ПЕРЕЛІК ДОКУМЕНТІВ

Розділ І. ДЕРЖАВА 1 ПОЛІТИЧНА ВЛАДА............................................................. 17

№ 1. Ян Длугош про захоплення Львова польським королем Казимиром Ill

у 1340 р...............................................................................................

№ 2. Ян Длугош про захоплення Казимиром IIl усієї Галицько-Волинської Русі.. 21 № 3. Барголомей Зиморович про захоплення Казимиром III Галичини. 22

№ 4. Алессандро Гваньїні про панування польського короля Казимира Великого... 23 № 5. Краківська кафедральна хроніка про боротьбу поляків і литвинів

за спадщину Галицько-Волинської держави......................................... ЗО

№6. З Вісліцького статуту Казимира IIl Великого (1347 р.)........................... 32

№ 7. Хроніка Київського Михайлівського монастиря про опанування

литовцями руських земель у 1362 р..................................................... 34

№ 8. Ян з Чарнкова про втрату Володимирського замку на Русі в 1370 р 34

№ 9. Ян з Чарнкова про спустошення литвинами Сандомирської землі в 1376 р... 36

№ 10. Ян з Чарнкова про взяття військами Людовика замку в Белзі в 1376 р 36

№11. Ян з^:Чарнкова про повернення руської землі Людовикові Великому

в 1376 р............................................................................................... 37

№ 12. Ян з Чарнкова про здобуття Дорогичинського замку в 1383 р............ 38

№ ІЗ. Акт польсько-литовської унії в Креві (1385 р.).................................... 38

№ 14. Литовський літописець про похід литовських військ на Київ у 1394 р................................................................................................................ 40

№ 15. «Сказання про битву на Ворсклі» 12 серпня 1399 р.

за Супрасльським літописом.................................................................

№ 16. Витяг з Городельського привілею 1413 р........................................... 42

№ 17. Єдлинський привілей 4 березня 1430 р............................................. 44

№ 18. Алессандро Гваньїні про Сиґізмунда Кейстутовича........................... 49

№ 19. Грамота Сиґізмунда Кейстутовича про підтвердження прав і привілеїв

князям і боярам Великого князівства Литовського (6 травня 1434 р.)..... 54

№ 20. З Нешавських статутів (1454 р.)......................................................... 56

№ 21. Судебник короля Казимира Ягайловича (29 лютого 1468 р.)............. 58

№ 22. Фрагмент з літопису про ліквідацію удільного Київського князівства

й виступ киян проти воєводи Гаштовта в 1471 р.................................... 62

№ 23. «Короткий Київський літопис від початку землі Руської до 15 !6 р.»

про боротьбу з татарами і гурками в 1491-1497 рр.............................. 63

№ 24. З Пйотркувських статутів 1496 р....................................................... 66

№ 25. Витяг з конституції «Nihil novi» (1501 р.)............................................ 67

№ 26. Уставна грамота великого князя литовського Александра

мешканцям Волинської землі (15 лютого 1501 р.)................................. 68

№ 27. Мацєй Мєховський про «дві Сарматії»............................................... 70

№ 28. Густинський літопис про «дві Сарматії»............................................ 71

№ 29. Мацсй Мсховський про Русь............................................................. 72

№ ЗО. Мацсй Мсховський про Велике князівство Литовське........................ 74

№31. Барон Сигізмунд Герберштейн про Литву........................................... 78

№ 32. Михалон Литвин про порівняння Литви та Московії в справах внутрішнього управління..................................................................... 81

№ 33. Михалон Литвин про Київську землю...............................................

№ 34. З постанов екзекуційного сейму 1562-1563 рр................................. 85

№ 35. Привілей Сиґізмунда Августа обивателям Великого князівства Литовського (8 червня 1563 р.)............................................................ 86

№ 36. Привілей Сиґізмунда Августа обивателям Великого князівства Литовського (ЗО грудня 1565 р.).......................................................... 90

№ 37. Інструкції польського короля Сиґізмунда Августа Василеві Древинському і Лавринові Войні про те, що вони повинні представити на обговорення литовським панам-раді, які з’їхалися в Берестя на сейм

(27 червня, 21 липня 1566 р.)............................................................... 91

№ 38. Зі Статуту Великого князівства Литовського (1566 р.)....................... 98

№ 39. Привілей стосовно унії Великого князівства Литовського з Короною

(1 липня 1569 р.)............................................................................... 104

№ 40. З привілею короля Сиґізмунда Августа на затвердження унії Великого князівства Литовського з Короною Польською (11 серпня 1569 р.).......... Ill

№ 41. Алессандро Ґваньїні про інтеррегнум 1573 р................................... 112

№ 42. Генеральна Варшавська конфедерація (1573 р.)............................... 114

№ 43. Свентослав Ожельський про обрання королем Речі Посполитої Генріха Валуа в 1573 р................................................................................... 118

№ 44. Про переваги і недоліки іноземних та місцевих кандидатів

на польський трон (з публіцистики безкоролів’я 1573 р. в Польщі)..... 119

№ 45. Бартоломей Зиморович про втечу Генріха Валуа з Польщі в 1574 р.............................................................................................................. 120

№46. Алессандро Ґваньїні про посади найзначніших сенаторів................. 121

№ 47. Алессандро Ґваньїні про коронний уряд.......................................... 122

№ 48.

Алессандро Ґваньїні про порядок урядників у кожному повіті Речі Посполитої......................................................................................... 124

№ 49. Привілей Сиґізмунда III про введення в дію Третього Литовського статуту (28 січня 1588 р.).................................................................... 129

№ 50. Звернення підканцлера Великого князівства Литовського Лева Сапсги до Сиґізмунда III Вази з приводу прийняття Третього Литовського статуту (1 грудня 1588 р.).............................................................................. 131

№51. Звернення підканцлера Великого князівства Литовського Лева Сапєги до всіх станів у державі з приводу прийняття і друку Третього Литовського статуту (1588 р.)............................................................ 133

№ 52. П’єр Шевальє про Україну............................................................... 135

Розділ II. ШЛЯХТА..................................................................................................................... 139

№ 1. Грамота польського короля Владислава II про накладання всіх міських повинностей і податків на будинки шляхти у Львові (17 березня 1420 р.)..141

№ 2. Грамота великого князя литовського Свидриґайла Андрієві Волотовичу на маєток у Луцькому повіті (9 грудня 1442 р.).................................. 141

№ 3. Грамота Великого князя литовського Свидригайла Петрашкові Ланевичу на маєтки Михалевичі, Пруси і Межиріччя в Луцькому й Острозькому повітах (20 липня 1446 р.).................................................................. 142

№ 4. Грамота польського короля Казимира IV шляхетному Федору

із с. Шептичі та його родичам на підтвердження даного князем Львом привілею на володіння селами та землями, що належали до них (27 грудня 1458 р.)................................................................................................... 143

№ 5. Грамота польського короля Казимира IV шляхетному Федору із с. Шептичі та його родичам про підтвердження їх права власності на сс.

Шептичі, Кальнофости з Онуфріївським монастирем у Самбірському повіті та с. Вощаниця у Перемишльському повіті разом з усіма належними до них землями та повинностями (12 квітня 1469 р.)............................... 144

№ 6. Підтвердна грамота польської королеви Бони боярину Клецькому Горяїну на маєтки у Клецькому повіті (21 листопада 1524 р.).............. 145

№ 7. Підтвердна грамота Сигізмунда Августа мстиславським і радомським панам, боярам і всій шляхті на різні права і привілеї (24 листопада 1551 р.)...................................................................................................... 146

№ 8. Статут Великого князівства Литовського 1566 р., артикули про шляхту... 149 № 9. Грамота Сигізмунда Августа зем’янам Зауським з Київського воєводства

на різні права і вольності шляхетські (4 лютого 1570 р.)..................... 156

№ 10. Підтвердна грамота Сигізмунда Августа королівському дворянинові Філіпу Водичці на землі, подаровані йому луцьким та острозьким єпископом Іоною (ЗО травня 1572 р.).................................................. 157

№11. Постанова польського сейму 1590 р. про роздачу руських земель шляхті (1590 р.)................................................................................. 159

№ 12. Ґійом Левассер де Боплан про руську шляхту.................................. 160

№13. Гійом Левассер де Боплан про шляхетські вольності......................... 161

Розділ III. МІСТА....................................................................................................... 167

№ 1. Бартоломей Зиморович про Львів доби Казимира Ill.......................... 169

№ 2. Привілей Казимир III про дарування дідичу с. Стожища

Івану Пакославові міста Ряшів з округою та з усіма належними до нього землями, данинами й повинностями, і про дозвіл перевести Ряшів і села в Ряшівській окрузі на магдебурзьке право (11 травня 1354 р.).................... 170

№ 3. Привілей Казимира IIl про надання Львову магдебурзького права та 70 франконських ланів і про заборону землевласникам, духівництву, міщанам будувати корчми на відстані однієї милі від міста (17 червня 1356 р.).............................................................................................

172

№ 4. Грамота Казимира Hl про підтвердження статуту, ухваленого львівськими ранцями та лавниками (28 грудня 1360 р.)....................... 174

№ 5. Привілей Владислава Опольського про надання львівським мішанам війтівства у місті на магдебурзькому праві і про порядок обрання райців і війта (7 листопада 1378 р.)................................................................. 175

Ns 6. Привілей королеви Ядвіги про підтвердження прав, вольностей

та привілеїв міста Львова з часів Казимира IlI та Людовика, скасування нововведених мит та податків, відновлення в місті складу солі й інших товарів і збереження прав українців, вірменів, сарацинів, євреїв та всіх жителів загалом (8 березня 1387 р.)........................................................ 176

Ns 7. Бартоломей Зиморович про парубоцький податок............................ 177

Ns 8. Денис Зубрицький про парубоцький податок................................... 178

Ns 9. Привілей Владислава 111 Львову про підпорядкування іноземних купців міській юрисдикції, про право складу в місті та про порядок складання заповітів, з наголосом про необхідність збереження майна під міським правом (16 липня 1444 р.).................................................................. 179

Ns 10. Привілей Владислава 111 про дозвіл побудувати у Львові нову школу при шпиталю біля костелу Св. Духа та підпорядкування її міській раді, яка матиме право обирати ректора цієї школи (16 липня 1444 р.)....... 181

Ns 11. Привілей Владислава III Львову про убезпечення міського судочинства від втручання державних урядників, про право львівського магістрату розглядати апеляції від судів усіх руських міст, містечок та сіл і видавати відповідні ортилі, а також про право Львова переслідувати, судити й

карати злочинців по всій Руській землі (17 липня 1444 р.)................... 182

Ns 12. Грамота Владислава 111 про обов’язок усіх осіб шляхетського походження продавати свої будинки й нерухоме майно, одержані в спадщину у Львові, особам, підлеглим міському праву (18 липня 1444 р.).......................................................................................................... 183

Ns 13. Привілей Владислава IlI про тимчасове звільнення львівських мішай до його прибуття до міста від обов’язку пред’являти свої привілеї вогводі, старості, каштелянові чи будь-якому іншому сановникові, окрім самого короля (19 липня 1444 р.).................................................................. 184

Ns 14. Денис Зубрицький про будівництво та назви оборонних веж у Львові та передачу їх у відання ремісничих цехів......................................... 185

