ПЕРЕДМОВА

BX- першій третині XII ст. в центрі європейського континен­ту відбувався процес виникнення і розвитку політичних відносин двох найбільших слов’янських країн - Русі і Польщі, які актив­но виборювали свої права на міжнародній арені як потужні дер­жави.

Взаємовідносини держав і народів Центральної і Східної Єв­ропи в X-XIII ст. знаходилися у полі зору ще середньовічних авто­рів, які писали на Русі переважно літописи, а в Польщі - хроніки і аннали (рочники), проте на науковому рівні взаємини західного і східного слов’янства стали вивчатися приблизно з межі XVIII­XIX cτ., коли почало відбуватися становлення історії як науки^[1]. Тоді землі Польщі, Литви, Білорусі і України входили до складу трьох імперій: Російської, Германської (Прусської) і Австрійської, в навчальних і наукових осередках яких готувалися наукові праці з історії. Говорячи про історіографію цього і всього подальшого часу зазначимо, що відносини Польщі і її східних сусідів висвіт­лювалися в загальних працях з історії, спеціальних дослідженнях, присвяченим конкретним темам з минулого Русі і Польщі, і в ро­ботах, де спеціально розглядалися різні аспекти минулого східної політики Польщі, давньопольських князівств та західної політики Русі, давньоруських князівств.

Оскільки процес підготовки історичних праць із нашої теми проходив переважно паралельно і під впливом різних наукових шкіл, при написанні цього загального нарису історії вивчення взаємин двох слов’янських країн подальший огляд літератури ми робимо в цілому, не поділяючи її на польську, російську і укра­їнську історіографії. Зазначимо, що величезний обсяг літератури, де розглядаються події з історії взаємин Польщі з країнами і на­родами Східної Європи в X - середини XIII ст., не дозволяє нам всебічно проаналізувати її у передмові до цієї книги, а тому про­понований читачам історіографічний нарис є лише по великому рахунку оглядом головних праць, де висвітлюється наша тема. Розгляд окремих (переважно спірних) питань в історіографії ми, по можливості, наведемо під час висвітлення конкретних сюжетів взаємин Русі і Польщі.

Попри те, що критичний до джерел підхід при написанні праць з історії Східної і Центральної Європи спостерігається у певній мірі ще в працях авторів ХѴП-ХѴПІ ст. (анонімний автор Густинського літопису, А.Нарушевич, В.М.Татищев, Й.Х.Енгель та ін.)^[2], нарис наукової літератури з нашої проблематики ми вважа­ємо вартим розпочати із творчості М.М.Карамзіна (роки життя 1766-1826). Російський історик і письменник під час написання багатотомного твору «Історія держави Російської (История го­сударства Российского)» шляхом перехресного розгляду давньо­руських, польських, германських та інших пам’яток показав ши­роке коло подій взаємин Русі і Польщі від моменту їх початку на межі X-XI ст., проаналізував їх та акцентував увагу на спірних аспектах вивчення цих відносин^[3]. Вкрай важливим є введення М.М.Карамзіним до широкого наукового обігу Іпатіївського лі­топису, третя частина якого містить так званий Галицько-Волин­ський літопис - унікальну за своєю інформацією щодо минулого Волинської і Галицької земель, їх взаємин із сусідами в XIII ст. пам’ятку.

Базові події історії взаємин Русі і Польщі в X-XIII ст. вивчав на підставі розгляду широкого кола джерел, оцінював з позицій критичної школи Б.Нібурга і Л.Ранке та узагальнив німецький науковець P Рьопель (роки життя 1808-1893) у великій праці з історії Польщі з найдавніших часів до 1300 р., яка була надрукова­на в 1840 р.^[4] Цей автор спеціально займався дослідженням давніх польських анналів (рочників), підготував їх разом з В.Арндтом до видання в XIX томі відомої серії середньовічних джерел «Monumenta Germaniae Histoгіса»^[5].

В другій половині XIX - на початку XX ст. польські історики починають готувати перші роботи, де спеціально аналізуються взаємини слов’янських країн. Зокрема, Й.Карлович захистив в 1866 р. в Берліні дисертацію про похід польського князя Болес­лава І «Хороброго»⁷ (роки правління 992-1025) на Київ влітку 1018 р., хоча в ній розглядаються і обставини виправи на Русь весною 1069 р. його правнука - Болеслава II «Сміливого» (роки правління 1058-1079)⁸. Невдовзі написану латиною роботу істо­рик переклав польською мовою і видав як книгу⁹.

Історію взаємин Русі і Польщі 20-х - 30-х років XI ст. в розло­гій праці, присвяченій життєдіяльності короля і князя Мешка II (роки правління 1025-1034, з перервою), виклав А.Левицький¹⁰. Т.Войцехівський розглянув низку сюжетів з минулого взаємин Русі і Польщі в другій половині XI ст.¹¹ Тоді ж увагу польських істориків привертають стосунки польських і руських князівств в XII-XIII ст. Зокрема, східну політику Польщі в удільну добу ви­світлював в монографії про князя Мешка III «Старого» (поль­ський володар середини XII - початку XIII ст.) С.Смолька¹². Тоді ж К.Гурський і Л.Дроба написали спеціальні студії з історії взаємин

6 Historia Polski. - Т. І do roku 1764. Ćz. I do połowy XV w. Pod red.

H. Lowmianskiego. - Warszawa, 1957. - S.71 (автор розділу - М.Серейський).

7 Автор цієї книги поділяє позицію вчених, які звертають увагу на необхідність обережного ставлення до використання прізвиськ володарів, поява яких час­то є результатом творчості далеких від часу життя цих персон авторів науко­вих праць.

8 Karłowicz I. De Boleslai primi bello Kioviensi. Dissertacio. - Berolini, 1866. - 60 р.

9 Karłowicz J. Wyprawa kijowska Bolesława Wielkiego. - Poznań, 1872. - 32 s.

10 Lewicki A. Mieszko II // Rozprawy Akademii Umijetności. - Wydział Filologiczno- Historyczny - T.V. - 1876. - №5. - S.87-208.

и Wojciechowski T. Szkice historyczne XI wieku. - Warszawa, 1908. - 382 s.

12 Smolka S. Mieszko Stary i jego wiek. - Warszawa, 1881. - 578 s.

Русі і Польщі в XII - першій поло­вині XIII ст.^[6] Важливу роль для ви­вчення історії відносин країн і на­родів Центральної і Східної Європи мала підготовка в 60-70-х роках XIX ст. монументальних збірників джерел, перш за все робота львів­ського археографа польського по­ходження А.Бельовського над ви­даннями польських середньовічних пам’яток «Monumenta Poloniae Historica»^[7]. На початку XX ст. в монографії з історії поширення впливів католицької церкви на

Август Белъовсъкий

Русь львівський історик В.Абрахам розглянув чимало сюжетів, пов’язаних із історією взаємин двох слов’янських країн^[8].

Глибоке аналітичне вивчення джерел з минулого Волині і Га­личини дозволило львівському історику Д.І.Зубрицькому (роки життя 1777-1862) підготувати велику тритомну «Історію дав­нього Галицько-Руського князівства», в якій розглянуто чимало епізодів взаємин Південно-Західної Русі з Польщею. Особливо докладним і цінним є виклад науковцем минулого стосунків Во­линської і Галицької земель з польськими князівствами в XIII ст.^[9] Професор Львівського університету І.І.Шараневич (роки життя - 1829-1901) тему взаємин Русі і Поль­щі висвітлив не тільки в загальній книзі з історії Галицько-Волинського князівства, а і в спеціальній моно­графії «Значення Іпатїївського літо­пису як джерела з історії Австрії», де розглянуто чимало епізодів сто­сунків Русі з Польщею та Королів­ством Угорщина^[10].

Деніс Іванович

Зубрицький

що він наводив докладні нариси життя країн, зокрема Польщі, з якими Русь підтримувала стосунки^[11].

Окремі аспекти взаємин Русі і Польщі в 70-х - 80-х роках XIX ст. стають предметом вивчення молодих істориків - випус­кників Санкт-Петербурзького, Київського і Харківського уні­верситетів. Так, зразу після завершення першого згаданого на­вчального закладу Ф.І.Успенський за студентську працю «Перші слов’янські монархії на північному заході» отримав першу премію ім. Кирила і Мефодія. В цьому дослідженні, яке вийшло друком в тому ж році, науковець розглянув взаємини Польської держави з Руссю наприкінці X - у першій чверті XI ст.^[12]. Випускник Ки­ївського університету М.П.Дашкевич при написанні дипломної праці про волинського і галицького князя XIII ст. Данила Рома­новича не оминув увагою епізодів його відносин з польськими князівствами^[13]. Тема стосунків Русі і Польщі була важливою в джерелознавчих студіях студентів цього ж навчального закладу, а саме про середньовічних хроністів Тітмара Мерзебурзького, Галла Аноніма, Вінцентія Кадлубка^[14]. Випускник Харківського університету В.П.Бузескул у розлогій біографії князя Мстислава Мстиславича «Удатного» розглянув факти його взаємин з краків­ським князем Лешком «Білим» в 10-20-х роках XIII ст.^[15].

Іван Андрійович Лінниченко

Інтерес дослідників до історії взаємин Русі і Поль­щі, розробка конкретних питань історії слов’янських країн спонукали випускни­ка історичного факульте­ту Київського університету І.А.Лінниченка (роки жит­тя 1857-1926) до написання монографічної праці з іс­торії відносин Русі і Польщі в X-XIV ст.

Для написання дослідження історик проаналізував широ­ке коло джерел, використав висновки досліджень тодішньої лі­тератури. Особливо варто відзначити велику увагу дослідника до вивчення польських хронік і рочників з історії взаємин двох слов’янських країн. В книзі докладно розглянуті події міждинас- тичних взаємин, матримоніальні зв’язки представників правля­чих династій двох країн - Рюриковичів і Пястів²³. У звязку із згад­кою наіменувань правлячих князівських домів обох слов’янських країн зазначимо, що вони не є історичними, а виникли завдяки «творчості» істориків. Як відзначає К.Беніскевич, ім’я Пястів як династії вперше з’явилося в праці генеалога Е.Peycnepa напри­кінці XVI ст., а визначення Рюрикович! запропонував в середині XIX ст. С.М.Солов’ов²⁴.

