ВСТУПНЕ слово

Коли 1928 року

Андрей Академію, в її

митрополит Богословську університету, шляхетних і університет любов'ю, знанням своїм ближнім.

палких

після

Шептицький як наріжний фундаменти прагнень.

чвертьстолітньої заснував камінь він

підготовки Львівську майбутнього

заклав

Академія — а провідників, життєвою духовною мудрістю амбітна візія

б виховувати

працю протягом зусилля, духовна б цеглина за хату ". „Історія

мала

і

Ця ґлобальна й тривалого часу

низку згодом які з

служили передбачала спільні

та інтелектуальна цеглиною будувати, До таких прецінних цеглинок і європейської цивілізації" Олени студентові,

γt1

пропонується українському зацікавленому читачеві.

Виходячи у світ буквально підручник свідомо, прямо і

багатьох людей, творчість яких як він говорив, належить Джеджори, викладачеві

мали „рідну підручник який і

бутніми провідниками Церкви, суспільства головні запитання „Чи це наш дім?", а якщо нього?" Крім компетентно

напередодні нового тисячоліття непрямо, ставить перед май - держави і громадянського „Хто ми?", „Що це Європа?",

так, то „Яка наша дорога до і цікаво представленого факто-

логічного матеріалу, основних історичних наративів про головні процеси і події, підручник від першої лекції сти­мулює думку читача, ставить перед ним не сухі дати, прізвища і сюжети, а захопливі питання, розгортає істо­ричні тяглості і розриви, парадокси і людську драму. Під - ручник є плодом великої любові до студентів, якої мені доводилося — протягом чотирьох років співпраці — бути очевидцем. Ознайомлення зі змістом підручника переконує,

що за ним стоїть не

лише велика начитаність і різно-

планове знання, але й правдиве бажання це знання переда - ти іншим, оживити його. Автор, історик-археолог, зуміла синтезувати не лише політичні, військові чи суспільно - економічні складові європейської історії, але й показати їхнє значення у вимірах мистецтва, архітектури, філософії і літератури словом у різних видах матеріальної та духовної культури.

Рекомендуючи читачеві цей підручник, можна радіти, що він реально спричиняється до здійснення академічних надій творців закладу, який сьогодні його випускає. Годі уявити собі перетворення Академії в університет без наукових по - шуків і таких посібників, як „Історія європейської цивілі - зації". На цьому місці слід відзначити ще одну рису цієї праці — а саме, що вона є плодом співпраці Інституту історичних досліджень Львівського державного університету ім. Івана Франка з Богословською Академією. Можна лише побажати, щоби студенти інших вищих навчальних закладів України могли користати з цього підручника, який у свій спосіб допомагатиме їм зрозуміти на зламі епох ким ми є і куди грядемо.

о. Борис Ґудзяк віце-ректор

Львівської Богословської Академії

ПЕРЕДМОВА

Ідея читати в Україні курс „Історія європейської цивілі - зації" виникла одночасно з недавнім відродженням двох старих навчальних закладів — Києво-Могилянської Академії та Львівської Богословської Академії. Хоча поза межами України ця ідея зовсім не нова. Такий навчальний предмет віддавна існує у навчальних програмах багатьох європей- ських та американських університетів. Цей курс розрахова - ний не лише на те, щоби забезпечити студентів базовими знаннями з європейської історії, рівно ж він не ставить собі за мету подати історію Європи як збірку локальних історій різних держав. Він покликаний представити євро - пейську цивілізацію як цілісне суспільне утворення, що виникло й існує на підставі спільних для всіх європей­ських країн політичних, культурних і господарських проце­сів, ідей та концепцій. Окремі частки цього живого утво - рення взаємно впливають і навіть формують одна одну.

Такий погляд на історію Європи дуже ефективний для формування світогляду як молодих європейців, так і людей у тих країнах, — як-от США чи Канада — на культурній й історичній спадщині яких позначилися європейські впли­ви. Історія виконує тут важливу суспільну функцію, вона відіграє головну роль у творенні нової Європи, робить ваго - мий внесок до кращого зрозуміння, толерантності і довіри між європейськими народами. Для досягнення цієї мети Парламентська асамблея Ради Європи 22 січня 1996 року, рекомендувала національним Міністерствам освіти „включити у програми врікладання історію всієї Європи, її головних політичних та економічних подій, філософських і культур­них рухів, що сформували європейську ідентичність". Тому

для країн, що після падіння комуністичної системи заявили про свій європейський вибір — а Україна належить до їх числа — впровадження такого курсу має величезне зна­чення. Доводиться висловити тільки жаль з приводу того, що Міністерство освіти України досить повільно реалізовує цю пропозицію, і що впровадження курсу „Історія європей - ської цивілізації" залишається пріоритетом недержавних чи напівдержавних навчальних закладів. Окрім універсальних цілей, цей предмет може стати ефективним засобом рефор - ми освіти. Обізнаність із загальноєвропейськими історичними процесами полегшує сприйняття та засвоєння інших на - вчальних курсів гуманітарного циклу — таких як історія філософії, релігієзнавство, історія світової культури тощо. У межах ширших навчальних програм такий курс дуже поси­лює гуманітарний компонент освіти, без якого неможливо уявити формування повноцінного фахівця у будь-якій ділян­ці людської діяльності.

Ця книжка є лише одним із чергових кроків до розв'я - зання цього великого завдання. Хронологічно вона охоплює історію європейської цивілізації від її безпосередніх вито­ків — найдавніших культур Межиріччя та Близького Сходу III тисячоліття до Р.Х. — аж до переддня Великої Фран - цузької революції наприкінці XVIII століття.

