Віра у вічність
Записи у блокноті Антона Павловича Чехова за 1898 рік стверджують, що він теж відвідував старовинну святиню: „В Севастополе в лунную ночь я ездил в Георгиевский монастырь и смотрел вниз с горы на море, а на горе кладбище с белыми крестами.
Было фантастично…»Дійсно, на пагорбі на відстані 120 метрів від перебудованої на військову бібліотеку церкви Воздвиження Животворного Хреста Господнього, існує на самій горі колишнє монастирське кладовище. Мармурові хрести нагадують про загальнолюдський обов’язок піклуватись про кладовище, на якому покояться ті, що вірили у вічність існування монастиря, продовжили його буття і заповіли упокоїтись на цій святій землі.
Перше захоронення датоване 1775 роком. На пам’ятнику надпис грецькою мовою: „Предається Землі Гервасій, ієромонах Сумеліоти. Пам’ятник виготовлений від Євгена ієромонаха. 1775 – 1760”. Так Гервасій Сумельський був ушанований братією Георгіївського монастиря за вірне служіння православній церкві. Наступне поховання на монастирському цвинтарі відбулося майже через півстоліття. У 1808 році похований преподобний архімандрит Дионисій, настоятель Георгіївського монастиря. Через 10 років там знайшов свій останній притулок 116-річний монах Каленник (1702 – 1818), а в 1824 році у віці 92 років помер настоятель монастиря митрополит Хрисанф Новопарський.
Поруч з генералом від кавалерії І.Й. Вітте в 1844 році зліва при вході до Георгіївської церкви був похований князь Олександр Миколайович Голіцин, з 1803 року обер прокурор Сеноду, з 1813 року голова російського біблейського товариства, а потім призначений міністром народної просвіти в 1816-1824 роках. Він приймав участь в управлінні Царськосільським ліцеєм і зустрічав там Олександра Пушкіна. Голіцин, що пожертвував особисті кошти на будівництво храму Святого Георгія і заповів себе біля нього поховати.
В 1884 році на цвинтарі монастиря поховані подружжя Соковніни – віце адмірал Микола Іванович Соковнін, який вніс значний вклад в розвиток флоту, заснував товариство повітроплавства та його дружина Любов Петрівна Соковніна, що заснувала перше жіноче училище у Феодосії.
В 1890 році в цьому монастирі знайшов свій останній притулок генерал-майор М.І. Григоні, батько народовольця М.М. Григоні.
В 1896 році в некрополі монастиря був похований академік живопису Аким Єгорович Карпєєв, що брав участь в розпису Нікольського собору на Братському цвинтарі Північної сторони Севастополя. В усипальниці під Хрестовоздвиженською церквою покоїться княжна Оболенська. В монастирі також похований колишній його настоятель митрополит Григорій.
۞