№ 50 1573 р. - Бартоломей Зиморович про перебудови у Львові
1573. Низький замок зводиться з цегли. Заздрісник римського щастя сльозами навіть пожежу Вічного міста не вагався згасити, бо ж тільки з праху Рим повстав ще прекрасніший; Львів же, обпалений пожежею, перед двома засоромлений і розлючений, не менш прекрасного набув вигляду.
Бо ж Анджей Барзи[361] Низький замок, збудований перед тим прусським муруванням з паленої цегли в тому вигляді, як ми його тепер бачимо, звів[362], верхній фасад якого, замість пірамід і рубців, увінчав скіфськими вазами з вушками. Звідси жартики свавільного люду, який сходився до якогось місця, присвяченого Бахусові, і заявляв, що це відзнака не судочинства, але корчмаря, закликаючи вихилити келихи задля рівного становища.Закладаються підвалини Руської вежі. У ті ж дні Костянтин Корнякт, недавно записаний до [числа] громадян, заклав підвалини Руської вежі, щоб при вході до неї збудувати каплицю для своїх співвітчизників[363].
Зводиться міський арсенал. Міські урядовці-будівничі, що завжди турбувалися про збільшення міста, випросили частину загальної складки сумою 2 тисячі золотих[364] від згромадження шляхти, яке утворилося під час безкоролів'я, і використавши фундамент старого арсеналу, нижче вибудували святиню Беллони[365] та її блискавковий арсенал, а вище поставили високий шпихлір Церері.
1578. [...] Зведено Руську вежу. Костянтин Корнякт довів дзвіниці Руську вежу, подібну до піраміди, в іонічному стилі, немалим коштом, бо під час будівництва завалилася[366]; покрив сріблястим свинцем, крім того, величезним мідним дзвоном, на зразок кафедрального; зробив голосною, проте неприємною для вух тих, чия думка є найвищою. Бо ж чути, як реве хрипко, щоб не сказати, зовсім грубо[367] [...].
1603. [...] Ставропігійська вежа. Костянтин Корнякт, критянин, спочатку старший збирач мита в Молдавії, потім прийнятий до шляхетського стану Речі Посполитої, був довго славний своїми справами, якими собі розкішну кам'яницю на Ринку, а одновірцям вежу з тесаного каменя з дзвонами у найбільш шановано-
му місці руської [дільниці] поставив, а потім на 80-му році свого життя слідом за човном Петра розбив човен життя свого[368].
Зіморович Бартоломей. Потрійний Львів. Leopolis Triplex /Пер. Н. Царьової. - Львів, 2002. - С. 115, 119, 136.