Ns 15. Грамота Казимира IV про надання Львову на утримання міських фортифікацій 20 гривень річно з львівських королівських мит (29 серпня 1447 р.)............................................................................................. 186

Ns 16. Денис Зубрицький про нових посадовців у Львові та зростання добробуту міста................................................................................. 186

Ns 17. Витяг із щоденника подорожі посла Венеціанської республіки Контаріні до Персії з описом прибуття до Києва й оцінкою ролі цього міста як центру транзитної торгівлі (1474 р.)...................................... 187

Ns 18. Привілей Яна Ольбрахта про надання львівським райцям в оренду на один рік львівського мита на суму 340 гривень на тих самих умовах, на яких збирають його королівські збирачі, з визначенням порядку його розподілення (11 вересня 1499 р.)..................................................... 188

№ 19. Вирок Сигізмунда 1 бурмистрам, радцям і міщанам Луцька у їх суперечці з луцьким війтом Яном Сігнатором про стяі нення податків (24 червня 1511 р.)................................................................................... 189

№ 20. З привілею короля Сигізмунда 1 про підтвердження магдебурзького права Киеву і надання його в повному обсязі, нарівні з містом Вільно (29 березня 1514 р.)................................................................................. 190

№ 21. Підтвердна грамота Сигізмунда І на дане Києву королем Александром магдебурзьке право, в якій міщанам даруються нові права та пільги (12 січня 1516 р.); Підтвердження цієї ж грамоти Сиґізмундом Августом (24 квітня 1545 р.)................................................................................... 190

№ 22. Рішення Сигізмунда І у спірній справі городенського війта й міщан і городенським старостою Юрієм Радивилом (25 лютого 1516 р.)......... 195

№ 23. Уставна грамота київського воєводи Андрія Немировича про те, щоб ремісничі цехи в Києві перебували у віданні ратуші (9 січня 1518 р.).. 196

№ 24. Заява Матія, уповноваженого пана Косьми, про отримання від львівських русинів Андрія та Микулки, поручителів за єврея Шанька, 104 флоринів (13 жовтня 1518 р.)............................................................ 197

№ 25. Згадка про руського писаря раєцького уряду Станіслава Русека (28 грудня 1518р.)................................................................................... 197

№ 26. З грамоти короля Сигізмунда І київському воєводі Андрію Немировичу про заборону захоплювати міські ґрунти і порушувати магдебурзькі права київських міщан (18 червня 1523 р.).......................................... 198

№ 27. Рішення Сигізмунда 1 про обов’язкове щорічне звізування міських урядників Львова і про нерозголошення його результатів (26 січня 1526 р.)...................................................................................................... 198

№ 28. Привілей Сигізмунда І про герб Львова і про право використання червоного воску для печаток (26 січня 1526 р.)................................... 199

№ 29. Невідомий автор про пожежу у Львові (3 червня 1527 р.)................ 200

№ 30. Привілей Сигізмунда 1 мешканцям міста Воїні на магдебурзьке право (26 липня 1531 р.)............................................................................. 202

№31. Рішення Сигізмунда І щодо суперечок між львівським старостою Миколою Одновським і райцями Львова з приводу права й порядку обрання райців (4 квітня 1538 р.)........................................................ 204

№ 32. З конституції польського сейму 1538 р. про примусове позбавлення міщан земельних володінь................................................................ 205

№ 33. Грамота Сигізмунда І про виправдання литовських євреїв у зведеному на них польським євреєм наклепі, нібито вони навертають у свою віру християнських дітей і таємно виїжджають з ними та своїм майном у Туреччину (1540 р.)........................................................................... 205

№ 34. Грамота Сигізмунда І про збереження за бурмистром та райцями Львова права обирати перекладачів відповідно до давнього звичаю без жодних перешкод з боку королівських урядовців та сановників (1 лютого 1542 р.).. 208

№ 35. Постанова краківського сейму 1543 р. про заборону міщанам посідати земельні маєтки................................................................................. 209

№ 36. Привілей Сигізмунда І про надання львівським євреям таких самих пільг щодо сплати мит і користування пасовищами, як і львівським міщанам (4 червня 1543 р.)................................................................. 209

№ 37. З грамоти короля Сигізмунда Августа про підтвердження привілею князя Александра на звільнення київських міщан від мита (15 квітня 1545 р.)...................................................................................................... 210

№ 38. Привілей Сигізмунда 1 про надання львівським громадянам права пред’являти всі свої привілеї, надані ним, а також попередніми та наступними королями, лише йому та його наступникам і нікому іншому (23 червня 1546 р.)............................................................................. 210

№ 39. Постанова Сигізмунда Августа про порядок розгляду справ про нерухомість, що перебуває під міською юрисдикцією Львова (9 серпня 1550 р.)............................................................................................. 211

№ 40. Грамота королеви Бони про дозвіл організації ремісничих цехів у місті Ковелі (10 січня 1556 р.)..................................................................... 212

№41. Сигізмунд Герберштейн про Київ..................................................... 213

№ 42. Михалон Литвин про Київ.............................................................. 214

№ 43. Список міст і містечок Великого князівства Литовського із зазначенням накладеної на них суми податків (27 листопада 1551 р.).................... 216

№ 44. Грамота Сигізмунда Августа про надання львівським райцям права використовувати на відбудову міських укріплень майно львівських міщан, що померли без спадкоємців (14 червня 1555 р.)............................... 218

№ 45. Привілей Сигізмунда Августа про розгляд справ від судів Львова, поданих на апеляцію до королівського суду, без жодного відтермінування (19 грудня 1562 р.).................................................. 219

№ 46. Папський нунцій Фульвіус Руджієрі про головні міста Корони (1565 р.).. 221

№ 47. Статут Великого князівства Литовського 1566 р., артикули про міщан.... 221

№ 48. Привілей Сигізмунда Августа київським міщанам на право обирати війта (28 травня 1570 р.)..................................................................... 223

№ 49. Денис Зубрицький про побудову Руської вежі у Львові (1570 р.)................................................................................................................ 224

№ 50. Бартоломей Зиморович про перебудови у Львові (1573 р.).............. 225

№51. Запис про надання міського права 1. Красовському (5 вересня 1576 р.)... 227

№ 52. З листа короля Стефана Баторія до київського воєводи Костянтина Острозького про непорушність стародавніх прав, дарованих київським міщанам (17 листопада 1576 р.)......................................................... 227

№ 53. Рішення Стефана Баторія щодо скарги громади і цехів Львова

на міську раду за самовільне накладання податків та інші надуживання

і дозвіл короля на обрання у місті Колегії «сорока мужів» (25 травня 1577 р.) 228

№ 54. З указу короля Стефана Баторія про звільнення київських міщан від мита при перевезенні ними товарів через литовські міста сухопутними й водними шляхами (10 серпня 1577 р.)................................................ 233

№ 55. Інвентарний опис оборонної вежі лавників у Львові (1579 р.)........... 233

№ 56. Алессандро Ґваньїні про окремі міста Берестейського воєводства................................................................................................................ 233

№ 57. Алессандро Ґваньїні про міста Волинської землі........................................................................................................ 234

№ 58. Привілей короля Сигізмунда III про надання магдебурзького права місту Лубни (Олександрів) (20 жовтня 1592 р.).................................... 235

№ 59. Уставна королівська грамота Сигізмунда III про повинності міщан оршанських (1594 р.)......................................................................... 237

№ 60. Записки Мартина Ґруневега про заснування, розміщення та забудову Львова (бл. 1601-1606 рр.)................................................................ 241

№61. «Опис міста Львова» Йоана Альнпеха про природні багатства, розташування і забудову міста, про його жителів та їх основні заняття (1603-1605 рр.).................................................................................. 247

№ 62. Ухвала ради міста Львова про позбавлення мішанина Йоана Альнпеха міського права за образи та підбурювання міського поспільства до боротьби проти магістрату (19 грудня 1605 р.).................................. 249

№ 63. Мандат Сигізмунда IlI міській раді Львова про заборону ліквідації Колегії сорока мужів і переслідування міщан (31 березня 1606 р.)....... 249

№ 64. З конституції вального коронного сейму про звільнення київських міщан від будівельних робіт на замку (9 листопада 1611 р.).............. 251

№ 65. Денис Зубрицький про Львів........................................................... 251

№ 66. Привілей Сигізмунда III про передання навічно львівським міщанам двох третин надходжень від великих судових справ, що слухаються у львівському війтівському суді (25 лютого 1619 р.)............................... 252

№ 67. Привілей Сигізмунда IIl місту Гоголів на магдебургію (26 лютого 1625 р.).. 253

№ 68. Привілей Сигізмунда III на магдебургію містечку Липове Городище (5 березня 1625 р.)................................................................................. 254

№ 69. Бартоломей Троїцький про присяги................................................. 256

№ 70. Присяга нового міщанина, який приймає міське право, за Бартоломеем Троїцьким......................................................................................... 257

№71. Присяга міських слуг за Бартоломеем Троїцьким............................. 258

№ 72. Бартоломей Троїцький про опікунів................................................ 258

№ 73. Бартоломей Троїцький про вількежі................................................ 260

№ 74. Привілей Владислава IV про надання львівському магістрату права брати чинш з яткових крамів, а також про звільнення від податків удів по райцях (15 березня 1633 р.)............................................................... 261

№ 75. П’ер Шевальє про козацькі міста й фортеці..................................... 262

№ 76. Ґійом Левассер де Боплан про Київ................................................. 263

№ 77. Ґійом Левассер де Боплан про наддніпрянські міста........................ 270

Розділ IV. ТОРГІВЛЯ................................................................................................. 275

№ 1. Лист старости Дмитра Детька до магістрату і купців міста Торунь

із запрошенням приїжджати з товарами до Львова, як це було за попередніх князів (березень - не пізніше 27 червня 1341 р.)..................... 277

№ 2. Універсал Казимира 111 на право вільного проїзду купців із Пруссії та Торуня до Володимира через землі Галицької Русі (5 грудня 1349 р.).. 278

№ 3. Денис Зубрицький про торгівлю Руського князівства за князя Володислава Опільського................................................................... 278

№ 4. Лист володимирського й луцького князя Дмитрія (Любарта)

до львівської міської громади з визнанням права складу за Львовом, Володимиром і Луцьком та з пропозицією повідомляти про випадки його порушення при транзитній торгівлі через землі Галицької Русі (18 листопада 1379 р.)................................................................................................... 279

№ 5. Привілей короля Людовика про встановлення у Львові складу товарів для купців, які їдуть до Татарії або повертаються звідти (11 листопада 1380 р.)............................................................................................. 280

№ 6. Привілей Владислава Il про надання львівським вірменам права торгувати в будь-якій частині його королівства (3 жовтня 1402 р.)...... 281

№ 7. Привілей волоського воєводи Мірчі про дозвіл купцям зі Львова, Польші та Литви вільно торгувати всіма товарами, крім срібла, після сплати торгового мита в Торговиці (1409 р.).................................................. 281

№ 8. Привілей Владислава 11 львів’янам на закладання ваги у місті (18 квітня 1415 р.)............................................................................................. 282

№ 9. Привілей Владислава 11 райцям Львова на закладання й збільшення крамів та яток і з підтвердженням їх права вибирати перекладачів згідно зі своєю волею і за порозумінням із львівським старостою (16 червня 1441 р.)...................................................................................................... 283