Для подальшого критичного осмислення давньоруських літо­писних текстів, у тому числі джерел інформації з історії взаємин Русі і Польщі, значну роль відіграли джерелознавчі спостережен­ня О.О.Шахматова (роки життя 1864-1920), який розробив ме­тодику дослідження давніх текстів. Вивчаючи склад літописних зводів, роблячи спробу виявити найбільш ранні літописні тек­сти XI ст., які не дійшли до нас, вчений спеціально зупиняється

23 Линниченко И.А. Взаимные отношения Руси и Польши до половины XIV в. - 4.1: Русь и Польша до конца XII в. - Киев, 1884. - 216 с. Про життя і наукову діяльність І.А.Лінниченка, його дослідження взаємин Русі і Польщі див.: Ko- пилов С.А. Проблеми історії слов’янських народів в історичній думці України (остання третина XVII - початок XX cτ.). - С.263-266; Лиман С.И. Идеи в ла­тах: запад или восток? Средневековье в оценках медиевистов Украины (1804 - первая половина 1880-х гг.). - Харьков, 2009. - С.355-358; його ж. До питання про концепцію польсько-руських відносин IX - XII ст. у творчості Івана Ан­дрійовича Лінниченка (1857 - 1926) 11 Проблеми історії країн Центральної та Східної Європи. - Вип.З. - Кам’янець-Подільський, 2012. - С.220-228; Музич- ко О.Є. Книга та слово: історик І.А.Линниченко у культурному та громадсько­му житті України кінця XIX - першої чверті XX ст. - Одеса, 2016. - 426 с.

24 Benyskiewicz К. Piastowie і Rurykowice : polsko-ruskie stosunki polityczne od X do połowy XII. - Zielona Gora, 2020. - S.6-7; ReusnerE. Basilikon. Opus genealogicum Catholicum de praecipuis familiis imperatorum, regum, principum, aliorumque procerum orbis christiani. - Francofurti, 1592. - Р.37-62; Соловьев C.M. История России с древнейших времен. - Кн.1 /т.1-2/. - С. 52, 98, 100, 114, 233, 263, 516.

на низці джерельних відомостей з істо­рії взаємин Русі і Польщі кінця X - по­чатку XII ст., зокрема, вивчає питання про літописні статті під 981 р. про похід Володимира Святославича «к Лахомъ», під 1018 р. про виправу Болеслава І «Хо­роброго» на Київ, аналізує літописні по­відомлення, в яких розглядається тема союзу краківського князя Казимира І і київського князя Ярослава Володими­ровича і пов’язаних з ним походів русь­ких дружин до Мазовії^[16].

Олексій Олександрович Шахматов

На межі XIX-XX ст. всебічно і на ви­сокому науковому рівні фактично всі го­ловні факти взаємин Русі і Польщі X-XIII ст. розглянув в перших трьох томах капітальної праці «Істо­рія України-Руси» М.С.Грушевський (роки життя - 1866-1934). Для висвіт­лення історії Волинської і Галицької земель в XIII ст. важливим було ви­вчення вченим хронології Галицько- Волинського літопису^[17]. Не оминули увагою відносини двох слов’янських країн учні вченого, серед досліджень

яких варто згадати перш за все праці

М.М.Кордуби і ГП.Крип’якевича²⁷. Ha-

Михайло Сергійович Грушевський прикінці 20-х років сюжети з історії взаємин Русі і Польщі почат­ку XI ст., перш за все походу польського князя Болеслава І «Хоро­брого» на Київ 1018 р. дослідив В.Г.Ляскоронський^[18]. М.Е.Шайтан в статті про контакти Русі і Германії розглянув деякі важливі епізоди тодішніх взаємовідносин цих країн з Польщею у другій половині XI ст.^[19]

Наприкінці 30-х років XX ст., після приєднання Західної Білорусії і Західної України до Радянського Союзу, історія цих земель починає активно вивчатися радянськими істориками. Зокрема, московський дослідник О.А.Савич тоді написав стат­тю про взаємини Русі і Польщі в XI ст.^[20], а львівський історик С.Т.Білецький підготував нарис про стосунки волинського кня­зя Данила Романовича з Польщею, проте надрукований він був лише на початку XXI ст.^[21] Тоді ж чималу увагу розгляду подій із взаємин слов’янських країн приділяли автори загальних праць, зокрема В.І.Пічета, Б.Д.Греков, В.В.Мавродін та ін.^[22]

В 20-х роках XX ст. польські вчені опублікували фундамен­тальні праці з історії своєї країни, де показали власне бачення

взаємин Польщі з Руссю та Литвою в X-XIII ст.^[23] Русько-польські відносини початку XI ст. були сюжетами в доклад­ній біографії князя Болеслава І «Хоро­брого», написаної професором Львів­ського університету С.Закжевським^[24]. В міжвоєнний період історія двох слов’янських країн привернула увагу учня С.Закжевського також львівсько­го історика Б.Влодарського (роки життя 1895-1974), який підготував дві спеці­альні праці, присвячені східній політиці краківського князя Лешка «Білого»^[25] та його брата мазовецького князя Конрада в першій половині XIII ст.^[26] У подаль­шому тема взаємин Польщі і Русі в добу середньовіччя стане справою усього наукового життя цього ви­датного науковця.

На початку 30-х років варшавський історик Р.Якимович приділив увагу вивченню питання про шлях виправи князя Болеслава І «Хороброго» на Київ в 1018 р., проте результатом його дослідження стала велика стаття, в якій докладно викла­дена історія взаємин Польщі і Русі в перших двох десятиліттях XI ст.³⁷ В той же час віденська (вільнюська) дослідниця А.Вільке- вич-Вавжиньчикова підготувала розлогу статтю, де проаналізу­вала дискусійні питання взаємин Русі і Польщі наприкінці XII - на початку XIII ст.³⁸ В 1939 р. львівський історик К.Малечинський написав велику монографію, присвячену життю і діяльності польського князя початку XII ст. Болеслава III «Кривоустого». Ця праця у зв’язку з початком Другої світової війни тоді не була на­друкована, на її основі після війни в 1947 р. вийшла науково-по­пулярна книга, а у повному вигляді на належному науковому рівні дослідження вченого вийшло в 1975 р., через сім років після його смерті. В монографії вченого велика увага приділяється розгляду взаємин Русі і Польщі наприкінці XI - у першій третині XII ст.³⁹

Після Другої світової війни проблеми відносин Русі і Польщі продовжували перебувати в центрі уваги радянських дослідників. Необхідно зазначити, що в силу важливості для минулого обох слов’янських країн, історія їх взаємодії в середні віки докладно роз­глядалася не тільки в спеціальних працях з цієї проблематики, а і у загальних творах, головною метою яких був виклад інших тем⁴⁰.

37 JakimowiczR. Szlakwyprawykijowskiej Bolesława Chrobrego w świetle archeologii. Proba ujecia zagadnień Wczesnohistorycznych Wołynia // Rocznik Wołyński. - Rowne, 1934. - T.3. - S.10-104.

38 Wilkiewicz-Wawrzynczykowa A. Ze studiow nad polityką polską na Rusi na przełomie XII-XIII w. // Atenium Wileńskie. - 1937. - R.XII. - №3. - S.3-33.

39 Maleczynski K. Bolesław III Krzywousty. - Wrocław, Warszawa, Krakow, Gdańsk, 1975. - 374 s. Докладний аналіз польської міжвоєнної літератури з історії вза­ємин Русі і Польщі див.: Нагірний В. Проблеми історії галицько-волинських земель X-XIV ст. у висвітленні польської міжвоєнної історіографії міжвоєн­ного періоду (1919-1939) 11 Княжа доба: історія і культура. - Вип.З. - Львів, 2010. - С.331-362

40 Пичета В.И. Образование Польского государства И Славянский сборник. - Москва, 1947. - С.57-72; История культуры древней Руси. Домонгольский период. - Т.1. Материальная культура. Под ред. Н.Н.Воронина, М.К.Каргера, М.А.Тихановой. - Москва, Ленинград, 1951. - С.15-18, 20, 33-35 (автор тек­сту - В.В.Мавродін); Очерки истории СССР. - Период феодализма IX-XV вв. В двух частях. Под ред. Б.Д.Грекова, Л.В.Черепнина, В.Т.Пашуто. - 4.1. - Мо­сква, 1953. - С.93,167-171,183-185 (автор текстів - Б.Д.Греков), с.364-368, 372- 380, 855-858 (автор текстів - В.Т.Пашуто)-, Насонов А.Н. «Русская земля» и об­разование территории Древнерусского государства. - Москва, 1951. - 282 с.; Ильин Н.Н. Летописная статья 6523 года и ее источник (Опыт анализа). - Москва, 1957. - 210 с.; История Польши. - Т.1. - Второе, доп. изд. Под ред. В.Д.Королюка, И.С.Миллера, П.Н.Третьякова. - Москва, 1956. - С.43,45-48, 51-53, 55, 72, 74 (автор текстів - В.Д.Королюк).

Володимир Терентійович Пашу то

З початку 50-х років ця історія стає предметом уваги В.Д.Королюка (роки життя 1921-1981), який в 1952 р. підготу­

В той же час взаємини двох слов’ян­ських країн в X-XII ст. стали голо­вними при написанні великої статті М.М.Бабляка і кандидатської дисертації О.Є.Яцкевича^[27]. Чимало місця історії східноєвропейської політики Польщі в XIII ст. приділив у капітальній моногра­фії з історії Волині і Галичини В.Т.Пашуто (роки життя 1918-1983)^[28]. Історик роз­глядав дії польських князів у Південно- Західній Русі в перші десятиліття XIII ст. як частину «угорсько-польської експан­сії». Згодом у синтетичній монографії з історії зовнішньої політики Давньої Русі науковець навів невеликі за змістом, але концентровані нариси з історії взаємодії слов’янських країн у X - першій половині XIII ст.^[29] вав ґрунтовну статтю з вкрай складного питання про початок

Володимир Дорофійович Королюк

взаємин Русі і Польщі в X ст.^[30] Згодом він написав книгу про Давньопольську держа­ву та декілька статей, в яких розглядаєть­ся історія відносин Русі і Польщі в першій половині XI ст.^[31] В 1964 р. історик надру­кував узагальнюючу монографію з історії взаємин Польщі, Чехії і Русі в X - першій половині XI ст.^[32] З цієї теми автор тоді ж за­хистив докторську дисертацію.

Питання відносин двох слов’янських держав Русі і Польщі в контексті релігій­них взаємин східнослов’янського світу із католицьким Римом розглянув Б.Я.Рамм^[33]. Я.П.Зінчук проаналізував питання про взаємини Русі і Польщі під час війн остан­ньої з Германською імперією в 1003-1018 рр.^[34] Сюжети з минулого контактів Русі і Польщі наведені в книгах з історії міжнародних відносин східнослов’янської держави наприкінці X - першої по­ловини XI ст. підготовлених в 60-х роках І.М.Шекерою^[35]. Ви­світленню питання про відбиття перебігу взаємовідносин Русі і

Польщі в німецькій хронографії присвя­тив декілька статей М.Б.Свердлов^[36]. Вели­ку увагу контактам Русі і Польщі в раннє середньовіччя, дослідженню кордону між двома країнами приділив Я.Д.Ісаєвич (роки життя 1936-2010)^[37]. В.Д.Янін та В.А.Кучкін зробили цікаві спостереження відносно взаємовідносин Русі і Польщі в 60-70-х рр. XI ст.^[38] Н.І.Щавелева (роки життя 1946- 2001) досліджувала історію стосунків двох слов’янських країн в XII-XIII ст., підготу­вала до видання низку пам’яток польської хронографії, в яких наводиться інформація про минуле Русі і її взаємин з Польщею^[39].

