Бібліографія
Зложити сяк-так повну бібліографію Галицько-Волинської держави сьогодні незвичайно важко; важко тому, що праці, які мають відношення до цієї теми, появляються в дуже різних місцях, різними мовами, часто в зовсім недоступних органах, наукових і менше наукових.
Тому зібрані на слідуючих сторінках праці — це ще далеко не повна листа того, що появилося, скажім, за останні 25 літ. Мій ключ добору окремих бібліографічних позицій був зовсім інший: я хотів дібрати таку бібліографічну базу для цього нарису, яка уможливила б читачеві з бодай скромним знанням предмету прослідити, якими шляхами я дійшов до своїх висновків.Головні тези мого огляду історії Галицько-Волинської держави є, як легко бачити, дві: Галицько-Волинська держава не була провінційним творивом самої західньої вітки українського народу, а все, як не в політичній дійсности, то бодай в ідеї, була Руською, т. є українською державою, князівством, вел. князівством, дукатом чи й королівством. І друге: Галицько-Волинська держава не могла просто щез»- нути безслідно після 1349. р., але, наслідком скомпліковано- го й болючого процесу ввійшла, в своїх основних частинах, в склад Великого князівства Литовського, в якому український елемент був співносієм державного процесу.
Щодо джерельного матеріалу до історії Галицько-Волинської держави й повніших списків нових праць обмежуюся тільки до кількох завваг. Основне зведення літератури до історії України в 13-14. ст. можна найти в ПІ. томі Історії України-Руси, М. Грушевського. Українську (властиво зах. українську) та деяку польську літературу міжвоєнної доби зреферував Мацяк в „Галицька Волинській державі в нових дослідах”, Авґсбург, 1948. Радянську (майже виключ- російську) літературу предмету подав Пашуто в „Очерках”. Західній джерельний матеріял, у тому числі дещо зовсім нове, можна прослідити в Грушевського, Мацяка, Пашкеві- ча, Пашута, Бромберга та Дворніка, подекуди в Лозинсь- кого. Для вивчення рос. еміграційної літератури основним є Ковалевський („Історіческій путь Россії”, Париж, 1949) та він же — для зах. європейської гол. французької, літератури (Manuel d’ Histoire Russe. Париж, 1949. р.).
Щоб показати, які недавно знайдені чи недостаточно дотепер вивчені джерельні матеріяли штовхають дослідника на нові думки відносно нашого історичного процесу, я обмежив поданий список джерел саме до тих мало вивчених джерел. Вийняток зробив я для Галицько-Волинського літопису.