№ 13 1385 р. - Польсько-литовська унія у Креві
Ми, Яґайло, з Божої ласки великий князь литовський, пан та дідич Русі, подаємо до відома усім, кого це стосується, [хто] зміст нижческазаного має бажання переглянути; нотатку на згадку про те, що мало нам бути передане від найяснішої княгині, з Божої ласки королеви Угорщини, Польщі, Далмації і т д., через поштивих і шляхетних мужів - панів Стефана, пробоща ханадієнського; Владислава, сина Какаса де Каза, каштеляна з Поток[87]; Влодка, чашника краківського; Мико- лая, каштеляна завіхойського, і Кристина, управителя Казімєжа.
А насамперед повідали, що достойний князь Яґайло, великий князь литовський і т. д., відправив урочисте посольство до панів зем'ян, Польщі, а потім - також до її королівської високості. Ті ж бо, хто були вислані до найяснішої королеви, взяли із собою грамоти від найдостойнішого, найбільшого і найславетнішого посла, а саме від його високості князя Скирґайла, князя — брата пана Яґайла, великого князя, який з певних причин не міг прибути особисто до тієї ж найяснішої королеви.
Посли ж бо його, князь Борис і староста віленський Ганко тій же пані королеві Угорщини таким чином справу виклали і казали: «Позаяк численні цісарі, королі та князі розмаїті з тим же великим князем литовським прагнули, зичили собі й раді були б увійти у довічні зв'язки спорідненості, а що Бог Всемогутній, [то] зберіг для особи тієї ж найяснішої королеви. Отож, найясніша пані, нехай високість ваша прийме до такого високо спасенного зв'язку того ж пана Яґайла, великого князя, за сина, а найяснішу княжну Ядвіґу, дочку вашу найдорожчу, королеву Польщі, нехай пошлюбить він законною своєю дружиною. А гадаємо, що з того була б хвала Божа, душ спасіння, людям честь і зміцнення держави».
Коли ж бо те, що обіцяно, дійде до передбачуваного завершення, негайно пан Яґайло, великий князь, із усіма братами своїми ще не хрещеними[88], родичами, шляхтичами, з вищими й найнижчими, які у своїх краях мешкають, віру святої Римської церкви прийняти хоче, прагне і зичить собі.
А позаяк клопоталися про те багато королів і різних князів, а не здолали аж досі нічогісінько від нього [Яґайла]з того отримати, направду тоді честь оту Бог Всемогутній зберіг для самої лиш її королівської високості.Для справи тієї підтвердження, для певності й забезпечення той же Яґайло, великий князь, присягає всі скарби свої скласти і віддати на відшкодування втрат обох держав, як Польщі, так і Литви. І то лише, коли згадана пані королева Угорщини дочку свою Ядвіґу, королевою польською наречену, віддасть йому в дружини. Так само обіцяє той же Яґайло, великий князь, що дасть і готівкою запевнить грошову умову, укладену для запоруки поміж згаданою панею королевою Угорщини - з одного, а князем Австрії - з іншого боку, а саме двісті тисяч флоринів[89]. Також той самий великий князь Яґайло присягається і зобов'язується усілякі загарбані землі та втрати Польського Королівства, відірвані будь-чиїми руками і зайняті, повернути власними зусиллями і коштом. Також той самий Яґайло, великий князь, обіцяє всім християнам, а особливо людям обох статей, спійманим у Польському краї та звичаєм воєнним узятим у полон, повернути їхню первісну свободу - так, щоб кожен із них, без різниці статі, пішов, куди забажає з волі його.
Відтак згаданий тут князь Яґайло присягає також краї свої - Литву і Русь - навік прилучити[90] до корони Польського Королівства.
А ми, Яґайло, наречений великим князем литовським, посольства, про які тут ішлося, з нашого боку - через згаданого Скирґайла, брата нашого найдорожчого, представлені згаданим баронам Королівства Польського й оголошені у спосіб, який описано, і знову ж таки через послів того ж брата нашого найяс- нішій княгині, пані Ельжбеті, нареченій королеві Угорщини, так само і вищезгаданим чином викладене, за присутності перелічених посланців, себто послів самої ж пані королеви, як угорців, так і поляків, до нашої високості призначених, разом із братами нашими тут вписаними, а саме з паном Скирґайлом, Корибу- том, Вітольдом, Лінґвеном, княжатами литовськими, і від імені інших братів наших - присутніх і відсутніх, що ми [оті посольства] відправили і подавали до відома як згаданої пані королеви, так і згаданим баронам Королівства Польського, [підтверджуємо]. Оці то посольства ми вважали за належне зміцнити і в усьому, що вище згадано, підтвердити печатками нашою і братів наших, перелічених тут. Дано у Креві, у вівторок, напередодні Успенія Пречистої Діви Марії, року Господнього 1385.
Wiek V-XV w źrodłach: Wybor tekstow źrodłowych z propozycjami metodycznymi dla nauczycieli historii, studentow i uczniow / Oprać. M. Sobahska-Bondaruk, S. B. Lenard. - Warszawa, 1999. - S. 195-197.