Ярослав Дмитрович Ісаєвич

Наталія Іванівна Щавелева

В 1988 р. автором цих рядків була надрукована монографія «Древняя Русь и Польша в политических взаимоотно­шениях X - первой трети XIII вв. (Давня Русь і Польща в політичних взаємовідно­синах X - першій третині XIII ст.)»^[40], по­яві якої передувала низка статей, де розглядалися окремі сюже­ти стосунків двох країн в означений час^[41]. Згодом тема взаємин Русі і Польщі стала предметом і подальших наших досліджень⁵⁶.

С.76-82; его же. Объединительные процессы на Руси в первой половине XIII в. (на примере Волыни и Галичины) И Вопросы истории СССР. - Вып.28. - Харь­ков, 1983. - С. 111-116; його ж. До питання про початок міждержавних від­носин Київської Русі й Польщі 11 Український історичний журнал. - 1983. - №6. - С. 113-118; його ж. Русько-польські відносини X-XI ст. в радянській історіографії (1956 - 1980) 11 Проблеми слов’янознавства. Історія зарубіжних слов’янських народів. - Вип.ЗО. - Львів, 1984. - С. 102-107; его же. Пробле­ма воєнного и политического союза в отношениях Руси и Польши (30-е годы XI - 30-е годы XII в.) И Советское славяноведение. - 1986. - №4. - С.52-59; його ж. Внутрішньополітична боротьба в Польщі та її вплив на міжнародні відносини у другій половині 20-х - першій половині 30-х років XI ст. 11 Про­блеми слов’янознавства. Історія зарубіжних слов’янських народів. - Вип.38. - Львів, 1988. - С.69-76. Див. також: Головко А.Б. Политические отношения Руси и Польши (X - первая половина XIII вв.). Автореф. дис. канд. истор. наук. - Киев, 1984. - 17 с.

56 Головко О.Б. Балтійські племена в політичних взаємовідносинах Давньорусь­кої та Польської держав (X - перша третина XIII ст.) И Україна і Польща в період феодалізму. - Київ, 1991. - С. 127-147; його ж. Давньорусько-польські відносини на початку XIII ст. (про обставини загибелі галицько-волинського князя Романа Мстислав ича) 11 Міжнародні зв’язки України. Наукові пошуки і знахідки. - Вип. 1. - Київ, 1991. - С. 7-10; його ж. Польща в житті та діяльнос­ті галицько-волинського князя Романа Мстислав ича 11 Польсько-українські студії. Польща - Україна: історична спадщина і суспільна свідомість. Матері­али міжнародної наукової конференції. - Кам’янець-Подільський, 29-31 трав­ня 1992 р. - K., 1993. - С.41-48; його ж. Київська Русь на сторінках хроніки

B. Кадлубека 11 Український історичний журнал. - 1993. - №4-6. - С.27-37; його ж. З історії міжкнязівської війни 1015-1019 рр. на Русі 11 Україна в Централь­но-Східній Європи. Студії з історії XI-XVIII ст. - Київ, 2000. - С.38-49; його ж. Роман Мстиславич та його доба: Нариси історії політичного життя Південної Русі XII - початку XIII ст. - Київ, 2001. - 249 с.; його ж. Побужжя в контексті політичного розвитку Південно-Західної Русі (X - перша половина XIII ст.) 11 Україна в Центрально-Східній Європи (з найдавніших часів до XVIII ст.).- Вип. 2. - Київ, 2002. - С.59-76; його ж. Корона Данила Галицького. Волинь і Галичина в державно-політичному розвитку Центрально-Східної Європи (IX - перша половина XIII ст.). - Київ, 2006. - 575 с.; його ж. Русь і руські кня­зівства на сторінках польських наративних джерел 11 Terra Cossacorum. Студії з давньої і нової історії України. Науковий збірник на пошану доктора істо­ричних наук, професора Валерія Степанкова. - Київ, 2007. - С.358-382; його ж. Західнобузькі міста Холм і Дорогичин у політичній діяльності короля Данила Романовича 11 Дрогичинъ 1253. Матеріали Міжнародної наукової конферен­ції з нагоди 755-ї річниці коронації Данила Романовича. - Івано-Франківськ, 2008. - С.50-63; його ж. Останній похід князя Романа Мстиславича у джере­лах та історичній думці 11 Український історичний журнал. - 2009. - №4. -

C. 28-48; його ж. Волинська земля на першому етапі громадянської війни у Південно-Західній Русі (1205-1214 рр.) 11 Науковий вісник Волинського на­ціонального університету імені Лесі Українки. Історичні науки. Ювілейний випуск. - №13. - 2009. - С.80-89; його ж. Волинська земля в політичній діяль-

Саме ця багатолітня робота над вивченням відносин Поль­щі з державами і народами Східної Європи в X-XIII ст. і стала приводом для написання запропонованої зараз книги, в осно­ву якої покладена попередня праця, але текст якої був значно перероблений, розширений і доповнений новими сюжетами і спостереженнями.

Після Другої світової війни продовжив вивчення відносин Русі і Польщі Б.Влодарський, який переїхав на постійне про­живання зі Львова до Торуня, де почав працювати у місцевому університеті. Узагальненням цих спостережень стала синтетич­на монографія «Польща і Русь: 1196-1340», де розглянута історія взаємин двох країн протягом більше півтора сотень років, а також три великі статті, де досліджується історія взаємин польських і руських князівств наприкінці XI і протягом всього XII ст.⁵⁷ Таким чином, польським дослідником була вивчена історія взаємин двох слов’янських країн протягом двох з половиною століть, з кінця XI до майже середини XIV ст.

його ж. Храм святого Пантелеймона в Галичі у контексті політичного життя Галицького князівства (кінець 80-х років XII - перша чверть XIII століття) 11 Княжа доба: історія і культура. - Вип. 13. - Львів, 2019. - С. 109-126; його ж. Взаємини Краківського і Волинського князівств в 90-х роках XII ст. 11 Про­блеми історії країн Центральної та Східної Європи. - Вип.8. - Кам’янець- Подільський, 2020. - С.25-41; його ж. Битва на р. Мозгава 13 вересня 1195 р. (причини, хід і наслідки конфлікту) 11 Північне Причорномор'я. - Вип.ХІІІ. - Одеса, 2021. - С.96-102.

57 Włodarski В. Polska і Ruś: 1194-1340. - Warszawa,1966. - 326 s.; idem. Ruś w planach politycznych Bolesława Krzywoustego // Zeszyty naukowe Uniwersitetu M.Kopernika w Toruniu: Nauki humanistyczno-spoleczne. - Zeszyt 20. Historia 2. - Toruń, 1966. - S.37-57; idem. Sąsiedstwo polsko-ruskie w czasach Kazimierza Sprawiedliwego // Kwartalnik historyczny. - 1969. - №1. - S.5-18; idem. Sojusz dwoch seniorow. Ze studiow polsko-ruskich w XII w. // Europa - Słowiańszczyzna - Polska. Studia ku uszczeniu profesora Kazimierza Tymieniec­kiego. - Poznań, 1970. - S.345-363; див. також: idem. Problem jaćwiński w sto­sunkach polsko-ruskich // Zapiski naukowe Towarszystwa naukowego w Toruniu. - TXXIV. - Z.2-3. - Toruń, 1959. - S.7-35; idem. Rywalizacja o ziemie Pruskie w połowie XIII wieku. - Toruń, 1958. - 76 s.; idem. Polityczne plany Konrada I ksiecia Mazowickiego. - Toruń,1971. - 66 s.; его же. Ятвяжская проблема в польско-рус­ских связях X - XIII ст.// Международные связи России до XVII в. - Москва, 1961. - С.116-129; та ін. Про життя і творчість Б.Влодарського див.: Jasiński К. Profesor Włodarski - uczony i wychowawca // Acta Universitatis Nicolai Coperni- ci. - Historia. - T XXIV - Nauki humanistyczno-społeczne. - Z.204. Ksiega ku czci BronislawaWIodarskiego. - Toruń, 1990. - S.13-21.

В 50-х - 60-х роках XX ст. історія взаємин Русі і Польщі продо­вжувала бути темою багатьох праць польських науковців. Зокре­ма, С.М.Кучиньський (роки життя 1904-1985) підготував дослі­дження з історії походу київського князя на «Червенські гради» в 981 р., роботу про русько-польський союзу 1039 р., узагальнюючу статтю про взаємини Русі і Польщі в X-XII ст. Всі ці студії згодом були надруковані у збірнику наукових праць історика, який вий­шов в 1964 р.⁵⁸

Історія суміжних регіонів Русі і Польщі, русько-польсько­го прикордоння була предметом вивчення Г.Ловмяньського, Г.Лябуди, К.Мишліньського, Т.Василевського⁵⁹. А.Грабський, Г.Ловмяньський, Д.Боравська, Й.Беняк, Т.Грудзіньський дослі­джували історію політичних взаємин Русі і Польщі в XI ст.⁶⁰, а Г.Лябуда, Б.Мішькевіч, К.Цабань - в XII ст.⁶¹, Ф.Селіцькій - в

58 Kuczyński S.M. Studia z dziejow Europy Wschodniej X-XVII w. - Warszawa, 1964. - 274 s.; див. також: idem. Wschodnia granica Państwa Polskiego // Początki państwa Polskiego. - T.l - Poznań, 1962. - S.233-251.

59 Lowmianski H. Ledzianie // Slavia antiqua. - T.VI. - №1. - Poznań, 1953. - S.97- 114; idem. Problematyka historyczna Grodow Czerwieńskich w związku z planem zespołowych badań polsko-radzieckich // Kwartalnik historyczny. - 1953. - №1. -

S. 58-85; Labuda G. Krakow biskupi przed r.1000 // Studia historyczne. - 1984. - N3. - S.371-412; idem. Polska, Czechy i Ruś w kraju ledzian w drugiej połowie X wieku // Rocznik przemyśki. - T.24/25. - 1988. - S.274-294; Myśliński K. Politycz­na problematyka pogranicza polsko-ruskiego do końca Xw.// Rocznik lubelski. -

T. 15. - Lublin, 1972.- S.129-154; Wasilewski T. Dulebowie - Ledzianie - Chorwaci. Z zagadnień osadnictwa plemiennego i stosunkow politychnych nad Bugiem, Sanem, i Wisłą w X wieku // Przegląd historyczny. - 1976. - T. LXVIL - Zesz.2. - S. 181-193; idem. Przemyśl w X - XI wieku w świetłe Iatopisow ruskich // Rocznik przemyśki. - T.24/25. - 1988. - S.307-314; та ін.

