Модерну добу, перші прояви якої можна помітити вже з XIV ст. в італійському Відродженні та яка з’являється на світ на зламі XVI-XVII ст., щоб розквітнути з XVIII ст., час­то й справедливо позначають п’ятьма визначальними яви­щами:

демократизацією, диференціацією станів, капіталіз­мом, науковою раціоналізацією, індивідуацією. Жодне з них не є, власно кажучи, якимось модерним ексклюзивом, навіть наука, яка зародилася ще в елліністичну епоху, ба більше, демократія, яку ми зустрічаємо ще за часів палеоліту.

Але Європа, з одного боку, забезпечила їхнє з’єднання та сприя­ла їхньому одночасному приведенню в рух, а з іншого - до­вела кожне з них до меж, які ще ніколи й ніде не досягалися. Модерна доба народилася в Європі, і ніхто цього не запере­чує. Слід починати з того, що розглядати її як особливий ку­льтурний продукт європейського ареалу. Отже, перший роз­гляд має насамперед показати, як кожний процес прямо або, що вірогідніше, через складні посередництва стає результа­том європейського шляху до своєї самобутності, а згодом визначати в європейському історичному матеріалі сліди, за­лишені цими процесами, - як позитивні, так і негативні.

Еще по теме Модерну добу, перші прояви якої можна помітити вже з XIV ст. в італійському Відродженні та яка з’являється на світ на зламі XVI-XVII ст., щоб розквітнути з XVIII ст., час­то й справедливо позначають п’ятьма визначальними яви­щами::