№ 18 1499 р., вересня 11, Краків. - Ян Ольбрахт, враховуючи старанність, досвід, спритність львівських райців, віддає їм в оренду на один рік львівське мито на суму 340 гривень[337] на тих же умовах, на яких збирають його королівські збирачі, причому з цієї суми вони повинні сплатити всі духовні та світські чинші, а решту вкласти до королівського скарбу
Ян Ольбрахт, Божою ласкою (титулатура). Змістом даної [грамоти] повідомляємо всім, кому необхідно. Враховуючи старанність, досвід і підприємливість у веденні справ наших львівських райців, їм всім наше львівське мито ми в оренду віддали, продали і надали та даємо в оренду, продаємо і погоджуємося за посередництвом змісту даної [грамоти] з усіма його користями, належностя- ми і прибутками, а також вільностями, правами, правилами та звичаями, якими попередні митники користувалися і володіли, за 340 гривень грошей монети, що є в обігу в королівстві, в кожній гривні нараховується 48 грошей на даний рік, починаючи від найближчого свята св.
Матвія наступного року. З такою умовою, що вищезгадані райці, наші митники, з тих 340 гривень грошей всі духовні та світські чинші у призначений час повинні сплатити, а про залишену згадану суму перед нами повинні відповідати. Цим львівським райцям [даємо] наше львівське мито так, як попередньо названо, для тримання, вживання і володіння; у всіх призвичаєних давніх місцях згадане мито стягувати, знімати і утримувати прийнятим звичаєм від всіх, хто є зобов’язаний до сплати даного мита; даємо сучасним райцям повну і всю можливість арештовувати і забирати речі, товари, воли та інше добро будь-кого, хто згадане наше мито переїжджає або через незвичні місця і неприйнятими і бічними шляхами минає проти давнього дотримуваного звичаю. Те забране, по-іншому «премити»[338], згадані райці, наші митники, мають віддати і зафіксувати одну половину для нас і нашої скарбниці, а іншу половину утримувати для себе і свого користування. Тому вам, всі і кожний, воєводи, каштеляни, старости, державці, бурграбії, достойники, урядовці і будь-які наші піддані, вимагаючи даною [грамотою], наказуємо, бажаючи у всьому мати [волю], до того часу згаданих райців, наших львівських митників, у володінні нашим митом згідно з суттю даної нашої оренди та, щоб зберігалися звичаї у стягуванні даного мита, зберігаючи їх, відповідно до даної вимоги, при арешті і відбиранні речей і майна у порушників того мита; скільки б разів це не сталося, пораду, допомогу і прихильність виявляйте без будь-якого спротиву, протидії і недбалості, під покровом нашої ласки інше не робіть. Для засвідчення цієї справи наша перстенева печатка при відсутності нашої великої печатки, що дотепер використовуємо, до даної [грамоти] є підвішена.Дано в Кракові у найближчу середу після свята Різдва Пречистої Діви Марії, року Божого 1499.
Власне скріплення королівського маєстату під печаткою.
Привілеї міста Львова (XIV-XVIII ст.) / Упоряд. М. Капраль. - Львів, 1998. - С. 145147.