60 Grabski A.F. «Повесть временных лет» jako źrodło do dziejow Polski w świetłie nowszej literatury// Kwartalnik Instytutu Polsko-Radzieckiego. - 1955. - №.1-2. - S.258-292; idem.Studia nad stosunkami polsko-ruskimi w początkach XI w. // Slavia orientalis. - 1957. - T.VI. - S. 164-211; его же. По поводу польско-византий­ских отношений в начале XI в. // Византийский временник. - Т.14. - Москва, 1958. - С.175-184; idem. Bolesław Chrobry. - Warszawa, 1964. - 340 s.; Lowmianski H. Świetopełk w Brześciu w roku 1019 // Europa - Słowiańszczyzna - Polska. - Poznań, 1970. - S.229-244; Borawska D. Kryzys monarchii wcześnopiastowskiej w latach trzydziestych XI w. - Warszawa, 1964. - 204 s.; Bieniak J. Państwo Miecła- wa. - Warszawa,1963. - 225 s.; Grudziński T. Polityka papieża Grzegorza VII wobec państw Europy Środkowej i Wschodnej. - Toruń, 1959. - 136 s.

61 Labuda G. Zabiegi o utrzymanie jedności państwa polskiego w latach 1138- 1146 // Kwartalnik historyczny. - 1959. - №4. - S. 1147-1167; Miśkiewicz B. Walki

XIII ст.⁶² Серед тодішніх праць варто також назвати синтетичну монографічну розробку західнонімецького історика Г.Роде «Схід­ний кордон Польщі (Die Ostgrenze Polens)», де проаналізовані від­носини Польщі із населенням Східною Європою протягом усієї доби середньовіччя⁶³.

В сучасній науці історію польсько-руського прикордоння роз­глядають М.М.Кучинко, М.Парчевський, В.М. Ляска, А.Юсупович і С.М.Темушев⁶⁴, минуле взаємин Русі і Польщі на початку XI ст. А.Поппе, О.Ю.Карпов і К.Коллінгер⁶⁵, стосунки двох країн у другій половині XI ст. детально проаналізовані К.Беніскевичем

wewnetrzne w Polsce w latach 1142-1146 11 Europa - Słowiańszczyzna - Polska. - Poznań, 1970. - S.365-374; Caban VE Polityka polnoczno-wschodnia Kazimierza Sprawiedliwego // Rocznik Białostocki. - T.12. - Warszawa, 1974. - S. 199-210.

62 Sielicki F. Kontakty polsko-ruskie w świetłie źrodeł XIII w. // Studia Polono-Slavi- ca orientalia: Acta literaria. - T. I. - Wrocław, Warszawa, Krakow, Gdańsk, 1974. - S.51-77.

63 Rhode G. Die Ostgrenze Polens. Politische Entwicklung, kulturelle Bedeutung und geistige Auswirkung. - Bd.l.- Koln, Graz, 1955. - 458 S.

64 Кучинко M.M. Материальная культура населення междуречья Западного Буга и Benpa в IX-XIII вв. И Исследования по истории славянских и бал- канських народов. Эпоха средневековья. Киевская Русь и ее славянские со­седи. - Москва, 1972. - С.78-91; його ж. Археологічні пам’ятки IX - XIII ст. в верхів’ях р. Сян И Середні віки на Україні. - Вип.2. - Київ, 1973. - С.104-108; его же. Население басейна верхнего Сана и Вислока в IX-XIII веках И Со­ветское славяноведение. - 1971. - № 3. - С. 63-72; його ж. Південно-західні межі розселення слов’ян у IX-XIII ст. 11 Український історичний журнал. - 1973. - №9. - С.93-105; його ж. Історія населення Західної Волині, Холмщини та Підляшшя в X-XIV століттях. - Луцьк, 2009. - 526 с.; Parczewski М. Początki kształtowania sie polsko-ruskiej rubieży etnicznej w Karpatach. - Krakow, 1991. - 92 s.; Ляска В. Нервен та «Червенські гради»: історіографічні міфи на тлі труд­нощів археології 11 Археологічні дослідження Львівського університету. - Вип. 18. - 2014. - С. 167-211; його ж. Між Прагою, Києвом та Ґнєзно. Zeriuane/ Zuireani «Географа баварського»: до проблеми етнопотестарних структур Волині у ранньому Середньовіччі 11 Княжа доба: історія і культура. - Вип.8. - Львів, 2014. - С.9-72; Юсупович А.Чи ходив Володимир Великий на/до ляхів? (Польсько-руські відносини наприкінці X - на початку XI ст.) 11 Український історичний журнал. - 2015. - № 5. - С. 43-69; его же. «Перемышль, Червень и иные грады» и их территориальная принадлежность в конце X — начале XI в. И Средневековая Русь. - Вып.12. - Москва, 2016. - С. 27-62; Темушев С.Н. Территориальные трансформации на русско-польском пограничье в конце X - первой половине XI века И Colloquia Russica. - Series I, vol. 9. - Rus’ and Poland (X-th - XIV-th centuries). - Krakow, 2019. - C.41-54.

65 PoppeA. SpuscziznapowlodzimierzuWielkim. Walka o tron kijowski 1015-1019// Kwartalnikhistoryczny - 1995. - №3-4. - S.3-22; Карпов А.Ю. Ярослав Мудрый.

і Я.Тенговським⁶⁶, а на початку XII ст. - П.С.Стефановичем, К.Коллінгером і К.Беніскевичем⁶⁷. Низку важливих проблем, які стосуються історії європейської політики Русі XI-XII ст., у тому числі її взаємин з Польщею, досліджував О.В.Назаренко⁶⁸. Головні сюжети взаємин Русі і Польщі XI ст. розглядає у моно­графії про роль князя і князівської влади в домонгольській Русі М.Б.Свердлов⁶⁹. Деякі аспекти історії взаємин Русі і Польщі XII - початку XIII ст. висвітлені в статтях А.В.Кореневського і Н.Д.Ніколаєвої⁷⁰. Загальне дослідження взаємин двох

Изд.З, испр. - Москва, 2010. - 592 c.; Kollinger К. Polityka wschodnia Bolesława Chrobrego (992 - 1025). - Wrocław, 2015. - 526 s.

66 Benyskiewicz K. Władysław Herman książe Polski (1079-1102). - Krakow, 2014. - S.300-322; idem. Stosunki polsko-ruskie w świetle Opowieści o oślepieniu Wasylka Irembowelskiego // Наукові праці Кам’янець-Подільського національного уні­верситету. Історичні праці. Т.25: На пошану проф. І.С.Винокура. - Кам’янець- Подільський, 2015. - С. 248-264; idem. Puer et ruthena puella, czyli małżeństwo Mieszka syna Bolesława Szczodrego. Artykuł polemiczny //In Gremium. Studia nad historią, kulturą i polityką. - R.13. - Zielona Gora, 2019. - S.141-152; Tegowski J. Ruskie i wegierskie przyczyny upadku władzy Bolesława Szczodrego w Polsce // Княжа доба: історія і культура. - Т.12. - Львів, 2018. - С.25-38.

67 Стефанович П.С. Володарь перемышльский в плену у поляков (1122 г.): источ­ник, факт, легенда, вымысел 11 Древняя Русь. Вопросы медиевистики. - 2006. - №3 (25). - С.56-74; №4 (26). - С.78-89; Kollinger К. Ruskie posiłki dla Bolesława III Krzywoustego w 1109 r., śmierć Zbyslawy i trwałość sojuszu polsko-ruskiego w latach 1102-1114// Ruthenica. - T.VII. - Київ, 2008. - S.41-51; BenyskiewiczK Jan Dlugoszjako kronikarz dziejow Podniestrza w I połowie XII wieku // In Gremium. Studia nad historią, kulturą i polityką. - R.10. - Zielona Gora, 2016. - S.35-58.

68 Назаренко A.B. События 1017 г. в немецкой хронике начала XI в. и в русской летописи И Древнейшие государства на территории СССР. 1980 г. - Москва, 1981. - С.175-184; его же. О датировке Любечской битвы И Летописи и хро­ники за 1984 г. - Москва, 1985. - С. 13-19; его же. Русь и Германия в 70-е годы X века H Russia Mediaevalis. - T.VI,1. - Miinchen, 1987. - С.38-89; его же. За­падноевропейские источники И Древняя Русь в свете зарубежных источни­ков. - Москва, 1999.- С.259-407; его же. Русско-немецкие связи до монголь­ського времени (IX - середина XIII вв.): состояние проблемы и перспекти­вы дальнейших исследований) И Славяно-германские исследования.- Т.1- 2. - Москва, 2000. - С. 19-79; его же. Древняя Русь на международных путях. Междисциплинарные очерки культурных, торговых, политических связей IX-XII вв. - Москва, 2001. - 784 с.; та ін.

69 Свердлов М.Б. Домонгольская Русь: князь и княжеская власть на Руси VI - первой трети XIII вв. - Санкт-Петербург, 2003. - 736 с.

70 Кореневский А.В., Николаева Н.Д. Польский вектор в политике Владимира Мономаха и его наследников: от Любечского съезда до «переяславского кри­зиса» И Научный диалог. - №10. - 2020. - С.337-352; их же. Русско-польские

РУСЬ І ПОЛЬША В МІЖНАРОДНОМУ ЖИТТІ ЄВРОПИ слов’янських країн в X - першій половині XII ст. знайшло висвіт­лення в новітній монографії К.Беніскевича⁷¹. Сюжети із взаємин руських і польських князівств розглядаються в книгах і статтях М.К.Юрасова, де аналізуються відносини Русі з Королівством Угорщина⁷².

В наш час проблеми історії східної політики польських кня­зівств в XIII ст. посідають значне місце на сторінках моногра­фій про зовнішню політику Волинської та Галицької земель, що належать перу М.Ф.Котляра, М.Бартніцького, В.М.Нагірного, Л.В.Войтовича⁷³, в біографіях волинського князя Данила Ро­мановича та краківського князя Лешка «Білого», написа­них М.Ф.Котлярем, Д.Домбровським, В.С.Александровичем, Л.В.Войтовичем і М.Хжановським⁷⁴. Взаємини Добжиньського ордену, Мазовецького і Володимирського князівств в 30-х ро­ках XIII ст. розглянуті в працях Н.І.Щавелевої, М.Ф.Котляра, О.М.Масана, А.Юсуповича, Х.Самсоновича, Л.В.Войтовича

отношения на изломе «долгого XII века»: от «переяславского кризиса» до ги­бели Романа Галицкого И Научный диалог. - №11. - 2020. - С.410-422.

