ДАВНІ СЛОВ’ЯНИ (кінець ІІ ст. до н.е. - Х ст. н.е.)
1. Слов'яни на рубежі та в першій половині І тис. н.е.
2. Велике розселення слов'ян (V-VII ст. н.е.) та етногенез сучасних слов'янських етносів.
3. Літописні східнослов'янські племена.
Джерела
Історія України від найдавніших часів до сьогодення. Збірник документів і матеріалів / За заг. ред.
А.П. Коцура, Н.В. Терес. - Київ; Чернівці, 2008.
Літопис Руський. За Іпатським списком. Переклад Л. Махновця. - Київ, 1989.
Щодра О.М. Практикум з давньої та середньовічної історії України. - Львів, 2003.
Література
Баран В. Давні слов'яни (Україна крізь віки). - Київ, 1998. - Т. 3.
Кісь Я.П. Етногенез слов'ян. - Львів, 1985.
Толочко П.П., Козак Д.Н., Крижицький С.Д. та ін. Давня історія України. У 2-х кн. / Під ред.
П. Толочка. - Київ, 1995. - Кн. 2.
| СЛОВ’ЯНИ НА РУБЕЖІ ТА В ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ І ТИС. Н.Е. | |||
| Культура | Датування | Генетична спорідненість | Територія |
| Зарубинецька культура | ІІІ ст. до н.е. - ІІ ст. н.е. | Основа для Черняхівської і Київської культур. | Середнє Подніпров’я; мігрує через тиск сарматів (І ст. н.е.) та готів (Вельбарська культура, ІІ-ІІІ ст.) на Десну та Південний Буг, у Верхнє Подністров’я. |
| Черняхівська культура | ІІ-V ст. н.е. | Основа для Празько-Корчацької та Пеньківської культур. | Між Прип’яттю і Десною на Півночі та Чорним морем і Дунаєм на Півдні. |
| Київська культура | ІІ-V ст. н.е. | Основа для Колочинської культури. | Переважно Лівобережне та частинка Правобережного Полісся. |
| Назва культури | Територія поширення | Особливості культури |
| Празько- Корчацька | Правобережна Україна, зокрема вся Волинь, Верхнє і Середнє Подністров’я, південні р-ни Білорусі, південно-східні р-ни Польщі, Молдова, Румунія, Закарпаття, Угорщина, Словаччина, Чехія, східні р-ни Німеччини | Землеробство, тваринництво; виплавлення металів; вироби з металів, кістки та каменю; печі-кам’янки; ліпна кераміка; гончарна кераміка за зразками провінційно-римського посуду; поховальний обряд - трупоспалення; могильникі плоскі і курганні; прикраси з бронзи, заліза, срібла та скла. |
| Пеньківська | Лісостеп Лівобережної України, лише частина Поділля; широка смуга з північного сходу на південний захід від верхів’я Сіверського Дінця через Середнє Подніпров’я до Попруття; у Нижньому Подунав’ї на території Румунії схрещується з празько-корчацькою культурою. | Землеробство, тваринництво; ранній етап: відкриті вогнища; ліпний посуд з незначною кількістю гончарної кераміки - інша форма горщиків, ніж в празько-корчацької культури; пізній етап: печі- кам’янки (вплив склавінів, що розповсюдились на схід в межі ареалу антів); велика кількість виробів з кольорових металів; на деяких селищах на пограниччі Лісостепу і Степу - овальні юртоподібні житла, характерні для кочовиків; поховальний обряд - трупоспалення. |
| Колочинська | Північно-східні р-ни Лівобережної України, південі р-ни Білорусі. | Наявність слов’янських і балтських елементів в культурі; підсічне землеробство; вироби з кольорових металів; зрубні або стовпові житла з відкритим вогнищем; поховальний обряд - трупоспалення. |
| Іменьківська | Південно-західні р-ни європейської частини Росії. | Наявність слов’янських і угро-фінських елементів в культурі; довгі наземні житла і напівземлянки з відкритими вогнищами; ліпний посуд; металообробка; поховальний обряд - трупоспалення з безкурганними могильниками. |
| Дзєдзіцька | Центральна та Північна Польща. | Глинобитні наземні житла з відкритим вогнищем; ліпний посуд; поховальний обряд - трупоспалення. |
ВЕЛИКЕ РОЗСЕЛЕННЯ СЛОВ’ЯН ТА ПОХОДЖЕННЯ СЛОВ’ЯНСЬКИХ ЕТНОСІВ
ЛІТОПИСНІ СХІДНОСЛОВ’ЯНСЬКІ ПЛЕМЕНА
“По довгих же часах сіли слов’яни по Дунаєві, де єсть нині Угорська земля і Болгарська. Од тих слов’ян розійшлися вони по Землі і прозвалися іменами своїми,— [од того], де сіли, на котрому місці”.
| Плем’я | Територія | Археологічна культура | |
| Білі хорвати | Карпати і Прикарпаття. | Сахнівська та райковецька культури (VII-Х ст.). Дреговичі: слов’яни + балти | |
| Дуліби, бужани, волиняни | “Дуліби тоді жили по Бугу, де нині волиняни”, “по [ріці] Бугу”. | ||
| Деревляни | “Бо осіли в лісах”. | “А деревляни жили подібно до звірів, жили по- скотськи: і вбивали вони один одного, [і] їли все нечисте, і весіль у них не було, а умикали вони дівчат коло води”. | |
| Поляни | “Сіли по Дніпру”. | “Поляни мали звичай своїх предків, тихий і лагідний, і поштивість до невісток своїх, і до сестер, і до матерів своїх, а невістки до свекрів своїх і до діверів велику пошану мали. І весільний звичай мали вони: не ходив жених по молоду, а приводили [її] ввечері; а назавтра приносили [для її родини те], що за неї дадуть”. | |
| Дреговичі | “Межи Прип’яттю і Двіною”. | ||
| Уличі, тиверці | “Називали їх греки “Велика Скіфія”; “Сиділи по [другому] Бугу і по Дніпру [аж до моря]; сиділи вони також поблизу Дунаю”. | ||
| Сіверяни | “На Десні, і по Сейму, і по Сулі”; головні міста: Новгород- Сіверський, Путивль, Рильськ. | Волинцівська і роменська культури (VII-Х ст.). | “А радимичі, і вятичі, і сіверяни один обичай мали: жили вони в лісі, як ото всякий звір, їли все нечисте, і срамослів’я [було] в них перед батьками і перед невістками. І весіль не бувало в них, а ігрища межи селами. 1 сходилися вони на ігрища, на пляси і на всякі бісівські пісні, і тут умикали жінок собі, - з якою ото хто умовився. Мали ж вони по дві і по три жони. А коли хто вмирав - чинили вони тризну над ним, а потім розводили великий вогонь і, поклавши на вогонь мерця, спалювали [його]. А після цього, зібравши кості, вкладали [їх] у невеликий посуд і ставили на придорожньому стовпі, як [це] роблять вятичі й нині... Сей же обичай держали і кривичі, й інші погани, не відаючи закону божого, бо творили вони самі собі закон”. |
| Вятичі | “[Походять] од ляхів. Бо було в ляхів два брати - а другий Вятко [...]. Од нього прозвалися вятичі”; “Вятко сів своїм родом по Оці”. | Слов’яни + угро-фіни | |
| Радимичі | “[Походять] од ляхів. Бо було в ляхів два брати - [один] Радим [...] [од якого] й прозвалися”; “[Сів] Радим на [ріці] Сожу”. | Слов’яни + Балти | |
| Кривичі | “У верхів’ї Волги, і в верхів’ї Двіни, і в верхів’ї Дніпра”; головне місто - Смоленськ. | Слов’яни + балти | |
| Полочани | “Од річки, яка впадає в Двіну і має назву Полота”; “На Двіні”. | Слов’яни + балти | |
| Ільменські словени | “Довкола озера Ільменя”; Головне місто - Новгород. | Слов’яни + угро-фіни |
Літописні неслов’янські племена
“А се - інші народи, які данину дають Русі: чудь, весь, меря, мурома, черемиси, мордва, перм, печера, ям, литва, зимигола, корсь, нарова, ліб. Ці мають свою мову, [походять] від коліна Яфетового, бо живуть у північних краях”
Дискусійні запитання
1. Етнічна приналежність Черняхівської культури.
2. Теорії походження слов’ян.
3. Паралелі між етнонімами “анти” та “українці”.