Утворення передумов конфлікту. Загострення суперечностей між Англією та Францією

Витоки цього, одного з найбільших воєнних конфліктів серед­ньовічної Європи, залягають у попередніх століттях. Після смерті у 987р. останнього з Каролінгів французька аристократія обрала королем графа Паризького Гуго Капета, який започаткував динас­тію Капетингів.

Феодальна роздробленість Франції та хрестові походи сприя­ли посиленню авторитету королівської влади. З XI ст. усі міста стали прагнути свободи через викуп. Але феодали, отримавши від­купні гроші, як правило порушували свої обіцянки тоді городяни стали вдаватися до збройних виступів. Міста, які звільнилися, пе­реходили до самоврядування, ставали комунами. Першим таким містом-комуною у Франції став Камбре, який здобув незалежність у 1077 р. Так само вчинили Сен-Кантен, Бове, Нуайон, Лан, Cyac- сон, Реймс. Комуни Парижа та Орлеана воліли залишатися під королівською владою.

Перші Капетинги не втручалися у справи могутніх графів і за­ймалися лише владнанням справ у власному домені. Перші спроби підкорити васальних підданих вчинив Людовик VII, але вони за­знали невдачі, незважаючи на підтримку з боку міст та духівництва.

У1202 р. французький король Філіп II Август, підбадьорений смер­тю свого небезпечного ворога - англійського короля Ричарда І Левине Серце, конфіскував у його наступника і брата Іоана II Без­земельного територію Нормандії. У відповідь на це Англія ого­лосила Франції війну, що закінчилася для першої ще більшими втратами, бо тепер до Франції відійшли ще й графства Анжу, Ту­рен і Мен.

У битві при Буніні (1214 р.) Філіппові Августу вдалося розби­ти об’єднане англо-німецьке військо, при цьому германський ім­ператор Otoh IV ледь не потрапив у полон. Він врятувався, але при втечі покинув свій штандарт. Особисті володіння французь­кого короля зросли вчетверо. Вони могли б зрости ще більше, якби на півдні Франції не розпочалися альбігойські війни.¹ Через це папа Інокентій III відклав підготовку хрестового походу і спряму­вав лицарське військо Симона де Монфера проти альбігойців.

Наприкінці XIII ст. більша частина Франції вже перебувала під владою французької корони. Філіп IV Красивий (1285-1314 рр.) шляхом династичного шлюбу приєднав провінцію Шампань і при­мусив Наварру підписати васальну присягу. Але не в усьому спра­ви йшли з таким успіхом. Зокрема війни за приєднання Фландрії завершилися двома серйозними поразками: 18 травня 1302 р. жите­лі Брюгге перебили весь французький гарнізон (так звана „Брюгг- ська заутреня”), all липня 1302 р. при Кураре було вбито 2 тис. знатних французьких лицарів („Битва золотих шпор”). Війни ви­снажили казну і Філіп Красивий звернувся до конфіскацій в іно­земних банкірів - ломбардійців та єврейських погромів. Цього виявилося недостатньо і тому було організовано гучний судовий процес за „справою тамплієрів”, маючи на меті прибрати до рук казкові багатства Ордену. Більшість лицарів - членів Ордену було піддано мученицьким стратам, а Великий магістр Жак де Моле зі­йшов на багаття на Єврейському острові в Парижі. Перед смертю він піддав прокляттю весь рід Капетингів. Скарби ордену було кон­фісковано, проте місце знаходження більшої частини скарбниці за­лишилося таємницею, яку не видав під тортурами жоден з лица­рів. Воно залишається невідомим і досі.

Вилучених коштів усе одно не вистачало. Король змушений був розпочати карбування неповноцінної монети. Монети випускалися половинної ваги із додаванням олова. Філіп Красивий під стра­хом церковного суду змусив усіх паризьких алхіміків обробляти ці монети винним каменем, щоби вони потускніли і набули вигляд старовинних. Мерзотність цієї людини перевершувала всяку міру. Недаремно Данте Аліг’єрі у своїй поемі „Божественна комедія" помістив душу цього французького короля серед найбільших гріш­ників.

Генеральні штати збиралися тепер за закликом короля більш менш регулярно - по всій Франції ствердилася станово-представ­ницька монархія. Державні питання вирішувалися Генеральними штатами шляхом спільного голосування, проте король тримав хід голосування під контролем і завжди домагався свого.

2.