71 Benyskiewicz К. Piastowie і Rurykowice: polsko-ruskie stosunki polityczne od X do połowy XII. - Zielona Gora, 2020. - 396 s.

72 Юрасов М.К. Русско-венгерские отношения в начале XII в. И Древняя Русь. Вопросы медиевистики. - 2006. - №3 (25). - С.47-55; №4 (26). - С.67-78; его же. Внук Владимира Мономаха Борис Калманович. Князь-авантюрист. Санкт-Петербург, 2015. - 287 с.; его же. На западных рубежах Руси. - Санкт- Петербург, 2018. - 235 с.; его же. Венгрия и русские княжества в XII в. - Мо­сква, Санкт-Петербург, 2019. - 496 с.

73 Котляр М.Ф. Дипломатія Південно-Західної Русі. - Київ, 2001. - 247 c.; Bart­nicki М. Polityka zagraniczna ksiecia Daniela Halickiego w latach 1217 - 1264. - Lublin, 2005. - 252 s.; Nagirnyj W Polityka zagraniczna ksiestw ziem halickiej i wołyńskiej wiatach 1198 (1199) - 1264. - Krakow, 2011. - 362 s.; Войтович Л.В. Галич у політичному житті Європи X-XIV ст. - Львів, 2014.-478 s.

74 Котляр М.Ф. Данило Галицький. - Київ, 1979. - 185 с.; його ж. Данило Галиць­кий. Біографічний нарис. - Київ, 2002. - 328 с.; Dąbrowski D. Daniel Romanowicz. Krol Rusi (ok.1201-1264). Biografia polityczna. - Krakow, 2012. - 538 s.; idem. Krol Rusi Daniel Romanowicz. O ruskiej rodzinie książecej, społeczeństwie i kulturze w XIII w. - Krakow, 2016. - 412 s.; Александрович B.C., Войтович Л.В. Король Да­нило Романович. - Біла Церква, 2013. - 234 c.; ChrzanowskiM. Książe krakowski i sandomierski, princes Poloniae Leszek Biały (ok.1184 - 23/24 listopada 1227). - Krakow, 2013. - 211 s.

та ін.⁷⁵ Сюжети з історії взаємин Русі з країнами і народами Цен­тральної Європи в першій половині XIII ст. висвітлені в роботах М.М.Волощука⁷⁶. Цей історик спеціально вивчає тему про при­сутність русинів в Польщі X-XIV ст.⁷⁷. Питання політичного і релігійного життя Русі, її взаємин із Заходом у середині XIII ст.

75 Szczawelewa N.I. Sprawa pruska w polityce Daniela Halickiego // Ekspansja niemieckich zakonow rycerskich w strefie Bałtyki od XIII do połowy XVI wieku. - Toruń, 1990. - S.52-53; Котляр М.Ф. Війна Волинського князівства з Добжин- ським орденом 11 Середньовічна Україна. - Київ, 1996. - С.17-28; Macan О.М. Добжинський орден (до історії дорогичинського інциденту 1237 року) 11 Пи­тання стародавньої історії, археології й етнографії. - Вип.1. - Чернівці,1996. - С.41-52; Вип.2. - Чернівці, 1996. - С.52-62; його ж. Данило Романович і ри­царсько-чернечі ордени: проблеми взаємовідносин // Питання стародавньої та середньовічної історії, археології й етнології. - Вип.2. - Чернівці, 2008. - С. 137-149; Jusupovic A. Domus quondam Dobriensis. Przyczynek do dziejow templariuszy na ziemiach Konrada Mazowieckiego // Zapiski historyczne. - 2006. - T.71, №1. - S.7-18; Войтович Л.В. Тевтонський орден у політиці Галицько-Во­линського князівства // Український історичний журнал. - 2010. - №6. - С.6-8; Samsonowicz Н. Konrad Mazowiecki (1187/88 - 31 VIII 1247). - Krakow, 2008. - 119 s.; та in.

76 Волощук М.М. Роман Мстиславич - видатна постать української історії П Іс­торичний журнал. - 2005.- №5. - С.74-84; его же. Венгерское присутствие в Галиции на протяжении 1214-1219 гг. // Вопросы истории. - 2005. - №12. - С.97-106; його ж. Проблема кількості візитів Данила Романовича in Tartaria: джерелознавчий аналіз угорського диплому від 22 квітня 1244 р. // Дрогичинъ 1253. Матеріали Міжнародної наукової конференції з нагоди 755-річниці коронації Данила Романовича. - Івано-Франківськ, 2008. - С.18-36; його ж. «Русь» в Угорському королівстві (XI - друга половина XIV ст.): суспільно-по­літична роль, майнові стосунки, міграції. - Івано-Франківськ, 2014. - 496 с.; його ж. Просопографічні студії битви під Ярославом 17 серпня 1245 року 11 Colloquia Russica. - Series II, vol.3. - Данило Романович і його часи. - Івано- Франківськ, Краків, 2017. - С. 103-122; та ін.

77 Волощук М.М. Rutheni in Polonia XI-XIII вв.: краткие очерки проблемы И Colloquia Russica. - Series I, vol 4. - Rurikids in dynastic relations: politics, customs, culture, religion (10 ^th-16^th c.). - Krakow, 2014. - C.143-153; його ж. До питання присутності русинів при дворі княгині Агафії Святославівни (між 1207/1209 - 1247/1248) - дружини мазовецького князя Конрада 11 Inter Regnum et Ducatum. Studia ofiarowane Profesorowi Janowi Tegowskiemu w siedemdziesiątą rocznice urodzin. - Białystok, 2018. - C.633-658; idem. Ruthenian- polish matrimonial relations in the context of the inter-dynastic policy of the house OfRurikinthe 11^th - 14^th centuries: selective statistical data H Codrul Cosminului. - TXXV - 2019. - №1. - P.95-126; idem. The Ruthenian courts of the Rurik dynasty princesses in the lands of the Piast dynasty in the 11^th century: the attempt of the searching and reconstruction H Journal of Vasyl Stefanyk Precarpathian National University. - Vol. 6, No. 2. -2019. - P 37-48; et al.

проаналізовані в студіях І.В.Паславського⁷⁸. Сюжети із взаємин Королівства Угорщина, польських і руських князівств у першій половині XIII ст. розглянуті у біографії угорського королевича, короля Галіції і князя Славонії Коломана, яку підготували М.Фонт і Г.Барабас⁷⁹.

Участь Русі і Польщі у боротьбі європейських монархів за спадщину австрійських герцогів Бабенбергів всебічно проаналі­зував Н.Міка⁸⁰. Ця ж тематика є предметом наукового інтересу А.В.Федорука⁸¹. Взаємини Волинського князівства з іншими землями Русі, а також з Королівством Угорщина і польськими князівствами вивчає Д.Харді. Особливу увагу сербський історик приділяє дослідженню життя і діяльності чернігівського за по­ходженням князя Ростислава Михайловича⁸².1.Л.Паршин аналі­зує свідоцтва європейських джерел, що стосуються міжнародної

78 Паславсъкий І.В. Коронація Данила Галицького в контексті політичних і цер­ковних відносин XIII століття. - Львів, 2003. -Illc.; його ж. Український епі­зод Першого Ліонського собору (1245 р.). Дослідження з історії європейської політики Романовичів. - Львів, 2009. - 123 с.; його ж. Галицький єпископ Пе­тро - ставленик і дипломат Данила Романовича 11 Український історичний журнал. - 2013. - № 5. - С. 75-87; його ж. Хто був ініціатор русько-римського зближення у 40-х роках XIII ст.: Данило Романович чи Інокентій IV? 11 Княжа доба: історія і культура. - Вип.6. - Львів, 2012. - С.153-172.

79 Font M., Barabas G. Koloman, king Galicia and duke of Slavonia (1208-1241). Mediaval Central Europe and hungarian power. - Leeds, 2019. - 143 p.

80 Mika N. Walka о spadekpo Babenbergachwlatach 1246-1278 // Ziemia Raciborska. Rocznik historiczno-przyrodniczy. - R.8(86). - Raciborz, 2005. - S.58-87; idem. Walka o spadekpo Babenbergach. 1246-1278. - Raciborz, 2008. - 136 s.

81 Федорук А. Ярославська битва 1245 року: реконструкція вирішального зіткнення у боротьбі за «галицьку спадщину» // Przemyśl і ziemia przemyska w strefie wpływow ruskich X - połowa XIV w. Colloquia Russica. - Series II, vol.I. - Krakow, 2013. - C.125-143; його ж. Військова діяльність князя Данила Рома­новича в контексті мілітарного розвитку Центральної і Східної Європи // Rocznik Instytutu Europy Środkowo-Wschodniej. - R. 12. - Z. 6. - Lublin, 2014. - C.43-62; його ж. «Danielem regem et filios eius»: військова діяльність у вели­ких битвах періоду війни за «австрійську спадщину» // Colloquia Russica. - Series II. - Vol.3: Данило Романович і його часи. - Краків, 2017. - С.223-248; та ін.

82 Xapdu Tj. Наследници Knjciia измеі)у крал>евске крупе и татарског japMa. СтудIijа о државно-правном положа}у Галичке и Галичко-Волинске кнежеви- не до 1264 године. - Нови Сад, 2002.- 240 с.; його ж. О смрти господара Мачви кнезе Ростислава Михайлович // Наукові праці Кам’янець-Подільського наці­онального університету ім. І.Огієнка. - Історичні науки. - Т.24. - Кам’янець-

діяльності князівств Південно-Західної Русі в XIII-XV ст.⁸³ Про місце Ятвягії і Литви у взаєминах Русі і Польщі в X-XIII ст. пише О.С.Кібінь⁸⁴. Тему про прибалтійську політику польських кня­зівств, Тевтонського ордену і Волинської держави в 30-х - 50-х роках розглядає Т.С.Горбач в своїй книзі про взаємини Поль­щі і Тевтонського ордена в XIII - на початку XV ст.⁸⁵ Сюжети, пов’язані з участю Австрійського герцогства у міжнародному житті Європи, у тому числі і у його взаєминах з польськими і руськими князівствами XII-XIII ст., досліджує О.В.Мартинюк⁸⁶.

Взаємовідносини Польщі з країнами і народами Східної Єв­ропи, перш за все з Руссю, знайшли відбиття в текстах широкого кола середньовічних пам’яток. Важливе місце серед цих джерел займає інформація творів давньоруського літописання. Серед цієї групи пам’яток перш за все треба назвати «Повість временних літ» (початок XII ст.), Київський літописний звід XII ст., Галиць-

Подільський, 2014. - С. 183-194; idem. Итинерари) Ростислава Михайловича. - Нови Сад, 2019. - 160 с.; та ін.