№ 10. Із книги записів лавничого суду Львова про торговельні зв’язки

із смоленськими купцями (1 вересня 1442 р.)..................................... 284

№ 11. Рішення Яна Ольбрахта щодо суперечки між міською радою Львова

і євреями та про встановлення певних обмежень останнім на торгівлю сукном та волами (9 лютого 1493 р.)........................................................ 285

№ 12. Привілей Яна Ольбрахта про надання у власність львівським райцям королівської ваги до часу, поки Кафа, Кілія та Білгород не перейдуть знову в руки християн (17 червня 1497 р.)............................................................ 286

№ 13. Рішення Яна Ольбрахта у справі між міською радою Львова, з одного боку, і українцями та євреями з Підзамча, з іншого, згідно з яким останнім заборонено торгувати на шкоду міста (8 грудня 1497 р.)...... 287

№ 14. Ухвала польського короля Александра про те, що протягом двох років особи, які не мають міського права у Львові, повинні купувати товари не у приїжджих, а тільки у львівських купців (10 травня 1503 р.)............. 288

№ 15. Наказ короля Александра про те, щоб львівським євреям не чинили перешкод у торгівлі, ярмарках та торгах (12 листопада 1503 р.)....... 288

№ 16. Привілей польського короля Александра про звільнення львівських євреїв від сухопутних, водних та мостових податків і мит, як це було зроблено роком раніше для львівських міщан (15 лютого 1506 р.)...... 289

№ 17. Привілей Сиґізмунда 1 на встановлення у Львові щотижневого торгу м’ясом по суботах з правом вільного продажу для міщан, мешканців та селян (13 листопада 1509 р.).............................................................. 290

№ 18. Рішення Сигізмунда 1 щодо торговельних прерогатив львівських євреїв у їхній суперечці з міщанами Львова, за яким львівські євреї отримували ті самі прерогативи в торгівлі, що й інші євреї в королівстві (5 жовтня 1515р.)............................................................................................. 291

№ 19. Привілей Сигізмунда І братству купців багатих крамів у Львові, за яким тільки вони мають право торгувати у місті вроздріб (14 березня 1519р.).............................................................................................. 292

№ 20. Грамота Сигізмунда 1 про заборону придворним купцям під час перебування короля у Львові продавати товари на площі Ринок та на сусідніх вулицях (20 жовтня 1524 р.).................................................. 293

№21. Денис Зубрицький про ухвалену в 1525 році постанову міської ради Львова щодо порядку торгівлі соленою рибою.................................. 294

№ 22. Привілей Сигізмунда І про падання Львову права арештовувати товари молдавських купців, які перебувають у місті (13 вересня 1525 р.)....... 295

№ 23. Постанова львівських райців про порядок продажу крамарям як привізних, так і місцевих товарів, виготовлених львівськими ремісниками (ЗО грудня 1527 р.)........................................................................... 295

№ 24. Уставна королівська ірамота про стягнення мита з товарів, які провозять через Городецький замок, що належить королеві Боні (ЗО листопада 1529 р.)............................................................................. 297

№ 25. Привілей Сигізмунда 1 про перенесення щорічного ярмарку, який відбувався у Львові в день Св. Трійці, надень св. Маргарити і збереження ярмарку в день св. Агнети (9 квітня 1530 р.)........................................ 298

№ 26. Уставна грамота польської королеви Бони сенівським міщанам про призначення грошового збору до державної скарбниці з тих із них, які триматимуть медові й пивні корчми (1 травня 1534 р.)........................ 300

№ 27. Михалон Литвин про торгівлю....................................................... 300

№ 28. Привілей Сигізмунда І про звільнення львівських євреїв від сплати мит на товари по дорозі зі Львова до Любліна, як раніше від цих мит були звільнені львівські міщани (1543 р.).................................................... 302

№ 29. Привілей польського короля Сигізмунда Августа Києву на безмитну торгівлю у Великому князівстві Литовському (15 квітня 1545 р.).......... 303

№ 30. Указ Сигізмунда Августа про те, що купці, які привозять вино з Греції до Львова, зобов’язані продавати його протягом чотирьох тижнів з возів на ринку (20 квітня 1554 р.)................................................................ 304

№31. Привілей угорської королеви Ізабелли на дозвіл львів’янам вільно ввозити різні товари й торгувати ними на території всієї Угорщини та Трансільванії без сплати жодного мита (21 березня 1557 р.)............... 305

№ 32. З привілею короля Сигізмунда Августа міщанам Києва на виняткове право володіння корчмами і шинками, за умови щорічної сплати в державну скарбницю 800 кіп грошей (5 травня 1558 р.)...................... 306

№ 33. Привілей угорського короля Йоана на дозвіл львів’янам вільно ввозити різні товари та торгувати ними на території Угорщини і Трансільванії без сплати жодного мита (19 липня 1560 р.)............................................. 306

№ 34. Привілей Сигізмунда Августа на звільнення міщан Любеча від сплати торгових мит у всьому Великому князівстві Литовському (5 серпня 1562 р.)...................................................................................................... 307

№ 35. З конституції польського сейму1565 р. про заборону вивезення польськими купцями товарів за кордон............................................... 308

№ 36. Статут Великого князівства Литовського 1566 р., артикули про торговельні справи............................................................................. 308

№ 37. З листа Сигізмунда Августа київським міщанам із запитом про нелегальну торгівлю з Московською державою (1567 р.)................... 310

№ 38. Привілей Сигізмунда Августа мінським міщанам на заснування двох ярмарків і на стягнення мита з товарів, які провозять через мости на ріці Свислоч (10 лютого 1571 р.)............................................................... 311

№ 39. Привілей короля Стефана Баторія мешканцям Гродна на склад солі (30 листопада 1576 р.)............................................................................. 312

№ 40. Уставна королівська грамота про стягування нових мит у Литві (14 квітня 1577 р.)................................................................................... 313

№ 41. Грамота короля Стефана Баторія про встановлення у Львові податку з лимонів та вина, що привозяться до міста, та про використання отриманих прибутків на відновлення та зміцнення міських укріплень (31 січня 1580 р.)..................................................................................... 315

№ 42. Устава цін на Володимирському ринку, оголошена волинським підвоєводою Яном Заблоцьким разом із членами магістрату (11 березня 1612 р.)............................................................................................. 317

№ 43. Універсал Сигізмунда ПІ про боротьбу з безмитним прогоном худоби, провозом солі «незвичними дорогами» в обхід митних комор і прикоморків Київського, Волинського і Брацлавського воєводств (6 липня 1615 р.).... 320

№44. Денис Зубрицький про торговий символ у Львові (1617 р.)............... 321

№ 45. Привілей Владислава IV про дозвіл львівським євреям продавати петлиці, гудзики, стрічки власного виробництва й заборону торгувати аналогічним привозним крамом (25 жовтня 1634 р.)........................... 322

№ 46. Заява бродського купця Костянтина перед Конотопським замковим урядом про заподіяння йому збитків у торгових справах від купців-греків під час їхнього спільного перебування в Москві (26 серпня 1647 р.).... 322

Розділ V. СЕЛЯНИ..................................................................................................... 325

№ 1. Свідчення королівського слуги Василя Микулинича королеві Казимиру Ягеллончику про повинності, які відбувало колись с. Брушани (після 1444 р.)...................................................................................................... 327

№ 2. З постанова вального сейму 1532 р. проти селян-утікачів................. 327

№ 3. Мацєй Мєховський про торгівлю людьми......................................... 328

№ 4. Устава на волоки (1 квітня 1557 р.)................................................. 328

№ 5. Грамота Сигізмунда Августа про повернення князеві Валеріану, єпископові Віленському, селян-утікачів (20 липня 1558 р.)................. 333

№ 6. Статут Великого князівства Литовського 1566 р., артикули про селян.... 334 № 7. Грамота Сигізмунда Августа старості луцькому, брацлавському

і вінницькому, князеві Богушу Федоровичу Корецькому, з наказом видати селян-утікачів і відшкодувати збитки, завдані володимирському підкоморію Олександрові Семашку (1 лютого 1569 р.)................................................ 336

№ 8. Витяг із поборовоі-о реестру сіл київського земського судді Єсифа Немирича в Олевській волості Овруцького повіту Київського воеводства про масові втечі зубожілих селян (23 вересня 1571 р.)......................... 337

№ 9. Скарга Нестора Пішака та Федька Пилиповича, підданих Станіслава

і Мартина Балицьких із с. Баличі Перемишльського повіту Руського воєводства, до Перемишльського гродського уряду на орендаря Томаша Жолтовського про примушення їх ув’язненням і тортурами виконувати незвичні паншинні повинності (15 січня 1576 р.)....................................... 338

№ 10. Сигізмунд Герберштейн про руських селян.................................... 339

№11. Витяг із листа канцлера Великого князівства Литовського Льва Сапсги до великого гетьмана литовського Криштофа Радзивілла про розвиток селянського руху в Речі Посполитій та Німеччині (8 січня 1596 р.)....... 340

№ 12. Свідчення возного у справі протесту селян міських сіл Замарстинів, Волиця і Поріччя проти міської ради Львова й орендаря Ґідельчика за примушування їх побоями виконувати повинності (19 липня 1635 р.)... 341

№ 13. Протест селян міського села Брюховиця проти міської ради Львова за змушування їх арештами і побоями виконувати збільшені повинності (20 серпня 1635 р.).................................................................................. 341

№ 14. Рішення міської ради і комісарського суду в справі виступів селян львівських підміських сіл у зв’язку із збільшенням панщини (26 лютого 1636 р.)............................................................................................ 342

№ 15. Декрет короля Владислава IV про порядок виконання селянами львівських підміських сіл збільшених панщизняних робіт (27 серпня 1636 р.)...................................................................................................... 345

№ 16. П’ер Шевальє про селян.................................................................. 346

№ 17. Ґійом Левассер де Боплан про повинності селян щодо панів............ 347

Розділ VI. КОЗАКИ.................................................................................................... 349

№ 1. Лист великого князя литовського Александра до кримського хана Менглі- Ґірея (19 ірудня 1492 р.)........................................................ 351

№ 2. Густинський літопис про початки козацтва....................................... 351

№ 3. Пам’ятна записка Сигізмунда І про прагнення литовського уряду використати козаків на своїй службі для охорони південних кордонів, надіслана з єпископом Миколою Вежкгайлом на розгляд Панам-Раді ВКЛ на Берестейський литовський сейм 10 ірудня 1524 р........................... 354

№ 4. З листа кримського хана Давлет-Ґірея до Сигізмунда Августа

зі скаргою на шкоди, завдані його підданим козаками 1559 р............ 355

№ 5. Універсал Сигізмунда ПІ до шляхти Волинського воєводства

про призначення спеціальних комісарів для розлідування причин козацького повстання під проводом Криштофа Косинського (16 січня 1592 р.)............................................................................................................ 356

№ 6. Витяг із королівської інструкції сеймикам про необхідність об’єднати зусилля для придушення козацького повстання під проводом Криштофа Косинського (6 липня 1592 р.)............................................................ 357

№ 7. Проект конституції вального сейму про заходи для придушення козацького повстання під проводом Криштофа Косинського (між 7 вересня і 19 жовтня 1592 р.)............................................................... 357

