№ 19 Статут Великого князівства Литовського 1566 р. про жінок
РОЗДІЛ І
АРТИКУЛ3
Про образу величності господарської
[...] Проте жінки таких зрадників, які не знали про зраду чоловіків своїх і те доведуть присягами своїми, такі маєтки своїх батьків і материнських і придане перед вчиненням зради тієї, від чоловіків їм відписаних не втрачають, але до маєтків батьківських не допускаються, хіба після смерті матерів своїх тільки до четвертої частини маєтків материнських допускатися будуть [.].
АРТИКУЛ 6
Якби хто-небудь з держави нашої до землі неприятельської втік
Теж уставуємо, якби хто з підданих наших з держави нашої втік до землі неприятельської зі злим умислом зради і шкоди нам, господарю, і Речі Посполитій, такий честь втрачає; а якщо пійманим буде, тоді і смертю має бути покараний. А діти, за той злочин батька свого, поштивості своєї не втрачають, але майно все батьківське втратять, хіба що мали своє власне набуте або перед тим злочином батька свого виділені були, тоді при тому зостатися мають. Таким же чином і жони, якщо будуть невідати про таку зраду чоловіків своїх, такі в тому будуть захищені, як в третьому артикулі цього розділу про таких є описано.
РОЗДІЛ ІІІ
АРТИКУЛ 31
Княгинь, пань, дівок, вдів не мають ні за кого силою видавати
Теж обіцяємо і наказуємо княгинь, пань, вдів, княжних, панянок, дівок-шлях- тянок і всякого іншого стану походження земського, як людей вільних, під вільним пануванням нашим господарським, зберігати їх при вольностях їх і силою ні за кого їх давати не маємо без волі їх, за кого захочуть, за того вільно піти.
РОЗДІЛ V
АРТИКУЛ 1
Яким чином батько, видаючи дівку свою заміж, має обваровати[600] і впевнитись про запис віна від зятя
Теж уставуємо, що кожний обиватель цього панства будь-якого стану, видаючи дочку свою заміж і даючи за нею посаг або виправу згідно з доброю волею своєю, перш ніж дівку видати, має від зятя взяти запис під печаткою його і під печаткою людей добрих, яким він від третьої частки майна свого нерухомого цей посаг або виправу подвійно описати має, так само, як нижче описано; а потім цей запис, той же зять на перших сесіях судових земських перед судом земським того повіту, в якому нерухомість має, заявити і в книги земські записати має, такий порядок має бути в кожному разі дотриманий.
А якби батько, видаючи дівку заміж, перед виданням її, віна і отправи від зятя свого не одержав, така дівка після смерті мужа свого внесення втрачає, хоча б і велику суму за собою внесла. Проте як шляхтянці, діти або родичі повинні будуть за вінець дати тридцять кіп грошей, якби заміж пішла; а коли б заміж іти не хотіла, тоді між дітьми і родичами в маєтках чоловіка буде рівну частку майна держати аж до смерті своєї; а якби того шляхтича майно тридцять кіп грошей не вартувало, тоді теж, згідно з тим, з цього майна має виділена бути четверта частка, яку буде держати тільки за життя свого, навіть якщо за іншого мужа піде.АРТИКУЛ2
Як має муж жоні віно записати
Теж уставуємо, хто б хотів записати віно жоні своїй, тоді має, оцінивши все майно своє, від третьої частки, чого вартує, має подвійно проти того внесення записати віно жоні своїй, так, щоб сума відписана становила суму від третьої частки. І коли буде жона його від третьої частки майна чоловіка віно записане від нього мати, а він би потім помер і дітей після себе зоставив, а та жона піде за другого мужа, і якщо діти захочуть або родичі її з тієї третьої частки майна за життя її вивінувати, тоді мають всю суму грошей, яка буде в листі записана, заплатити, до того як майно те до рук своїх візьмуть. А якщо діти будуть ждати смерті матері своєї, не захочуть викупити, тоді повинні будуть те внесення, що в дім їх внесла, після смерті її заплатити тому, кому вона відпише, а привінка, що запише батько їх проти того внесення, подвійно платити не повинні, а вона теж не має нікому того привінка записувати, а тільки вільна буде відписати внесення своє, а якби нікому не відписала і дітей не мала, тоді повинно те внесення повернене бути в дім той, з якого вийшла. Вільно теж кожному жоні своїй відписати речі свої рухомі так, як і кожному взагалі, тобто: золото, срібло, вбрання та інші речі, крім зброї, стада і челяді невільної, скота двірного, а також і крім того всього, і майна нерухомого третю частку жоні відписати вільно, аби сидячи на майні, мала чим службу нашу господарську і земську з третьої частки майна відслуговувати.
