ПЕРЕДМОВА
Зацікавлений читач в сучасній вітчизняній та зарубіжній історіографії знайде чималий пласт наукової та науково-публіцистичної літератури, присвяченої темі повсякдення у тоталітарному суспільстві.
Сплеск інтересу до питання мікроісторичних досліджень, життя «малої людини» та антропологічний поворот в науці зробив обрану нами тему однією з найпопулярніших для проведення дисертаційних досліджень та щоденних наукових пошуків істориків, культурологів, політологів та філософів. Зокрема, потужні праці з радянського будення були опубліковані Інститутом історії України НАН України та Центром усної історії при кафедрі історії та культури України ДВНЗ «Переяслав- Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди».Пропоноване дослідження є частиною історико-культурологічних пошуків кафедри культурології Полтавського національного педагогічного університету імені В. Г. Короленка у межах науково-дослідної теми «Полілог глобального та регіонального у формуванні соціокультурної ідентичності особистості» (номер державної реєстрації 0120U103840). Тут представлені здобутки наукових працівників та здобувачів третього (освітньо-науково) рівня вищої освіти (доктор філософії), що присвятили своє професійне життя у тому числі й темі будення українців у тоталітарному суспільстві. Специфіка колективної монографії - регіональний аспект, який дозволяє уточнити та урізноманітнити дані, отримані колегами з різних куточків України та узагальнені у фундаментальних працях з історії повсякденності.
Колективна монографія складається з шести розділів. Перший розділ присвячений теоретичним питанням історії буденя. Він пояснює розкриває специфіку поняття «будення» в термінологічному полі, подає аналіз теоретичного осмислення поняття й інтерпретацію буденної реальності різними науковцями. У розділі проводяться паралелі з поглядами істориків, філософів, етнографів, соціологів і культурологів на проблемні сфери буття та щоденні практики.
Тут же відбувається опис методологічних проблем в роботі дослідника повсякдення, пов’язаних із використанням різноманітних історичних джерел. Вони аналізуються крізь призму неокантіанського та постмодерністського підходу, чільне місце відведено питанню джерелознавчої критики.Другий розділ пропонує теоретико-методологічні нотатки щодо культури повсякдення професійної спільноти. У ньому подано методологічні орієнтири вивчення повсякдення населення Української РСР із застосуванням антропологічного підходу. Чільне місце відведено методам візуальної антропології у вивченні повсякдення замкнених груп. Окремий підрозділ присвячений спільній схемі аналізу повсякденна мікроколективів, які керуються своїми власними внутрішніми законами співжиття. Розділ пропонує зразок практичного вивчення замкненого професійного колективу на основі модельного опису на прикладі колективу Лубенського учительського інституту 1930-х років. Тут аналізується інформація про джерела вивчення будення спільноти, наводиться систематична характеристика соціальної групи, описується внутрішня таксономія групи (підгрупи, секції, об’єднання, спілки, індивідуальні форми організації). Розділ подає характеристику простору життєдіяльності замкненого колективу, простору й пересуванню у межах територій, а також аналізує інтелектуально-професійний простір інституту. Окремі підрозділи стосуються теми бюджету часу освітян, аналізу задоволення базових потреб в їжі та одязі, предметах побуту та забезпеченні житлом; а також питанням культурної морфології та світогляду спільноти.
Третій розділ розповідає про організацію життя майстрів-гончарів Полтавщини в умовах тоталітаризму. Тут висвітлено питання організації робочого простору, життя в умовах Голодомору та специфіку переходу гончарів від кустарного про артільного виробництва в селищі Опішня. Розділ ілюструє вплив комуністичної пропаганди на світогляд гончарів, порівнює специфіку роботи у спеціальній артілі людей з інвалідністю з іншими промисловими об’єднаннями.
Окремий підрозділ пояснює питання освіти гончарів та організації навчального простору.Четвертий розділ присвячений буденню східних робітників у Третьому Рейху. В ньому наведено типологічні характеристики примусово вивезених робітників, подано аналіз загальнонімецьких органів, що займалися організацією та контролем щодення східних робітників. Розділ описує стратегії поведінки остарбайтерів та сприйняття ними власного трудового повсякдення, аналізує специфіку організації харчування, забезпеченням одягом та взуттям. Окремий підрозділ пропонує характеристику соціальної ідентичності остарбайтерів, докорінно зміненої в результаті насильницької депортації. Блок про емоційно-почуттєве тло повсякдення східних робітників аналізує тлумачення й прояви дружби, кохання, ненависті і заздрості, засудження поведінки колег (проституції, підлабузництва, доносів, крадіжок тощо). Значущим для розуміння будення є частина, що ілюструє перешкоди й незручностей перебування в Рейху через мовний бар’єр та витворення паттернів повсякденної комунікації. Останній підрозділ висвітлює культурні потреби та фольклор депортованих.
П’ятий розділ подає дослідження повсякдення радянських освітян крізь призму аудіовізуальних джерел доби. У ньому аналізується репрезентація освітян у радянському плакаті 1950-1980-х років, береться до уваги система вербальних і невербальних семіотичних знаків, соціальний (повсякденний) та естетичний компоненти творів мистецтва. Окремий підрозділ розглядає візуальну репрезентацію вирішення «жіночого питання» на радянському освітянському плакаті. Тут же запропоновано авторську дискусійну характеристику образу вчителя у кінематографі доби «відлиги».
Шостий розділ пропонує приклад дослідження міжкультурної комунікації на повсякденному рівні життя пересічного індивіда. За основу взяті мемуари остарбайтерки Майї Савченко, які дозволили виділити кілька культурних традицій, що вплинули на повсякденне життя авторки, сформувавши її приватний культурний простір.
Переконані, що дане дослідження стане у нагоді не лише професійним науковцями, що цікавлять темою будення в тоталітарному суспільстві чи студентству, котре осягає ці питання в межах університетських освітніх програм, але й широкому колу читачів, котрі привалюються до теми минувшини крізь історичні кінофільми. Актуальність розвідки є високою й через те, що у ній розвінчуються багато міфів, котрі намагаються нав’язати українцям і світові росіяни у ході формування ідеології «русского міра», складовою якої є покоління тоталітарними цінностям як цінностям «золотого минулого» СРСР.
Олександр ЛУК'ЯНЕНКО