№ 8. З конституцій сейму 1592 р. про скасування уряду козацького старшого та створення комісії для судів у справах козацьких злочинів............... 360

№ 9. З постанови Віленського з’їзду 1593 р. про козацьку сваволю.. 360 № 10. Лист гетьмана польного коронного Станіслава Жолкєвського

до гетьмана великого коронного Яна Замойського з міркуваннями

щодо способів придушення повстання під проводом Криштофа Косинського (25 листопада 1593 р.)......................................................... 361

.№ 11. Витяг з «Історії Польщі» Рейнгольда Гейденштейна про бій повстанців

з коронним військом під П’яткою, похід на Черкаси і смерть

Криштофа Косинського (1593 р.)........................................................ 362

№ 12. Epix Лясота про Запорозьку Січ (1594 р.)......................................... 363

№ 13. Універсал короля Сиґізмунда ПІ до шляхти Брацлавського воєводства

про хід повстання під проводом Северина Наливайка на Брацлавщині та необхідність боротьби з повсталими (1 листопада 1594 р.)....................... 365

№ 14. Лист подільської шляхти до канцлера і великого коронного гетьмана

Яна Замойського про необхідність негайної військової допомоги для придушення повстання під проводом Северина Наливайка (1 січня 1595 р.)............................................................................................................ 366

№ 15. Із записки шляхтича Ф. Євлашевського про похід повсталих козаків

під проводом Северина Наливайка в Білорусь (1595-1596 рр.)........... 367

№ 16. Королівський декрет про звільнення київського воєводи князя

Костянтина Острозького від сплати податків з маєтків Костянтинівської волості у Кременецькому повіті Волинського воєводства, спустошених татарами й козацькими повстанськими загонами (2 лютого 1596 р.)......... 368

№ 17. Лист польного коронного гетьмана Станіслава Жолкєвського до великого коронного гетьмана Яна Замойського про переслідування розгромленого війська Северина Наливайка та необхідність покарати керівників повстання (24 березня 1596 р.)........................................... 369

№ 18. Лист польного коронного гетьмана Станіслава Жолкєвського

до великого коронного гетьмана Яна Замойського про бій з повстанцями

під Білою Церквою, поранення гетьмана Матвія Шавули та обрання гетьманом Северина Наливайка (4 квітня 1596 р.)..................................... 371

№ 19. Із конституції вального сейму про заходи для боротьби з козацькими виступами (7 травня 1596 р.)............................................................. 373

№ 20. Лист польного коронного гетьмана Станіслава Жолкєвського до короля Сигізмунда IIl з повідомленням про бої з козацьким військом над р. Солониця та умови здачі повстанців у полон (10 червня 1596 р.)... 373

№21. З листа гетьмана Самійла Кішки до Сиґізмунда III про умови, на яких козаки готові йти на (волоську) війну (1 липня 1600 р.)...................... 376

№ 22. З промови Януша Острозького на вальному сеймі 1605 р. про козацькі універсали з вимогою сплати грошей (між 20 січня і 3 березня 1605 р.).. 377

№ 23. Зі щоденника сейму: королівська пропозиція шодо турків, татар і козацької сваволі (20 серпня 1605 р.)................................................ 377

№ 24. З грамоти ростовського, ярославського й устюзького митрополита Філарета устюзькому протопопові Успенського собору про участь українських козаків у повстанні під проводом Івана Болотнікова (30 листопада 1606 р.)............................................................................. 378

№ 25. Лист краківського каштеляна князя Януша Острозького до короля Сигізмунда Ill про неможливість придушення козацького свавілля в Україні невеликими загонами, що с в його розпорядженні (6 вересня 1609 р.).... 378

№ 26. З листа козацького гетьмана Григорія Тискіневича до київського підвоєводи М. Холоневського з проханням усунути унійного намісника в Києві (29 травня 1610 р.).................................................................... 379

№. 27.3 поданої на вальний сейм невстановленою особою записки

про становище в Україні та способи отримання козацької сваволі (1618 р.).. 380

№ 28. Список козацьких полків і полковників, що брали участь у Хотинській кампанії (1621 р.)............................................................................... 381

№ 29. Передсмертний лист гетьмана Війська Запорозького

Петра Конашевича-Сагайдачного до польського короля Сигізмунда III і його сина Владислава (березень 1622 р.)......................................................... 382

№ 30. Куруківська угода між представниками польського уряду і запорозькими козаками (27 жовтня 1625 р.)....................................... 383

№31. Промова гнєзненського архиепископа Венжика

на Шредському сеймику про необхідність впорядкувати козаків, згідно з постановами Куруківської комісії, та зберегти вольності тим, котрі перебуватимуть на королівській службі (1630 р.)....................................... 385

№ 32. Лист гетьмана Війська Запорозького Дмитра Гуні до коронного великого гетьмана Станіслава Конєцпольського з вимогою зберегти козацькі права (не пізніше 10 липня 1638 р.)...................................... 385

№ 33. П’ер Шевальє про козаків................................................................ 387

№ 34. Ґійом Левассер де Боплан про козаків............................................. 394

№ 35. Ґійом Левассер де Боплан про козацьку медицину......................... 399

Розділ VII. ЖІНКИ.................................................................................................... 401

№ 1. Грамота про купівлю паном Петром Радціовським майна у Ганни Радивонкової (1359 р.)...................................................................... 403

№ 2. Бартоломей Зиморович про ухвалу львівських райців щодо жінок....................................................................................................... 403

№ 3. Дві жалувані грамоти короля Сигізмунда і княгині Настасії Слуцькій: на маєток Кокоричі і на двір Лишків (18 лютого 1509 р.)......................... 404

№ 4. Заява Софії Федькович про відступлення всіх прав на рибний став у с. Уріван (?) Костеві русину і про отримання від нього 35 гривень (2 вересня 1514 р.)....... 406 № 5. Заява вдови русинки Марусі про передачу Еразмові Крупеку боргових зобов’язань іваська та Юрка Голубковичів з Луцька

1 відступлення йому всіх прав на цей борі' (15 лютого 1515р.)..... 406

№ 6. Заява Зінькової русинки про сплату за город, званий Бретшуховським,

2 гривень (13 жовтня 1515р.)....................................................... 407

№ 7. Документ про визнання Костя русина уповноваженим Вівді Шамлинської у справі про будинок на Руській вулиці (2 грудня 1516 р.).................. 407

№ 8. Заява Хоми з сестрою Анною про продаж будинку та городу Кузьмі литвину за 10 іривень (9 січня 1518 р.)................................................ 407

№ 9. Поручения Яцька русина за Анну, бабусю Стецька - сина покійного золотаря Микулина русина, що вона збереже для онука 2,5 гривні (15 грудня 1518 р.)................................................................................. 408

№ 10. Декрет раєцького уряду про тимчасове звільнення Ігнаткової від складання присяги (28 травня 1519р.)................................................ 408

№11. Заява Анусі русинки про продаж городу позаду Галицької брами на Глинській вулиці Гриневі з Волині (1 грудня 1522 р.)........................... 408

№ 12. Заява Ганусі Іванової про продаж городу на Калічій горі Іванові Білому

(9 березня 1523 р.)............................................................................. 409

№ 13. Заява кравця Андрія русина з жінкою Маргаретою про борг краківському міщанинові Косьмі на суму 67 флоринів (22 січня 1524 р.)...................................................................................................... 409

№ 14. Заява дочки покійного Андрія з Голоска і жінки передміщанина Лазаря про продаж частини в будинку і половини лану поля братові Івану Верениці (17 травня 1550р.)................................................................ 409

№ 15. Заява передміщанки Анни Лазурової про дарування городу в Голоску Іванові Верениці (17 травня 1550 р.).................................................... 410

№ 16. Заява Марусі Матвійової про поквитування Вівді, жінки Дем’яна Красовського, на суму 50 флоринів (14 червня 1550 р.)... 410

№ 17. Заява Протаса русина з жінкою Анастасіею про борг Леонардові Павелу

3 Чишок на суму 33 гривні 12 грошів за купівлю будинку та городів

на Глинській вулиці (17 вересня 1550 р.)............................................ 410

№ 18. Запис магнатом князем Олександром Чарторийським з Волині свого майна дружині (1555 р.).................................................................... 411

№ 19. Статут Великого князівства Литовського 1566 р., артикули про жінок.... 412 № 20. Дарування князем Костянтином Острозьким міста Чуднів,

містечка П’ятки та 45 сіл у володіння своїй невістці Сюзанні Острозькій (15 жовтня 1585 р.)................................................................................. 417

№ 21. Дарування козаком Тишком Волевачем за заповітом свого майна дружині та дітям (1600 р.)................................................................. 417

№ 22. Заява Софії Флоріанової Зброжкової із зобов’язанням платити володимирському купцеві Івашку Кононовичу суму, витрачену ним на викуп Зброжкової та її дочки з татарського полону в Білгороді, а також відшкодувати збитки, яких він зазнав, викуповуючи їх (27 листопада 1606 р.)...... 419 № 23. Безмитний лист княжни Анни Ходкевичівни Корецької на перевезення

риби з її торговицького маєтку на продаж до Любліна (2 січня 1614 р.)... 420 № 24. Атестація Марти з Войнаровських Стефанової Немиричової

своєму слузі Яну Покривницькому на перегін худоби до Пруссії

для продажу (4 серпня 1630 р.).......................................................... 421

№ 25. Бартоломей Троїцький про жінок та дівчат і про гераду................. 422

№ 26. Бартоломей Троїцький про заповіти................................................ 423

№ 27. Гійом Левассер де Боплан про те, як на руських землях дівчата

залицяються до парубків................................................................................................... 424

Розділ VIII. ЦЕРКВА ТА ДУХОВЕНСТВО.......................................................................................................... 427

№ 1. З листа папи Бенедикта XIl краківському римо-католицькому єпископові

з дорученням звільнити короля Польщі Казимира III від присяги

шанувати права і звичаї населення Галицько-Волинського князівства

(29 червня 1341 р.)............................................................................. 429

№ 2. Бартоломей Зиморович про церкви Львова..................................................................................................... 430

№ 3. Бартоломей Зиморович про відновлення Галицької митрополії............................................................................................... 431

№ 4. Ян з Чарнкова про утворення римо-католицьких єпархій на Русі (1375 р.).. 432 № 5. Жалувана грамота короля Владислава IlI Ягайловича православному

духовенству про зрівняння його у свободі віри та правах з духовенством римо-католицьким і про передачу йому в управу духовних судів

і колишніх церковних отчин (22 березня 1443 р.)............................... 432

№ 6. Жалувана грамота великого князя литовського Александра київському

митрополиту Йосифові та православним єпископам литовських і руських земель про непорушність духовного суду і недоторканність церковного

майна, на основі т. зв. «Свитку Ярославля» (20 березня 1499 р.).......... 434

№ 7. Мацєй Мєховський про Церкву......................................................... 437

№ 8. Грамота Сигізмунда І про надання мансіонарії при костелі Св. Катерини

на Низькому замку у Львові німецькому проповідникові з умовою,

щоб у майбутньому львівські райці подавали кандидата в проповідники

на затвердження йому і його наступникам (23 вересня 1515 р.)........... 440

№ 9. Поручения передміщанина священика Федора з Богоявленської церкви

та Івана Бродайка за ченця Марка з Холма у справі про отримання

ним 11 злотих 14 грошів після смерті дяка Оначка з Тисовця

(13 жовтня 1516 р.)........................................................................... 441

