№ 16 1572р., травня 20, Варшава. - Сиґізмунд Авґуст зрівнює українську громаду Львова в політичних та економічних правах з католицькою громадою міста
В ім'я Господа, амінь. Для вічної пам'яті справи. Оскільки людські справи, хоч вони були й гідні пам'яті, легко пішли б у небуття, якщо не вчинили їх безсмертними. Ми, Сиґізмунд Авґуст, Божою ласкою (титулатура).
Повідомляємо даною нашою грамотою кому потрібно, всім і кожному, сучасникам і прийдешнім, хто це читатиме. Що у присутності нас та наших радників, які засідають на нашому боці та послів земель, зібраних на цьому вальному сеймі королівства, славетні Васько Тинович та Хома Бабич, наші львівські міщани грецького та руського обряду та віри, від свого імені та як посланці й уповноважені цілої громади українців - львівських міщан та передміщан, наших підданих, скаржилися, що українці терплять від славетних бурмистрів, райців, війта і лавників та від усієї польської громади римської віри міста Львова, адже вони не хочуть допустити їх до користування привілеями та вольностями, якими користуються інші львівські міщани, хоч вони [українці], як рівні члени однієї республіки нашого міста Львова, несуть однакові тягарі, повинності та податки, як наші королівські та Речі Посполитої нашого королівства, так і на користь цього міста та всі інші, нарівні з іншими польськими міщанами римської віри. Також від священика їхньої Церкви грецького обряду, що є у цьому місті, бурмистри та райці звикли вимагати податки хлібом, каплунами, яйцями та іншими речами під час урочистих свят, а саме Господнього Різдва та Воскресіння, проти прийнятого звичаю та віль- ностей духовних осіб, які допускають складати присягу при вступі до львівського міського права з тієї причини та під приводом, щоб їх [українців] не допустити до таких вільностей, з приводу якихось несправедливих причин забороняють виставляти на продаж речі та товари, продавати на лікті сукно, виготовляти різні напої та шинкувати [ними] на велику шкоду, зневагу та несправедливість для тих же українців. Ці ж наші радники, що засідають при нашому боці на вальному сеймі королівства, просять нас, щоб ми вважали обміркувати цю справу та подбали про їх захист. Ми, милостиво прихиляючись до такого прохання, як справедливого, та, маючи на увазі гідний похвали акт унії Польського Королівства з Великим князівством Литовським, вже завершений на недавно відбутому Люблінському вальному сеймі королівства, після закінчення якого ми включили та зрівняли всіх достойників, сенаторів та урядовців, духовних та світських Великого князівства Литовського та Волині і Підляшшя земель також грецького обряду та руської віри з достойниками Польського Королівства; і якщо між достойниками Польського Королівства і достойниками Великого князівства Литовського та наших володінь вже проведене та довершене зрівняння, то тим більше потрібно, щоб подібна рівність дотримувалась серед людей меншого та нижчого стану. Тому через ці та багато інших слушних і дуже важливих причин, які зворушують наше серце, вважаємо, що тих же львівських українців [без винятку всіх взагалі та зокрема, які живуть у нашому місті Львові та поза ним], сучасним та тим, які потім, у майбутньому будуть, на підставі одностайної постанови та згоди радників нашого королівства та Великого князівства Литовського та земських послів, які зібралися на даному вальному сеймі нашого королівства, вважали дати, надати та наділити нижченаведені вільності та привілеї, які і даємо, надаємо і наділяємо та ласкаво обдаровуємо та призначаємо за посередництвом даного нашого привілею. Найперше хочемо та постановляємо, щоб українці нарівні з іншими міщанами та пе- редміщанами поляками римської віри вживали всіх прав, привілеїв, вільностей, прерогатив та імунітетів, наданих місту Львову з різних нагод і різними способами найяснішими нашими попередниками, найдорожчими королями Польщі, князями Русі та всіма іншими володарями і достойниками, і користувалися ними без будь-яких винятків, щоб і вони [українці] тішилися ними так само, як тішаться польські міщани римської віри. Священики їх церкви грецького обряду, які тепер живуть і будуть у майбутньому, повинні бути вільними та звільнені від будь-яких податків, якої б назви вони не були, - як від грошових, так і від будь-яких інших, належних львівській раєцькій [колегії]. Ці ж священики грецького обряду не будуть зобов’язані підлягати та підкорятися іншій юрисдикції та зверхності, тільки львівському владиці. Всім згаданим українцям грецького обряду надається львівське міське право, та вони можуть і повинні скласти за прикладом інших львівських міщан-поляків. Також на уряди бурмистрів, лавників