Бої за Львів

Вже вдень 1 листопада досі безкровні події пе­ретворилися на запеклі вуличні бої Польсь­ка сторона при підтримці угорських частин, розташованих на околицях, здобувала чимдалі відчутнішу перевагу Що ж до січових стрільців з Буковини, то їхній невеликий запн дістався до Львова із значним запізненням і не зміг виправити становища в районі вокзалу, захопленого поляками Контингенти, що надходили з навколишніх повітів, також виявилися нечисленними До того ж прибулі, як і більшість українських вояків, котрі боролися за Львів, були селянами й почувалися ні в сих ні в тих серед кам’яниць великого міста Хоч молоді ук­раїнські офіцери, віддані національній справі, вияв­ляли ентузіазм і йшли на самопожертву, їм не вда­лося уникнути серйозних прорахунку в організації опору незрівнянно досвідченішому противникові Та й командуванню забракло витривалості Через день подав у відставку Д Вітовський, недовго про­тримався і його наступник ГКоссак

Повсталий Львів втратив політичне керівниц­тво Більшість членів Виконавчої делегації У HPa- ди перебувала поза Галичиною, а тим, хто залишив­ся в місті, бракувало досвіду Вони опинилися в ізо­ляції

Чи не найболючішого удару справі втримання Львова й усій національній революції в Західній Україні завдала відсутність щирої солідарності й тісного співробітництва в українському держав­ницькому таборі Гіркими розчаруваннями оберну­лися вже перші спроби послати на допомогу Льво­ву основну масу січових стрільців, зосереджених у Білій Церкві Цього не забажали ані гетьман, ані Національний союз — якраз тоді боротьба за вла­ду між ними досягла апогею Нічого не змінилося і після перемоги Директори

Ю Пілсудський не приховував принципово різного ставлення до представників Директори та до властей Східної Галичини Американський військовий розвідник передав таке з почутого від „начальника держави" „Легше вести переговори з Петлюрою у Києві, ніж домогтися чогось у районі Львова, бо становище в Києві стабілізувалося — там існує порядок"

Використовуючи соціальні й регіональні розбіжності між УНР і ЗУНР, Польща намагала­ся розділити їх, послабити й ізолювати на міжна­родній арені Цей курс вписувався у зовнішньо­політичні концепції великих держав-переможниць, котрі, чимдалі менше зважаючи на державницькі й національно-визвольні прагнення українського на­роду, підтримували, з одного боку, плани польської експансії на Сході, а з другого — „єдиної і неділи­мої" білої Росії Якщо вони (лише зрідка) і вступа­ли в діалог з українськими представниками, то хіба що під кутом зору зміцнення антибільшовицького фронту та боротьби з „червоною Москвою" Члени іноземних місій, „згладжуючи" конфлікт у Східній Галичині, нехтували прагнення українського народу жити самостійно

Тактика агресора протягом усієї війни 1918— 1919 рр залишалася доволі простою Заперечуючи саме існування української влади в Східній Гали­чині й ухиляючись навіть від обговорення її майбут­нього устрою, Польща за особливо скрутних для неї обставин домагалася припинення вогню При тому вона розраховувала на свій незрівнянно біль­ший воєнний потенціал і допомогу країн Заходу

З посиленням збройної боротьби заворушилися лідери колишніх „москвофілів*¹ До французького емісара Вілема звернувся від галицько-руської „Народної ради** В Курилович Недавній депутат рейхстагу й кілька його однодумців заявили, що цей орган, „незважаючи на протидію представників національного сепаратизму — українців, також є виразником інтересів російського народу, який на­селяє Галичину, Буковину й Угорщину¹* Адепти російської монархи, маючи, очевидно, на увазі ос­танні кроки гетьмана П Скоропадського, запевня­ли „Нині у визволеній від пруссько-австрійської окупації південній Pocn стався вирішальний пово­рот під гаслом „Єдина і неділима Росія** Ці тверд­ження, далекі від сподівань українців, розминалися з дійсністю й були на руку польським претендентам на Львів та їхнім покровителям

Позиція представника Антанти, на справед­ливість і безсторонність якого покладалося стільки надій, відіграла не останню роль у прийнятті трагічного рішення — залишити Львів, хоч новий український командуючий Стефанів заявив про можливість наявними силами утримувати місто ще протягом двох тижнів Внаслідок цього не вдалося провести організованої евакуації Були й інші, куди серйозніші негативні наслідки раптового залишення Львова — головного міста Східної Галичини над­звичайно ускладнився подальший перебіг рево­люційно-визвольної війни, а польські ек­спансіоністи тепер уже мали відчутні стратегічні й морально-політичні переваги

Прикметним для подій у Східній Галичині було і встановлення української влади у Львові без жод­ного пострілу Протягом свого існування вона вияв­ляла толерантність до жителів міста, зокрема його неукраїнського населення І навпаки, зміна влади (як визнавали авторитетні польські діячі і проти чо­го протестував, зокрема, відомий письменник А Струг) одразу ж призвела до єврейських по­громів і розгулу бандитизму, що обурило гро­мадськість