Формування родового суспільства

На період початку пізнього палеоліту припадає формування первісної общини, яка за своїм характером була родовою. З її ви­никненням тісно пов’язане питання формування родової органі­зації суспільства.

За сучасним рівнем знань формування родових відносин у сус­пільстві неоантропів відбувалося за умов поступового витіснення біологічних форм поведінки зі сфери господарчих відносин. На зміну зоологічному індивідуалізму прийшов пріоритет інтересів колективу, які потребували більшого згуртування як умови для виживання. У період підготовки до полювання та його проведен­ня необхідно було забезпечити уникнення конфліктів між самця­ми на ґрунті ревнощів. Засобами такого забезпечення була забо­рона на шлюбні стосунки у період активізації мисливської діяль­ності. Згодом це, на думку Ю.І. Семенова, привело до постійного обмеження, а зрештою і заборони на шлюбні стосунки між члена­ми колективу взагалі. Поступовий розвиток цих механізмів регу­ляції поведінки в колективах привів до виникнення екзогамії - звичаю вступати у шлюбні стосунки тільки з членами інших колек­тивів.⁵ У подальшому це привело до усвідомлення членами окре­мих колективів себе як родичів та утворення родових об’єднань, або родів - згуртувань людей, які ведуть своє походження від спільного предка. Збільшення чисельного складу родів неминуче приводило до внутрішнього розподілення родичів на общини - об’єднання людей, які спільно займаються господарюванням. За своїм складом та характером діяльності первісні общини були родовими, які об’єд­нували родичів кількох поколінь, вірогідніше за все, трьох, пов’яза­них різними ступенями спорідненості.

Форми об’єднання людського суспільства за ознакою спорід­неності називають родовим ладом. Характер господарчої діяльнос­ті, його переважаючі форми, основні форми шлюбних стосунків у кінцевому рахунку визначили чільне місце жінок у родовій орга­нізації. По-перше, за умов переважання проміскуїтету⁶, а пізніше групової форми шлюбу, на той час неможливо було визначити ба­тька кожної конкретної дитини, проте завжди відома була її матір (довгий час чоловіки взагалі вважалися непричетними до процесу народження дітей). По-друге, за умов привласнювального спосо­бу господарювання збиральництво як сфера жіночої діяльності було більш стабільним джерелом постачання продуктів харчуван­ня. По-третє, жінки з їх домашніми обов’язками були більш ста­більною частиною колективу, на відміну від чоловіків, які часто гинули на полюванні, у воєнних сутичках тощо. Через вказані об­ставини родові об’єднання, у яких провідна роль належала жін­кам, називають материнськими родами, а родовий лад за тих часів - матріархат.⁷

4.