Розпад первісного суспільства. Формування нерівності та становлення держави

Формування майнової нерівності приводить до розпаду пер­вісного суспільства. Це пов’язано з появою регулярного надлиш­кового продукту і можливості його перерозподілу - індивідуалі­зації виробництва, приватним привласненням і суспільним поді­лом праці.

Парцелярна праця як джерело приватного привласнення неми­нуче приводила до того, що окремі сім’ї опинялися у більш сприят­ливих умовах, аніж інші. Унаслідок цього в їх руках зосереджува­лася відносно більша частина надлишкового продукту. Із розвит­ком суспільного поділу праці відбувається виокремлення органі­заційно-управлінської діяльності від виробничої. Це диктувалося ускладненням соціальних структур. Надлишковий продукт робив можливою спеціалізацію, дозволяючи звільнити осіб, залучених до управління, від здобування їжі. Ці особи поступово перетворю­ються на нетрудову частину населення. Одного разу виникнувши, соціальна диференціація стала стимулом до розпаду первісної рів­ності. Високий соціальний статус надавав право на більшу части­ну отриманого надлишкового продукту. Але, слід мати на увазі, що така регламентація не була жорсткою. Вождями ставали не лише багаті чи заможні, але також особи, які за власними якостями були корисними для колективу.

Отже, у суспільстві почався процес майнового та соціального розшарування. Цей процес поступово прискорюється. Ті, хто по­сідав найбільш високі соціальні позиції, мав більше можливостей для накопичення багатства. Створюється заможна та привілейо­вана експлуататорська верхівка суспільства. Одночасно створю­ються умови для виникнення експлуатації в суспільстві. На пер­ших етапах вона не була чітко вираженою і формувалася трьома загальними шляхами: а) рабство, б) експлуатація всередині общи­ни, в) данництво та інші види.

Рабами ставали полонені. Скоріше за все, раби потрапляли у приватне володіння. Не відразу праця рабів знайшла застосуван­ня у господарстві і довгий час раби перебували у становищі найбез- правніших, наймолодших членів родини.

Експлуатація всередині общини створювалася у формі пригні­чення рядових общинників з боку общинної та родової знаті. На­віть витрати з боку общини на утримання осіб, залучених до орга­нізаційних та управлінських функцій, були завуальованою фор­мою експлуатації. Виникають перші форми лихварства. Першими лихварями стають, знову ж таки, представники соціальної верхів­ки. Лихварство робило неминучою появу боргової кабали.

Обкладання даниною виникає дуже рано. Населення обклада­лося спершу натуральними повинностями. Ця колективна форма експлуатації зберігалася дуже довго і набувала іноді в умовах дер­жави досить своєрідного виразу, сполучаючи риси рабської екс­плуатації та залежність кріпацького типу (наприклад, експлуата­ція ілотів у Спарті).

Як вже згадувалося, формування нерівності та експлуатації по­чинається з утворення в суспільстві надлишкового продукту. На заключних етапах розкладу первісного суспільства починають формуватися антагоністичні верстви населення і відбувається ста­новлення держави. Виокремлюється прошарок людей, які спадко­во посідають зверхнє положення. їхні управлінські функції набу­вають усе більш виразного паразитичного характеру. За цим про­шарком закріплюється назва „знать”, „родова аристократія”. На­ступним кроком стає поступова узурпація такою верхівкою сукупного суспільного продукту шляхом захоплення або привлас­нення шляхом експлуатації.

Одночасно із вказаними процесами розвивається ще одне уні­версальне явище - розвиток грабіжницьких війн. Вони тепер ве­дуться не для помсти чи поширення території, а лише заради гра­бунку. Це заняття стає постійним промислом. В основі грабіжни­цьких війн лежала можливість насильницького привласнення до­даткового продукту і боротьба за основні засоби виробництва — орні землі, пасовища. Остання проблема загострилася через зрос­тання населення.

Виникають нові суспільні структури, а старі докорінно зміню­ються. Плем’я починає переважати над родом та громадою. Зміц­нюється племінна організація, різні племена об’єднуються. Ви­никають племінні органи управління, а разом із ними і племінна аристократія. З її середовища виокремлюються воєнні вожді, на­вколо яких групується дружина. Вона складається з осіб, для яких війна стала професією і джерелом засобів існування. Виділяють­ся, головним чином, два типи воєнних вождів. В одних суспільст­вах це були племінні вожді, що зосередили у своїх руках гро­мадянські, воєнні, а часто і жрецькі функції. В інших суспільст­вах поряд із цивільним був також і воєнний вождь. У племінних об’єднаннях виникає боротьба за владу і вплив. Унаслідок цього стара аристократія частіше за все відсувається на задній план. Наслідки цієї боротьби визначають форми майбутньої держав­ності.

