№ 14 1635р., лютого 26, Львів. - Рішення міської ради і комісарського суду в справі виступів селян львівських підміських сіл у зв’язку із збільшенням панщини
Уряд Львівської ради в присутності я. в. й. м. ксьондза Станіслава Гро- ховського з Гроховиць, львівського архієпископа і сецехівського абата, в. й. м. п. Ремігіана Залеського з Отока, коронного референдаря, а також шляхетного й.
м. п. Петра Ожги з Осси, львівського земського писаря, - комісарів, призначених й. м. королем для вирішення деяких публічних справ, які стосуються міста Львова, а також для [примусового] виконання декрету й. м. короля, виданого тільки минулого року, в справі підданих з усіх міських сіл, [уряд міської ради], взявши до уваги декрет й. м. короля, оголошений всім сільським громадам і датований - Львів, понеділок, наступного дня після неділі великого посту «Ремінісцере» [17.ІІ] того ж року, - і точно розглянувши проведене слідство, наочне зведення та часті нагадування з часу оголошення [декрету] аж до цієї пори - про виконання та відбування панщини, до якої обов'язує декрет й. м. короля, обміркував спочатку справу, щоб її вирішити, і видав таке рішення про примусове виконання.Виявилося із слідства, проведеного самим урядом міської ради перед цим актом комісії (це підтверджують документи), з того, що [селяни] під час наочного зведення при теперішньому акті комісії призналися, а також з самих фактів виходить, що всі піддані міських сіл не хочуть в жоден спосіб відробляти [панщину] по 4 дні на тиждень від лану згідно з декретом й. м. короля, ні місту, ні міським пп. орендарям, піднімають явні бунти, заворушення та повстання серед громад, одні відвертають інших від робіт, від послуху та повинностей, які до них належать, не звертають ніякої уваги на часті урядові нагадування. Нижче подані призвідці і ватажки доводять підданих усіх сіл до значних складок для підтримки своїх бунтів. Внаслідок згаданого підбурювання, громади вперто не з’являються навіть до нинішнього акту виконання декрету й. м. короля, хоч були декілька разів покликані та повідомлені возним, орендарями, а також лендвійтами.
Доходять навіть до такого ступеня зухвалості та свавілля, що коли уряд міської ради нагадує їм через міських сторожів та слуг про належні роботи, вони на них у бурхливому заворушенні вороже наступають, дзвонять на тривогу і биттям у дзвін подають собі сигнал, щоб скоріше зійтися та згромадитися. З слідства та наочного зведення ясно виходить, що найголовнішими проводирями та призвідниками того непослуху, бунтів, заколоту та змови є Гресько Слимак, колодій, [...] Дроб’яг і [...] Шкурлят, а також [їхні] помічники Матвій Мацістий, Іван Облесний, Іван Пекар, Кисіль з Головська Великого, Андрій Білогорський, Іван, син Дроб’ягів [...], Зборовчик, Іван Мазур, Воронка, Грицько Худий, Гаврилко Максимович, інакше Коперняк, Процик Гаврилів, з- поміж яких одні особисто з’явилися, інші зухвальці та бунтівники не прийшли, ще інші - відсутні. Отже, що стосується насамперед відсутніх або тих, що є в дорозі, а саме Греська Слимака і [.] Дроб’яга, оскільки зараз тяжко визначити їм кару, відповідну до їх злочинів, [міська рада] залишає проведення судової справи проти них міському урядовому обвинувачеві і назначає та встановляє цим відсутнім обвинуваченим термін для виправдання себе на восьмий тиждень, рахуючи від сьогодні.Що ж до тих, хто, незважаючи на часті повідомлення, позови та нагадування, вперто не з’являється, а саме - Шкурлят, Андрій Білогорський, Зборовчик, Іван Мазур, Воронка, Грицько Худий, Гаврилко Максимович, інакше Коперняк, Процик Гаврилів, то уряд міської ради наказує їх ув’язнити, щоб вони понесли кару, що на них, як на бунтівників та порушників спокою, повинна бути накладена і визначена урядом згідно з його присудом.
Відносно ж присутніх, а саме - Матвія Мацисти, Івана Облесного, Івана Пекаря, Івана, сина Дроб’яги, Кіселя, всіх п’ятьох, то хоч вони заслуговують на смертний вирок, уряд, зм’ягшуючи суворість кар, на які заслужили, наказує кожного з них покарати насамперед посторонками на сходах в ратуші, а пізніше - в’язницею на такий строк, поки не зобов’яжеться відробляти панщину під загрозою смерті та конфіскації всього майна. Ті [кари] невідкладно треба застосувати відносно кожного з них у випадку невиконання зобов’язання.
