ВСТУП
Удільний період української історії характеризується виникненням і подальшим розвитком окремих земель- князівств, що сформувалися головним чином на базі старих етнографічних одиниць племінного періоду.
Кожна земля- князівство була цілком сувереною державою з монархічною формою влади, власними військом і адміністрацією. Незалежно від кількості уділів й інтенсивності процесу їх зростання вона являла собою феодальну державу періоду розвинутого феодалізму, цілісність якої обумовлювалась васально-ленними відносинами і територіальною владою династа, що очолював феодальні верстви землі.В сучасній історичній науці значно підвищився інтерес до розгляду різних питань історії окремих земель-князівств. Він обумовлюється не лише активізацією краєзнавчих штудій. Незважаючи на те, що зараз багато проблем, пов'язаних з історією Київської Русі, є дискусійними і потребують нових підходів, стає ясно, що успіх подальших досліджень багато в чому буде залежати від активізації вивчення феномену розвитку окремих земель-князівств, тобто відновлення справи, започаткованої ще представниками історичної школи В.Б.Антоновича.
Між іншими землями-князівствами провідні позиції займала Чернігівська, князі якої не тільки приймали активну участь у боротьбі різних династій за Київ, але і розпочали процес об'єднання південноруських земель на національній основі. З іншого боку, починаючи з праць ще дореволюційного періоду, дослідники вважали саме Чернігівську землю з її "лествичним сходженням" класичним варіантом розвитку давньоруського феодалізму удільної доби. Це - лише кілька
моментів, що обумовлюють підвищення інтересів дослідників до всебічного розгляду історії Чернігівської землі-князівства.
Разом з тим ще багато питань, пов'язаних з історією Чернігівської землі XII - XIII ст., належним чином не досліджено, а її існуванню в другій половині XIII - XIV ст. зовсім приділяється мало уваги. В своїй роботі ми намагаємося тісно пов'язувати: розвиток Чернігівської землі, як окремої державної одиниці, з державотворчими процесами в інших українських землях, із загальними тенденціями їх розвитку.
За останні роки з'явилися роботи, переважно в фахових виданнях, автори яких розглядають маловідомі сторінки історії Чернігівської землі на всіх хронологічних етапах її існування, а також намагаються з нових позицій трактувати хрестоматійні й широко відомі події і факти.
Усе це з'явилося приводом для написання автором даної праці, що розрахована не лише на увагу вузьких фахівців, але всіх, хто цікавиться середньовічною історією і не байдужий до минулого свого народу.
