Знакові (переломні) події, які суттєво вплинули на політичний, соціально-економічний та культурний розвиток Давньої Русі, України та Московської держави

Близько XV ст. до н. е. (приблизно) — відгалуження праслов’янських племен від індоєвропейського масиву.

VIII — III ст. до н. е. — скіфи в Причорномор’ї.

VI — IV ст. до н. е.

III ст. до н. е. — просування сарматських племен до Дніпра.

IV ст. н. е. — вторгнення гунів у Східну Європу.

V ст. н. е. — гунський племінний союз під владою Аттіли.

Кінець V — початок VI ст. н. е. (приблизно) — доба, коли влада­рював знаменитий літописний князь Кий.

VI ст. — велике розселення слов’ян. Проникнення слов’ян («сла- винів») на Балкани. Утворення майбутнього ядра полянської (Києво-Руської) держави.

860 р. (за літописними свідченнями) — перший похід Аскольда на Константинополь.

866 р. — прийняття християнства на Русі за часів Аскольда. Кінець IX ст. — з’явилися скандинавські загони (варяги) в Київ­ській Русі.

882 р. — захоплення Києва князем Олегом. Убивство Аскольда.

Близько 882 — 912 pp. — князювання Олега.

912 — 945 pp. — князювання Ігоря.

945 — 964 pp. — правління княгині Ольги.

964 — 972 pp. — правління Святослава та його походи: розгром Хазарії, війна з Візантією за Балкани, підкорення численних східнослов’янських племен.

980 — 1015 pp. — правління Володимира Святославича (святого).

988 р. — офіційна дата повторного й остаточного хрещення Русі. 1019 — 1054 pp. — правління князя Ярослава Мудрого. Період найбільшого розквіту Давньоруської (Української) держави.

1037 р. (за уточненими даними — 1011 р.) — побудова Софіїв- ського собору в Києві.

1068 р. — напад половців на Русь. Повстання в Києві.

1078 — 1093 pp. — правління князя Всеволода Ярославича в Ки­єві.

1097 — 1103 pp. — з’їзди давньоруських князів (Любецький, До- лобський, Витичівський тощо) для припинення міжусобних чвар. Початок XII ст. — створення розгорнутої, докладної редакції «Руської Правди».

Близько 1113 — 1118 pp. — літопис Нестора («Повість минулих літ»).

1113 p. — повстання в Києві.

1113 — 1125 pp. — правління Володимира Мономаха — остан­нього «централізованого» князя Київської Русі.

30 — 40-ві pp. XIII ст. — фактичний розпад Київської Русі на окремі удільні князівства.

Тоді ж — виокремлення Володимиро-Суздальського князівства; початок консолідації ядра майбутнього російського (московсько­го) народу (за князя Юрія Долгорукого).

1147 p. — перша літописна згадка про містечко Москва.

1152 — 1187 pp. — правління князя Ярослава Осмомисла в Галичі.

1157 — 1174 pp. — правління князя Володимиро-Суздальського Андрія Боголюбського.

Березень 1169 р. — руйнування Києва військами Андрія Бого- любського.

1185 р. — похід Ігоря Святославича на половців; тоді ж — ство­рення «Слова о полку Ігоревім».

1199 — 1205 pp. — правління Романа Мстиславича Галицького.

1216 р. — Липицька битва між володимиро-суздальцями та нов­городцями.

1223 р. — битва руських князів із монголо-татарами на річці Кал­ка.

1237 — 1241 pp. — Батиєва навала на Русь.

1219 — 1264 pp. — правління Данила Галицького (князя, згодом короля).

40 — 50-ті роки XIII ст. — подорожі Олександра Невського та Данила Галицького до Золотої Орди.

1256 р. — перша літописна згадка про Львів.

1258 — 1259 pp. — ординський перепис володимиро-суздаль- ських та новгородських земель, чому активно сприяв Олександр Невський.

1264 — 1302 pp. (приблизно) — правління князя Льва Данилови­ча Галицького.

1263 — 1303 pp. — князь Данило Олександрович володарює в Москві.

1300 р. — переїзд митрополита Петра з Києва у Володимир-на- Клязьмі.

1301 р. — початок територіального розширення Москви (приєд­нання Коломни, 1302 р. — Переяслава).

1316 — 1341 pp. — княжіння Гедиміна в Литві.

1327 р. — антитатарське повстання в Твері; посилення Москви внаслідок її лояльної щодо Золотої Орди позиції.

20 — 40-ві pp. XIV ст. — фатальне послаблення Галицько-Волин­ського князівства, унаслідок чого 1349 р. його захопив польський король Казимир.

1362 р. — битва на Синіх Водах; перемога Великого Князя Ли­товсько-Руського Ольгерда (1345 — 1377 pp.) над монголо-татар- ським військом, унаслідок чого значна частина придніпровських українських земель увійшла до складу цього Великого Князівства.