Боротьба киян з татаро-монголами (1240 р.)

У рік 6748 [1240]. У той же рік прийшов Батий до Києва з вели­кою силою великою кількістю сили своєї, й оточив місто. Й обступила [Київ] сила татарська, і було місто в облозі великій.

І поставив Батий пороки під містом біля воріт Лядських, бо тут підступили були хащі, і пороки безперестану били день і ніч. Вибили вони стіни, і вийшли городяни на розбиті стіни, і було тут видно, як ламалися списи й розколювалися щити, [а] стріли затьмарили світ переможеним, і Дмитро поранений був. Вийшли татари на стіни й сиділи [там] того дня й ночі, а городяни зробили ще друге укріплення навколо [церкви] святої Богородиці [Десятинної].

А назавтра прийшли [татари] на них, і була битва межи ними велика. Люди тим часом вибігли й на церкву, і на склепіння церковне з пожитками своїми, [і] від тягаря повалилися з ними стіни церковні, і так укріплення було взяте [татарськими] воїнами. Дмитра ж вивели [до Батия], поранено­го, але вони не вбили його через мужність його.

У той же час поїхав був Данило в Угри до короля [Бели], бо він ще не чув був про прихід поганих татар на Київ. А коли Батий узяв місто Київ і почув він про Данила, що той в Уграх є, то рушив сам до Володимира.

І прийшов він до міста Колодяжна, і поставив дванадцять пороків. Та не міг він розбити стіни й став перемовляти людей. Вони тоді, послуха­вши злої ради його, здалися й самі перебиті були. І прийшов він до Камен- ця [та] Ізяславля [і] взяв їх. А коли побачив, що Кременець і місто Данилів неможливо взяти йому, то відійшов од них. І прийшов він до Володимира, і взяв його списом, і вибив його без пощади, так само й місто Галич, й ін­ших міст багато, що їм нема числа.

Тим часом Дмитро, київський тисяцький Данила, сказав Батиєві: «Не барися в землі цій довго. Настала тобі пора на Угрів уже йти. Якщо ж ти забаришся, то земля [та] єсть сильна. Зберуться вони на тебе й не пустять тебе в землю свою». А сказав він йому [так] через те, що бачив, як гине земля Руська од нечестивого.

Літопис руський. - С. 395-398.