Євусеї і євеї
Євусеї, відповідно до Біблійної енциклопедії, — нащадки Євуса, одного із синів Ханаана, або жителі однойменного міста, під яким припускається слово Єрусалим [14, 317]. Це слово слугувало назвою одного з ханаанських племен (Бут., 10, 16; 15, 21; Вих., 3, 8).
Спостерігачі, послані Мойсеєм, говорять про ханаанеїв як про сильний народ, який живе в горах (Числа, 13, 29). Також йдеться про них і в Книзі Ісуса Навина (10, 1), у часи якого царем Єрусалима був Адоніседек. Але євреям довго не вдавалося підкорити євусеїв (Нав., 15, 63; Суд., 19, 11). Місто Євус, або Єрусалим, утратило свого царя в битві Вефоронській, після якої було розграбоване і спалене «коліном» Іуди, а його фортеця, побудована на узвишші, захоплена Давидом (ІІ Цар., 5, 5-7). Незважаючи на це, євусеї й далі жили у своїх гірських ущелинах. Соломон примусив євусеїв, фортеця яких була захоплена його батьком Давидом, платити данину (ІІ Цар., 8, 7-8). Разом з іншими ханаанськими племенами євусеї згадуються і після повернення іудеїв з вавилонського полону, але вони вже помітно втрачають своє колись панівне становище і далі про них у Біблії вже не йдеться [14, 318].Значення євусеїв у Ханаані (або стародавньому Хуру) було дійсно видатним, оскільки саме від їхнього етноніма отримало, на думку багатьох богословів, свою назву всесвітньо відоме місто Єрусалим. Царем цього Ханаанського міста (Салі- ма або Єрусалима) у часи Аврама був відомий Мелхіседек, тобто «Цар правди» (це ім’я близьке і споріднене з іменем Адоніседек — єрусалимського царя часів Ісуса Навина) [145, ІІ, 97]. До біблійних свідчень належить і припис псалмів: «і було в Салімі місце його (Бога)». У клиноподібних написах ассирійських царів Єрусалим звично відомий як «Уру-Саліма», що, власне, означає «місто Салім» (і нагадує загальну назву країни — Хуру — за етнонімом хуритів, які населяли її). У листуванні палестинських намісників Єгипту з двором фараонів зазначається, що божеством-покровителем Єрусалима є Ель-Еакон, який називається також і Са- лімом [145, І, 97].
Мелхіседек, згідно з Книгою Буття, був рівночасно царем Саліма і священиком «Бога Всевишнього, Володаря неба і землі» (Бут., 14, 18-19), тобто поєднував функції царя і жерця, що характерно для теократичного правління.
На думку православних тлумачів Біблії, «Мелхіседек — останній представник того первісного священства, певні натяки на яке ми виявляємо в історії Єноха і Ноя (Бут., 4, 26; 9, 9); це було універсальне, світове священство, служіння релігії первісного одкровення, залишки якого, як зірки на темному обрії, ще зберігалися і серед мороку язичницьких забобонів та ідолопоклонства. Що саме таким було священство Мелхіседека, крім особливого, сповненого поваги ставлення до нього Аврама, свідчить і ім’я Бога, служителем Якого він був, — «Бог Вишній», або, як зазначено в єврейському оригіналі, Ель-Еліон. Це ім’я справжнього Бога, яке зустрічається і в деяких інших місцях Святого Письма (Числа, 24, 16; Пс. 32, 12; Пс. 7, 18; 9, 3 та ін.), відтворюючих Його як вищу світову силу і верховне панування, яке поширюється на весь Всесвіт. Це ім’я, ймовірно, було відоме і ханаанеям-язичникам, оскільки цим самим ім’ям (Ель-Еліон) називалося і верховне божество у фінікійців, мабуть, за туманними спогадами про їхнього істинного Бога. У таємничому, особливому священстві Мелхіседека і в поєднанні цього священицького служіння з царським достоїнством найчіткіше проявляється перетворювальна паралель між Мелхіседеком і Христом докладно розкрита ап. Павлом (Євр., 7)» [145, І, 98].Ще одним з найдавніших ханаанських племен, яке жило в нинішній Палестині до завоювання її ізраїльтянами, були євеї («жителі селища»). Євей — родоначальник цього ханаанського племені — веде свій родовід від біблійного Ханаана (Бут., 11, 17). Євеї жили в середині Ханаану, в Сихемі (сучасний Наблус). З пори Соломона про це нечисленне, мабуть, плем’я вже не згадується в Біблії, оскільки за Соломона євеї, як і інші ханаанські народи, приналежні до оброчників (по суті, рабів) євреїв (ІІІ Цар., 9, 20; 14, 208).