ЛУЦЬКА ЗЕМЛЯ
Луцьке князівство відокремилося від Володимирського в середині XII ст., але пізніше інколи знову з’єднувалося з ним*. Воно займало басейн р. Стиру; від сусідніх земель не відокремлювалося ніякими природними межами.
Столичний Лучеськ (Луцьк) був добре укріпленим містом. Замок стояв на острові, забезпечений ріками Стиром і Глушцем та болотами. Витримав він різні облоги, серед яких напад військ воєводи Куремси 1255—1256 рр. 1259 р. хан Бурундай наказав зруйнувати замкові укріплення[61]^. Пізніше замок перебудовано, але в основі його залишилися мури давнього часу. В Луцьку було єпископство, і в кафедральному соборі св. Івана ховали князів[62] [63]. Під Луцьком, в лісі, що звався Гай, розташовувалася княжа садиба; це місце було “прекрасне виглядом, забудоване різними спорудами, а церква в ньому була чудова, сяяла Городище літописного Данилова і кам'яна форма для виготовлення прикрас красотою”15. На північ від міста, в Жидичині, стояв монастир з церквою св. Миколи; сюди приїздив на прощу Данило16. Як місто згадується Шепол (Шепель)[64]. Недалеко від Луцька знаходилась Полонна (Полонне), де Володимирко галицький 1149 р. змусив до перемир’я Юрія Мономаховича та Ізяслава Мстиславича, “роз’їхавши” їх, тобто ставши полками між їх військами[65]. Під Муравицею того ж року стояло половецьке військо, очолюване Ростиславом Юрійовичем[66]^. У південній частині Луцького князівства споруджено ряд укріплених міст: Перемиль, який очолював окрему волость[67], Дубен (Дубно), мабуть, друге за значенням, поряд з Луцьком, місто[68], Стожок (Стіжок) і Данилів, укріплені Данилом[69] [70] 23, Крем’янець (Кременець), найсильніший з замків, якого ні 1240 і 1259 рр. ординці не змогли здобути і лише 1261 р. Телебуга наказав зруйнувати25. Броди згадуються тільки [1] Там же, с, 273. [1] Лавр., с. 239. принагідно у “Повчанні” Володимира Мономаха[71] [72]. На кордоні Галичини стояли Збараж (тепер с. Старий Збараж Збаразького р-ну Тернопільської обл.)23 та Пліснеськ (тепер урочище поблизу Підгірець Бродівського р-ну Львівської обл.)[73] [74]. У північній частині Луцького князівства значним містом був Чорторийськ, що деякий час належав до Пінського князівства. Мстислав Данилович побудував тут кам’яний а ”77 СТОВП. ДОРОГОБУЗЬКО-ПЕРЕСОПНИЦЬКА ЗЕМЛЯ Наприкінці XI ст. як окрема територія почала виступати Погорина, область р. Горині[75]. її столицею спершу був Дорогобуж[76], пізніше, як рівне за значенням місто, називається Пересопниця[77]. Дорогобузько-Пересопницьке князівство на заході межувало з Луцьким, на сході з Київським*. На початку XIII ст. Погорину було приєднано до Луцького князівства[78]. Про обидва головні міста, Дорогобуж і Пересоп- ницю, літописи згадують лише як про княжі столиці**, але не містять конкретних даних відносини***. Срібний скарб ХП-ХШ ст. з Дорогобужа На північ від Пересопниці розташувався Чемерин на р. Олиці, на південь — Зарічеськ, на схід від Дорогобужа — Сапогинь (тепер с. Сапожин Корецького р-ну Рівен- ськоїобл.), де Володимирко 1151 р. розбив угорське військо, на південь ~ Мильськ^2. Відомості про Острог залишаються непевними[79] [80]. Неясно, чи Водбуч (або Вобуч) поблизу Пересопниці та Хотрія поблизу Дорогобужа — це поселення чи річки^З. На східній межі князівства знаходилися міста Коречськ (також Корчеськ, важливий пункт на шляху на Київ)^4, Кам’янець і Ізяславль, зруйновані Батиєм 1240 рКам’янець поблизу Горині — правдоподібно, те місто, в якому Данило і Василько перебували у дитячі роки[81]. В південній частині найбільшим містом був Шумськ — деякий час центром окремого князівства[82]. Неподалік від Шумська (точне місцезнаходження невідоме) стояв Торчів (Торчевськ), де Данило розбив угорське військо 1233 р.[83] До Шумської. волості належав Тихомль[84], укріплений замок, та Гнойниця і Вигошів (розташування невідоме)[85].