А діти і родичі, якщо будуть з тієї третьої частки скуповувати, тоді ті всі речі, як зброю, челядь, стадо і скотину, мають при маєтку зоставити, а коли б ті речі втратила, тоді з віна її мають за те, оцінивши, витратити частку відкладених грошей. А так згідно з уставою нашою мають по ступати всі піддані наші і на майбутні часи, а хто б всупереч тієї устави нашої вчинив і, що недозволене є, жоні своїй записав, таких записів не хочемо мати законними ми самі і потомки наші, великі князі литовські. А для того ж батько, ще не видавши дівки заміж, має перш за все дивитись, якби того зятя свого третя частка майна подвійно стояти могла проти внесення дочки його, на чому б її проти того вінувати мав. А коли б та частка не стояла проти внесення, тоді має батько за ту суму грошей, що за нею мав дати, купити майно і дочці своїй за те дати, а зять жоні своїй за те, що особисто взяв суму яку, має отправу вчинити з третьої частки майна свого власного, а тим майном, яке батько, купивши дочці своїй, дасть, має користуватися аж до смерті мужа свого, а після смерті мужа, вона, як своє власне, має одержати повністю з віном своїм.АРТИКУЛ3
Після смерті батьківської, як дівки мають з маєтку виправовані бути
Уставуємо, якби батько за життя свого видав одну дівку свою заміж і в тому помер, а після себе зоставив ще кілька дівок, тоді і ті дівки згідно з описом або тестаментом його мають бути виправовані, як їм буде описано або з готівки зоставлено. А коли б суми описаної чи призначеної не було в наявності і не міг би брат такої великої суми за ними дати, як за першою було дано, тоді, оцінивши четверту частку маєтку свого отчизного, нічого з того маєтку не виключивши, і тим сестрам своїм виправу рівну всім дати, скільки їх буде, окрім, якби брат їх розумів, що четверта частка маєтку їх отчизного більшої вартості, ніж би їм [при розділі] на рівні частки, скільки ж, як і першій сестрі, виправи прийшлося, те буде у волі його. А коли би брат або стрий суму, їм зоставлену, втратили, тоді згідно з описом будуть повинні як власний борг віддати і заплатити.
АРТИКУЛ 4
Про вдову віновану, як мають з нею діти повнолітні обходитися
Вдова, яка сидить на вдовиному стольці, а буде вінованою від мужа свого, а сини будуть повнолітніми, тоді вона має нерухомість на віні своєму, а сини мають допущені бути до всіх маєтків і скарбів батьківських, з яких має служба земська відбуватися, а якби була не вінована, тоді має поводитись, як вище є описано.
АРТИКУЛ 5
Вдови безплідні, які дітей не мають
Зважаючи на те, що які вдови безплідні сидять на вдовиному стольці, багато шкоди від них діється державі, і від того служби земські від них не бувають відслужені, так як мали би бути, і теж рідні багато майна втрачають, уставуємо так, що яка вдова безплідна і буде вінована від мужа свого, тоді має осісти тільки на віні своєму, а маєтки мають до родичів перейти, а якби не була вінована від мужа свого, тоді має на третій частці майна сидіти, доки заміж піде, тоді рідні мають вінець їй сплатити, як є вище, коли, будучи не вдовою, заміж пішла.
АРТИКУЛ 7
Про дівок, які без волі батьків заміж ідуть або мали б піти
Коли б яка дівка без волі батьківської і материнської йшла заміж, така втрачає право на посаг і на маєтки батьківські і материнські, а якби одна була у батька, тоді отчизна до родичів переходить мимо такої дівки.
АРТИКУЛ 11
Про дівок і вдів, які за простих людей заміж ідуть
Уставуємо, яка б дівка або вдова, будучи стану шляхетського, маючи маєтки батьківські або материнські, пішла заміж за простого стану чоловіка, не шляхтича, така від всіх маєтків своїх, як батьківських, так і материнських, назавжди відлучається, але ті маєтки до родичів мають перейти, а після вдови - до дітей і теж до родичів її, а такі діти, як і родичі, будуть повинні такій дівці або вдові за ті маєтки її відкласти суму грошей згідно з рахунком статутовим, або пополовині, тобто даючи за кожну службу людей п'ять кіп грошей, а за інші ґрунти - суми пополовині, як у тому статуті про те ширше описано, а віно описане все втрачає, і не повинні будуть діти і родичі такій віна відкладати.
