Четвертий універсал Української Центральної Ради

Народе України!

Твоєю силою, волею, словом утворилась на Українській Землі вільна Українська Народня Республіка. Здійснилася давня мрія Твоїх батьків, борців за волю й право робочого люду!

Та в трудну годину народилась воля України.

З приводу всього того не могли відбутися вибори до Україн­ських Установчих Зборів у визначенім нашим попереднім Уні­версалом реченці й не могли відбутися ті Збори, визначені на нинішній день, щоб перебрати з наших рук тимчасову найви­щу революційну власть над Україною, установити лад у нашій Народній Республіці й зорганізувати нове Правительство.

А тим часом петроградське Правительство Народних Комі­сарів виповіло війну Україні, щоб повернути вільну Україн­ську Республіку під свою власть, і посилає на наші землі свої війська — червону гвардію, большевиків, які граблять хліб у наших селян і без ніякої зарплати вивозять його в Росію, не зоставляючи навіть зерна, приготовленого на засів, убива­ють невинних людей і сіють усюди анархію, убийство й зло­чин.

Ми, Українська Центральна Рада, робили всякі заходи, щоб не допустити до тої братовбивчої війни двох сусідніх народів, але петроградське Правительство не пішло нам назустріч і веде дальше криваву боротьбу з нашим народом і Республікою.

Крім того, те ж саме петроградське Правительство Народних Комісарів починає проволікати заключения мира й закликає до нової війни, називаючи її “святою”. Знов поллється кров, знов нещасний робочий люд буде мусіти приносити в жертву своє життя.

Ми, Українська Центральна Рада, вибрана з’їздами селян, робітників і солдатів України, в ніякім разі не можемо згоди­тися на те, ніяких війн піддержувати не будемо, бо українсь­кий народ бажає мира й мир повинен прийти можливо якнай- скорше.

Та для того, щоб ні російське Правительство, ні ніяке инше не ставило перешкод Україні в установленню того бажаного мира, для того, щоб повести свій край до ладу творчої праці, закріплення революції й нашої волі, ми, Українська Централь­на Рада, оповіщаємо всім горожанам України:

Віднині Українська Народня Республіка стає самостійною, від нікого незалежною, вільною, суверенною Державою Україн­ського Народу.

З усіма сусідніми державами, а саме: Росією, Польщею, Авст­рією, Румунією, Туреччиною й иншими ми бажаємо жити в згоді й приязні, але ніяка з них не може вмішуватися в життя самостійної Української Республіки.

Власть у ній буде належати тільки до народу України, іме­нем якого, поки зберуться Українські Установчі Збори, будемо правити ми, Українська Центральна Рада, представництво ро­бочого народу — селян, робітників і салдатів та виконуючий орган, який віднині буде називатися Радою Народніх Міністрів.

І отеє перш усього поручаемо Правительству нашої Респуб­ліки, Раді Народніх Міністрів, від сього дня вести початі вже мирові переговори з осередніми державами вповні самостійно й довести їх до кінця, не звертаючи уваги на ніякі перешкоди з боку яких-небудь инших частей бувшої Російської імперії, та встановити згоду, щоб наш край почав своє життя в спокою й мирі.

Щодо так званих большевиків і инших напасників, які роз- граблюють і руйнують наш край, то поручаемо Правительству Української Народної Республіки твердо й рішучо взятися за боротьбу з ними, а всіх громадян нашої Республіки закликає­мо, щоб вони, не жаліючи свого життя, обороняли добробут і волю нашого народу. Народня Українська Держава повинна бути очищена від насланих з Петрограду наємних наїздників, які нарушують права Української Республіки.

Безмірно тяжка війна, почата буржуазними правительства­ми, вимучила наш народ, винищила наш край, знівечила добро­бут. Тепер сьому треба покласти край.

Одночасно з тим, коли армія буде демобілізовуватися, пору­чаемо розпустити салдатів, а після затвердження мирових до­говорів розпустити армію зовсім, на місце постійної армії завести народню міліцію, щоб наше військо служило обороні робочого люду, а не забаганкам пануючих верств.

Знищені війною й демобілізацією місцевости мають бути від­будовані при помочи державного скарбу.

Коли наші вояки вернуться додому, народні Ради — гро­мадські, й повітові, й городські Думи мають бути перевибрані в часі, який буде установлений, щоб і вони мали в них голос. Між тим, щоб установити таку власть, до якої мали б довір’я й яка спіралася б на всі революційно-демократичні верстви народа, має Правительство додати до помочи місцевим самовря­дуванням Ради робітничо-селянських і салдатських депутатів, вибраних із місцевих людей.

