<<
>>

Характеристика держави Седевкидів

Ця держава, створена Селевком І Нікатором, за своєю терито­рією була найбільшою з усіх елліністичних держав. Вона простя­галася від Афганістана до Аравійського моря, від Понта Евксин- ського до Сирії.

Вона об’єднувала велику кількість народів. Тут поширилося кілька мов: грецька, перська, арменська. У ній разом співіснувало кілька релігій - грецький олімпійський політеїзм, зороастризм, іудаїзм, місцеві культи Анатолії. Саме ця країна, як жодна інша, стала центром активної культурної взаємодії.

Однак, саме через велику територію, етнічну та культурну строкатість, ця країна не змогла довго зберігати внутрішню ці­лісність. Відцентрові процеси були настільки сильними, що іс­торія царства Селевкидів стала фактично історією її поступо­вого розпаду. Фактичним та міцним центром цього державного утворення стала Сирія, де Селевк І близько 300 р. до н.е. засну­вав свою столицю Антіохію-на-Оронті. Першими від царства відпали території, найбільш віддалені від Сирії - Північна Ана­толія та східні сатрапії. Перські царі - попередники Селевка управляли країною з її географічного центру - Ірана. Та Селевк залишився греком і забажав створити свою державу як грецьку, тобто середземноморську. Це було фатальною помилкою, за яку платили його нащадки.

За правління Антіоха І відпали північна та центральна части­ни Малої Азії, де утворилися незалежні держави Віфінія (яку сво­го часу не зміг підкорити навіть Александр Великий), Пафлаго- нія, Каппадокія Понтійська (або Понтійське царство) та Kanna- докія Середземноморська (або Каппадокія велика). Племена га- латів (кельтська народність), які шматували Анатолію своїми вторгненнями, утворили на високому фрігійському плато свою державу під назвою Галатея. У той же час утворилося Пергам- ське царство зі столицею у м. Пергам на західному узбережжі Малої Азії. Досить невелике на початку свого існування, Пергам- ське царство змогло з часом відвоювати у Селевкидів майже всю Південну Анатолію.

Далі на Схід, між Понтом Евксинським та Гірканським (Каспійським) морем простягалася Арменія. Вона також залишилася не підкореною Александром, а Селевк І наклав на неї данину та й годі. Арменія так і залишилася під владою міс­цевих правителів. У північній частині Мідії сатрап Атропат та­кож створив незалежне князівство - Мідію Атропатену.

Відразу ж після смерті Александра у 323 р. до н.е. Пенджаб (Пів­нічно-Східна Індія) повернув собі незалежність. Близько 250 р. до н.е. сатрап Бактрії також вийшов з-під влади Селевкидів і на східній окраїні царства Селевкидів утворилося Греко-Бактрійське царство. Область між Гірканським морем та р. Okcom (зараз - Сирдар’я) у 249 р. до н.е. була завойована іраномовними племе­нами, які прийшли з туранських степів під тиском гунів. Невдов­зі, у другій половині III ст. до н.е. ці племенні союзи сформува­лися у сильну державу.

Парфяни створили свою незалежну державу - Парфію. На чолі неї стали Аршак та його брат Тіридат, засновники династії Ap- шакідів, що проіснувала до 227 р. н.е. їхні зазіхання надалі зрос­тали з послабленням Селевкидів. Мітридат І (171-138 рр. до н.е.) підкорив Мідію, Перейду, Вавилон, відібравши у антіохійських правителів багаті області. Він остаточно відрізав сирійських гре­ків від бактрійських. Пізніше парфянська держава своєю могут­ністю буде загрожувати навіть східним римським провінціям. А від величезної держави Селевкидів врешті залишиться територія трохи більша від Сирії.

3.

<< | >>
Источник: Голованов С. О.. Всесвітня історія: Навч. посіб. За ред. Ю. М. Алексеева. — К.: Каравела,2005. — 272 с.. 2005

Еще по теме Характеристика держави Седевкидів: