246.Звернення організації «Земля і воля» до солдатів царської армії. 1863 р.

(Уривок)

Брати солдати!

Схаменіться, поки час.

Огляньтеся назад, хто ви були і що з вас зробили. Подивіться вперед, щоб не вийшло ще гірше.

Раніш, у 12-му році, солдати були воїни російські, рятували Росію від французького нашестя, і весь народ піднявся слідом за ними на врятування рідної землі.

З того часу кого ви рятували? Кого визволяли? Нікого.

Кого примушували вас бити, кого сікти, кого розстрілювати? Всіх пригнічених, хто потрапляв під руку, — і чужих, і своїх.

В 12-му році ви були воїни, а з тих пір з вас зробили катів і поліцейських холопів.

Хто ж поклав вам на душу цей гріх катівства?

Генерали і сановники, які навколо царя; цар, який їм вірить і потурає...

А за те, що ви прийняли на душу цей гріх, за те і вас самих учать і мучать, морять голодом і холодом, грабують і шмагають, січуть різками мало не до смерті і зовсім на смерть киями. Це на вас кара

божа за прийняття гріха на душу, і доки у вас буде рука підніматися на пригнобленого, до тих пір це прокляття з вас не зніметься.

Воно зніметься тільки тоді, коли ви станете за народ, за його землю і волю.

Тільки тоді дістане солдат землю, яка йому належить як всякому, а не те, що пішов служити, так і землю в тебе відібрати за твою ж службу!

Тільки тоді солдат не буде терти лямку безкінечні роки, вешта- ючись без користі з примхи начальства з кінця в кінець Росії. І буде він служити короткий строк і то в своєму краю, близько від дому, тому що солдат буде не катом, а ополченцем народним, і там, де народився, той край і охороняти повинен. Відслужив свій короткий строк і знову став домогосподарем, а не безстрокове відпускним жебраком, без кола і двора.

Тільки тоді не стануть вам наказувати — будь, мовляв, вічно солдатом, а всякому дадуть право за вироком полку бути обраним в офіцери. Таке відпущення гріха вашого, таке нове влаштування солдатського життя дадуть вам вже, звичайно, не німці-генерали, а народні виборні на Земському соборі.

Та не піде ж брат проти брата! Не посоромимо землю руську! Станемо всі міцно разом на врятування народу російського, селян­ського.

Якби з нас який-небудь десяток з лишком відмовився б стріляти в народ, мабуть, начальство і засікло б. А якщо ми всі станемо ра­зом — ніяке начальство пальцем до нас не торкнеться.

З нас брали присягу на покору цьому начальству — це була присяга, владою вимушена, людьми видумана. Ми дамо присягу по совісті, в нас самим богом вкладеної, служити до останньої краплі крові народові російському.

Скоро прийде час — селяни, яких насильно примушували підпи­сувати грамоти, в яких землю урізали, оброки підвищили, стануть хвилюватися. Присягніть же в своїй совісті, що в них стріляти не станете і сікти їх не підете.

І настане час, брати-солдати, коли ми таким же листом, як ось цей, кинемо клич, щоб ви згуртовувалися для врятування народу російського.

Тоді залишіть поляків, залишіть горців жити по-їхньому, як їм хочеться, не поминайте їх лихом і відпустіть з миром, збирайтесь і станьте за землю і волю народу російського. Йдіть на його визво­лення від поміщиків і чиновників, від грабежу і рекрутчини, допо-

можіть народові влаштувати своє земське управління на великому російському Земському соборі з людей, обраних цілим народом, незалежно від станів.

І знову, як у 12-му році, ви будете не катами, а воїнами. І народ за вами, за своїми визволителями, піде урочисто. І віддасть він вам частину землі, яка вам по праву належить, і будете ви не поліцей­ськими холопами, а народним ополченням. Шлях ваш буде безкров­ний. Ніхто не зможе і тому ніхто не стане вам чинити опір.

ЦДІА УРСР, ф. київського генерал-губернатора, таємна частина, спр. 428, 1863 р., арк. 680.

247.