослинні (крилоподібні гілки, пальмові листки, тощо) та тваринні (грифони, сирени, тощо). Зображення супроводжуються, як правило, невеликими геральдичними знаками (двозубці, тризубці). Плитками, очевидно, було викладено підлогу одного з центральних (парадних) приміщень цього палацового комплексу. Інші приміщення мали житлово-господарське призначення. Свідченням цього є значна кількість кераміки початку ХІІІ ст., в тому числі багато амфорної тари (рис. 7). З інших речей виділяються три залізні шпори, залізний стиль-писало.

Південний палацовий комплекс розміщений на віддалі 50 м на південь від Собору, під

Рис.9. Палацовий комплекс на територіїПантелеймонівського городища (с. Шевченкове).

валом (вал 5). На найвищому місці княжого двору (перепад висоти 4-5 м).

Як показали археологічні дослідження, Південний палацовий комплекс являв собою надзвичайно складну структуру (соціальну і архітектурну), яка існувала з перервами з початку ХІІ до ХІХ ст. За цей довгий час тут неодноразово здійснювалась нова забудова, що супроводжувалась нівелюванням поверхні. В результаті цього стратиграфія (культурний шар до 4 м) надзвичайно порушена. Дослідження лише розпочато, але розкопками виявлено різного типу фундаменти: як дерев'яні, так і кам'яні, тощо. Споруди великі за розмірами і різного розпланування та характеру, дерев'яні, цегляні, кам'яні, тощо.

Окремий палацовий комплекс в останні роки виявлено і на території Пантелеймонівського городища (с. Шевченкове), яке було на початку ХІІІ ст. княжим двором Романа Мстиславовича і Данила Галицького. Він розміщувався на схід від церкви св. Пантелеймона (30 м), на великому (25?25 м) мисовидному виступі майданчика городища, який майже доходив до східної оборонної стіни. Тут було виявлено нами залишки великої дерев'яної споруди. Простежено два будівельні горизонти. До першого, очевидно, належать великі (діаметром 1 м) стовпові ями, заглиблені в материк на 1 м. В окремих з них виявлено сліди дерев'яних стовпів (0,30?0,30 м). Вони розміщені по периметру споруди і є її фундаментальною основою, чим нагадують нам Західний палацовий комплекс Крилоського городища. До другого будівельного горизонту належить широка кам'яна вимостка (галька) та кам'яні фундаменти (білі вапнякові плити) в окремих місцях. Вони майже повторюють в плані конфігурацію попередньої ранньої споруди на стовпах (рис. 9). Очевидно, даний палацовий комплекс відноситься в цілому до початку

- середини ХІІІ ст. Дослідження ще не завершені.

Таким чином, археологічне вивчення дерев’яної монументальної архітектури княжого Галича дозволяє стверджувати, що поряд з простою, традиційною, житлово-господарською архітектурою існує не менш важлива група археологічних пам’яток, яка пов’язана як з культовою, оборонною, так і з палацовою архітектурою. Вона кількісно менша і, на жаль, гірше вивчена, але це робить її перспективним напрямом нових археологічних досліджень.

¹ Баран В., ТоменчукБ. Підсумки досліджень Галицької археологічної експедиції в 1991-1996 рр. // Галич і Галицька земля. - Київ-Галич, 1998. - С. 10-18; Баран В. Археология древнего Галича // Восточная Европа в средневековье. - М., 2004. - С. 276-283; Лукомський Ю. Архітектурна спадщина давнього Галича. - Галич, 1999. - 39 с.

² Баран В., Томенчук Б. Літописний курган Галичина Могила в Крилосі // Галичина. - Івано- Франківськ, 1998. - № 1. - С. 4-10; Томенчук Б. Археологія некрополів Галича і Галицької землі. Одержавлення. Християнізація. - Івано-Франківськ, 2006. - С. 14-20.

³ Лукомський Ю. Невідомі церкви на подолі княжого Галича // Записки НТШ. - Львів, 1998. - Т ССХХХУ. - С. 359-593.

⁴ Лукомський Ю. Архітектурна спадщина давнього Галича. - С. 26.

⁵ Лукомський Ю. Археологічно-архітектурне вивчення пам’яток давнього Галича. Підсумки та завдання // Археологічні студії. - Київ-Чернівці, 2000. - Вип.1. - С. 91-98.

⁶ Томенчук Б. Олешківська ротонда. Археологія дерев’яних храмів Галицької землі ХІІ -ХІІІ ст.

- Івано-Франківськ, 2005. - С. 54-55.

⁷ Томенчук Б. Три періоди розвитку Галича в світлі нових археологічних досліджень // Тези доповідей української делегації на VZ Міжнародному конгресі слов’янської археології. - К., 1996. - С. 111-113; ТоменчукБ. Три періоди розвитку історичної топографії давнього Галича // Етнокультурні процеси у Південно-Східній Європі в І тисячолітті н.е. - Київ-Львів, 1999. - С. 299-307.

⁸ Томенчук Б. Внутрішня система оборони давнього Галича // Галич і Галицька земля в українському державотворенні. - Івано-Франківськ, 1999.- С. 65-78.