Убогість душ
Одно із старезних і дивних творінь рук Господніх – Георгіївський монастир нині чудом збережений від людського рушійного егоїзму.
Не дивно, що молодий Пушкін насолоджуючись божественними красотами Тавриди літом 1820 року зупинявся в монастирі, а ранком наступного дня, на зорі вирушив шукати капище Діани.
Наслідуючи його приклад ми вирішили пройти стежками, зберігаючими чародійну дику природу і таємниці сивої давнини. Немало розпачу чекало на нас на цій, усипаній легендами землі. Георгіївський монастир, витримавши натиск століть, криваві зіткнення багатьох племен і народів, не зміг протистояти вандалізму революційних безбожників XX століття. Будинки, що на цей час збереглися, використані, як темниця для „ворогів народу”. Більше 60 років заростали терном та кизилом руїни Нижньої частини Георгіївського монастиря і лише в кінці 1995 року потугами ігумена Августина та не чисельної братії Кримської єпархії монастирське господарство почало відновлюватись. Відроджена невелика печерна церква св. великомученика Георгія Переможця, де розпочалась божа служба ієромонахом о,Аврамом, його помічниками-послушниками та хором прихожан. Відновлені ворота, огорожа, дорога до святої обителі. Кошти на відродження святині почали надходити від благодійників після звернення прихожан через пресу: „Дорогі брати і сестри! Ми, прихожани святої обителі, просимо відгукнутися будь-якою допомогою. Господь вам воздасть сторицею. Приїжджайте дорогі брати і сестри, помолимся в святу обитель. Служби тут особливі, торкають глибин душі. Проходять вони в суботу, неділю і святкові дні: вранці о 8.00 годині, ввечері – о 16.00 годині. Автобус №19 і 72 до кінцевої зупинки. А 6 травня відбудеться престольне свято Георгія Переможця. Пожертви можна перераховувати на розрахунковий рахунок 701702 в Балаклавському відділенні Сенвміськдирекції Укрсоцбанку, МФО 324195, ОКПО 22288651, Балаклавський Георгієвський монастир.”
Ми продовжуємо свій шлях по стежинці, яка звивається схилами живописного урочища до моря.
Природа зберегла царственне багатство. Чарівна блакить морського простору, як тисячоліття назад, зливається на горизонті з неозорим куполом небес. Звідусіль знизу чутно глухий гуркіт: могутні скелі протистоять натиску невгамовних хвиль, які тисячоліттями вгризаються в їх підніжжя. Природа дихає духом вічності цього прекрасного чарівного краю. А далі братські могили та поодинокі хрести начебто загубились серед багатоповерхових нових будинків дачного кооперативу „Георгіївський”. Встановлено серйозний щит Природно-заповідного фонду України з надписом, що навколишня територія належить заповіднику загальнодержавного значення „Мис Феолент”. Але від кого захищена ця унікальна територія і яким чином, залишається загадкою. Мабуть, не відповідає природоохоронним законам і рішення місцевої влади, щоби зберегти ландшафт для наступних поколінь дійсно святою і недоторканою землею. Все ж ми вирішили перерахувати сходинки і почали спускатись, що би ближче розгледіти Георгіївський камінь з хрестом. Не пройшовши і 20 метрів, читаємо на щиті, що ми йдемо по землі Георгіївського монастиря, зобов’язані одягтись, вимкнути радіопередавач і не брати з собою котів та собак. На середині шляху нас зупинили металічні ворота з надписом „Заповедная зона, вход по пропускам через КП войсковой части!”. Тут же нам матрос пояснює, що це територія Міністерства оборони Російської Федерації і прохід заборонений. Але хтось на щитку інакше прокоментував. Суровий надпис білою фарбою: „Пляж Лужкова і Кº”.
Ось хто заповів собі цей райський куточок. Але при чому тут перепустки військової частини, та ще й Чорноморського флоту РФ. Це самодіяльність і прагнуення мати прибутки від „Яшмового пляжу”, спуск до якого зробив один монах в XV столітті, витесавши 777 сходинок. В кордонах державного заказника „Мис Феолент” ведеться війна за земельну власність: огорожа, щити, охорона. Прийде час і те, що було незаконне чи напівзаконне привласниться і тоді..., красоти кримського узбережжя залишиться за високими парканами.
Тут, на Феоленті, щодня молиться за убогі наші душі святий Георгій, піднімаючи свій спис справедливості проти людського варварства, а Іфігенія чекає на відкриття жертовного капища, щоби помститися за черствість людську до безцінних надбань, до яких вона, безперечно, причетна.
۞