висновки
Більшість території сучасної України у XIII - XIV ст. входила до складу найзахіднішої частини улусу Джучи - крила Мувала. Крило простягалося від Сіверського Дінця і Дону на сході до Дунаю на заході.
В політичній системі Золотої Орди це крило не було оформлено як улус роду Мувала, як це сталося з іншими крилами - Шибана і Орду. Але при цьому розташування крила на кордоні з європейськими державами змушувало ханів тримати тут значні військові сили. Цей фактор в поєднанні з економічними можливостями місцевої аристократії сприяв розвитку сепаратистських настроїв. Через це на основі крила періодично виникають нові "державні проекти": спроби створення держав Ногая, Мамая, Бек Булата, Таш Тимура.Обласна структура крила Мувала складалася з десяти, а з початку XIV ст. дев'яти туменів. При цьому тумени на захід від Дніпра були поєднані в два улуси: Ногая і Курумиши. Ця структура проіснувала до кінця XIV ст.
Першою помітною ззовні втратою для Золотої Орди став 1362 р. Внаслідок наступу Великого князівства Литовського крило Мувала було розрізане Подільським удільним князівством.
Внаслідок цього західніший улус Ногая поступово перетворюється на кочову державу - Буджакську (Білгородську) орду. Що ж стосується улусів на схід від Дніпра, то вони 1395 р. зазнали страшного спустошення від військ Тамерлана.
Після цього протягом кількох років улус Манкерман остаточно відходить до Литви. На основі Солхатської (Кримської) тьми починає формуватися майбутній Кримський ханат. "Самаро-Орельська" тьма перетворюється на область з періодичним кочуванням тієї чи іншої орди.
Хоча степи України населялися переважно кочовим населенням, зусиллями ординської влади і місцевих емірів в цих землях створюються десятки міст. Час життя цих населених пунктів був відносно невеликим: більшість проіснувала менше століття. Дотаційний характер їх існування не дозволив більшості з них продовжити існування після розвалу Золотої Орди.
Зовнішньополітичні складові історії Золотої Орди на теренах України ніколи не були стабільними. З середини і до кінця XIII ст. держава Джучидів чинила періодичний тиск на сусідів. Проте вже після поразки Ногая Золота Орда втратила частину своїх західних володінь. І лише за рахунок зусиль хана Узбека державі вдалося повернути частину західного кордону. В подальшому Золота Орда вже перейшла до стратегічної оборони.
З середини XIV ст. Угорщина, Польща, Литва посилюють тиск на ординські улуси. Це призводить спочатку до скинення залежності Галицько-Волинським князівством, а потім і втрати Джучидами Чернігово-Сіверщини, Київщини, Поділля. Ярликом Токтамиша ці втрати було юридично закріплено на користь Литви. Сама ж Золота Орда після битви на Ворсклі 1399 р. лише змогла знайти сили для підтримання своєї життєдіяльності, і вступила у новий етап своєї історії, - остаточного занепаду і розпаду на нові, більш життєздатні державні утворення.