№ 10. Декрет раєцького уряду про відведення частини землі на широкій вулиці

(16 ліктів завширшки і 26 ліктів завдовжки) священикові Богоявленської

церкви з чиншем 10 грошів (5 травня 1517 р.)..................................... 441

№11. З грамоти великого князя Сигізмунда 1 про відновлення

Золотоверхого Михайлівського монастиря (16 березня 1523 р.)......... 441

№ 12. Привілей Сигізмунда І бурмистрам і райцям Львова на одноразове право

представлення мансіонара в костелі Св. Катерини на Низькому замку

у Львові (22 січня 1545 р.)................................................................... 442

№ 13. Привілей Сигізмунда І бурмистрові та райцям Львова на право патронату

і презентації кандидата на пароха в костелі при шпиталю Св. Духа уЛьвові (21 вересня 1546 р.)..................................................................... 443

№ 14. Привілей Сигізмунда 1 бурмистрові та райцям Львова на право пропонувати кандидата на німецького проповідника при мансіонарії в костелі Низького замку Львова (22 березня 1548 р.)........................... 444

№ 15. Статут Великого князівства Литовського 1566 р. про духовенство............................................................................................. 445

№ 16. Привілей Сигізмунда Августа українській громаді Львова на зрівняння в політичних та економічних правах з католицькою громадою міста (20 травня, 1572 р.).................................................................................. 446

№ 17. Денис Зубрицький про перебування патріарха Йоакима у Львові (1585 р.)...................................................................................................... 449

№ 18. Привілей Сигізмунда Ill бурмистрові та райцям Львова на право пропонувати кандидата на посаду каноніка при львівському кафедральному костелі (18 жовтня, 1592 р.)....................................... 450

№ 19. Зі скарги Львівського Успенського братства львівському гродському судові на уряд ради міста Львова за знущання з українського населення (не раніше 7 січня 1593 р.)................................................................. 451

№ 20. «Артикули, що належать до з’сдинення з Римською церквою», підготовлені єпископатом Київської митрополії для римського папи і короля Речі Посполитої (1 (11) червня 1595 р.)................................... 451

№ 21. Офіційне проголошення унії Руської церкви з Римським престолом на Берестейському соборі (8(18) жовтня 1596 р.)..................................... 457

№ 22. Осудження Берестейської церковної унії на православному соборі 1596 року................................................................................................... 460

№ 23. Послання александрійського патріарха Мелетія Пігаса до руських братств з поясненням значення братств, з похвалою їм за вірність православ’ю та порадою надрукувати його послання трьома мовами (24 серпня 1597 р.).................................................................................. 461

№ 24. Скарга львівського православного єпископа Балабана

на католицьку громаду Львова за збойний напад на собор Св. Юра під час Великодніх богослужінь (5 квітня 1600 р.).......................................... 463

№ 25. Лист Мелетія Пігаса до протестанта Мартина Броневського

з висловленням батьківської любові, попри різну віру, і надії на майбутнє поєднання (23 листопада 1600 р.)........................................................... 464

№ 26. Протест православних кравців міста Буськ проти майстрів цеху, що як умову перебування в цеху ставили підкорення холмському унійному єпископові Діонісію Збируйському (1 липня 1604 р.).......................... 465

№ 27. З щоденника Яна Велевицького про розширення Луцької дієцезії

і сприяння луцького католицького єпископа Мартина Шишковського приходові єзуїтів до Луцька (1604 р.)..................................................... 466

№ 28. Окружне послання Львівського Ставропігійського братства

до всього православного люду з повідомленням про гоніння від поляків

і з проханням про матеріальну допомогу (1608 р.)............................. 467

№ 29. Список настанов київського унійного митрополита

Иосифа Велямина Рутського щодо поширення унії в Києві (1618 р.).... 469

№ ЗО. Скарга католиків міста Холм на українців - членів православного братства,

які не корилися міській юрисдикції (5 грудня (25 листопада) 1619р.).... 471

№31. Із промови волинського шляхтича Лаврентія Деревинського на Варшавському сеймі про релігійні утиски руського народу (1620 р.).... 472

№ 32. Лист київського митрополита Йова Борецького до князя Криштофа II Радзивілла з інформацією про висвячення руської ієрархії єрусалимським патріархом та висунуті у зв’язку з цим звинувачення в державній зраді (8 травня (28 квітня) 1621 р.).................................................................. 473

№ 33. Скарга київського митрополита Йова Борецького до київського гродського суду на ієрархів Унійної церкви із звинуваченнями їх у переслідуванні віленських православних міщан (1621 р.).................... 476

№ 34. Лист київського митрополита Йова Борецького

до Криштофа 11 Радзивілла з клопотанням про сприяння посольству Війська Запорозького до короля Сиґізмунда III, а також із проханням конфірмувати священика церкви Св. Спаса у Слуцьку на вакансію слуцького протопопа (22 (12) січня 1622 р.).............................................................. 479

№ 35. Лист київського митрополита Йова Борецького

до Криштофа Il Радзивілла з подякою за номінацію Андрія Мужиловського слуцьким протопопом і проханням від імені Війська Запорозького надалі йому сприяти (4 жовтня (24 вересня) 1622 р.).......... 480

№ 36. Лист київського митрополита Йова Борецького до слуцького протопопа Андрія Мужиловського з проханням про інформацію та пораду в справі місії ченця Івана Дубовича (ЗО (20) листопада 1623 р.).......................................................................................................... 481

№ 37. Лист полоцького архимандрита Мелетія Смотрицького до Андрія Мужиловського з інформацією про прибуття представника уніатів Івана Дубовича з пропозицією об’єднання Православної церкви з Унійною (6 грудня (26 листопада) 1623 р.)........................................................... 482

№ 38. Лист слуцького протопопа Андрія Мужиловського до Криштофа Il Радзивілла у справі місії ченця Івана Дубовича (16 (6) грудня 1623 р.)... 483

№ 39. Грамота князя Домініка Заславського до руських священиків

у його володіннях про послух владі унійних митрополита та єпископів (16 лютого 1630 р.).................................................................................. 484

№ 40. З конституції вального коронного сейму (12 березня 1631 р.)........ 485

№ 41. З акту вального елекційного сейму 1632 р...................................... 486

№ 42. З конституції вального коронаційного сейму 1633 р........................ 487

№ 43. Межигірський літопис про похорон Петра Могили (1 січня 1647 р.) 488

№ 44. П’єр Шевальє про релігію в Україні................................................ 489

Розділ IX. КУЛЬТУРА............................................................................................... 495

№ 1. «Хожденіе Богородиці по мукам»..................................................... 497

№ 2. Денис Зубрицький про побудову вірменського собору у Львові в 1363 р.... 501

№ 3. Бартоломей Зиморович про заснування школи у Львові в 1382 р........ 501

№ 4. Привілей Владислава IIl на побудову у Львові нової школи при шпиталю біля костелу Св. Духа з умовою, що вона підпорядковуватиметься раді Львова, яка матиме право обирати її ректора (16 липня 1444 р.)......... 502

№ 5. З «Напучення польському королеві Сигізмунду II Августу» Станіслава Оріховського-Роксолана.................................................................... 503

№ 6. Рішення міської ради про дозвіл друкареві Івану Федорову прийняти на півроку столярського підмайстра для роботи в друкарні із забороною виконувати столярські роботи поза нею (7 грудня 1573 р.)................ 521

№ 7. З післяслова до львівського видання «Апостола»

Івана Федорова (1574 р.)................................................................... 522

№ 8. Лист брацлавської шляхти королеві Стефану Баторію про те, щоб королівські укази писали їм не польською, а руською мовою (7 липня 1576 р.)............................................................................................ 525

№ 9. Іван Федоров (Федорович). Передмова до Острозької азбуки............ 526

№ 10. Андрій Римша. «На герб ясновельможного пана Остафея Воловича...»... 527 №11. Даміан Наливайко. «На герб яснеосвеионых их милости

княжат Острозских»........................................................................... 527

№ 12. Авраам Білобородський. «Нынѣ веселый нам день настал...»......... 528

№ 13. Вірш анонімного автора про Львів............................................... 528

№ 14. Вірш «О науцѣ» з видання «Бесіди про виховання дітей» Йоана Золотоуста......................................................................................... 529

№ 15. Афанасій Селецький. «Утверди нас, Господи...»........................... 530

№ 16. Свідчення війта Альберта Педіана та лавників Станіслава Смєшка,

Каспара Гулинського і Станіслава Ансеріна в уряді ради міста Львова про майно Івана Федорова, що зберігається в будинку Івана Білдаги у Львові (2 жовтня 1585 р.)........................................................................................ 530

№ 17. Грамота антіохійського патріарха про затвердження статуту братства українських міщан при Успенській церкві (11 (1) січня 1586 р.)............ 531

№ 18. Послання антіохійського патріарха Йоакима V до українського населення із закликом допомогти в будівництві церкви, школи, друкарні та шпиталю у Львові (25 (15) січня 1586 р.)......................................... 533

№ 19. Статут новоутвореної школи Успенського братства у Львові

з програмою шкільного навчання (8 жовтня 1587 р.)........................... 534

№ 20. Лист братчиків міста Вільна Львівському братству

про культурні зв’язки між ними (1588 р.)............................................ 538

№ 21. Привілей Сигізмунда III православним жителям Берестя

з підтвердженням заснування братства при церкві Св. Миколая (11 жовтня 1592 р.)............................................................................................. 539

№ 22. Привілей Сигізмунда III на підтвердження всіх прав та привілеїв Львівського Ставропігійського братства і дозвіл заснувати школу та друкарню з умовою, що дані права не суперечитимуть правам міста та Римо-католицької церкви (15 жовтня 1592 р.)..................................... 540

№ 23. Запис у книзі протоколів Львівського Ставропігійського братства про прийняття до братської школи викладачами І. Борецького та Ф. Сидоровича (1604 р.)......................................................................... 542

№ 24. Скарга друкаря Симона Будзини на Львівського владику

за невиплату йому заробітку, неповернення друкарського знаряддя та ув’язнення (29 січня 1604 р.)..................................................................... 542

№ 25. Лист молдавського господаря Єремії Могили

Львівському Ставропігійському братству з проханням допомогти купити папір і підшукати дяків для переписування книг (22 (12) січня 1605 р.).............. 543

№ 26. Записи в рахунковій книзі Ставропігійського братства про спробу унійного митрополита Велямина Рутського захопити Онуфріївський монастир, у якому була друкарня, і рішення міського суду з цього приводу (3 січня, 18 травня 1615р.)................................................... 544

№ 27. З «Треносу, або Плачу Східної церкви» Мелетія Смотрицького....... 545

№ 28. З листа Сигізмунда 1П луцьким урядникам і міщанам

про заборону будувати братську церкву та школу (1620 р.)............... 557

№ 29. З «Палінодії» Захарії Копистенського............................................... 558

№ ЗО. Лист київського митрополита Йова Борецького

до Криштофа II Радзивілла з проханням про фінансову допомогу на підготовку освічених людей для добра Православної церкви (10 липня (ЗО червня) 1623 р.)....................................................................................... 581

№31. З обітниці печерського архимандрита Петра Могили про створення школи в Києві (15 червня 1631 р.)...................................................... 582

№ 32. Повідомлення печерського архимандрита Петра Могили про відкриття школи в Києві (1631 р.)....................................................................... 583

№ 33. Лист гетьмана Івана Петрижицького і Війська Запорозького про доцільність об’єднання Києво-Печерської школи з Братською школою в колегіум (1632 р.).............................................................................. 583

№ 34. Грамота Владислава IV з підтвердженням привілею Сигізмунда III

на дозвіл Львівському Ставропігійському братству видавати книги кириличним друком (20 листопада 1639 р.).............................................. 585

На обкладинці зображено герби руських воєводств Речі Посполитої:

Верхній ряд (зліва направо): Руського (утв. 1434 р.). Подільського (утв. (1433) 1434 р.),

Брацлавського (утв. за реформою 1564-1566 (1566) р.; сеймовою конституцією 1589 р. герб доповнено зображенням хреста),

Белзького (утв. 1462 р.).