В земельних справах комісія, вибрана на останній сесії Цен­тральної Ради, виробила закон про передачу землі трудовому народові без викупу, прийнявши за основу скасування власно- сти й соціалізацію землі згідно з нашою постановою на 7 сесії.

Сей закон буде розглянено за кілька днів на повній сесії Центральної Ради, й Рада Міністрів уживе всіх способів, щоб передача землі земельними комітетами в руки трудящих відбу­лася ще з початком весняних робіт.

Ліси, води й усі підземні багатства, як добро українського трудового народу, переходять у розпорядження Народньої Ук­раїнської Ресубліки.

Війна забрала для себе всі трудові сили нашої країни. Біль­шість підприємств, фабрик і робітень виробляли тільки те, що було необхідне для війни, й народ зостався зовсім без товарів. Тепер війні кінець.

Раді Народніх Міністрів поручаемо негайно пристосувати всі заводи й фабрики до мирних обставин, до виробу продуктів, необхідних для робочих мас.

Та сама війна дала сотки тисяч безробітних і інвалідів. В са­мостійній Народній Республіці України не повинен страждати ні один трудящий чоловік. Правительство Республіки має під­няти промисл держави, має зачати творчу роботу по всіх галу­зях, де всі безробітні могли б найти працю, й приложити свої сили, й прийняти всі міри для обезпечення покаліченим і по- терпівшим від війни.

При старім ладі торговці й всілякі посередники наживали на бідних, пригнічених клясах надмірні капітали. Відтепер Україн­ська Народня Республіка бере в свої руки найважніші области торговлі й усі доходи з неї обертає на користь народу.

Торговлю товарами, які мається привозити з-за границі й вивозити за границю, вестиме сама наша держава, щоб не було такої доріжні, через яку завдяки спекулянтам терплять найбідніші верстви.

Для виконання сього поручаемо Правительству Республіки виробити й представити до затвердження закони про се, також про монополі заліза, вугля, шкур, тютюну й инших продуктів і товарів, з котрих податки найбільше обтяжували робочі кля- си в користь нетрудових.

Так само поручаемо установити державно-народню контролю над усіма банками, що через кредити нетрудовим клясам пома­гали експлуатувати трудові маси. Відтепер кредитова поміч банків має йти передусім на піддержку трудовому населенню й на розвиток народнього господарства Української Народньої Республіки, а не для спекуляції й ріжнородної банкової екс­плуатації.

На ґрунті анархії, неспокоїв у життю й недостачі продуктів зростає невдоволення серед деяких частин населення. Тим не­вдоволенням користуються ріжні темні сили й тягнуть нео- свідомлених людей до старих порядків. Ci темні протирево- люційні сили бажають знову піддати всі вольні народи під одно царське ярмо — Росії. Рада Народніх Міністрів повинна безпо­щадно боротися з усіма контрреволюційними силами й кожно­го, хто призиває до повстання проти самостійної Української Народньої Республіки й до повороту старого ладу,— карати яко за державну зраду.

Всі демократичні свободи, проголошені Третім Універсалом Української Центральної Ради, потверджується й окремо про­голошується: в самостійній Українській Народній Республіці всі народи користуються правом національно-персональної ав­тономії, яку признано за ними законом 22 січня.

Все перечислено в Універсалі, чого не вспіємо виконати ми, Центральна Рада й наша Рада Міністрів, у найближчі тижні виконають, справдять і до оконечного ладу доведуть Українські Установчі Збори.

Ми поручаемо всім нашим громадянам перевести вибори як­найбільш енергічно, підняти всі зусилля, щоб підрахунок го­лосів був закінчений якнайскорше, щоб за пару тижнів зібра- лися наші Установчі Збори — найвищий господар і управитель нашої землі, й Конституцією нашої незалежної Української Народньої Республіки закріпили свободу, порядок і добробут на добро всього трудового народу її на тепер і на будучі часи. Сей найвищий наш орган має рішити про федеративну зв’язь з народніми республіками колишньої Російської імперії. До того ж часу всіх горожан самостійної Української Народньої Республіки зазиваємо стояти непохитно на сторожі добутої свободи й прав нашого народу й усіма силами боронити свою долю від усіх ворогів селянсько-робітничої Української Рес­публіки.

Українська Центральна Рада. У Києві. 9(22) січня 1918 р.

Національні процеси в Україні. — Ч. 1. — С. 429-432.