83 Паршин І. Участь Данила Романовича у боротьбі за Австрійську спадщи­ну Бабенбергів // Дрогобицький краєзнавчий збірник. - Дрогобич, 2012. - Вип.16. - С. 40-48; його ж. Участь князя Данила Романовича в інтронізації угорського короля Бели IV 11 Княжа доба: історія і культура. - Львів, 2015. - Вип.9: Король Данило Романович 1264 - 2014. - С.23-33; його ж. Диплома­тія Галицько-Волинської держави: європейські наративні джерела XIII-XV століть. - Львів, 2018. - 348 с.

84 Кибинь А.С. От Ятвязи до Литвы. Русское пограничье с ятвягами и Литвой в X - XIII веках. - Москва, 2014. - 272 с. Варіант книги на білоруській мові див.: Кібінь А. Ад Ятвязі да Літвы. Палітичныя і сацыякультурныя трансфармацыі у басейне Верхняга Немана у X-XIII стагоддзях И ARCHEΠaπaτaκ. - 2016. - №5. - С.6-296.

85 Горбач Т.С. Inter pacem et bellum: Польща і Німецький орден у XIII - на по­чатку XV ст. - Київ, 2017. - С.54-71.

86 Мартынюк А.В. Князь Ростислав в битве на реке Лейте: «русский эпизод» австрийской истории И Древняя Русь. Вопросы медиевистики. - 2013. - №2(52). - С. 49-55; его же. «Хронографу же нужа есть писати все», или как Даниил Галицкий не взял Оломоуц, а летописец превратил поражение в побе­ду И Письменность Галицко-Волынского княжества. Историко-филологичес­кие исследования. - Olomouc, 2016. - С.117-130; его же. «Австрийский стол» князя Романа Даниловича И Colloquia Russica. - Series II, vol.3. - Данило Ро­манович і його часи. - Івано-Франківськ, Краків, 2017. - С. 133-143; его же. До Герберштейна: Австрия и Восточная Европа в системе персональных связей и культурных контактов (XIII - начало XVI века). - Москва, 2019. - С.27-223.

Лаврентіївський літопис. Сучасне фото

ко-Волинський літопис кінця XIII ст. В основу «Повісті временних літ», де розглядається початковий етап взаємин слов’янських кра­їн, були покладені порічні записи давньоруських монахів, а також різні інші твори, у тому числі фольклорного та церковного харак­теру. Використання складних за змістом, віддалених від часу здій­снення подій свідчень при створенні початкового літопису авто­ром і редакторами пам’ятки, обумовили специфіку конкретних літописних статей, що вимагає спеціального аналізу з врахуван­ням перш за все походження кожного необхідного для науково­го дослідження свідоцтва. Особливо складним, про що докладно буде йти мова при розгляді конкретних історичних подій, є роз­гляд повідомлень під 981, 1018, 1031 та 1041-1047 рр.^[87]

Київський літописний звід XII ст. складається із багатьох час­тин, які були написані значним колом авторів - сучасників подій, що відбувалися. Близькість літописців до київського князівського двору відкривав їм можливість для отримання інформації з пер­ших рук, використання даних князівської канцелярії. Необхідно відзначити, що історія взаємин Русі і Польщі другої половини XII ст. викладена в цій пам’ятці менш докладно, ніж першої по­ловини століття, але це було пов’язано із зміною специфіки вза­ємин двох слов’янських країн. З цього часу відносини носять ха­рактер взаємодії найбільш наближених один до одного князівств (на Русі - Волинського і Галицького, в Польщі - Краківського, в меншій мірі Сандомирського і Мазовецького). Оскільки історія окраїнних відносно столиці Русі земель викладена в Київському літопису епізодично, то зрозуміло таким же чином висвітлено в пам’ятці і минуле взаємин руських і польських князівств⁸⁸.

Більш докладно перебіг русько-польських взаємин відомий науковцям відносно XIII ст., що обумовлено виникненням в Пів­денно-Західній Русі власної традиції історіописання. Мова йде про вже згадану без перебільшення унікальну пам’ятку, що збереглася в декількох літописних зводах (Іпатіївському, Хлєбниковському, Погодинському та ін.) - Галицько-Волинський літопис⁸⁹. Цей твір складається фактично з декількох історичних творів, написаних для уславлення князя Данила Романовича і його сина Лева⁹⁰. Спе­цифіка джерела вимагає особливо критичного ставлення до його інформації, у тому числі і тих даних, що стосуються взаємин Во­линської і Галицької землі з польськими князівствами. Хроноло­гічна сітка була внесена до одного з списків Галицько-Волинсько­го літопису (Іпатіївський звід) пізнішими переписувачами і не є реальною. На початку XX ст. це стало приводом для написання, про що вище вже йшлося, М.С.Грушевським спеціального дослі­дження з хронології зазначеного списку літопису⁹¹.

Крім названих літописів при вивченні історії взаємин Русі і Польщі додаткову інформацію дають повідомлення новгород-

88 ПСРЛ. - Т.2: Ипатьевская летопись.- Санкт-Петербург, 1908. - Стб.283-715.

89 ПСРЛ. - Т.2. - Стб.715-938. Останні видання Галицько-Волинського лі­топису: Галицько-Волинський літопис. Дослідження. Текст. Коментар. За ред. М.Ф.Котляра. - Київ, 2002. - 400 с., Kronika halicko-wołyńska. Kronika Romanowiczow. Wydali, wstepem i przypisami opatrzyli D. Dąbrowski i Ajusupovic. - Krakow, Warszawa, 2017. - 710 s.

90 Котляр М.Ф. Галицько-Волинський літопис. - Київ, 1993. - 167 с.

91 Грушевський М.С. Хронольогія подій Галицько-Волинської літописи - С.1-72.

ського літописання⁹², Суздальського⁹³, Воскресенського⁹⁴, Ніко- новського і інших літописів⁹⁵. Ряд цікавих даних з нашої теми є в «Патерику» Києво-Печерського монастиря⁹⁶, в «Повчанні дітям» князя Володимира Всеволодовича «Мономаха»⁹⁷, «Повісті про осліплення Василька»⁹⁸.

Історія русько-польських відносини X-XII ст. представле­на на сторінках монументальних польських хронік XII ст. Галла Аноніма і Вінцентія Кадлубка". Особливо цінними для вивчення взаємин двох країн є повідомлення хроніки Галла Аноніма щодо подій кінця XI - перших десятиліть XII ст.¹⁰⁰, хроніки Вінцентія

92 Новгородская первая летопись старшего и младшего извода. C предисловием и под редакцией А.Н.Насонова (далі - НПЛ). - Москва, Ленинград, 1950. - 641 с.; та ін.

93 ПСРЛ. - Т.1. - Стб.289-488.

94 ПСРЛ. - Т.7: Летопись по Воскресенскому списку. - Санкт-Петербург, 1856. - 345 с.

95 ПСРЛ. - Т.9: Летописный сборник, именуемый Патриаршей или Никонов­ской летописью. - Санкт-Петербург, 1862. - 256 c.; Т.10: Летописный сборник, именуемый Патриаршей или Никоновской летописью. - Санкт-Петербург, 1885,-244 с.

96 Патерик Киево-Печерского монастыря. Под ред. Д.И.Абрамовича. - Санкт- Петербург, 1911. - 276 с. Див. також: Абрамович Д.І. Києво-Печерський пате­рик. - Київ, 1991. - 280 с.

97 ПСРЛ. - Т.1. - Стб.240-256.

98 Там само. - Стб.256-273.

99 Про польські середньовічні памятки, де висвітлюються події з історії Русі XI - початку XIII ст., про літературу, де розглядаються ці пам’ятки та їх відо­мості, див. докладно: Щавелева Н.И. Польские латиноязычные средневековые источники. - С.7-23; Головко О.Б. Київська Русь на сторінках хроніки В.Кадлубека. - С.27-37; його ж. Русь і руські князівства на сторінках польських наративних джерел. - С.358-382; Skomiał J. Polscy kronikarze wiekow średnich о Rusi і rusinach H Annales Universitatis Mariae Curie-Sklodowska. - Vol.59. - N.I. - Lublin, 2012. - S.81-93; та in.

ιoo Galli Chronicon // MPH. - Tl. - S.379-484; Chronica Polonorum. Ed. Szlachowski et R.Kδpke H MGH SS. - T9. - Hannoverae, 1851. - P.418-478. Переклади твору на польську мову див.: GallAnonim. Kronikapolska. Tłum. R.Grodecki. - Krakow, 1923; Wrocław, 1965; Wrocław, 2003. - 221 s. Переклад хроніки Галла Аноніма на російську мову див.: Галл Аноним. Хроника или деяния князей или пра­вителей польських. Предисловие, перевод и примечания Л.М.Поповой. - Москва, 1961. - 181 с. Переклад відомостей хроніки Галла Аноніма про Русь на російську мову також див.: Щавелева Н.И. Польские латиноязычные средневековые источники. - С.32-75.

Кадлубка - відносно другої половини XII ст.^[88] Сюжети з історії Польщі XIII ст. (до 1271 р.) висвітлені у Великопольській хроніці, проте факти східної політики польських князівств в XIII ст. на­ведені в цій пам’ятці вкрай фрагментарно^[89]. Додаткову інфор­мацію про взаємини Русі і Польщі можна знайти в свідченнях численних польських анналів (рочників)¹⁰³. Дослідники при вивченні історії Польщі X-XIII ст. також приділяють увагу роз­гляду інформації пам’яток пізньої польської хронографії XV- XVII ст. Серед них особливий інтерес у науковців викликають повідомлення про Русь в монументальній хроніці Яна Длугоша, оскільки польський автор для своєї роботи активно залучав сві­доцтва давньоруських джерел, причому і тих, що не збереглися до нашого часу¹⁰⁴. На думку Г.Лябуди, Ян Длугош при написанні

юз Rocznik franciszkański krakowski И MPH. - Т.З. - Lwow, 1878. - P.46-52; Rocznik gornośląski H MPH. - Т.З. - P.714-716; Rocznik kapitulny krakowski // MPH. - T.2. - P.779-816; Rocznik krakowski // MPH. - T.2. - P.826-852; Rocznik Krasińskich // MPH.- T.3. - P127-133; Rocznik krotki // MPH. - T.2. - P.792-815; Rocznik kujawski // MPH. - T.3. - P.206-212; Rocznik małopolski // MPH. - T.2. - P.871-880; Rocznik świetokrzycki dawny // MPH. - T.2. - P.772-774; Rocznik świetokrzycki nowy // MPH. - T.3. - P.59-118; Rocznik Traski // MPH. - T.2. - P.826-861; Rocznik wielkopolski // MPH. - T.3. - Р.7-42; та ін.

