№ 36 Статут Великого князівства Литовського 1566 р. про торговельні справи
РОЗДІЛ І
АРТИКУЛ 13
Про фальшування монет, про монетників і про золотарів
Теж, хто б монету нашу фальшував і без волі нашої перепродував і обрізав, також і монетники наші, які золото і срібло і інші речі і матеріали приналежні, монети фальшували і плавили для прибутків своїх і на шкоду державі, і те б на них засвідчувалося, — ті мають бути вогнем покарані без милосердя.
Так само і золотарі, які золото та срібло фальшують і з ними змішують мідь, цинк або олово, і про те б стало відомо; тоді самі вогнем мають бути карані, а їх майно тому, кому вони шкоду вчинили, має бути сплачене. Проте робота та і матеріал, без яких би те ремесло їх здійснене бути не могло, те підробкою вважатися не має. [...]
РОЗДІЛ ІІІ
АРТИКУЛ 30
Про міри, аби були рівні
Уставуємо, аби в місті нашому столичному Віленському і в кожному місті нашому панства нашого - Великого князівства Литовського, так теж в містах князівських, панських, духовних і світських на торгах мірою однаково рівною збіжжя всяке продавати: тобто, аби була діжка, в якій має бути чотири корці міри нашої двірної, рівних без верху і утрясіння, але під стріху; та міра в чотири корці має бути виміряна у Вільні у вряді пана воєводи віленського, і при собі мають мати вряд міський в тих містах, де магдебурзьке право є. А у інших воєводствах, і староствах, і державствах, і тивунствах наших, також воєводи, старости, і державці, і тивуни наші ті ж міри встановити мають, аби не втрясені і без верхів були і постановою ті міри затвердити. Аби діжка була в чотири корці, а чверть діжки - один корець[471], у тій мірі всяке збіжжя мірятися має під стріху; та ж міра збіжжя має бути у містах і на торгах князівських, панських і зем'янських, і по стодолах і в корчмах, і на дорогах. А хто б коли-небудь посмів те зважувати й інші міри встановлював і їх вживав, такий має заплатити нам, господарю, штрафу три рублі грошей.
Таким же чином пани, воєводи, старости у врядах своїх з такими врядами міськими, згідно з мірою і оціночною вартістю питва привозного, мушкателю, малмазеї і меду, пива, також згідно з вагою і локтем, через врядників своїх постанову чинити мають. [.]РОЗДІЛ ІХ
АРТИКУЛ 21
Про водні порти і товари, що затонули у водах
Якби трапилось, що судно, везучи водним шляхом якісь товари, потрапило в пригоду і розбилося або затонуло біля чийого завгодно берега, тоді крамар чи хто інший той крам затонулий має добровільно з води вибирати і на берег виносити. А врядники наші, князі і пани і їх врядники, землевласники і люди прості, і будь-хто інший, чий то берег є, не мають від того нічого брати. А хто б хотів тим постраждалим у цьому перешкоджати, тоді той буде повинен всю шкоду, яка була заподіяна постраждалому, відшкодувати у подвійному розмірі.
АРТИКУЛ 22
Про дороги старовічні
Уставуємо, що дороги давні мають бути, згідно зі стародавнім звичаєм, настільки широкі, щоб два вози фурманські розминулися. А якби дорога була тісною місцями, то віз порожній має поступитися возу завантаженому, піший - їздцю, возу - їздець. Або якщо б хто від ворога втікав, тоді віз зупинений має бути, аж поки не обмине. А як зустрінуться часу зимового, коли випаде великий сніг, мають дорогу навпіл ділити, а один одного не повинні спихати з дороги [...].
Статути Великого князівства Литовського: У 3 т. / За ред. С. Ківалова, П. Музи- ченка, А. Панькова. - Одеса, 2003. - Т. ІІ: Статут Великого князівства Литовського 1566 р. - С. 258, 289-290, 363-364.