Водночас відбувається формування політичної організації, що має захищати інтереси панівних верств суспільства. Така органі­зація не складалася наново, а створювалася з традиційних органів племінного управління, які виступали тепер у трансформованому вигляді. Створюється своєрідна тріада: верховний вождь - рада старійшин - народні збори. Народні збори, що складалися із доро­слих чоловіків-воїнів, поступово відсуваються на другий план, а воєнні вожді, навпаки, набувають все більшої ваги та впливу. По­дібна форма суспільної організації отримала назву „воєнна демо­кратія”, вона розглядається як історичний етап, перехідний від первісного ладу до держави.

Процес становлення держави чіткіше простежується на прикла­ді перетворення форми „воєнно-демократичної” форми управлін­ня на політичну. Грабіжницькі війни призводять до збагачення ро­доплемінної аристократії та зміцнення її соціальних позицій. По­волі створюється апарат насильства у вигляді професійної дружи­ни. Органи управління відособлюються від решти суспільства.

Народні збори, якщо залишилися, перетворюються у фікцію чи на воєнну сходку. Воєнно-демократичні структури не завжди пере­ходять безпосередньо у державу. їх змінюють інші структури, та­кож додержавні, але ще більш відсторонені від населення.

Із поглибленням процесів суспільної диференціації відбуваєть­ся формування органів публічної влади: постійного війська, суду, в’язниць, бюрократії, та їх відособлення від населення. Часто та­кий апарат виростає з дружини воєнного вождя. Що стосується податків, то вони виникають з добровільних витрат на виконання вождем суспільних функцій. Як обов’язкові вони запроваджують­ся зі становленням апарату примусу. Тому запровадження регуляр­них податків слід вважати суттєвою ознакою того, що держава вже склалася.

Таким чином, можна визначити такі основні ознаки становлен­ня держави:

1. Наявність територіального поділу між політичними утворен­нями, тобто формування міждержавних кордонів.

2. Формування у суспільстві публічної влади.

3. Виникнення системи збирання податків.

Отже, різні додержавні структури є своєрідним каталізатором, що прискорює процес розшарування суспільства і сприяє його за­вершенню. А з розколом суспільства на протилежні верстви вони змінюються справжніми політичними структурами, головне за­вдання яких відтепер полягає у придушенні поневолених верств населення. Держава є силою, що виростає з суспільства, але ста­вить себе над ним і все більше відчужується від нього.

ЛІТЕРАТУРА

1. Алексеев В. П. Становление человечества. - M., 1984.

2. Алексеев В. П. Этногенез. - M., 1986.

3. Давня історія України: У 2-х кн. - Київ, 1995.

4. История первобытного общества. Общин вопросы. Проблема антропосоциогенеза. - M., 1983.

5. История первобытного ощества. Enoxa первобытной родовой общины. - M., 1986.

6. Павленко Ю. В. Раннеклассовое общество (генезис и пути раз­вития). - К., 1989.

7. Станко В. H., Гладких М. I., Сегеда С. П. Історія первісного сус­пільства. - K., 1999.

8. Чмихов М. O., Кравченко H. M., Черняков І. Т. Археологія та ста­родавня історія України. - K., 1992.

© ЗАПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1. Що називається суспільним поділом праці?

2. Скільки відбулося суспільних поділів праці у первісному суспіль­стві?

3. У чому причина початку розкладу первісного суспільства ?

4. Які відомі шляхи розкладу родового ладу?

5. Розкрийте зміст поняття „патріархат”.

6. Дайте визначення поняттю „сусідська община”.

7. У чому причина утворення держави у суспільстві?

8. Розкрийте зміст поняття „держава”.

¹ Станко В. H., Гладких М. І., Сегеда С. П. Історія первісного суспільства. - K., 1999.-С. 178-179.

² Першиц А. И., Монгайт A. JI., Алексеев В. П. История первобытного общества. - M., 1974. - С. 169.

³ Первобытное общество / Под ред. А. И. Першица. - M., 1975.

⁴ Первобытное общество / Под ред. А. И. Першица. - M., 1975. - С. 115.