Матеріал книжки — як у межах великих розділів, так і окремих лекцій — поданий за хронологічним принципом, відповідно до основних історичних епох та найголовніших подій. Цей принцип порушується лише тоді, коли виникає потреба проблемно викласти ті чи інші ідеї та підставові концепції європейської цивілізації. До кожної лекції напри­

кінці книжки додається окремий список рекомендованої літератури. Зважаючи на сучасний стан історичної науки в Україні, зокрема майже повну відсутність україномовних монографій та підручників з історії зарубіжних країн, добір рекомендованої літератури не може претендувати на система­тичний і вичерпний характер. Списки літератури складені з урахуванням книжок, які є передусім у бібліотеці Львів­ської Богословської Академії. Студенти можуть користува­тися також іншими доступними для них виданнями істо­ричних досліджень і джерельних документів.

Мапи до підручника укладені на основі таких історичних атласів: McKay/Hill/Buckler. Overhead Transparencies. A His­tory of World Societies. 4th Ed. (Boston, Toronto, Geneva, Ilinois, Paolo Alto, Princeton, New Jersey, 1996); Kinder H., Hilgemann W. The Penguin Atlas of World History. Vol. 1. From Prehistory to the Eve of the French Revolution (N.p., 1978); Magocsi P. R. Historical Atlas of East Central Europe. Cartographic design by Geoffrey J. Matthews (Toronto, 1993).

Під час написання цієї книжки та підготовки її до друку авторові довелося зіткнутися з проблемою невиро- бленості української історичної термінології та неусталеним правописом численних історичних термінів і назв.

„Швайцарія" замість „Швейцарія", „Бетовен"замість „Бет­ховен" тощо. У всіх випадках, коли таке звучання може здатися незвичним або незрозумілим, подаються дві або більше версії назв, які трапляються у джерелах чи історич­ній літературі — як наприклад, „Теби (Фіви)". У тих випадках, коли в українській мові закріпилася власна стій­ка традиція вживання деяких історичних назв, немає сенсу змінювати їх навіть задля повернення до мови оригіналу (наприклад, Відень, Париж, Межиріччя, мадяри тощо). Цілком зрозуміло, що запропонований варіант не можна вважати досконалим і до кінця послідовним; він виходить радше з доконечної потреби, а не з академічних стандартів. Останні ще чекають на своє обговорення і вирішення фа­хівцями в наступні роки.

Від моменту задуму цього навчального курсу до появи підручника минуло майже чотири роки. В основу підручника покладено лекції, які автор читала для студентів I-IV курсів Львівської Богословської Академії у 1995-1999 роках. Для автора це був час надзвичайно цікавої праці, ознайомлення з новою літературою і фахівцями, проблематикою і методикою викладання історії.

завдяки фінансовій підтримці канадійської державної програ - ми „Реформи через освіту"(Reform through Knowledge) та американської державної програми Inernational Research Ex­change Program (IREX) у межах проекту наукового обміну

для розвитку навчальних програм (Curriculum Development Exchange Program). Висловлюю свою глибоку подяку цим міжнародним фундаціям за надані ними в різний час мож­

ливості стажування за кордоном, консультації з українсь­кими, канадійськими та американськими фахівцями, при­дбання літератури, а також фінансову підтримку самої

публікації. Окрему подяку хочу висловити координаторові програми CDEP у 1998-1999 pp. Мирославі Андрущенко за її вміння і готовність знаходити швидкі й ефективні роз - в'язання проблем, що виникали під час виконання проекту, а також за її фахові поради і моральну підтримку.

Поява цієї книжки була би неможливою без щоденної праці виконавців проекту. Я глибоко вдячна усім, хто поділився зі мною своїми думками та ідеями, хто активно спричинився до підготовки тексту та мап до друку, витра­тив сили і час на редагування тексту та поліпшення змісту цього видання. Передусім ця заслуга належиться редакторам цього видання Мирославі Приході, Ярославові Грицаку, Ігорові Підкові, а також усім, хто спричинився до його підготовки: Оксані Дмитерко, Олегові Павлишину, Тарасові

Романюкові та Юрієві Королишину.

Складаю свою вдячність також адміністрації Львівської Богословської Академії, зокрема її віце-ректорові о.Борисові Ґудзяку за ідею цього курсу та сприяння, щоб її втілити. Висловлюю щиру подяку численним українським та амери­канським колегам, розмови та консультації з якими допо­могли мені укласти власну візію цілого курсу, зокрема Ользі Андрієвській, Степанові Величенку, Джеффрі Вілзу, Реймондові Ґру, Марті Дячок, Анні Кім, Волтеру Стівен- сону, Майклові Кеннеді, Оксані Маланчук, Альфреду Рібе- рові, Барбарі Селлі.

Хочу окремо згадати людину, яка була для мене першим учителем фаху і наукової етики •— львівського археолога Вітольда Ауліха. Як і всі його учні, я завжди зберігатиму світлу пам'ять про нього, його любов до історії, пошуку

та живий інтерес до життя, який він завжди щедро роз­діляв зі мною.

Не можу не згадати про моїх друзів Любу та Ореста Чапельських, які надавали мені свою щедру і безкорисливу

Найбільша подяка належить найріднішим і найближчим мені людям — Павлові, Йосипу та Ярославу — за їхнє безмежне терпіння і вирозуміння, зацікавлення й допомогу, любов і підтримку.