<<
>>

Варяги та Київська Русь

Виникнення Києва пов’язано з легендою, згідно з якою заснов­никами міста впевнено називають трьох братів: Кия, Щека, Хорива 6 5-434

та сестру їх, Либідь. Проблема походження цих засновників зали­шається невирішеною й досі.

Деякі дослідники, наприклад О. Гре­бенюк, наполягають на їх хазарському походженні. Згадані брати звели фортецю в середній течії Дніпра, яка започаткувала Гордо- ріку - “країну міст”. Заснування Києва залучало землеробське на­селення слов’ян до торгівлі. Консолідуючим чинником став між­народний торговий шлях з балтійських міст через Новгород і Київ у Візантійську імперію (“з варяг у греки”). Митні збори з купець­ких караванів ішли на утримання фортець - острогів та величезної найманої дружини та флоту.

Останній з київських князів - ант на ім’я Аскольд, який правив разом з Діром, напевно був знатного походження. Дір з давньоіран­ського означає “жменя”, тож можна припустити, що це слово було не ім’ям, а назвою збиральника податків і хазарського намісника. Таким чином, піраміду державної влади в Києві увінчували війсь­ковий представник слов’ян і повноважний представник хазарів. За­конодавча влада належала вічовому сходу, який призначав князів. Центром антихазарських настроїв став Новгород, для якого Київ перетворюється на перешкоду на торговельному шляху “з варяг у греки”. Сам Новгород, перебуваючи в оточенні датчан, шведів, го­тів та фіноугрів, зберігав республіканський устрій. Неродючі грун­ти навкруги робили неперспективними землеробство і скотарст­во, тому захоплення Новгородських земель не мало сенсу. Але для скандинавських народів збереження Новгороду як опорного пунк­ту на торговельному шляху було вигідним, тому вони лише збира­ли з новгородців данину і тим обмежувалися. Суперництво між Новгородом та Києвом ставало дедалі більш напруженим. Оскіль­ки переселення народів в Європі завершилося, то тепер було не­можливо створити орду і зрушити її на Київ.

За таких умов єди­ним шляхом було використання найманої дружини. Так завжди чинили торговельно-промислові міста.

Після перемоги Візантії над вандалами, вестготами, слов’яна­ми й персами у воєнній думці середньовіччя ствердилася думка про те, що перемога у битвах залежить від добре озброєних і ду­жих лицарів (у слов’ян - витязів), богатирів. Перші внески нового запровадили нормани, яких новгородці назвали варягами. Ця на­зва походить від знаходження їх постійного місця зимування на острові Рюген (з давньошведського Vara Rugen - “з Рюгена”). Нор­мани були нечисельними і прагнули перемагати не числом, а вмін­ням. Воєнна хитрість серед них, на відміну від германців, вважала­ся не ганьбою, а звитягою та мудрістю. Билися вони тільки у пішо­му щільному строю, відмовившись від кінноти. Це було зручно на нерівній місцевості, але в степу неминуче вело до оточення та ви­нищення варязької “стіни”.

Новгородці визнали норманів і один за одним роди вікінгів осі­дають у цьому великому торгівельно-ремісничому центрі. Один з датських ярлів (воєнних вождів) Рьоріх Фрісланський, вигнаний зі своїх володінь на Рюгені, найнявся до новгородців за право по­селити своїх родичів на березі Ладозького озера. Він повинен був із дружиною охороняти на Ладозі торгові шляхи. Після загибелі Рюріка воєначальником було обрано Холега (у слов’ян Олег). Йому вдалося у 882 р. завоювати хитрістю Київ, фізично винищив­ши місцеву знать, і створити вздовж дніпро-волхівського шляху ранньослов’янську державу - Київську Русь. Це сталося в умовах, коли Київське князівство переживало підйом і перебувало на зле­ті своєї могутності. У разі воєнного конфлікту зі Славією (тобто Новгородом), Київ без зусиль міг відбити напад. Але в чому при­чина такої легкої перемоги Олега? М. Брайчевський стверджує, що причиною цього могла стати ворожнеча християнства та язичницт­ва у слов’ян. В. Татіщев вказує, що мабуть кияни, які не бажали при­ймати хрещення, закликали Олега, який після вбивства Аскольда вцарювався в Києві.

Напевно, причина не тільки в цьому. У Києві відбувалося ста­новлення феодальних відносин, що спричинило майнове розша­рування і це викликало незадоволення пригніченого люду. До вла­ди разом з Олегом прийшли нові суспільні сили. На Русі почалася язичницька реакція.

Зовнішня політика Київської Русі відрізнялася високою актив­ністю. Вона вчиняла активні військові дії проти Константинополя у 860 р., а згодом у 910 р.

Коли Святослав (962-972 рр.) розгромив хазар, Візантія, боя­чись посилення позицій Русі, стала спрямовувати проти неї пече­нігів. Святослава було вбито на шляху додому під час повернен­ня з походу. У 988 р. князь Володимир (984-1015 рр.) прийняв християнство в Херсонесі й оголосив православ’я державною ре­лігією. Це зміцнило політичні і культурні зв’язки між Руссю та Ві­зантією. Але Київська Русь була орієнтована й на Західну Європу у зовнішній політиці. Ярослав Мудрий сам одружився зі швед­ською принцесою Інгрід, а свою дочку Анну видав заміж за коро­ля франків.

ЛІТЕРАТУРА

1. Всемирная история. Т.З - M.,1957.

2. Гребенюк А.В. Цивилизации античного мира и средневековой Европы. - M.,1994.

3. Грацианский Н.П. Из социально-экономической истории за­падноевропейского средневековья. - M., 1966.

4. Заборов М.Л. Крестовые походы. - M., 1957.

5. История средних веков. / Под ред. Н.Ф. Колесницкого. - M., 1986.

6. Корсунский А.Р., Гюнтер P Упадок и гибель Западной Римской империи и возникновение германских королевств (до сер. VI в.).

7. Робер де Клари. Завоевание Константинополя. - M., 1986.

8. Фромм Э. Бегство от свободы. - М.1993.

9. Ясперс К. Смысл и назначение истории. - M., 1993.

@ ЗАПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1. Які варварські королівства утворилися після загибелі Західної Римської імперії?

2. Як відбувалося формування феодальних відносин у цих королів­ствах?

3. Дайте характеристику Карлу Великому як державному діячеві.

4. Які народи утворили феодальну державу на Британських остро - вах?

5. Які народи прибули у Британію згодом?

6. Як формувалася держава у слов ’янських народів ?

7. Які стосунки склалися між слов ’янськими державами ?

<< | >>
Источник: Голованов С. О.. Всесвітня історія: Навч. посіб. За ред. Ю. М. Алексеева. — К.: Каравела,2005. — 272 с.. 2005

Еще по теме Варяги та Київська Русь: