Звіти про результати археологічних досліджень та фонди
Значну групу джерельних матеріалів становлять результати археологічних досліджень, які знаходять характерне відображення у наукових звітах дослідників. Наголосимо, що на підставі чинного законодавства проводити археологічні роботи в Україні можна лише на основі “Відкритого листа”, який в Україні має право видавати тільки Інститут Археології НАН України (м.
Київ). Тому більшість наукових звітів археологів містяться у фондах архіву Інституту Археології НАН України як факт підтвердження виконання науково-дослідних робіт.У наукових звітах дослідників є важлива інформація про місце розташування пам’ятки та результати археологічних досліджень з детальним описом виконаних робіт, вимірних характеристик об'єктів, ілюстрацією знахідок із встановленням їхнього датування тощо. У додатках до звітів є ілюстративні матеріали знахідок, зазначено їх загальне число, подано візуальний опис, загальна кількість, місце виявлення та інше.
У плані дослідження основної проблематики нашої роботи, а саме: вивчення особливих та характерних рис середньовічних чернечих келій, встановлення їхніх основних ознак та відмінностей від мирських житлових споруд, а також простеження поступової еволюції жител монастирів, виявлення основних ознак житлових камер, характерних для чернечих общин кіновітів, келіотів, ідіоритмів і інших організаційних форм побуту, типів житла та виробництв чернецтва опрацьовано низку наукових звітів, поміщених в архівних фондах Інституту археології НАН України (Київ), відділу археології Інституту українознавства ім. І. Крип'якевича НАНУ, Інституту археології та науково-дослідної лабораторії НДЛ-81 Львівського національного університету ім. І. Франка, Львівського історичного музею та інших наукових установ.
Важливим є науковий звіт відомого львівського археолога І. Свєшнікова про результати розвідкових робіт на території давньоруського монастирища ХІІ-ХІІІ ст., яке було відкрито в урочищі Монастир поблизу с.
Шоломия Бібрського р-ну (зараз - Пустомитівський р-н) Львівської обл.[123]. У процесі дослідження тематики значну увагу було відведено науковим звітам львівських дослідників М. Рожка та Ю. Лукомського про підсумки архітектурно-археологічних досліджень монастиря св. Онуфрія, розташованого в с. Лаврів Старосамбірського р-ну Львівської обл.[124] [125], Ю. Лукомського та В. Ауліха12 про результати спільних архітектурно- археологічних досліджень Галицької експедиції, проведених на багатьох середньовічних житлових спорудах монастирів та культових пам'ятках у с. Крилос Галицького р-ну Івано-Франківської обл., а також у недалеких його околицях. Особливе місце серед дослідників чернечих пам'яток Галичини належить львівському археологу Вітольду Вітольдовичу Ауліху126, який упродовж багатьох років (майже щорічно від 1969 до 1988 року) проводив126 Ауліх В. В. Звіт про роботу Галицької археологічної експедиції Інституту суспільних наук АН УРСР та Івано-Франківського краєзнавчого музею в 1969 році // Архів ІА НАНУ. - Спр. 1969/77. - К., 1969. - 43 с.; його ж. Звіт про роботу Галицької археологічної експедиції Інституту суспільних наук АН УРСР та Івано-Франківського краєзнавчого музею в 1970 році // Архів ІА НАНУ. - Спр. 1970/87. - К., 1970. - 54 с.; його ж. Звіт про роботу Галицької археологічної експедиції Інституту суспільних наук АН УРСР та Івано-Франківського краєзнавчого музею в 1971 році // Архів ІА НАНУ. - Спр. 1971/83. - К., 1971. - 48 с.; його ж. Звіт про роботу Галицької археологічної експедиції Інституту суспільних наук АН УРСР та Івано-Франківського краєзнавчого музею в 1972 році // Архів ІА НАНУ. - Спр. 1972/108. - К., 1972. - 68 с.; його ж. Звіт про роботу Галицької археологічної експедиції Інституту суспільних наук АН УРСР та Івано-Франківського краєзнавчого музею в 1973 році // Архів ІА НАНУ. - Спр. 1973/94. - К., 1973. - 42 с.; його ж. Звіт про роботу Галицької археологічної експедиції Інституту суспільних наук АН УРСР та Івано-Франківського краєзнавчого музею в 1974 році // Архів ІА НАНУ.
- Спр. 1974/127. - К., 1974. - 59 с.; його ж. Звіт про роботу Галицької археологічної експедиції Інституту суспільних наук АН УРСР та Івано-Франківського краєзнавчого музею в 1976 році // Архів ІА НАНУ. - К., 1976. - Спр. 1976/130. - 56 с.; його ж. Звіт про роботу Галицької археологічної експедиції Інституту суспільних наук АН УРСР та Івано-Франківського краєзнавчого музею в 1977 році // Архів ІА НАНУ. - Спр. 1977/62. - К., 1977. - 48 с.; його ж. Звіт про роботу Галицької археологічної експедиції Інституту суспільних наук АН УРСР та Івано-Франківського краєзнавчого музею в 1978 році // Архів ІА НАНУ. - Спр. 1978/76. - К., 1978 - 46 с.; його ж. Звіт про роботу Галицької археологічної експедиції Інституту суспільних наук АН УРСР та Івано-Франківського краєзнавчого музею в 1979 році Архів ІА НАНУ. - Спр. 1979/177. - К., 1979. - 45 с.; його ж. Звіт про роботу Галицької археологічної експедиції Інституту суспільних наук АН УРСР та Івано-Франківського краєзнавчого музею в 1980 році // Архів ІА НАНУ. - Спр. 1980/40. - К., 1980. - 42 с.; його ж. Звіт про роботу Галицької археологічної експедиції Інституту суспільних наук АН УРСР та Івано-Франківського краєзнавчого музею в 1981 році // Архів ІА НАНУ. - Спр. 1981/134. - К., 1981. - 55 с.; його ж. Звіт про роботу Галицької археологічної експедиції Інституту суспільних наук АН УРСР та Івано-Франківського краєзнавчого музею в 1982 році // Архів ІА НАНУ. - К., 1982 - Спр. 1982/102. - 47с.; його ж. Звіт про роботу Галицької археологічної експедиції Інституту суспільних наук АН УРСР та Івано-Франківського краєзнавчого музею в 1983 році // Архів ІА НАНУ. - Спр. 1983/101. - К., 1983.- 68 с.; його ж. Звіт про роботу Галицької археологічної експедиції Інституту суспільних наук АН УРСР та Івано- Франківського краєзнавчого музею в 1985 році // Архів ІА НАНУ. - Спр. 1985/96. - К., 1985. - 63 с.плідні наукові дослідження княжого Галича. Об'єктами його науково- дослідних зацікавлень у різні роки були означені у писемних джерелах галицькі монастирі св.
Іллі, св. Стефана, св. Юрія, св. Івана, св. Кирила та багато інших, які розташовані в урочищах Іллінське, Штепанівське, Іванівське, Юріївське, Діброва, Церквиська, Погарище, У Шевчуків, Сад, Качків тощо. Матеріали, які він зібрав у Галичі, відкривають багато нового в історії будівництва та еволюції житлових споруд ченців, їхнього устрою та середньовічного побуту.Використано також матеріали сучасного археолога з Івано-Франківська Б. Томенчука під час виконання охоронних археологічних досліджень на багатьох середньовічних поховальних некрополях та місцях випадково виявлених захоронень, а також відомості про підсумки проведення рятівних науково-дослідних робіт на низці середньовічних житлових, культових та господарських споруд княжого Галича[126] [127] [128]. Цікаві відомості і матеріали про результати розвідкових спелеоархеологічних обстежень, які були проведені у багатьох середньовічних чернечих печерних порожнинах на території Лівобережного Придністер'я, виявлено у наукових звітах сучасних київських спелеологів П. Нечитайла та Р. Забашти12, а також П. Нечитайла та Б. Рідуша про роботи 129 на окремих печерних оселях чернецтва. У матеріалах зазначених звітів важливим доповненням до тематики печерних досліджень є відомості про стародавні надписи та букви, християнські знаки тощо, які вдалося виявити під час обстеження печерних порожнин. Крім того, зазначені дослідники за власним досвідом запропонували деякі нові методи та методичні прийоми виконання комплексних наукових досліджень пам'яток[129]. Окрему групу джерельних матеріалів становлять результати спелеологічних досліджень печерного монастиря в Страдчі, що на Розточчі, а також археологічні дослідження в його недалеких околицях, які упродовж 1994-1996 рр. виконувала археологічна експедиція Львівського державного університету під керівництвом професора кафедри археології Миколи Андрійовича Пелещишина[130]. Значний фактологічний матеріал нам вдалося зібрати в процесі багатолітніх (майже десять років) археологічних досліджень середньовічних Унівських монастирів[131], де обстежували різні типи житлових, виробничих, господарських, оборонних, культових та інших споруд та зібрано велику колекцію побутових середньовічних знахідок. Цінні історичні матеріали були здобуті під час виконання розвідкових археологічних робіт, пов’язаних з пошуком та дослідженням чернечих келій давньоруського монастиря у селищі Підкамінь Бродівського р-ну на Львівщині[132] [133], на основі проведення розкопок монастирських житлових, культових та господарських напівземляних будівель біля с. Мостище Перемишлянського р-ну Львівської обл.1, а також археологічних досліджень на місці колишнього василіанського монастиря, який був розташований на території панської садиби Потоцьких у Новосілках Золочівського р-ну Львівської обл.[134] [135] [136] Відомості та матеріали звітів підтверджують та значно доповнюють і збагачують матеріали фондових збірок науково-дослідних інституцій. Про місце збереження речових археологічних матеріалів зазначено у наукових звітах. У процесі виконання досліджень опрацьовано фондові збірки археологічних знахідок Інституту Археології НАН України (м. Київ), національного заповідника “Давній Галич”, Львівського історичного музею, музею археології Інституту українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України, Інституту археології та Археологічного музею Львівського національного університету імені І. Франка, Винниківського історико- краєзнавчого музею. Топонімічні назви становлять окрему та досить важливу інформативну групу, яка часто є суттєвим доповненням до інших історичних джерел. Територія Галичини є багатою на історичні назви населених пунктів, які упродовж багатьох віків несуть імена своїх засновників, відображають характерні ознаки діяльності мешканців, особливості існування поселень, зберігають відображення героїчних подій, суспільних явищ, давніх історичних пам'яток того чи іншого населеного пункту1. Так само є багато назв, які пов'язують із стародавніми чернечими, 137 пам ятками. Серед цього виду історичних джерел можна виділити кілька характерних груп: Назви населених пунктів (міста, містечка, селища, села, хутори, присілки і т.п.). Проте топонімічні назви багатьох населених пунктів ще й досі не отримали свого підтвердження в інших джерелах, зокрема, писемних. Візьмемо для прикладу с. Підмонастир Перемишлянського р-ну Львівської обл. У жодному архівному документі, починаючи від часів першої писемної згадки Підмонастира (XV ст.), не згадано існування монастирської оселі ні у селі, ні поблизу нього. На думку львівського краєзнавця В. Лаби, монастир у Підмонастирі існував ще до появи перших писемних відомостей про село, бо саме він дав назву сучасному населеному пункту[140] [141] [142]. Назви урочищ та полів становлять значну та не менш вагому підставу для припущень про існування монастирів. Урочища містять цінні відомості про існування тієї чи іншої чернечої пам'ятки, яка не значиться у писемних джерелах. Привертає увагу урочище “На Монастириськах”, розміщене поблизу с. Кимир Перемишлянського р-ну Львівської обл., де за переказами 142 місцевих мешканців, колись існував монастир Наукові археологічні обстеження на території цього урочища дослідники ніколи не проводили. Варто зауважити і те, що у каталозі галицьких монастирів, який склав І. Крип'якевич ця пам'ятка не зазначена14, а, отже, є новою. Топонімічні назви мають здатність багатовікового існування у народній традиції. Зокрема, сучасне громадське пасовисько, яке називають “Монастирське”, розміщене біля оборонних укріплень Підгородищенського монастиря, що припинив існування ще в 1763 р.[143] Ймовірність існування чернечих пам'яток на таких урочищах є дуже вагомою. До топонімічного виду джерел належать назви гір, печерних порожнин, інших місць та місцевостей. Наприклад, Чернеча Гора, розміщена поблизу села Унів Перемишлянського р-ну, де нині розташований великий середньовічний монастирський комплекс (житлові, культові, виробничі, поховальні та інші пам'ятки), що займає площу кілька гектарів. Так само найвищу гору поблизу с. Шоломия Пустомитівського р-ну Львівської обл. ще й досі називають Монастир, а в ур. Замонастир, як зазначає краєзнавець В. Лаба, колись існував монастир з оборонними укріпленнями[144]. У зазначеному урочищі ще наприкінці ХІХ ст. львівський археолог І. Шараневич відкрив чернечу пам'ятку оборонного типу. Згодом, на початку 50-х рр. ХХ ст. І. Свєшніков провів пошукові дослідження, унаслідок чого було засвідчено факт існування монастиря св. Іллі, який відноситься до ХІ-ХІІ ст.[145] На загальному тлі топонімічних назв окремої уваги дослідників заслуговує коротенька літописна згадка города Печера Домажира, яка датована 1242 р.[146] Наприкінці ХІХ ст. М. Грушевський вважав, що це літописне повідомлення треба локалізувати із селом Домаморичі Тернопільського повіту[147]. На думку М. Грушевського, літописець міг мати на увазі і село Домамир. Сумнівним є те, що поблизу Домамира та Домаморичів не виявлено печерних порожнин. Аналіз характерних топонімічних назв багатьох населених пунктів Галичини та тісніша чи слабша їхня прив'язка до реальних пам'яток минулого дали змогу професору М. Пелещишину висловити логічне припущення, що літописець міг мати на увазі велике укріплене городище, у межах якого розміщене сучасне село Домажир Яворівського р-ну Львівської обл. Згодом під час проведення розвідкових археологічних досліджень на окраїні Домажира зафіксовано потужні знівельовані оборонні укріплення - вали та рови давньоруського городища, знайдено фрагменти давньоруського керамічного посуду, невеликі металеві ножі, металеве окуття (можливо від лопати) та інші знахідки. Крім того, поблизу села розташований Страдецький печерний монастир[148]. Отже, топонімічні назви мають здатність упродовж багатьох віків зберігати цінні історичні інформативні відомості про стародавні пам'ятки і стимулювати дослідника до встановлення їх вірогідності, зокрема, археологічними дослідами.