АРТИКУЛ 12
Про вдову, яка б після смерті мужа свого за другого хотіла піти
Хочемо мати, аби заміжжя в поштивості було збережене і для відомостей про походження дитини, аби кожна вдова шляхтянка після смерті мужа свого до шести місяців за другого мужа не сміла піти, а яка піде, тоді віно від мужа свого описане втрачає, а якби віна описаного не мала, тоді заплату до скарбу нашого дванадцять рублів грошей заплатити має.
АРТИКУЛ 13
Про спадки, які порівну на сина і на дочку переходять, і про внесення материне, якби кому не відписала
Теж уставуємо, що всякі материнські, як нерухомі, так і інші речі рухомі, теж внесення материне, яке нікому б не було відписане, те все має в рівний поділ піти між всіх дітей, як синів, так і [їх] сестер, тільки спадки батьківські до синів, до близьких по мечу переходять так, як у іншому місці ширше про те написано.
АРТИКУЛ 14
Про урівняння внесення різних жон перед розподілом маєтку дітей
Теж уставуємо, коли б один шляхтич мав декілька жон, а ті жони мали б різні внесення свої в сумах грошових, тоді сини, скільки їх буде від різних жон, всі маєтки отчизні мають між собою на різні частки поділити, а якби якої жони внесення було більшим, ніж інших жон, спершу треба перед розподілом маєтків своїх урівняти те більше внесення матері братів своїх, урівняне внесення поділивши, заплатити, тоді тільки маєтки батьківські на рівні частки між собою поділити.
АРТИКУЛ 15
Якби яка вдова заміж пішла
Уставуємо, якби яка вдова заміж пішла, а до того, будучи за першим мужем своїм, віно оправлене від мужа свого мала, тоді від другого мужа віна записаного мати не може, крім випадку, коли той другий муж її помре і дітей після себе зоставить, тоді вона між дітьми своїми рівну частку в маєтку взяти має і на тому до смерті мешкати має. Тоді від родичів має на вдовиному стольці на третій частці зостатися, а після смерті її і та третя частка має перейти до родичів, оберігатися так, як вище про те написано.
АРТИКУЛ 16
Про маєток, з якого муж жоні отправу чинить
Уставуємо теж, що хто, коли-небудь відписавши отправу жоні своїй, з якогось маєтку свого, того маєтку свого нікому іншому ніяким правом і ніяким способом записувати і в чужі руки віддавати не може, хоча б і згоду від жони показував, без особистого перед врядом волевиявлення її, а вряд теж кожний з такого вінованого маєтку нікому отправи ніякої чинити не має, окрім добровільної і особистої перед врядом самої пані вінованої згоди.
АРТИКУЛ 17 Про безплідну жону
Коли б яка жона, будучи заміжньою, безплідною померла, маючи певне внесення за виправою від батьків своїх, а того б маєтку нікому не відписала, таке внесення назад, у той же дім, з якого вийшло, повернутися має батькам її. А яка б жона, бездітною померши, мала внесення і виправу певну від братів з четвертої частки і нікому б того не відписала, а ще б сестра її була невипосаженою і заміж не відданою, тоді таке внесення не повертається назад до братів, а до сестри, яка ще заміж не виданою була, або якби те внесення від сестри своєї брати собі взяти хотіли, тоді замість того сестрі не виданій з усієї четвертої частки, чого вартувати буде, посаг і виправу дати повинні. Четверта частка згідно з давнім правом, особливо для виправи дівок заміж, відкладається без всякої різниці, скільки їх було - одна чи більше.
РОЗДІЛ ХІ
АРТИКУЛ 9
Про насильне взяття заміж дівчини, вдови і будь-якої жінки
Уставуємо, що хто б без волі батька і матері, дядьків або інших родичів насильно забрав з будь-якого місця когось із перелічених вище жінок, схиляючи її у такий спосіб до шлюбу, а це дійшло б до нас, господаря, або до панів-рад наших чи до будь-якого вряду, така особа має спершу взятою бути до секвестру. І коли у суді буде доведено, що на те не було дозволу ні близьких родичів, ані її самої, тоді той, хто на це зважився, має бути страчений. А у якості відшкодування третина його маєтку має бути передана тій особі, що була насильно взятою, а вся шкода, яка тим ґвалтом заподіяна була, підтверджена доказами, з решти двох третин того ж маєтку має бути відшкодована за рішенням суду.
Проте, якби дівчина, приховавши те перед родичами своїми, дала згоду вийти заміж за такого і забрати себе, і визнала це перед судом, тоді така дівчина відпадає від посагу і від усіх маєтків своїх батьківських і материнських [...].
Статути Великого князівства Литовського: У 3 т. / За ред. С. Ківалова, П. Музи- ченка, А. Панькова. - Одеса, 2003. - Т. ІІ: Статут Великого князівства Литовського 1566р. - С. 254, 290, 328-334, 375.