№ 61 1603-1605 рр., Львів. - «Опис міста Львова» Йоана Альнпеха[382] про природні багатства, розташування і забудову міста, людей та їх основні заняття
[...] Це місто має найкращі каменоломні, в порівнянні з іншими містами Польщі, чотири цегельні, багато печей для виробництва вапна, а також велику кількість дерева, придатного для будівництва.
У навколишніх горах є також поклади гіпсу і гарного прозорого алебастру, якого мало де можна знайти. Місто має архітекторів і найдосвідченіших будівничих - поляків, німців, італійців, і в кожній професії настільки чудових майстрів, що ніде в Польщі не можна б краще озброїти військо, як тут [.][383].Ринок служить як для справ громадських, де вирішуються адміністративні питання і спори, так і для купецьких, де виставляються на продаж всі потрібні товари. Він становить обширну квадратну площу, оточену чудовими високими мурованими кам’яницями; у східній стороні ринку височить вишуканий будинок архієпископа. Можна побачити натовп купців усіх народів, які напливають до цього міста майже з цілої Європи і Азії, найбільше греків, турків, вірмен, татарів, волохів, угорців, німців та італійців. Тут розбещений натовп празних євреїв - вигнанців цілого світу, - тут - майже їх «земля обітована». Саме вони, спокійно дрімаючи на міських бруках, заробляють своєю запобігливістю більше, ніж інші купці [∙ ∙ ∙][384]∙ Хоч внаслідок сусідніх воєн Львів як торговельний центр дуже підупав, однак сюди продовжують приїжджати купці з Туреччини, переважно греки, які перебувають під пильним наглядом присяжного міського товмача, щоб запобігти обдурюванням. Щороку вони продають 500 приблизно бочок малмазії. Це місто в достатній кількості постачає цілому Польському Королівству різні шовкові тканини, килими і пахуче коріння[385]. У Львові також є воскобійні, які зайвий віск постачають німцям, італійцям та Іспанії. Восени солять тут також варті похвали щупаки, які можна порівняти з тими, які колись ловили між двома мостами у Тибрі і дуже їх цінили римляни. Навколо є багато великих ставків, де ловлять коропів, піскурів та окунів; вони смачні і дешеві.
Привозять сюди угорські і молдавські вина, але вони дуже дорогі, тому населення п'є переважно солодкий мед, заправлений хмелем, і пиво - напої не тільки смачні, але й корисні для здоров'я. Є у Львові також міделиварня, де відливають військову зброю. Є великий арсенал, заповнений всякого роду військовою зброєю. У громадському шпихлірі зберігається такий великий запас зерна, що його вистачить на довгі роки. Місто це має друкарню і папірню[386] і все, що тільки потрібно для людського упожитку; до того ж тут незрівняно низькі ціни на продукти, що притягає до міста велику кількість людей різних національностей і професій, а одночасно запроваджує також різноманітніші пустощі і розваги.Місто має дві брами: краківську, звернену на північ, і галицьку - на південь; стільки ж є передмість, де збудовано приблизно 1500 будинків, які магістрат наказав будувати з цегли, щоб у випадку нападу неприятелів могли бути легко знесені. На тих передмістях височить багато римо-католицьких і грецьких[387] храмів. Місто огинає річка, яку звичайно називають «Полтва» і яка випливає з малого джерела біля цегельні Гольдберга (на Кульпаркові). Вона перепливає попід мури міста, від півдня до півночі, далі тече між горами, через гаї і долини і, круто повертаючи, широким розливом впадає до ріки Буг під містом Буськом. У місті є сади, повні різних і розкішних фруктових дерев, декілька виноградників, які постачають ледве 100 бочок терпкого вина, багато пасік і родючі поля [...] [388].
Історія Львова в документах і матеріалах: Зб. док. і матеріалів / Упоряд. У. Я. Єд- лінська, Я. Д. Ісаєвич та ін. - К., 1986. - С. 64-65.