та інші префектури у цьому місті можна та треба нашому теперішньому і майбутньому старості обирати та призначати українців, скільки разів би відбувалися вибори райців; своїх синів [українці] можуть та мають право давати та посилати для навчання вільних мистецтв до початкових шкіл, гімназій та [вищих] шкіл, які існують як у нашому місті, так і будь-де у королівстві та в наших володіннях; вони можуть вивчати будь-які, без винятку, цехові ремесла та у них працювати, навчати товаришів та учнів будь-якого ремесла, засновувати цехи та ремісничі братства і, згідно із звичаєм, бути у них старшими і сеньйорами, а майстри будь-яких польських ремесел зобов’язані приймати та допускати українців до цього роду ремесла та цехів. Вільно також їм [українцям] будь-якого роду товарами, як би вони не називалися, у всьому Польському Королівстві, Великому князівстві Литовському та на Волині, в Києві, на Підляшші та в інших наших володіннях продавати на лікті сукно та будь-які інші купецькі та крамарські товари; вільно їм у приватних будинках, так і на будь-яких публічних місцях завжди та у будь-яку пору виставляти на продаж вина, мальмазію, мускателю, угорське, волоське, виготовляти мед, пиво та будь-які напої іншого роду та шинкувати ними в такий спосіб та таким чином, як це роблять польські міщани. Це їм буде вільно робити постійно та навіки, хоч би існували які-небудь суперечні з даною [грамотою], випрошені чи які можуть бути випрошеними в будь-який спосіб та з будь-якої нагоди урядовими та приватними особами грамоти та привілеї; після довершення знаменитого акту унії та зрівняння станів та обрядів не можуть зашкодити в жодний спосіб тим українцям та людям грецького обряду, які [грамоти] ми скасовуємо та хочемо, щоб вони були скасовані на вічні часи. Подаємо до відома всіх та кожного різного стану, гідності та походження, зокрема Миколая Гербурта з Фульштина, нашого королівського старости та славетних бурмистра, райців, війта і лавників міста Львова, якщо є тепер і в майбутньому будуть, наказуємо дозволити вищезгаданим українцям, львівським міщанам, всім загалом та кожному зокрема, без жодного винятку користуватися постановами цього нашого привілею в усіх умовах, клаузулах і статтях та ні в який спосіб, під будь-яким видом і будь-яким вигаданим приводом не наважуйтеся заперечувати прерогативи, вільності та привілеї, надані нами у вищеописаний спосіб владою Варшавського вального сейму, щоб нам з тієї та інших причин не закидали скарги ті львівські міщани, люди грецького обряду, які на підставі згаданої нашої влади та [влади] теперішнього вального сейму є зрівняні та з'єднані в згаданий спосіб з іншими львівськими польськими міщанами римської віри. А оскільки нас повідомили, що райці та інші польські міщани забороняють тим українцям купувати та займати в межах міста землю та будинки, ми, опираючись на згадану вище унію та зрівняння, даємо українцям грецької віри, сучасним та прийдешнім, раз назавжди та навіки право, можливість та дозвіл купувати землю та будинки, орендувати їх у будь-яких осіб, вести в них різну торгівлю та продавати будь-які товари за зразком інших міщан-поляків. Хочемо, щоб до тієї постанови разом з іншими вищеописаними вольностями вільно та непорушно дотримувалися щодо українських міщан як сучасна львівська раєцька [колегія], так і майбутня, а також всі інші особи. Не робіть інакше задля нашої ласки та на ваш обов'язок, під карою обов 'язкової сплати 20 тисяч угорських золотих - половина нашій скарбниці, а другу половину - скривдженій стороні, у кожному випадку, якщо хтось буде чинити опір або порушувати цей привілей, виданий нашим львівським міщанам грецького обряду за повною нашою згодою, наших радників та земських послів, що зібралися на згаданому вальному сеймі нашого королівства. Для міщанського довір'я та певнішого засвідчення цього всього і взагалі та кожного зокрема, ми підписали цю грамоту нашою рукою та наказали скріпити нашою великою підвішеною печаткою.Дано у Варшаві на вальному сеймі королівства 20 травня, року Божого 1572, нашого панування 43 року, у присутності (список свідків).
Сиґізмунд Авґуст, король. Печатка великої канцелярії королівства, підвішена на шовковому шнурку.
Привілеї національних громад міста Львова (XIV-XVIII ст.) / Упоряд. М. Капраль. - Львів, 2000. - С. 45-51.
Еще по теме № 16 1572р., травня 20, Варшава. - Сиґізмунд Авґуст зрівнює українську громаду Львова в політичних та економічних правах з католицькою громадою міста:
-
Давня історія України (до VI ст.) -
Загальна історія України -
Україна 1917-1921 рр -
Україна за радянських часів -
Україна у XVI - XVIII стст. -
Україна у середні віки (VII-XV ст.) -