Нижній ряд (зліва направо):

Волинського (утв. за реформою 1564-1566 (1566) р.; герб змінено сеймовою конституцією 1589 р. - додано зображення білого орла, елемент герба Корони Польської), Чернігівського (утв. 1635 р.),

Київського (утв. 1471 р.).

Про герби воеводств, їх зміни та перелік воєвод див.:

Herbarz Polski Kaspra Niesieckiego S.J. powiekszony dodatkami z poźniejszych autorow, rekopismow, dowodow urzedowych i wydany przez Jana Nep. Bobrowicza. - T. L- Lipsk, 1839 (wyd. 2-е, fotooffset. Warszawa, 1979). - S. 171-176, 178-181,219-222, 189-192, 176-178, 229-231, 163-168.

У художньому оформленні книжки використано фрагменти зі стародруків Івана Федорова:

заставки до його «Апостолів» - московського видання 1564 р.

та львівського видання 1574 р.

Див.: Логвин Г. Н. З глибин. Гравюри українських стародруків XVI-XV1I1 ст. - K., 1990.

Літургійний текст «Апостола», виданого у Львові, з невеликими відмінностями повторює московський «Апостол» і. Федорова - П. Мстислав ця.

На початку львівського «Апостола» 1574 р. вмішено три додаткові пояснювальні статті, яких не було в московському першодруці, та додано велику за обсягом післямову від імені першодрукаря (див. розділ 9, док. № 7). Львівський «Апостол» 1574 р. відзначається широкою різноманітністю та продуманістю художнього оформлення. Примірники Апостола є практично в усіх найбільших книгозбірнях України: у Києві, Львові, Харкові, Дніпропетровську тощо, а також у збірках Росії, Білорусії, Польщі, Болгарії, CHLA та багатьох інших країн.

Літературу див. у розділі 9, прим. 47 (с. 522-523); відсканований cmapo∂pvκ див. на сайті: http://www.nbuv.gov.ua/books/rarity/apostol/.

²¹ Джерелом цієї інформації є хроніка Яна ДлуҐоша. Ці відомості викликали жваву полеміку в польській та румунській історіографії, в основному через те, що тоді Валаська держава ще тільки формувалася і серед її перших правителів цих імен не вказано, тобто дані ДлуҐоша не верифікуються іншими джерелами. У зв’язку з цим, історики нерідко відносять польський похід на Валахію до пізнішого періоду панування молдавського господаря Петра І Мушата (1374-1379). Однак у світлі сучасних досліджень, як зазначає Ю. Мицик, виглядає цілком імовірним похід Казимира ІІІ на ці землі у 1349 р. (Див.: Czamańska I. Mołdawia i Wołoszczyzna wobec Polski, Wegier i Turcij w XIV i XV wieku. - Poznań, 1996. -

³¹ Владислав Опольський (між 1326 і 1330-1401), з династії П’ястів, опольський князь (з 1356), пов’язаний з угорською Анжуйською династією (племінник Людовика), намісник

⁴¹ Йдеться про одну з частин святого і животворящого Хреста, на котрому було розіп'ято Ісуса Христа. Зберігалася у Любліні до 1655 р. - тоді козацькі війська Данила Виговського

⁴⁴ Юрій ІІ Болеслав - син мазовецького князя Тройдена І, який, ставши галицько-волинським князем, отримав після хрещення православне ім'я Юрій ІІ. Мати Юрія ІІ Марія - сестра галицько-волинських князів Андрія та Лева ІІ - була донькою Юрія І Львовича, галицько-волинського князя, який останнім у князівстві вживав королівський титул. Саме це слугувало правовою підставою для закликання Болеслава Тройденовича на престол Галицько-Волинської держави. Юрій ІІ був одружений з дочкою литовського князя Ґедиміна

⁵⁰ Янко (Ян) з Чарнкова (бл. 1320 - бл. 1387) - польський хроніст. Син війта з Чарнкова (у Великопольщі) Боґуміла. Мав правничу освіту, хоч і не здобув наукового ступеня. У 1340-х рр. перебував при дворі імператора і папи. Близько 1352 р. отримав канонію в Бютцові і став настоятелем костьолу в мекленбурзькому Тарнові. У 1352 р. переїхав до Вроцлава, де зайняв таку ж посаду. 1356 року став познанським каноніком, а пізніше архидияконом у Ґнєзні. Був послом у справах релігії до Авіньона, до папи Урбана V У 1366-1370 рр. - королівський підканцлер; згодом як активний противник Анжуйсь- кої (угорської) династії і прихильник Казька (див. розділ 1, прим. 56) був позбавлений цього уряду. В 1370-1371 рр. оскаржений у суді за викрадення інсигній і скарбів з гробу Казимира Великого, 1372 р. засуджений до конфіскації майна і до баніції, втратив свій маєток у Великопольщі й переховувався за кордоном. Від 1375 р. перебував у Ґнєзні, де й написав свою знамениту хроніку, яка охоплює події від смерті Казимира 1370 р. до

⁶⁴ Вітовт-Олександр (Вітольд, Вітолт, Вітофт; бл. 1352-27.10.1430) - син великого князя Кейстута (Кестутія, Керстуха), князь Гродненський (1370-1382, 1383-1392), великий князь литовський (1392-1430). Очолював литовські війська в битві на р. Ворскла (1399) та під Ґрюнвальдом (1410), розширив кордони Литви до Чорного моря. Спершу був православним, а після Кревської унії 1385 р. перейшов на католицизм. Був одружений тричі. За угодою, укладеною 1392 р. в Острові, його польський король Яґайло визнав довічним правителем Литовського князівства. Вітовт ліквідував на території України найбільші удільні князівства - Волинське, Київське, Новгород-Сіверське та Подільське, створив замість них звичайні литовські провінції, в яких правили великокнязівські намісники, а Західне Поділля змушений був передати Яґайлові. З 1398 р. Литовська держава стала називатися Велике князівство Литовське, Руське і Жемайтійське. У 1401 р. Вітовт уклав з Польщею Радом- сько-Віленську унію, а в 1413 р. - Городельську. 15 листопада 1415 р. за його ініціативою собор єпископів у Новгородку висвятив, усупереч волі константинопольського патріарха, митрополитом київським і литовським Григорія Цамблака. Відома спроба Вітовта отримати королівську корону. 1430 року його проголосив королем «Литовського королівства» імператор Священної Римської імперії Сиґізмунд. Але освячена корона, що її Сиґізмунд

⁷¹ Яґайло-Яків-Владислав Ольґердович (1348 (1351?) (1354?) - 1.06.1434) - великий князь литовський (1377-1392) та польський король (1386-1434). Син Ольґерда Ґедиміно- вича та Юліани Олександрівни Тверської (за версією Ф. Софоновича - її сестри Марії). Засновник династії Яґеллонів. Після смерті батька отримав великокнязівський престол, правив разом зі своїм дядьком Кейстутом. Але цей діархічний режим утримався недовго, між співправителями спалахнула боротьба, яка 1382 р. закінчилась ув’язненням та загибеллю Кейстута. Проти Яґайла виступив Вітовт Кейстутович, який заручився підтримкою Ордену. 1385 року Яґайло уклав з Польщею унію в Креві, одружився з польською королевою Ядвіґою і 4 березня 1386 р. був коронований у Кракові під іменем Владислав ІІ. У 1387 р. до Польщі були фактично приєднані галицькі землі, хоч юридично їхній статус залишався невизначеним аж до 1772 р., чим скористалася монархія Габсбурґів для обґрунтування передачі їй цих земель під час поділу Польщі (Ісаєвич Я., Войтович Л. Перехідний час: 1349-1387 // Історія Львова: У 3 т. / Під ред. Я. Ісаєвича, М. Литвина, Ф. Стеблія. - Львів, 2006. - Т. 1. - С. 71). Яґайло був одружений тричі (за іншими даними - чотири рази). Мав двох дочок (Ельжбету-Боніфацію та Ядвіґу), а від останньої дружини, Софії Гольшанської, трьох синів - Владислава, Казимира (помер немовлям) і Казимира, за право наслідування престолу якими подарував шляхті ряд привілеїв, що розширювали її права і встановлювали судовий імунітет. У 1392 р. за Острівською угодою, змушений частково відродити політичну самостійність Литви, передавши її в управління своєму кузенові Вітовтові, але формально залишився далі великим князем литовським. Під час Ґрюнваль- дської битви 1410 р. польсько-литовсько-українсько-білоруські війська Яґайла і Вітовта здобули вирішальну перемогу над Тевтонським орденом. 1413 року підписав з Вітовтом

⁷⁵ Свидриґайло (Швидриґайло, православне ім'я - Лев, католицьке - Болеслав) (бл. 1365/1366-10.02.1452, Луцьк) - князь вітебський (1391-1393), подільський (1401-1405), жидачівський (1403-1405), сіверський та чернігівський (1405-1409, 1419-1430), волинський (1434-1452), великий князь литовський (1430-1432), син Ольґерда Ґедиміновича, молодший брат Яґайла. Скинутий з престолу Сиґізмундом Кейстутовичем (за підтримки польської й литовської католицької знаті). У боротьбі за владу спирався на руські землі ВКЛ, але в 1435 р. зазнав поразки від військ Сиґізмунда у битві на р. Свята (Свента) під Вількомиром. З 1442 р. князював на Волині, зберігаючи титул великого князя (Довідник з історії України. - С. 722; Войтович Л. Етапи політичної історії Волині. - С. 162-168; Його ж. Князівські династії Східної Європи (кінець ІХ - початок XVI ст.): склад, суспільна і політична роль. - Львів, 2000. - С. 311; Русина О. Україна під татарами і Литвою. - К., 1998. - С. 108-118. - (Україна крізь віки. - Т. 6); Софонович Ф. Хроніка з літописців старо

⁸⁰ Тобто Олександр Чорторийський. Чорторийські - князівський рід, що бере свій початок від Костянтина Ольґердовича (?-1393), який володів Черніговом і Чорторийськом. Документально простежується з 1440-х рр. Представниками цього роду були Михайло, Іван та Олександр Чарторийські, що підтримували Свидриґайла. У 1440 р. Іван та Олександр організували замах на Сиґізмунда Кейстутовича. Пізніше Олександр Чорторийсь- кий емігрував до Московії, де взяв участь у війні на боці Дмитра Шем'яки, а потім став великокнязівським намісником у Пскові та Новгороді. 1460 року повернувся до Литви, де отримав маєтності у Віленському та Новгородському повітах. У 1530-х рр. це відгалужен

