«План Маршалла» та його роль у відбудові економіки Західної Європи.

Після Другої світової війни настала нова епоха політичного розвитку Європи. Характерною особливістю цього розвитку була боротьба між капіталізмом і соціалізмом (комунізмом), між демократією і тоталітаризмом.

У країнах Західної Європи йшли, не без впливу США, демократичні в своїй основі реформи і зміни в партійно-політичних структурах (щоправда в деяких країнах диктаторські режими існували до 70-х рр.: в Греції, Іспанії, Португалії). Західноєвропейські країни були визволені в ході Другої світової війни англо-американськими військами (крім Австрії). Для цього регіону характерні риси-.

• в економіці — провідна роль приватної власності, невелика частка державного сектора, ринкова економіка; переважання постіндустріальних, індустріально розвинених або індустріально- аграрних країн;

• у внутрішній політиці — демократичний політичний режим (за виключенням Португалії, Іспанії, Греції до 60-70-х рр.), багатопартійна система;

• у зовнішній політиці -- широкі економічні та політичні зв’язки в середині регіону (Євросоюз), широкі зв’язки з США, переважна участь в НАТО.

План Маршалла та відбудова економіки Західної Європи. У ході Другої світової війни економіка багатьох європейських країн, особливо Німеччини, була зруйнована. Цілі міста з їх виробничими потужностями знищені — Варшава, Дрезден, Ковентрі, Берлін та ін. Після закінчення війни країни Західної Європи за рахунок власного виробництва могли забезпечувати свої потреби, наприклад, у алюмінії, міді, бавовні та зерні на 40 %, свинцю та цинкові на ЗО %, салі та вершковому маслі на 15%, рідкому паливі та м'ясі лише на 10%. Інфляція сягала небачених розмірів. Найстабільнішою одиницею обміну в Німеччині стала пачка американських цигарок. Лише США за роки війни зміцнили свій економічний потенціал, зокрема подвоїли своє промислове виробництво і стали власниками двох третин всього промислового виробництва та золотого запасу світу.

За цих умов 5 червня 1947 р. державний секретар США Дж. Маршалл виступив у Гарвардському університеті з програмою «відновлення та розвитку» Європи. Ця програма, що дістала назву «план Маршалла», передбачала:

• допомогу економіці США, яка полягала у зменшенні перенасиченості ринку товарами й капіталами, полегшенні проведення реконверсії;

• забезпечення відродження економіки Європи, шляхом надання їй допомоги;

• зміцнення європейської демократії та недопущення подальшої радянської експансії в Європі.

Країни Європи мали відзвітувати про стан економіки, втрати за роки війни, валютні резерви, плани використання допомоги. Європейці запросили 29 млрд. доларів допомоги, а надано було лише 13 млрд. доларів строком на 4 роки (діяв з 1948 до 1951 р.), причому дві третини цієї суми випали чотирьом провідним європейським державам — Великій Британії, Франції, Італії та ФРН.

На Паризькій конференції у липні 1947 р. 17^u5 західноєвропейських країн приєдналися до цього плану, а саме: Австрія, Бельгія та Люксембург, Данія, Франція, Західна Німеччина (ФРН), Греція, Ісландія, Ірландія, Італія (разом з Трієстом), Нідерланди, Норвегія, Португалія, Швеція, Швейцарія, Туреччина, Велика Британія. Пізніше до плану приєдналася азіатська країна — Тайвань (Китайська Республіка). У квітні 1948 р. з кожною з цих країн США уклали відповідні угоди, згідно з якими європейські країни, одержуючи американську допомогу, повинні були дотримуватися досить жорстких умов:

• відмовитися від націоналізації промисловості,

• надати свободу приватному підприємництву,

• однобічно знизити митні тарифи на імпорт американських товарів,

• вивести комуністів із складу своїх урядів,

• обмежити торгівлю з країнами, що відмовляться від «плану Маршалла».

CPCP і під його тиском країни Східної Європи не прийняли цей план, розглядаючи його як механізм втручання у внутрішні справи європейських держав (хоча, наприклад, уряди Польщі та Чехословаччини бажали приєднатися до «плану Маршалла», проте Москва у жорсткій формі не рекомендувала цього робити).

«План Маршалла» почав реалізовуватися в липні 1948 р. і вже через три роки досяг, на думку відомого англійського політолога професора П. Джонсона, «дивовижного успіху». Реалізація плану американської допомоги країнам Західної Європи здійснювалася по трьох основних напрямках:

• поставки продовольства, одягу, палива та добрив у вигляді дотацій;

• поставки промислового обладнання за рахунок міжнародних позик;

• поставки сировини, сільськогосподарських машин, промислових товарів й запасних частин, що фінансувалися під гарантії уряду США.

Результатами впровадження «плану Маршалла» стало:

•в економіці — швидке відродження економіки країн Західної Європи, зростання їх експорту; піднесення життєвого рівня населення; посилення інтеграційних процесів в економіці. За 1947-1950 рр. обсяг промислової продукції зріс в цих країнах більш ніж наполовину, а в окремих базових галузях економіки й того вище;

• в політиці — стабілізація їх внутрішньополітичного становища, збереження демократії та поглиблення демократичних засад державного устрою.

Водночас мірою поглиблення співробітництва й інтеграції США та країн Західної Європи і під впливом загострення міжнародної обстановки та протистояння на європейському континенті «план Маршалла» став перетворюватися на програму надання допомоги військового характеру. Це сприяло, з одного боку, післявоєнному розколові Європи, формуванню військово-політичного блоку Західних держав і США — НАТО, посиленню «холодної війни», а з іншого -— дедалі більшій залежності західноєвропейських держав від США.

2.