№ 9 1376 р. - Ян з Чарнкова про спустошення литвинами Сандомирської землі
Цього ж року[79] Ельжбета, мати угорського короля Людовіка [...], передала панування Королівством Польським в руки свого сина, згаданого угорського короля, і стала наполегливо домагатися повернення.
З великим почтом угорців зарозуміла королева, якій уже було вісімдесят років, вирушила до Кракова, приславши краківській та сандомирській шляхті через послів листи з наказом, щоб вони зі своїми дружинами вийшли зустрічати її до Сонча і далі, щоб вони її приймали з почестями та радістю - що й було вчинено. Коли вона стала в Бохні, деякі з прибулих сандомирян донесли їй, що до них дійшли вісті, що нібито литвини, зібравшись у великій кількості, задумали напасти на Сандомирську землю. Королева, не вірячи цьому і покладаючись на потугу сина, сказала: «що рука її сина є дуже міцна й довга, отже, литвини, боячися його сили й потуги, не насміляться нічого проти нього чинити». Обмануті такою надією, сандомиряни занедбали будь-яку обережність, внаслідок чого князь Кейс- тут з Трок, брат Ольгерда, великого князя литовського, зі своїм братом Любартом, луцьким князем, і своїм племінником Юрієм, князем белзьким, таємно перейшли ріку Сян поза Завихостом дня - листопада і спустошили несподівано чимало сіл над Віслою аж до міста Тарнова, не милуючи ні віку, ні статі, але вбиваючи тих, котрих не могли взяти до неволі. Після спалення костьолів було забито чимало священиків, а інших забрано до неволі. Заплакав рід лехітський [.].
Мицик Ю. Відомості про Україну XIV ст. в хроніці Яна з Чарнкова //Магістеріум. - К., 2004. - Вип. 17: Історичні студії. - С. 95.