⁹⁶ Тобто встановлять факт злодійства шляхом тортур. Тортури, як і ордалії в Київській Русі, були не покаранням, а способом отримання судових доказів. У XV ст. в європейських країнах ордалії вже не застосовувалися. Кримінальне право Європи було знайоме із тортурами через канонічне право. У Судебнику не вказані ні знаряддя, ні різновид тортур, але такі деталі були вироблені самою судовою практикою й добре відомі катам, тому не

¹⁰³ Острозький Костянтин Іванович (бл. 1460-1530) - онук Василя Острозького (воював на боці Свидриґайла проти Польщі), князь острозький (1501-1530), браидавський і вінницький намісник (1497-1500, 1507-1516, 1518-1530), староста луцький і маршалок

¹³¹ Львівська земля була складовою Руського воєводства - адміністративно-територіальної частини Польського Королівства у XV-XVIII ст. Це воєводство утворилося на теренах Гали

¹⁴⁵ Термін «владика» в українській історіографії має інше змістове наповнення: архи- єрей, єпископ, особа, котра належить до вищих священнослужителів. Тут же мовиться

¹⁵² Глинський Михайло Львович (?-1534) - князь, походив з тюркського роду Глинських, який володів містом Глинськ на р. Сула. Виховувався при дворі німецького імператора Максиміліана, згодом служив Альбрехтові Саксонському. Перебуваючи в Італії, прийняв католицизм. У 90-х рр. XV ст. повернувся на батьківщину. В 1499-1507 рр. - маршалок великокнязівського литовського двору. Після смерті свого патрона короля Александра (1506) звинувачений у зраді й усунутий з усіх посад. У 1507-1508 рр. спільно з братами Василем та Іваном очолив повстання шляхти проти Сиґізмунда І Старого. Після поразки разом з братами переїхав до Москви. Перейшов на службу до Василя ІІІ Івановича, отримав земельні володіння (Ярославець і Боровськ) і титул боярина. Брав участь у боротьбі з татарами й у смоленських походах московських військ. Намагався перейти на сторону Литви, за що був ув’язнений (1514-1527). Звільнений у зв'язку з одруженням Василя ІІІ з його племінницею Оленою Глинською. Отримав у вотчину Стародуб-Ряполовський. Активно включився у придворну боротьбу, за що знову був ув’язнений (1534) і помер у тюрмі (Русина О. Україна під татарами і Литвою. - К., 1998. - С. 167. - (Україна крізь віки. - Т. 6); Довідник з історії України. - С. 163; Кром М. Князь Михаил Львович Глинский: штрихи к портрету авантюриста // КС. - 2003. - № 3. - С. 147-158. Огляд історіографії див.: Василенко В. Політична історія Великого князівства Литовського (до 1569 р.)

¹⁷² Рецес (від лат. recesus, пол. reces) - у колишній Польщі й Литві це насамперед відкладання якоїсь постанови, здебільшого щодо міст чи приватних осіб, від одного сейму до

² Грамота галицького князя Лева Даниловича бояринові Ярославові Юліановичу Шеп- тиці з датою 1284 р., якою князь дарує село Кальнофости й Онуфріївський монастир, а також підтверджує спадкове право на землі, що належали його батькові, дідові та прадідові, для заснування сіл Шептичі та Вощаниця (Вощанці) у Самбірській землі (Купчинський О. Акти та документи Галицько-Волинського князівства ХІІІ - першої половини XIV століть. Дослідження. Тексти. - Львів, 2004. - С. 496-497). 12 квітня 1469 р. у Городку, на прохання того ж шляхетного Федора із Шептичів та його родичів, король Казимир IV вдруге під

тверджує права власності на ці землі (див. розділ 2, № 5). Однак друге надання не містить тексту грамоти Лева Даниловича.

У XVI ст. обидва документи короля Казимира IV окремо конфірмував король Сиґізмунд Авґуст: перший - 24 травня 1512 р. у Кракові, другий - 13 лютого 1552 р. у Пйотркуві. Привілей короля Казимира IV від 1469 р. у додатку доповнено текстом грамоти князя Лева Даниловича й облятовано між 31 серпня і 3 вересня 1552 р. у книзі Перемишльського суду (Там само. - С. 491).

20 су зберігався, без огляду на те, чи карбувалася повноцінна монета, чи низькопробна. У 1364 р. (за іншими даними - 1360 р.) до обігу запровадили відповідник лівра - золотий франк, який функціонував паралельно з лівром (до 1380 р., а 1575-1641 рр. випуск франка відновили, але як срібної монети, котра також мала вартість 20 су). Срібний лівр чеканили лише в 1656 р. (див. також: Нумізматичний словник / Автор-упоряд. В. Зварич. - Львів, 1972. - С. 85, 127; Ададуров В. Історія Франції. Королівська держава та створення нації (від початків до кінця XVIII століття). - Львів, 2002. - С. 356).

²⁰ Заняття торгівлею та ремеслами вважалося несумісним із шляхетською честю, тому шляхтич, який оселився в місті й почав «руками робити» чи «ліктем міряти», втрачав шляхетське звання. У перший період перебування Боплана в Україні тривала чергова хвиля очищення шляхетського стану від осіб сумнівного походження, що знайшло відображення в законі від 1633 р. про ускладнення процедури доведення шляхетства і про те, що шляхетські права втрачав не тільки той, хто займається торгівлею, але і його

²⁵ Боплан говорить про референдарський суд, утворений у 80-х рр. XVI ст. для розгляду конфліктів селян, котрі жили на королівщинах, зі старостами і державцями. Належав до

³⁸ Литвин слушно бере під сумнів факт походження московських князів від київського князя Володимира Святославича. У середині XV ст. Московське князівство стало могутньою державою, об’єднавши більшість великоруських земель. Нові амбіції виразно

⁵³ Король ввів «колегію сорока мужів» як орган міського управління не шляхом видання привілею, а через цей декрет (Ptaśnik J. Walki o demokratyzacja Lwowa od XVI do XVIII w. //

⁶⁹ Йдеться про те, що місто мало привілей на «право складу», яке полягало в тому, що кожен купець із країн Сходу був зобов’язаний зупинятися у Львові і тут виставляти свій товар на продаж. Щойно через два тижні той товар, який ще залишився, купець міг везти далі. Внаслідок цього, всі найцінніші товари Сходу Польща та сусідні західні країни отримували через Львів. Право складу - один із засобів регламентації торгівлі в епоху

⁸⁷ Софійський собор зазнавав пошкодження тричі: під час захоплення Києва ордами Батия 1240 р. і при татарських набігах 1416 і 1482 рр. Часткова відбудова в середині XVI ст. не повернула храмові його колишньої величі. На думку української дослідниці Н. Нікітенко, відновлювальні роботи в соборі проводилися як до 1610 р., коли його перебрали уніати, так і протягом XVH ст. Реконструкція храму здійснювалась за ініціативою київського митрополита Петра Могили, реставраційна програма якого була досить обширна. Над відбудовою Софії Київської працювали відомий італійський зодчий Октавіан Манчігі, українські художники - брати Тиміш, Степан та Іван Зинов’єви, до

⁹⁰ Боплан подає занижену чисельність населення цієї найбільшої частини Києва (Подолу), яка в XVII-XVIII ст. була досить стабільною: бл. 10-11 тис. осіб. Загальна кількість киян у XVII-XVIII ст. коливалась у межах 15-20 тис. осіб. Відносна стабільність цього числа

⁹⁴ Ченці домініканського ордену з’явилися у Києві як місіонери 1216 р. Закладання домініканського костелу і монастиря в ім’я Діви Марії (над Дніпром на Оболоні) датується

⁹⁸ Можливо, першою з названих Бопланом була вулиця вздовж р. Глибочиця, що текла між Замковою горою та Щекавицею, впадаючи в гирло Почайни. Друга вела від церкви Різдва до Ринку, третя - від Ринку в напрямі Кирилівського монастиря. Моделюючи топографію давньоруського Києва, М. Гупало припускає, що формування його планувальної структури відбувалося на ландшафтній основі і що на створення вуличної мережі міста впливав напрямок потоків Глибочиці, Киянки, Борисоглібського ручая та ін., які пере

¹⁰³ Динар (денарій) - дрібна монета, у Польщі її карбували, починаючи з Х ст. Протягом століть вартість денарія змінювалася. Вага монети бл. 1,5 г знизилася наприкінці ХІІІ ст. до 0,15 г. Далі випуск денарія продовжувався з перервами до початку XVII ст. Останній денарій - це вже майже мідна монета (0,03 г чистого срібла при вазі 0,36 г; 18

¹¹⁹ Черкаси виникли в другій половині ХІІІ ст. Вперше задокументовані під 1282 р. З першої третини XIV ст. входять до складу ВКЛ як «пригородок киевский». З кінця XV ст. - центр староства. Один з основних центрів формування козацтва, одне з перших козацьких міст: «черкаси», або «черкаські козаки», постійно беруть участь у війнах і сутичках з кримськими татарами, виступають захисниками порубіжних теренів держави. 1532 року

³⁷ «Убогі люди» - типовий фразеологічний зворот у мові тогочасної шляхти. Насправді

⁶⁴ У тексті: «адмірал».

до київського митрополита Макарія від 13 грудня 1539 р. (див.: Скочиляс І. Галицька (Львівська) єпархія ХІІ-ХVШ ст.: організаційна структура та правовий статус. - Львів, 2010. - С. 212-213). У 1412 р. центр Галицького римо-католицького архиєпископства було перенесено до Львова. (Про обставини заснування у Галичі католицького архиєпископ- ства див.: Грушевський М. Історія України-Руси. - К., 1994. - Т V. - С. 428-430).

