ПЕРША ДРУКОВАНА КНИГА УКРАЇНЦЯ
Як відомо, в середині XV століття Йоганн Гутенберг сконструював перший в Європі друкарський станок; книгодрукування швидко поширилося в західних країнах, стало одним із важливих чинників епохи Просвітництва.
У Східній Європі друкарський станок з'явився через понад 100 років; а в Москві першу книгу було надруковано 1563 року; в той час запрацювала Острозька друкарня.Мало відомо, однак, що задовго до цього й невдовзі після винаходу Гутенберга в Римі було надруковано книжку (на латині) під назвою «Прогностичні міркування щодо поточного 1483 року магістра Георгія Дрогобича з Русі, доктора філософії і медицини». Це була перша друкована книжка українського автора. Зараз у світі залишилося лише три примірники «Прогностичних міркувань...» (в Україні — жодного), які вже кілька століть циркулюють серед європейських раритетів, які згадують у каталогах першо- друків. У каталозі Мюнхенської антикварної фірми за 1896 рік на- писано: «Оця перша книжка автора з Русі, досі невідома, є вельми рідкісна, унікальна. Вона особливо важлива не тільки з огляду на автора, але також і за своїм змістом». (За Юрієм Дупленком, «Українознавство», 2003.)
Хто ж це такий — «магістр Георгій Дрогобич із Русі, доктор філософії і медицини»? Чому саме в Італії надруковано його книжку? Про походження українського автора говорить його прізвище, точніше, прізвисько — «Дрогобич». Невідомо, сам він узяв собі цей псевдонім чи, швидше, так його прозвали за кордоном — за назвою міста, з якого він приїхав. Бо насправді Георгій Дрогобич був Юрієм (Георгій, Єжі) Котермаком із міста Дрогобич, яке тоді перебувало в складі Польського королівства. Народився він 1450 року в родині ремісника Михайла Котермака; родина не була заможною, бідність переслідувала Юрія все життя. В одному з листів, уже будучи відомим вченим, він пише: «Багато міг би осягнути в науці, коли б не мусів турбуватися про найнеобхідні- ше.
Від самої колиски все, чого я досягав, давалося мені тяжкою працею і турботами. Тепер, у розквіті молодості, я переношу все це легше, але жахає мене майбутнє... Що з того, що людина знає всі науки, коли вона бідна і знедолена?»Юнак Юрій не захотів займатися батьківським ремеслом, тому «пішов у науку» — 1468 року вступив до Краківського університету. Серед давніх рукописів університетської бібліотеки збереглася архівна «Книга промоцій», де є записи про присвоєння 1470 року Юрію з Дрогобича наукового ступеня бакалавра, а 1473 — магістра.
Після отримання ступеня магістра Юрій залишає Краків і їде до славетного Болонського університету, який тоді був одним із центрів європейського Відродження. Понад усе Дрогобича приваблювала медицина, але той час вимагав універсальності — спочатку він мав освоїти математику, філософію, досягти належного знання латинської та грецької мов, а також поезії, риторики. Неабияке значення надавалося астрономії-астрології, яку вважали тісно пов’язаною з медициною.
Італійські джерела свідчать, що в 1481—1482 навчальному році Георгій Дрогобич із Русі став доктором філософії, а також був обраний студентами, згідно зі статутом, на посаду ректора «Університету медиків і артистів». Цей заклад був одним із трьох університетів, які входили до складу Болонської, так званої Генеральної школи. Тоді ж Дрогобич отримав давно бажаний ступінь доктора медицини.
Його докторська дисертація з медицини була, судячи з назви, суто прикладною, лікарською: «Міркування про очищення сечі». У праці чимало астрології, як це було заведено, хоча Дрогобич вважав вплив зірок не фатальним, невідворотним чинником здоров’я і лікування, а тільки показником сприятливого або несприятливого часу для тих чи інших лікарських заходів.
Тоді ж у Римі було надруковано вже згадану книжку Дрогобича «Прогностичні міркування...» Це ціла тогочасна енциклопедія, в якій ідеться про небезпеку епідемій, Про занесення до Риму численними мандрівниками пошесних хвороб та про заходи перестороги.
Отцям міста Дрогобич радить відповідні раціональні заходи, а мешканцям — постійну пильність. У книзі подаються також його розрахунки календарів небесних явищ для різних географічних регіонів. Особливо цікаво, що в цій праці Юрій Дрогобич зробив першу в історії спробу визначити географічні координати деяких місць своєї далекої, але не забутої вітчизни — Галицької Русі, Поділля, Волощини, які тоді розташовувались чи не на краю Ойкумени.Пізніше, починаючи з 1488 року, Дрогобич став професором Краківського університету й деканом медичного факультету. Він читав тут лекції з медицини, медичної астрології, викладав також східну філософію та поезію, знавцем яких був. На той час він уже мав титул королівського лікаря.
Поїздивши далекими світами, засвоївши погляди й знання європейського Відродження, опанувавши кілька старих і нових мов, ставши, можливо, католиком, Юрій Котермак-Дрогобич не втратив відчуття приналежності до свого народу. Про це свідчить той відомий факт, що в Кракові він брав активну участь у підготовці до друку старослов’янських православних книжок кирилицею — «Осьмигласіє», «Часословець», «Тріодь цвітна» та ін. Відомо також, що серед учнів Дрогобича були хлопці як із Польщі (серед них — юнак Микола Коперник), так і з Галичини.
Помер Юрій Котермак у 44 роки (1494 р.) у Кракові; там його й поховали. Насамкінець наведемо його вірші з передмови до «Прогностичних міркувань...», вірші, дуже типові Для людини Відродження з її безмежною вірою в розум: «Простори неба для наших очей незбагненно великі, Розумом легко проте можемо їх осягнуть. Наслідки ми за причинами і навпаки пізнаємо: Так відкривається шлях, що веде в височінь...»
Клара ҐУДЗИК 4 липня 2003 р.