Основні напрями світового розвитку кін. XX ст. Глобальні проблеми XXI сг. Шляхи їх вирішення

Післявоєнний світ, досягнувши великих позитивних зрушень у культурному розвитку, науці, техніці, у той же час опинився з великою кількістю глобальних проблем. Це, насамперед, екологічні, воєнно-політичні, ресурсно-економічні проблеми, що виявляються у кризових ситуаціях у галузі освіти, культури, охорони здоров’я.

Однак, деякі вчені-футурологи вбачають вихід із такої кризо­вої ситуації у глобальному підході до вирішення цих глобальних за характером проблем. На відміну від попередніх тисячоліть, криза нинішньої цивілізації носить не локальний, а світовий характер. Щоб подолати цю кризу, людство має об’єднати свої зусилля, ре­сурси, інтелектуальний та духовний потенціал, і лише тоді воно матиме шанс на порятунок від глобальної катастрофи.

Найбільш глобальною проблемою залишається загроза термо­ядерної війни. Щоправда, за останні два десятиліття зменшилася напруга протистояння між різними воєнно-політичними блоками. Проте воєнна конфронтація залишається дуже небезпечною. Вона загострюється тим, що Сполучені Штати Америки в умовах зник­нення зі світової арени протилежного їм радянського воєнно-по­літичного блоку відчули себе найсильнішими у світі. Через це США в галузі зовнішньої політики все менше рахуються з волею інших народів і вважають все нові і нові регіони своєю власністю, оголошуючи їх зоною своїх життєвих інтересів. Новітній приклад цього глобалізму - війна США в Іраку. Сама по собі така конфрон­тація перешкоджає процесам інтеграції у світі, відволікає коло­сальні людські та економічні ресурси на безглузді воєнні витрати, хоча ці ресурси можна було б спрямувати на боротьбу з голодом, вирішення екологічних проблем, боротьбу з хворобами тощо.

Не менш важливою лишається проблема виснаження природ­них ресурсів планети. Ця проблема, якщо залишити її напризво­ляще, загрожує загибеллю світовій цивілізації. Світова громад­ськість вже забила тривогу навколо цієї загрози, однак її карди­нальне вирішення може відбутися лише за умов побудови пост- індустріального суспільства.

Вимагає найскорішого вирішення іще одна проблема - демо­графічна. Країни Третього світу, які звільнилися з-під колоніаль­ного гніту, через три-чотири десятиліття опинилися перед загро­зою злиднів, голоду та епідемій. Причиною цього став низький рі­вень соціально-культурного розвитку цих суспільств, які довгий час лишалися на периферії суспільного розвитку людства і затри­малися у попередніх епохах історії, зокрема, у первісному суспіль­стві. Вибух зростання населення при низькому рівні розвитку ви­робничих сил і продуктивності праці створив ситуацію, коли сус­пільство неспроможне прогодувати своє зростаюче населення. Так, за останні ЗО років населення 39-ти економічно розвинених країн збільшилося в середньому на 39%, тоді як населення 170 країн, що розвиваються, зросло у 2,2 рази. Демографи прогнозують, що у близькому майбутньому темпи зростання населення у розвинених країнах стабілізуються і навіть почнеться депопуляція, тоді, як у країнах третього світу вони залишаться надзвичайно високими.

Погано те, що цей регіон залишається вогнищем нестабільності для всього світу і тому, щоб рухатися далі, людство має вирішити проблеми, пов’язані з країнами Третього світу. Деякі колишні ко­лонії, що перейшли до ринкової економіки, сьогодні процвітають та успішно розвиваються. Тому дехто пропонує так званий „захід­ний рецепт” для виходу з проблем Третього світу, але при цьому забувають, що глобальні проблеми, з якими зустрівся світ сьогодні, породжені саме техногенною західною цивілізацією та західною системою цінностей, не кажучи вже про те, що сама західна циві­лізація стоїть перед загрозою воєнного знищення, перед кризою духовної культури тощо.

Отже, головним напрямом розвитку цивілізації XXI ст. стала інтернаціоналізація самого характеру виробництва. Раніше за все процеси інтеграції виникли у Західній Європі, і на сьогодні вона лишається найбільш розвиненим регіоном світу. Саме тут розпо­чалася науково-технічна революція, яка охопила з часом весь світ. Потужні зрушення у другій половині століття розпочалися в Япо­нії та США. Саме в останній країні наприкінці 40-х - на початку 50-х рр. виникла так звана „масова культура” - кризове явище в галузі культури, яке з часом розповсюдилося по всьому світу. І все ж, переживаючи кризу духовності, залишаючись із кількома гло­бальними проблемами сучасності, людство перетнуло межу ново­го тисячоліття, зберігаючи надію на майбутнє, віру в можливість вижити і надалі рухатися у своєму розвитку до більш прогресив­ної, більш високої сходинки історичного процесу, яка нарешті ви­правдає незчисленні страждання, незліченні жертви, які були при­несені з вірою у щасливе та справедливе суспільство.

ЛІТЕРАТУРА

1. Кальвакоресси П. Мировая политика после 1945 года. - Т. 1-2. - M., 2000.

2. Новейшая история стран Европы и Америки. XX век. 1945-2000. В 3-х ч./ Под ред. А.М. Родригеса и М.В. Пономарева. - M., 2001.

3. Попов В. И. Меняется страна традиций (заметки посла и уче­ного о Британии восьмидесятых). - M., 1991.

4. Сивачев H. В., Язьков Е. Ф. Новейшая история США. -M., 1986.

5. Смирнов В. П. Франция в XX в.

© ЗАПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1. Дайте характеристику світовому розвитку після Другої світо­вої війни.

2. Якою була причина утворення світової системи соціалізму?

3. У чому переваги і недоліки такої системи?

4. У чому причина розпаду світової системи соціалізму ?

5. Перерахуйте світові центри капіталізму.

6. Назвіть глобальні проблеми сучасного світового розвитку.