Вступ
Монгольська навала першої половини XIII ст. викликала кардинальні зміни у житті населення давніх українських земель. Степовий регіон увійшов до складу держави Золота Орда, а києворуські землі до середини XIV ст.
потрапили у васальну залежність від неї. За радянських часів ця тема була небажана для дослідження, що негативно позначилось на висвітленні ролі, яку відіграла золотоор- динська держава не лише для України, а й для Європи загалом. Як свідчить вітчизняна наука, питання про характер монгольської навали та її наслідки загострюється у переломні епохи через суспільний підйом і зростання національної самосвідомості.Звернення до означеної проблеми зумовлене посиленням суспільного інтересу до золотоординського періоду. На початку третього тисячоліття суспільство дедалі гостріше усвідомлює необхідність реабілітації цілеспрямованого знецінювання вітчизняної історії.
Утворення української народності, підґрунтя якої було закладено в давньоруські часи, відбувалось у несприятливих умовах поневолення та суспільно-політичного гніту у другій половині XIII — першій половині XV ст. Саме на цю добу припадають інтенсивні контакти давнього українського народу з монголами і татарами, які посилили взаємовпливи між ними й позначились на етнографічних особливостях української культури. Значною мірою це стосується степового регіону сучасної України, де інновації закріпилися в топоніміці, мові, конструкції жител, одязі, піснях, приказках тощо. Отже, окрім військового й духовного протистояння двох протилежних світів — землеробського і кочівницького, — відбувався взаємовплив двох різних культур.
Джерельна база досліджень із золотоординської тематики постійно зростає за рахунок даних археології, нумізматики, антропології, етнографії. Насамперед це стосується археології, де відкриття нерідко спричиняють переосмислення усталених стереотипів у національній свідомості та історії країни. Відомо, що затверджена в Золотій Орді модель ісламу відзначалася толерантністю до інших релігій: іслам та язичництво співіснували з християнством.
Свідоцтвом зближення мусульман і християн у соціальній сфері є, наприклад, надгробок XlV ст., який було виявлено у місті Старий Крим. На ньому зображено лампу (один із найпопулярніших мотивів у ісламському мистецтві) і хрест.Піднесення національної самосвідомості української людності призводить до появи у Степовому Подніпров’ї у другій половині XV ст. такого явища, як запорізьке козацтво, що відіграло провідну роль у становленні української державності. Саме за козацької доби швидко формується культурна ідентичність українського народу, починаються процеси його об’єднання, що зрештою призводить до виникнення держави Богдана Хмельницького.
Та якщо оцінка і вплив монгольського нашестя на подальшу долю населення Київської Русі сягає XIX ст. [І][1], то історико-культур- ний розвиток мешканців півдня сучасної України й досі залишається недослідженим. Саме тут, на берегах Дніпра, що був за часів Київської Русі найважливішою торговельною магістраллю «з варяг у греки», проживало слов’янське населення, яке доглядало переправи і безпосередньо контактувало з тюркомовними кочівниками. Деякі дослідники вважають цю осілу людність відомими за літописами бровниками, чи берладниками, яких називають попередниками козацтва. Головним пунктом слов’янської присутності в регіоні за часів Київської Русі було літописне місто Олешшя біля гирла Дніпра, перша писемна згадка про яке сягає 1084 р. [2]. Місто, як і більшість поселень осілої людності, було неукріплене, що свідчить