104 Dlugossii J. Annales seu Cronicae incliti regni Poloniae. - L. 1-2. - Varsaviae, 1964. - 467 p.; L.3-4. - Varsaviae, 1970. - 497 p.; L.5-6. - Varsaviae, 1973. - 433 p.; L.7-8. - Varsavie, 1975. - 433 p. Переклад хроніки Яна Длугоша на польську мову див.: Długosza Jana Roczniki czyli Kroniki sławnego krolestwa Polskiego. - T. 1-2. - Warszawa, 1961. - 306 s.; T.3-4. - Warszawa, 1972. - 450 s.; T. 5-6.- Warszawa, 1973.- 410 s.; T. 7-8. - Warszawa, 1974. - 386 s. Переклад відомостей Яна Длугоша про Русь на російську мову див.: Щавелева Н.И. Древняя Русь в «Польской истории» Яна Длугоша. Книги I-VL Под ред. и с дополнениями А.В.Назаренко. - Москва, 2004. - 495 с. Див. також: Шахма­тов А.А. Разыскания о древнейших летописных сводах. - С.340-353; Тихо­миров М.Н. Русский летописец в «Истории Польши» Яна Длугоша И Исто­рические связи России со славянскими странами и Византией. - Москва, 1969. - С.228-237; Лимонов Ю.А. Культурные святи России с европейскими странами в XV-XVII веках. - С.6-96; его же. Русские источники Яна Длуго­ша по истории Киевской Руси И Проблемы истории феодальной России. - Ленинград, 1971. - С.76-81; Dąbrowski D. Koronacja Daniela Romanowicza w relacjach Jana Długosza i jego Szesnastowiecznych polskich kontynuatorow // Дрогичинъ 1253. Матеріали Міжнародної наукової конференції з нагоди 755-ї річниці коронації Данила Романовича. - Івано-Франківськ, 2008. - S.64-75; Карнаухов Д.В. «Русские» известия хроники Яна Длугоша И Рос­сийско-польский исторический альманах. - Вып.ѴІ. - Ставрополь, Волго­град, 2012. - С.3-19; та ін. Цій же темі присвячено текст Б.М.Клосса про руські джерела I-VI книг Анналів Яна Длугоша, який видано у вступному розділі перекладу Н.І.Щавелевої на російську мову «Польської хроніки» Яна Длугоша. Див.: Клосс Б.М. Русские источники I-VI книг Анналов Длу­гоша // Щавелева Н.И. Древняя Русь в «Польской истории» Яна Длугоша. - С. 34-52.

свого твору використав польську хроні­ку XIII ст., яка до нашого часу також не збереглася^[90].

Взаємовідносини Русі і Польщі були складовою частиною міжнарод­ного життя Європи, у зв’язку з цим минуле двох слов’янських країн час від часу опинялося в полі зору серед­ньовічних авторів інших країн. Цінні відомості з нашої теми збереглися в ні­мецьких хроніках Тітмара Мерзебурзь- кого^[91], Ламберта Герсфельдського^[92],

Пам’ятник хроністу

Тітмару в Мерзебурзі

Гільдесгеймських^[108] і Маг­дебурзьких анналів^[109] та інших пам’яток^[110]. Для ви­вчення русько-польських відносин важливими є ма­теріали канцелярії рим­ської курії^[111], свідоцтва

Титульний лист видання папських документів, підготовленого А.І.Тургенєвим

111 Historica Russiae Monimenta, ex antiquis exterarum gentium archivis et bibliothecis dempromta, ab A.J.Turgenevio.- T.l. - Petropoli, 1841. - 399 p.; Documenta pontificum romanorum historiam Ucrainae Hlustrantia. Ed. A.Welikij. -VE- Romae, 1953. - 672 p. Документи, які стосуються взаємин римської курії і Східної Європи в XIII ст., першими вивчили і опублікували М.П. Дашкевич і М.Д.Чубатий. Див.: Дашкевич Н.П. Переговоры пап с Даниилом Галицким об унии юго-западной Руси с католичеством И Киевские университетские изве­стия. - 1884. - №8. - С.136-181; Чубатий М. Україна і Рим в XIII ст. И Записки Наукового товариства ім. Шевченка. - Т.123-124. - Львів, 1917. - С.73-108. В наш час переписку князя Данила Романовича з римським папою Інокенті- єм IV в 1246-1247 рр. опублікував О.А. Купчинський (оригінали папських грамот і їх переклад на українську мову). Див.: Купчинський О. Акти та доку­менти Галицько-Волинського князівства XIII - першої половини XIV століть. Дослідження. Тексти. - Львів, 2004. - С.763-773. Переклад на російську мову документів з переписки Інокентія IV і Данила Романовича в 1246-1248 рр. див.: Большакова С.А. Папские послания галицкому князю как исторический источник И Древнейшие государства на территории СССР. 1975 г. - Москва, 1976. - С.122-129.

чеських¹¹², угорських¹¹³, скандинавських¹¹⁴, візантійських авторів¹¹⁵.

Головним об’єктом дослідження запропонованої книги є полі­тичні (міждержавні) взаємини Русі і Польщі. У зв’язку з цим варто коротко зупинитися на деяких загальних методологічних питан­нях, пов’язаних з проблемами зовнішньої політики і міжнародних відносин. З найдавніших часів людські спільноти вступали у вза­ємодію між собою. В добу середньовіччя в системі взаємин між великими спільнотами, які утворили свої державні організми, го­ловними стають міждержавні взаємовідносини, які є проявом зо­внішньої політики означених держав. Рушієм здійснення зовніш­ньополітичних дій були правлячі верхівки, які використовували для реалізації стосунків з оточуючим світом базові інститути дер­жави, перш за все військові підрозділи і дипломатичну службу, функціонування якої проявлялося у подорожах до сусідніх країн або самих монархів, або, що частіше, їх представників (послів). Проявами реалізації зовнішньої політики були війни, організація дипломатичних місій, які укладали міждержавні стосунки, зустрі­чі і взаємодія представників правлячих династій і еліт державних утворень.

112 Cosmae Chronica Boemorum. Ed. R.K∂pke // MGH SS. Ed.G.H.Pertz. - Т.П. - Hannoverae, 185 E - P. 1-132. Переклад хроніки Козьми Празького на росій­ську мову див.: Козьма Пражский. Чешская хроника. Перевод и комментарии Г.Э.Санчука. - Москва, 1962. - 296 с.

из Chronici Hungarici composition saeculi XIV. Ed. A.Domanovszky И Scriptores rerum Hungaricarum tempore ducum regum questirpis Arpadianae gestarum. Ed. ErmSzentpetery (далі - SRH). - Vol.l.- Budapestini, 1937. - P.217-506; Chronicon Monacense. Ed. A.Domanovszky H SRH. - Vol.2. - Budapestini, 1938. - P.58-86; Codex diplomaticus Ungariae ecclesiasticus ac civilis. Studio et opera G.Fejer. - T.2. - Budae, 1829. - 672 p.; T.3,v.l. - Budae, 1829. - 480 p.; T.3, v.2. - Budae, 1829.- 495 p.; T.4, v.l. - Budae, 1829.- 480 p.; T.4,v.2. - Budae, 1829. - 528 p.; T.4,v.3. - Budae, 1829.- 560 p.; та ін. Про археографічний доробок Георгія Фе­ера див.: Волощук М. Русько-угорські відносини XIV ст. в рецепції Георга Феера Ц Вісник Прикарпатського університету. - Вип.12-13. Історія. - Івано- Франківськ, 2007. - С.68-71.

114 Рыдзевская Е.А. Древняя Русь и Скандинавия IX-XIV вв. Материалы и иссле­дования. - Москва, 1978. - 246 с.

115 Константин Багрянородный. Об управлении империей. Под ред. Г.Г.Литаврина п А.П.Новосельцева. Перевод Г.Г.Литаврина. - Москва, 1989. - 496 с.

Оскільки в добу середньовіччя виключну роль (не тільки політичну, а і сакральну) відігравали володарі держав, особливе значення в проведенні міждержавних взаємин мали безпосеред­ні стосунки між представниками правлячих династій, а для легі- тимізації (узаконення) договорів і угод між державами важливу роль відігравали шлюбні союзи між монархами. В системі зов­нішніх контактів етнополітичних спільнот велике місце займали, крім політичних і військово-політичних, економічні, церковні, духовно-культурні стосунки. Якщо події політичних і військово- політичних відносин в силу своєї суті носили епізодичний харак­тер, то економічні зв’язки, які проходили у формі торговельних стосунків, церковні та духовно-культурні контакти були більш системними.

Розглядаючи зовнішню політику середньовічних держав, слід відзначити, що нерідко вона виходила за межі здійснення лише класичних міждержавних стосунків, оскільки країнам із реально існуючими державними ознаками приходилося часом мати спра­ви із спільнотами, у яких не було розвинутих політичних меха­нізмів (наприклад, взаємини Германії, Данії, Польщі, Русі з пле­мінними угрупованнями Прибалтики або стосунки Русі, Польщі, Королівства Угорщина, Болгарії та Візантійської імперії з кочів­никами Північного Причорномор’я).

При дослідженні взаємодії народів Центральної і Східної Єв­ропи, враховуючи виключну роль релігії в добу середньовіччя, важливим є вивчення впливу на міжнародне життя релігійно- церковного фактору, обставин міжцерковних стосунків, впливу на взаємини слов’янських країн поступового зростання супереч­ностей між католицькою і православною гілками християнства. В історичній літературі спостерігається певне перебільшення значення конкретних подій - прокляття представниками рим­ського папи Лева IX на чолі з кардиналом Гумбертом, які при­були до Константинополя, патріарха Михаїла Керуларія III і ана­феми останнього на адресу західних прибульців, що мали місце 16-20 липня 1054 р. - на розвиток взаємин країн Центральної і Західної Європи з Руссю. На наш погляд, суперечності між різ-

ними гілками християнства наростали поступово, починаючи з доби «Великого переселення народів». Особливо швидко між­конфесійне протистояння почало проявлятися після припи­нення у VIII ст. проведення вселенських соборів християнської церкви. Значною кризою у взаєминах між Римом і Константино­полем стала так звана Фотієва схизма, коли в 863 р. церковний собор в Римі відлучив патріарха Фотія, а в 867 р. інший собор в Константинополі прокляв папу Николая І¹¹⁶. Значно збільшилися церковно-організаційні і догматичні суперечності двох гілок хри­стиянства внаслідок подій Четвертого хрестового походу 1204 р., проте і до, і після зазначеної події спостерігалися спроби пошуку компромісу між католицькою і православною церквами. Одно­значно, що саме відносно XIII-XIV ст. можна вже говорити про реальне функціонування двох самостійних духовно-релігійних структур - католицької і православної церковних організацій - колись єдиної християнської цивілізаційної системи¹¹⁷.

При аналізі міжнародних відносин, абстрагуючись від дуже важливого питання про вплив, досить часто негативний, церков­но-релігійного фактора, важливим є розгляд цих стосунків у кон­тексті взаємодії різних етнополітичних спільнот в дусі загальних уявлень «свій - чужий». Однозначно, що представниками однією спільноти представники іншої сприймалися як щось не своє, чу­жорідне, переважно в негативному плані¹¹⁸. Особливо останнє проявлялося в стосунках, коли зустрічалися представники різних релігій, перш за все в умовах, коли відбувалися релігійні війни. Як відзначав А.Я.Гуревич, для хрестоносців «методи, які були непри­пустимими в християнських землях, були дозволеними в поході проти невірних»¹¹⁹.

116 DvornikE The Photian Schism: history andlegend. - Cambridge, 1948. - P.70-158.

117 Назаренко A.B. Западноевропейские источники. - С.387-395; его же. Древняя Русь и славяне. Историко-филологические исследования. - Москва, 2009. - С.315-325.

118 Лінч Д. Середньовічна церква. - Київ, 1994. - С.216-221.

119 Гуревич А.Я. Категории средневековой культуры. - Москва, 1972. - С.68-69; про це див. також: Scavinskas М. «Dobrzy/chrześcijańscy» i «źli/barbarzyńscy» poganie na obrzeżach chrześcijańskiej Europy: kilka uwag na temat asymetrii semantycznej Wkonstruowaniu Obrazupoganwliteraturze średniowiecznej Europy

На противагу наведеному важливо підкреслити, що близькі родинні стосунки між представниками правлячих верхівок (особ­ливо між монархами) різних країн були чинником, що сприяв роз­витку політичних взаємин, зближенню і налагодженню контактів між суб’єктами міжнародного життя¹²⁰. Однозначно, що стабільні тривалі контакти в умовах мирного часу між представниками від­мінних конфесій не створювали стіни непримиренної ворожості, як це було в умовах конфліктів людей, які до цього один з одним не зустрічалися.

Вірогідно, важливою обставиною у житті слов’янських країн мало бути зберігання відчуття причетності, хоча б на рівні прав­лячих верств обох країн, до надетнічної спільності - слов’янства. Останній момент чітко можна прослідкувати на підставі озна­йомлення з листом краківського єпископа Матвія відомому за­хідноєвропейському релігійному діячу Бернарду Клервоському, написаному орієнтовно в 1147 р.¹²¹ Як відомо, останній був іні-

Zachodniej і tradycji Iatopisarskiej Rusi 11 Colloquia Russica. - Series I, vol. 8. - Religions and beliefs of Rus’ (9^th - 16^thcentures). - Krakow, 2018. - S. 131 -148; До­бровольский Д.А. Христиане или латинники: религиозный аспект восприятия поляков русскими книжниками XI - XIII вв. И Colloquia Russica. - Series I, vol. 9. - Rus’ and Poland (10-th - 14-th centuries). - Krakow, 2019. - C.169-182; Мусин A.E. Средневековые миры Центрально-Восточной Европы в сравни­тельной перспективе: Польша Пястов и Русь Рюриковичей И Княжа доба: іс­торія і культура. - Вип. 13. - Львів, 2019. - С.39-68.

120 Щавелева Н.И. Русские княгини в Польше И Внешняя политика Древ­ней Руси. Юбилейные чтения, посвященные 70-летию В.Т.Пашуто. - Мо­сква,1988. - С. 117-121; ее же. Польки - жены русских князей И Древней­шие государства на территории СССР. 1987 г. - Москва, 1989. - С.50-58. Інформацію про династичні зв’язки Русі і Польщі також див.: Линниченко И.А. Взаимные отношения Руси и Польши до половины XIV ст. - С.36-40; Balzer О. Genealogia Piastow. - Krakow, 1895. - 574 s.; Войтович Л.В. Князівські династії Східної Європи (кінець IX - початок XVI ст.): склад, суспільна і політична роль. - Львів, 2000. - 649 с.; Dąbrowski D. Rodowod Romanowiczow książąt halicko-wołyńskich. - Poznań, Wroclaw, 2002. - 348 s.; idem. Genealogia Mscislawowiczow. Pierwsze pokolenia (do początku XIV wieku). - Krakow, 2008. - 816 s.; Jasiński K. Rodowod pierwszych Piastow. - Poznań, 2004. - 308 s.; Воло­щук M. Rutheni in Polonia XI-XIII вв.: краткие очерки проблемы. - С. 145-146; idem. Ruthenian-polish relations in the context of the inter-dynastic policy of the house of Rurik in the 11-th - 14-th centuries: selective statistical data. - P.95-126; та in.

121 Щавелева Н.И. Послание епископа краковского Матвея Бернарду Клервоско- му об «обращении русских». - С.113-121.

ціатором проведення другого хрестового походу і в своїх пропо­відях наголошував на необхідності рішучих дій проти слов’ян, які дотримуються язичницької або православної віри. Зокрема, під час рейхстагу германської знаті у Франкфурті 19 березня 1147 р. він звернувся до майбутніх хрестоносців із закликом: «Знищити або народ слов’янський, або їх віру»¹²². В листі-відповіді Бернар­ду єпископ Матвій відзначив як частини слов’янського світу - Склавонії - не тільки Русь, а і Польщу та Чехію, наголошуючи на необхідності місіонерської діяльності у всіх цих країнах: «Nec modo in Ruthenia, quae quasi est alter orbis, verum etiam in Polonia et Bohemia, vel communi appelatione Sclavonia (I не лише в Рутенії, що є начебто іншим світом, але рівно і в Полонії та Богемії, які по­єднані загальною назвою Склавонії)»¹²³.

Аналогічна тенденція у висвітленні слов’ян проявилася і в «Анонімному описі Східної Європи» (написаний наприкінці XIII ст.)». В одному фрагменті цієї пам’ятки частину слов’янських народів відзначають як схизматиків: «Et licet si tita magnificus idem imperator, est tamen ualde imbecillis in potential eo quod Greci communiter sunt effeminate et innullo ad arma apti. Sunt tamen astute et dolosi et ideo, si contingat eos quandoque uincere, malitia et astutia dictam Uictoriam assequuntur. Omnes sunt scismatici perfidi et ab eorum scismate deriuantur omnia scismata inter ceteras nationes scismaticas, Uidelicet in Rasia, Seruia, Bulgaria, Ruthenia, Georgia et omnes nations orientates que Christi nomen inuocant exceptis Cypressibus et Armeniis inter quos etiam multi sunt scismatici (I хоча імператор (візантій­ський. - авт. ) є вельми величним, у нього все ж таки мало вла­ди, тому що греки, як правило, не є вмілими, як жінки у воло­дінні зброєю, проте вони є хитрими і брехливими, і якщо вони інколи перемагають, їх [самих] перемагає розпутство і лукав­ство. Всі вони є підступними схизматиками,і їх розкол впливає

122 Куглер Б. История крестовых походов. - Москва, 2011. - С.176-177 (Переви­дання перекладу з німецької мови. - Санкт-Петербург, 1895); Грацианский Н.П. Крестовый поход 1147 г. против славян и его результаты И Вопросы ис­тории. - 1946. - №2-3. - С.91.

123 List Mateusza biscupa krakowskiego do św. Bernarda o nawracaniu Rusi // MPH. - T.2. -P.15-16.

на схизму у інших схизматичних народів, а саме в Рашці, Сербії, Болгарії, Русі, Грузії і інших східних народів, які визнають Хрис­та, за виключенням кіпріотів і вірмен, хоча серед них також є догматики)»¹²⁴. В іншому фрагменті після згадки про те, що слов’яни є схизматиками, відзначається: «Notandum autem hic quod Rutheni, Bulgari, Rasenses, Sclaui, Bohemi, Poloni et Pruzeni Ioquuntur unam et eandem Iinguam, scilicet Sclauonicam, ex quo patet quod lingua Sclauica maior est et diffusior omnibus Iinguis mundi (Треба відзначити, що Рутени, Булгари, Рашани (мешканці Рашки. - авт.), Склави, Богеми, Полони і Прусси говорять на одній мові, а саме слов’янській, [на підставі чого вочевидь ясно], що ця мова є найбільшою і найпоширеною в світі)»¹²⁵.

Зрозуміло, що в процесі підготовки книги необхідно було ви­значитися з хронологічними рамками дослідження. Нижня з них природно співпадає з початком взаємин державних формувань Русі і Польщі, що сталося наприкінці X ст. Вибір верхньої часової планки - середина XIII ст., точніше кінець 50-х - початок 60-х ро­ків XIII ст. - обумовлений нами тією обставиною, що на початку 40-х років цього століття Східна і Центральна Європа пережили жах навали полчищ монгольських ханів, що призвело до посту­пової зміни системи політичного життя у держав, країн і народів Східної Європи. Перший етап цих трансформацій завершився умовно саме наприкінці 50-х - на початку 60-х років XIII ст.. Ви­значаючи це, варто проте нагадати позицію видатного інтелектуа­ла М.В.Поповича щодо умовності поділу науковцями історичного процесу на періоди: «У історії немає ні прологів, ні епілогів. Вона не ділиться на розділи, кожен із своїм вступом і підсумками. Істо­рія не робить перепочинків, щоб замислитися і зробити висновки з прожитого. На етапи і епохи її ділимо ми»¹²⁶.

На завершення цієї передмови автор висловлює щиру по­дяку за підтримку, допомогу в отриманні рідкісної літератури,

124 Anonymi Descriptio Europae Orientalis. Анонимов опис неточне Европе. Уред.

C.Py∂uħ.- Београд, 2013. - С.113-114. Про пам’ятку див.: Паршин І. Диплома­тія Галицько-Волинської держави. - С.58-62.

125 Anonymi Descriptio Europae Orientalis. - Р.130.

126 Попович М. Червоне століття. Видання 3, допов. - Київ, 2005. - С.847.

цінні поради, плідні розмови і цікаві листи, які спонукали до на­писання і суттєво допомогли підготовці цієї книги, колегам і дру­зям К.Беніскевичу (Зелена Бура, Польща), Л.В.Войтовичу (Львів), М.М.Волощуку (Івано-Франківськ), Д.Домбровському (Бидгощ, Польща), С.А.Копилову (Кам’янець-Подільський), І.М.Ліхтею (Ужгород), Ю.В.Лукомському (Львів), О.Є.Мусіну (Санкт- Петербург, Росія), В.М.Нагірному (Краків, Польща), І.Ю.Папі (Львів), І.Л.Паршіну (Львів), В.В.Пришляку (Луцьк), В.В.Пузанову (Іжевськ, Росія), А.Є.Стасюку (Галич), В.С.Степанкову (Кам’янець- Подільський), Я.Тенговському (Білосток, Польща), Б.П.Томенчуку (Івано-Франківськ), А.В.Федоруку (Чернівці), Дж.Харді (Нові Сад, Сербія), РХауталі (Оулу, Фінляндія), А.Юсуповичу (Варша­ва, Польща) та багатьом іншим.