<<
>>

ХРАМ ЯК ГАВАНЬ У СТЕПОВОМУ ОКЕАНІ

Цей Великий Степ, що «давив» на Київську Русь, для кияни­на, русина, був пітьмою зовнішньою, хаосом. Хаосу треба було протиставити розумну Ойкумену, тобто розумне буття. Такою розумною Ойкуменою могло бути місто, центром якого є Софія.

Це — альтернатива хаосу Степу. Причому місто тоді розумілося інакше, ніж ми зараз його сприймаємо. У нас воно має центр і пе­риферичні частини (передмістя). Тоді ж місто було чітко окресле­не стінами. За стінами вже було не місто. Самі стіни пов’язувалися зі словом «цнотливість». Тільки після Жанни Д’Арк, дівчини-ли- царя, це поняття було перенесене на жінок. А до цього воно від­носилося тільки до стін, котрі охороняли мудрість міста. І місто розумілося як суцільний образ, як земна ікона небесного міста — Єрусалима. У літописах воно вживалося в художньому контексті — «І одяглася Русь у білу ризу міст».

Звідси особливе значення і самої ідеї Софії, і самого храму Со­фії. Звісно, це християнський храм, головний храм Київської Русі. Але одночасно це був і духовний центр. Тут на другому повер­сі влаштовувалися бенкети; проходили дипломатичні прийоми; тут знаходилася перша бібліотека; тобто в цілому — це був храм мудрості, храм Софії. Більше того, подібно до того, як Парфенон (це моя метафора) був транслятором античної традиції в Західну Європу, Київська Софія була транслятором античної традиції в Східну Європу. Звідси й ця симетрія.

Один церковний письменник XV століття написав про пра­вославні храми так: «Тихі гавані безкрайніх степових просторів з їхніми нерозв’язними проблемами». Храм як гавань у степовому океані!

Тут, коли ми дивимось із зовнішньої сторони на храм Со­фії, усе читається як текст, буквально усе має свій зміст. Ска­жімо, 13 куполів (у XVII ст. — додали 6). Чому 13 куполів? 13 апостолів, чи то враховуючи Христа, чи то враховуючи Юду (адже він теж був апостолом, обраним самим Христом). 13 руських племен — поляни, древляни, кривичі, угличі, в’ятичі...

Тому саме 13 куполів.

Історик Надія Никитенко доводить (звичайно, офіційні іс­торики цураються цих версій, котрі йдуть врозріз із їхніми вер­сіями), що Софію Київську починав будувати ще Володимир, оскільки тримати будівельників Десятинної церкви без роботи було досить дорогим задоволенням. І я відчуваю, що шановна ко­лега права.

У V столітті нашої ери в Римі один чернець підрахував, що в X столітті (тобто на початку другого тисячоліття) буде кінець сві­ту. І ось що цікаво, п’ять століть у Європі падає економіка, ніхто економікою не займається. Гроші вкладають у церкви, у монасти­рі, люди рятуються. І тільки в X столітті, коли виявилося (як вони думали, — це теж окрема тема), що Страшний Суд не настав; він був перенесений у майбутнє, що, на мій погляд, виявилося ілю­зією. Насправді Страшний Суд був розтягнутий у часі. Адже в II тисячолітті загинуло 400 мільйонів осіб, тобто все населення, що жило в X столітті. За минуле тисячоліття жодна велика соціаль­на проблема не вирішена, також як проблема бідності, проблема

«Тут на другому поверсі влаштовували бенкети, проходили дипломатичні прийоми, розташовувалася перша бібліотека, тобто загалом це був храм мудрості, храм Софії...» безробіття,проблема злочинності, молоді. Ані соціалізм, ані капі­талізм не вирішили ці питання.

Скажете, а науково-технічний прогрес?.. Вернер Гейзенберг, найбільший лідер сучасної науки, сказав: «науково-технічний прогрес — це спосіб зробити пекло більш комфортабельним для життя». Бо техніка вирішує ті ж проблеми, що і викликає. Пре­красно, я можу на машині або на транспорті приїхати на роботу. А навіщо треба жити так, щоб на роботу треба було їхати?

Я вважаю, що наприкінці X століття Володимир хрестить Русь, рятуючи свій народ від Страшного Суду. І тому не випадково ця по­дія збігається з часом, коли чекають кінця світу. І ось це очікування, контекст кінця світу позначаються і тут. Ви бачите несправжні ві­кна. Це не закладені прорізи, їх із самого початку так будували. У чому ж справа? Поза храмом демони — нехай вони б'ються в закри­ті вікна і не потраплять у відкриті. Або ви бачите на апсидах тонкі стовпчики, що йдуть нагору і перетворюються в такий орнамент — трилисник (пізній орнамент, але він показує суть стовпчиків). Три­лисник — це символ Трійці, триєдиної сутності Бога. Нечиста сила в землі. Її потрібно каналізувати нагору і заплутати в нестерпній для чорта символіці триєдиної сутності Бога. Тут ми бачимо чекан­ня і боротьбу з цими страшними силами, що знаходяться зовні. І сама Божа Матір (Оранта) «Непорушна Стіна» — це те, що захищає від зла і свавілля нечистої сили за стінами цього храму.

<< | >>
Источник: Сила м'якого знака, або Повернення Руської правди / За загальною редакцією Лариси Івшиної. — Видання друге, стереотипне. К.: ПрАТ «Українськапрес-група»,2011— 800с.. 2011

Еще по теме ХРАМ ЯК ГАВАНЬ У СТЕПОВОМУ ОКЕАНІ: