ВІД ГОЛОВНОГО РЕДАКТОРА
В умовах свободи наукової творчості й думки учені і пересічні громадяни намагаються неупереджено проаналізувати, осмислити події минулого і сьогодення. Ці розвідки здійснюються ними головним чином у руслі окремого предметного вивчення політичної, економічної чи культурної і духовної історії.
Але, процеси інтеграції й глобалізації світових суспільних процесів, що нині активно розвиваються, і участь у них України, обумовлюють необхідність їх саме узагальнюючого наукового дослідження.Тому, ідея видання збірника „Соціальна історія” виникла не випадково. Вона нерозривно пов’язана з гуманітарним поступом світової спільноти і України, зокрема, пріоритетами і ціннісними орієнтирами, спрямованими на досягнення компромісу, злагоди і гармонії у широкому, соціальному, вимірі. Більше того, кризові явища у сьогоденні України (соціально-економічні проблеми, зіткнення інтересів соціальних еліт, конфлікт соціальних груп) зумовлюють не лише науково-дослідну, але, й певну пізнавальну, і навіть просвітницьку мету цієї роботи.
Соціальна історія, як галузь історичного дослідження, має власну тривалу і динамічну історію становлення та розвитку. Зародження цієї дисципліни пов’язане з іменами К. Маркса, М. Вебера. Проте, класична соціальна історія обмежувалась дослідженням проблем боротьби партій, соціальних рухів і організацій. Саме поняття „соціальна історія” трактувалося ними досить вузько і обмежено, зокрема, крізь призму майнового розшарування і класової боротьби. Нині привілеює нове визначення цього терміну як системи ієрархічно взаємопов’язаних соціальних позицій, котрі фіксують суспільне положення, права і обов’язки людей, що володіють різним статусом і престижем, а також сукупністю рольових обов’язків, які суспільство ставить перед індивідами, котрі посідають ці позиції.
У контексті цього, визначальним є інтердисциплінарний підхід у дослідженні суспільної діяльності людини.
Застосування комплексу новітніх методик і спеціальних дисциплін (соціальна антропологія, етноісторія, урбан-історія, історична демографія, локальна історія, історія сім’ї, історія жінки, історія сексуальності, гендерна політика, історія злочинності, історія воєн, історія міст, історія повсякденності та ін.) надасть можливість отримати справді цікаві наукові результати у вивченні діяльності людини як суспільної істоти. Це дозволить сформувати нову, відмінну від традиційної, концепцію її історичної життєдіяльності, в основу якої покладено – людину як індивід, її соціальну сутність, з її правами й обов’язками, інтересами й компромісами, шляхами їх досягнення.На наш погляд, сьогодні соціальна історія є однією з найпопулярніших на Заході галузей історичного дослідження. Проблемами соціальної (гендерної, професійної та ін.) структури суспільства, їх об’єктно-суб’єктними взаємовідносинами, впливом на загальні і локальні політико-економічні та культурно-духовні процеси займається ціла низка, у тому числі авторитетних, науково-дослідних і навчальних установ. Вони виконують як державні, так і приватні науково-дослідні замовлення цього характеру, а отже, надають пересічній людині можливість орієнтуватися у суспільних процесах, владі обирати вірну державну лінію поведінки у галузі соціальної політики та відносин.
Кафедра історії для гуманітарних факультетів історичного факультету КНУ імені Т. Шевченка стежить за подібними історичними пошуками західних науковців, підтримує вітчизняне становлення цього напрямку історичного дослідження, розвиваючи яке, започатковує видання наукового збірника – СОЦІАЛЬНА ІСТОРІЯ. Розраховуючи на власного читача, структура збірника вміщуватиме такі рубрики: статті, повідомлення, сторінка молодого історика, портрети соціальних істориків, документи та матеріали, історіографія і джерелознавство, теорія і методологія соціальної історії, рецензії, наукове життя та інші. Серед цього широкого кола наукових інтересів наш читач, ми сподіваємося, знайде для себе багато корисного і цінного.
У своїй повсякденній діяльності, для налагодження наукової творчої праці редакція збірника запрошує до співпраці колективи кафедр вищих навчальних закладів, науково-дослідних установ, актив громадських організацій, різноманітних ентузіастів, усіх, хто цікавиться соціальними проблемами вітчизняної і всесвітньої історії. Оскільки, лише спільними зусиллями можна досягти значних результатів у будь-якій справі, зокрема, такій почесній як організація наукового видання, присвяченого соціальній тематиці історії.
Можна передбачити, що переважна більшість публікацій наукового збірника викличе неоднозначну оцінку читацької аудиторії. До цього й прагне редакція, оскільки саме на перехресті думок і поглядів можна найшвидше відшукати історичну правду. Глибоко переконаний, що це видання дозволить проаналізувати витоки, специфіку становлення й еволюції українського та інших народів як соціального явища, об’єктивно з’ясувати причини їх соціальних катаклізмів, визначити механізми успішного подолання цього. Важливість цього підтверджують істотні суспільні трансформації, які відбулися на початку 2000-х років у пострадянських країнах. Соціальна складова у революціях „бархатній” у Сербії, „гвоздик” у Грузії, „помаранчевій” в Україні і „тюльпанів” у Киргизії відіграла не останню роль. А можливо, вона була й визначальною, оскільки населення стомилося саме від буденних проблем, нездатністю влади змінити становище на краще, її соціальний нігілізм, прагненням взагалі позбавити соціум його основних свобод, зокрема, права – самостійно і вільно обирати своє майбутнє, навіть сподіватися на соціальну стабільність і спокій. Мирна хода цих перетворень в Україні підтвердила, що, не дивлячись на усі соціальні негаразди, суперечки і дискусію, наше суспільство залишилося лояльним, толерантним і терпимим. І у цьому його головний позитив.
Таким чином, перший випуск журналу „Соціальна історія” вийшов у світ. Тож побажаємо щасливої долі.
Головний редактор
Григорій Казьмирчук