А оскільки з проводирями-бунтівниками зв’язано багато спільників і товаришів, усіх головніших, яких перелічать орендарі, уряд наказує насамперед спіймати і одних ув'язнити, інших [дати] до колоди, третіх на орчик, а ще інших збити посторонками в ратуші.
Крім того, оскільки ясно випливає із слідства та з добровільного признання Яцка з Малого Головська, зятя Івана, що він свідомо наказав Грицькові Щербі, сторожеві, вдарити в дзвін на тривогу проти міських сторожів та слуг, яких вислали урядово у міське село Головсько, і деякі громади, на цей удар дзвону зібравшись, наступили на них великим штурмом, [чим] викликав замішання та гвалт, підніс руку на уряд як на керівну владу і на своїх панів, а також чинив опір декретові та волі й. м. короля, тому наказує його за такий великий злочин покарати смертю.
А далі, з огляду на те, що нагодою та приводом до тих бунтів і непослуху були у них привілеї, здобуті нечесним шляхом і навічно скасовані декретом й. м. короля, уряд наказує під загрозою смертної кари, щоб заступники війтів разом з старшими заприсяженими всіх міських сіл склали в цьому уряді протягом восьми тижнів назначеного терміну ті вже скасовані привілеї та все інше, що мали б, незгідне з декретом й. м. короля, виданим у зв'язку з дійсно спірними справами між сторонами.
Вкінці [міська рада], щоб сумлінно виконати декрет й. м. короля згідно з мандатами й. м. короля, наказує громадам всіх сіл віддати та відробити панщину, якої не виконували з часу оголошення декрету й. м. короля, тобто від понеділка, наступного дня після неділі «Ремінісцере» [17.ІІ] цього ж року, рахуючи щотижня по 4 дні від лану, від півлану 2 дні і від чверті лану один [день]. А надалі щоб раз назавжди відмовилися від бунтів, заворушень та всякого непослуху і щоб в цілому виконували декрет й. м. короля, щоб кожний особисто сам або з тяглом, залежно від потреби, відробляв повинності 4 дні на тиждень від лану, 2 дні від півлану, а один [день] щотижня від чверті [лану], починаючи від сходу аж до заходу сонця, та щоб відбували належну сторожу.
Ось так магістрат продуманими карами карає в силу цього декрету, виданого в цій справі.
Коли згадані ї. мм. пп. комісари, керуючись декретом й. м. короля і мандатами комісії, взяли під увагу судові допити, наочні зведення, нагадування підданим як своєї, так і уряду міської ради, коли розглянули бунти і заворушення, викликані між громадами, а також великі непослухи, і бачили ясно, шо це було б тяжко і неможливо привести їх лагідністю та переконуванням до стриманості і до послуху, вони визнали та визнають декрет уряду міської ради як декрет пана над підданими усіх міських сіл правильним та справедливим і не бачать у ньому ніякої кривди для підданих, а навпаки, залишають його в своїй силі, щоб був у присутності ї. мм. дійсно виконаний, а на майбутнє за владою й. м. короля, згідно з правами та декретами й. м. короля, залишають цим же пп. радним як безпосереднім панам абсолютну владу, юрисдикцію і [право на] екзекуцію цього рішення відносно тих же підданих усіх сіл з тим поясненням, що коли б двоє хотіли спрягатися на відробіток від чверті [лану], тоді ці два спряжені відроблятимуть повинності два дні від чверті [лану], і в такий же спосіб далі.
А також коли б котрийсь з підданих відробляв один день на тиждень від четверті [лану], не спрягаючись, а лише своїм власним тяглом, тоді, згідно з декретом й. м. короля, повинен мати інші дні в тижні вільні від тягла та робіт. Для кращої вірогідності того ї. мм. пп. комісари власноручно підписали та підтвердили печатками цей комісарський акт.
Діялося і списано, як вище.
Станіслав Гроховський, львівський архієпископ, в. р., Ремігій Залеський з Отока, реферандарій королівства, в. р., Петро Ожга з Осси, земський писар, в. р.
Соціальна боротьба в місті Львові в XVI-XVIII ст.: Зб. док. / Під ред. Я. Кіся. - Львів, 1961. - С. 240-246.