⁵⁰ Велевицький Ян (1566-24.07.1639) - польський історик, хроніст. Єзуїт з 1584 р., шляхтич. Вивчав філософію в Познані та теологію у Віленській академії; з 1598 р. -

⁵⁹ Manu propria (з лат., дослівно - власною рукою, сутнісно - (підписано) власною рукою) - латинська фраза, якою особа засвідчувала підписання документа власноруч. Абревіатура фрази (m. p.) часом використовується в друкованих або офіційних документах

⁶³ Після смерті у 1592 р. шведського короля Юхана ІІІ Вази, королем Швеції став його син Сиґізмунд, котрий як Сиґізмунд ІІІ у цей час уже був польським королем (обраний на елекційному сеймі у серпні 1587 р., як син Катажини Яґеллонки, дочки Сиґізмунда І Старого). 1594 року відбулася його коронація в Швеції, але, оскільки за ухвалою польського сейму 1593 р. Сиґізмунд зобов’язаний був повернутися до Речі Посполитої, він виїхав зі Швеції, доручивши управління в ній своєму дядькові - герцогові судерманському Карлу. Той, знаючи про непопулярність Сиґізмунда у цій країні, використав ситуацію в своїх інтересах. Довідавшись про претензії Карла Судерманського на шведський престол, Сиґіз- мунд ІІІ 1598 р. висадився з військом у Швеції, але зазнав поразки і був полонений Карлом. Невдовзі той відпустив короля і Сиґізмунд ІІІ ні з чим повернувся до Польщі, а вже в 1599 р. шведський ріксдаґ його детронізував. Спустілий трон шведи планували передати

⁷⁴ Дата помилкова. Літопис про хрещення Русі князем Володимиром повідомляє під 988 р.: «Володимир послав посланців своїх по всьому городу, говорячи: «Якщо не з'явиться хто завтра на ріці - багатий чи убогий, чи старець, чи раб, - то мені той противником буде». І, це почувши, люди з радістю йшли, радуючись, і говорили: «Якби се не добре було, князь і бояри сього б не прийняли». А назавтра вийшов Володимир з попами цесарициними і корсунськими на Дніпро. І зійшлося людей без ліку, і влізли вони у воду, і стояли - ті до шиї, а другі - до грудей. Діти ж [не відходили] од берега, а інші немовлят держали. Дорослі ж бродили [у воді], а попи, стоячи, молитви творили» (Повість минулих літ // Літопис Руський за Іпатським списком / Пер. Л. Махновця. - К., 1989. - С. 66. Аналіз цього літописного сюжету див.: Ричка В. Хрещення Русі 988 р.: ідейний зміст літописного сюжету // Ruthenica. - К., 2004. - Вип. 3. - С. 93-102; Подскальски Г. Христианство и богословская литература в Киевской Руси (988-1237 гг.). - СПб., 1996. - С. 29-41). Однак питання часу і місця прийняття князем християнства залишається відкритим (Рапов О. Русская Церковь в IX - первой трети XII в. Принятие христианства. - М., 1988. - С. 208254, 397; Его ж. О дате принятия христианства князем Владимиром и киевлянами //

⁷⁶ Дискусія про можливість повторного одруження овдовілого священика була досить болючою для Східної церкви, оскільки воно за церковними канонами могло розглядатись як двоє-, а деколи й троєженство. Стосовно Руської церкви це питання намагався врегулювати у своїх приписах «Правила для священиків» св. Йосафат Кунцевич - архиєпископ Полоцької єпархії. (Хоч і немає відомостей про поширення цього твору по всій Київській митрополії, та він і не вносить особливих новин, оскільки лише нагадує ієреям про існуючі в Церкві канони, які не завжди виконувались, і віддзеркалює тогочасну дійсність). Св. Йосафат, зокрема, зазначав, що священик або диякон, який після смерті жінки відважиться одружитися вдруге, буде відлучений від Церкви та позбавлений чину, тобто вважатиметься мирянином. Однак на практиці все виявлялося значно складніше, бо часто треба було брати до уваги не тільки церковні приписи, але й реалії життя - священики-вдівці

⁷⁹ Не зовсім точне відображення суперечки між православними та католиками стосовно питань обрядовості, а саме - який хліб треба використовувати для здійснення Євхаристії - прісний чи заквашений (про суть Євхаристії див.: о. д-р. Юрій Федорів. Пояснення церковних богослужінь і святих тайн. - Львів, 2004. - С. 140-142). Ця суперечка пов'язана з питанням про те, який характер мала вечеря Христа з учнями - була це традиційна єврейська пасхальна трапеза чи ні? На користь першого висновку свідчать синоптичні Євангелія, на користь другого - Євангеліє від Йоана. Досить довго на Заході співіснували дві традиції, і різні громади без особливих проблем вживали для звершення Євхаристії як заквашений хліб, так і опрісноки. Тільки в VII ст. Євхаристія на прісному хлібі вкорінилася в іспанській Церкві, а в ХІ столітті - в інших країнах Європи. На Сході, зокрема в Сирії та Єгипті, майже відразу утвердилася традиція використання для цього таїнства саме заквашеного хліба. Проте особливих дискусій із Заходом з цього приводу не виникало аж до ХІ ст. До слова, засудження латинських обрядів у цей час патріархом Михаїлом Керуларієм почалося саме з критики використання Заходом опрісноків. Але категоричної підтримки на Сході така думка тоді ще не мала. Суперечки періодично поновлювалися аж до XV ст., і лише на Флорентійському соборі було ухвалено рішення про дозвіл вживання для Євхаристії як прісного хліба, так і заквашеного. Західна Церква виявила толерантність, натомість позиція православних залишилася незмінною (Див.: Табак Ю. Православ'я і католицтво: Основні догматичні та обрядові розбіжності (Короткі нариси). - Львів, 2007. - С. 55-56). Протистояння загострилося у кінці XVI ст. Тут же, вочевидь йдеться, про один з найбільш яскравих виявів обрядової нетерпимості православних у ранньому поберестейському періоді - ненависть до латинських опрісноків, що було пов'язано з антисемітськими настроями опозиції. Так, у своєму посланні від 30 серпня 1596 р. із закликом протидіяти унії александрійський патріарх Мелетій Піґас твердив, що доказом того, що папа нібито відкидає Христову силу і владу, є вживання «жидівських опрісноків» замість «євангельського хліба». Піґас наголошував, що православні не святкують Пасху «із жидами», як це роблять латинники (о. Ґаладза П. Літургіч- не питання і розвиток богослужінь напередодні Берестейської унії аж до кінця XVII ст. // Берестейська унія та внутрішнє життя Церкви в XVII столітті: Матеріали Четвертих «Берестейських читань» (Львів, Луцьк, Київ, 2-6 жовтня 1995 р.). - Львів, 1997. - С. 7-8). Порівняно розлого про цю суперечку між православними і католиками пише 1608 р. у своєму полемічному трактаті печерський ієродиякон Леонтій, який називає «34 основні єресі, які відступники митрополит Рогоза і владики внесли у Східну Церкву». Одна із цих єресей - це власне вживання опрісноків: «7. Ересь, еже подъ одною особою, то есть в опрісноку тѣло и кровь Христову, а не в хлѣбѣ и у винѣ, як самъ Христосъ подалъ вѣрити и приімати на отпущеніе грѣховъ и жизнь вѣчную. А за то не новая ли ересь нынѣ въ церкви унеслася такъ вазнавати и примати такъ позволяти? О душегубители, Христа продатели и лжеучители, покайтеся да спасетеся! И вы, людіе, не прелщайтеся лживымъ благословеніемъ еретическимъ, кгдыж отступниковъ благословеніе не есть благословенне...» (Сочиненіе іеродіакона Печерского монастыря Леонтія о ересях в Юго-Западной Руси и

⁸³ Тридентський церковний собор відбувся в 1545-1563 рр. (з великими перервами). Він підвів підсумки тривалої боротьби Католицької церкви проти спроб її реформувати, встановив і затвердив догмати католицької релігії. Православні не визнали і не визнають

⁴ Йдеться про т. зв. Товариство освічених, або ж Братство Богородиці, створене, за даними Б. Зиморовича, 1344 р. «при костелі під мурами», ймовірно - при храмі Марії Сніжної. Братство проіснувало до 1544 р., було у 1405 (чи 1406) р. перенесене до міського, згодом

⁴⁷ «Апостол» - перша друкована книга в Україні, яку друкував у Львові Іван Федоров від 25 лютого 1573 р. до 15 лютого 1574 р. Вона вийшла без титульного аркуша, але за

⁷⁸ Біблійний пророк Ілля вперше згадується у І Книзі Царів (17, 1), був родом з поселення Тішбе у Гілеаді. Він сміливо виступив проти поганства, яке за часів царя Аахава почало

¹⁵¹ Стефан (грец. Πρωτομαρτυρας Στεφανος) - перший із семи дияконів, поставлених апостолами, християнський первомученик. Був притягнутий до суду синедріону і побитий

¹⁵⁴ Леонтій (у миру - Лонгин Федорович Карпович; 8.04.1580?, Пінський повіт - 24.09.1620, Вільно) - архимандрит Київської митрополії, білоруський і український публіцист і богослов, письменник, проповідник. Народився у сім'ї священика, вчився в Острозі, де й познайомився з Мелетієм Смотрицьким. Був ченцем у Києво-Печерській лаврі та Троїцькому монастирі у Вільні. Працював коректором у братській друкарні, за видання творів Смотрицького був заарештований. Після виходу з тюрми став архимандритом, керував братською школою. Боровся проти унії. У 1620 р. обраний єпископом у Володимир-Волинський, але помер ще до хіротонії. На його смерть М. Смотрицький написав поему (Левшун Л. В. Леонтий Карпович. Жизнь и творчество. Минск, 2001. -

¹⁶² Вочевидь, Копистенський сплутав дві постаті, які мали дотичність до Перемишльської єпархії. Атанасій Крупецький (?-1652) - перемишльський унійний єпископ на почат-

¹⁶⁷ Данило Романович (1201-1264) - волинський та галицький князь, король з 1253 р., син засновника Галицько-Волинської держави Романа Мстиславича. Спільно з іншими руськими князями у 1223 р. Данило Романович брав участь у битві на р. Калка. 1238 року остаточно здобув Галицьке князівство, а 1239 р. поширив свою владу на Київ, де залишив воєводою тисяцького Дмитра Єйковича, який керував обороною міста від орд хана Батия у грудні 1240 р. У 1243-1244 рр. очолив походи на Польщу, під час яких підкорив Люблінську землю. Успішно воював з Угорщиною. Наприкінці 1245 р. здійснив поїздку до столиці Золотої Орди, де зустрівся з ханом Батиєм і добився підтвердження своїх прав на князювання в Галичині та на Волині. У 1254-1255 рр. підкорив литовські племена ятвягів, уклав договір з Тевтонським орденом. Сподіваючись отримати допомогу в боротьбі з Ордою, погодився на унію з Римським престолом. Прийняв від папи Інокентія IV королівську корону. (Питання коронації Данила Романовича досі обговорюється в науковій літературі. Див.: Дашкевич Я. Проблема державності на Галицько-Волинських землях (кінець Х - середина XIV ст.) // Король Данило Романович і його місце в українській історії: Матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. (Львів, 29-30 листопада 2001 р.). - Львів, 2003. - С. 8-23; Ба- дяк В. Реалії і міфи коронації Данила Галицького та доля корони // Доба короля Данила в

¹⁷¹ Гіганти - у грецькій міфології велетні, народжені богинею землі Геєю з крапель крові бога неба Урана, що всмокталася у землю-матір. За іншою версією, Гея народила їх від Урана після того, як титани були скинуті Зевсом у Тартар. Докладно історію народження гігантів та їхню загибель описав грецький поет Аполлодор. За його описом гіганти мали жахливий вигляд - густе волосся і бороди, а нижня частина тіла у них була, як у змій. Апол- лодор згадує імена 13 гігантів, а загалом їх налічувалося 150. За легендою, гіганти повстали проти олімпійських богів, були переможені з допомогою циклопів і Геракла та ввергнуті

²⁰¹ Під час мандрів через пустиню коліна євреїв пересварилися за право служіння Богові. Було ухвалено звернутися до Божого суду, тож жезли всіх вождів колін поклали на

<< |

↑

Источник: Хрестоматія з історії України литовсько-польської доби / Упоряд. Т Гошко. Львів: Видавництво Українського Католицького Університету 2011. 2011

Еще по теме ПЕРЕЛІК ДОКУМЕНТІВ:

- Давня історія України (до VI ст.) - Загальна історія України - Україна 1917-1921 рр - Україна за радянських часів - Україна у XVI - XVIII стст. - Україна у середні віки (VII-XV ст.) -

- Всеобщая история - История Древнего мира - История религий - История России - Історія України -