Центральноафриканські пігмеї та їхні релігійні уявлення

Пігмеї (від грецьк. рудтаіов — розміром з кулак) — група народів у Централь­ній Африці, що не має загальної самоназви (40, 362]. Розселені на території Заїру. Руанди, Бурунді, Конго, Камеруну, Центрально-Африканської Республіки.

До розселення банту пігмеї, мабуть, займали всю Центральну Африку, потім були витіснені в райони тропічних лісів. їхні основні заняття — мис­ливство. збиральництво і рибальство; традиційна зброя — лук із стрілами, інколи невеликий спис. Пігмеї не знали способів добування вогню, тому дбай­ливо зберігали головешки. Споживали як їжу запечену’ бульбу, плоди, рідко м'ясо. Пігмеї кочують групами по 2-4 сім'ї певною територією. Система спо­рідненості гавайського типу'; живуть у невеликих низьких хатинах. Одяг пігмеїв складається зі шкіряного пояса з фартухом Побутові речі пігмеїв (браслети, му­зичні інструменти) багато орнаментовані. Багатий І їхній фольклор: пісні про героів-мислнвців. побутові, міфи, танці. Традиційні вірування — анімізм, магія 140. 363].

Походження пігмеїв дотепер неясне. їхні найважливіші релігійно-міфо­логічні вірування і обряди пов'язані з мисливством. Головний об'єкт шануван­ня пігмеїв — такий собі лісовий дух. хазяїн лісової дичини, до якого мисливці звертаються з молитвою перед промислом («Отче, дай нам дичини!»). Цього лісового духа (або бога) називають різними іменами й уявляють собі його до­сить невиразно (одне з його імен — Торе).

Тотеми у пігмеїв виключно родові (статевого та індивідуального тотеміз­му немає), в основному це тварини (леопард, шимпанзе, а також змії, антилопи, мурашки та ін.), зрідка рослини. Пігмеї вірять у походження родів від своїх то­темів і в те. що душа кожної людини після смерті втілюється в тотемну твари­ну. Тому’ споживати м'ясо тотема як їжу і навіть торкатися до нього суворо за­боронено. Пігмеї вірять у якусь магічну силу мегбе. що пов'язує людину з її тотемом.

Обряд вікової ініціації проходять усі хлопчикн-пігмеї у віці 9— 16 років, їм роблять операцію обрізання та піддають іншим тяжким випробуванням, які супроводжуються моральними настановами В обрядах беруть учасгь лише чо­ловіки. Ріггуал посвячення пов'язаний з образом лісового духа Торе, і всі, хто відбуті ініціацію, стають членами таємного чоловічого товариства Торе.

Поховальний обряд у пігмеїв не розвинений, уявлення про духів померлих дуже неясні. Існує також міфологічний образ небесної істоти -творця, якого називають Мугаса або Некунзі і пов'язують з Місяцем або грозою. Його вважа­ють злим, бо він убиває людей (тобто створив людей смертними). Культу цього небесного божества немає (56. 143—145\.

’ * ·

Описи релігійно-міфологічних систем бушменів, готтентотів і пігмеїв, які наведено вище, свідчать про їхню надзвичайну архаїчність і виражену первіс­ність, що, проте, постає не у формі примітивізму’, а скоріше «вікового» втрачан­ня спочатку різносторонніх знань (наприклад, у бушменів дотепер збереглися відомості про Юпітера та інші небесні світила). Названі расові групи від­різняються від «класичних» негроїдних жовтуватим відтінком шкіри, епіканту­сом. малим зростом, відсутністю фетишизму, що зближує їх. з одного боку, з більшістю представників австралоїдної раси, а з іншого — негроїдної. Дуже подібні, як уже зазначалося, африканські й азіатські негриллі. що теж свід­чить про можливе спільне походження великих австралоїдної і негроїдної рас. Існують також певні паралелі між бушмено-готгентотськими культами і куль­тами Океанії та Австралії (у тому числі обрізання, тотемізм, ініціації, лунарні культи та ін.).

Культ.Місяця, очевидно, був дуже поширений у цих найархаїчніших пле­мен чорної Африки. З ним пов'язують (наприклад, у пігмеїв) навіть образ небес­ного бога-творця. При цьому він ототожнюється не тільки з Місяцем, а й з гро­зою. тобто становить різноманітні ієрофанії водяної (а отже, жіночої) стихії. Образ місячного бога-громовержця ці архаїчні народи вважають злим божеством. що перекликається з подібними мотивами в тасманійців і негритосів австра­лоїдної раси Можливо, що ці доісторичні образи і культи також відбивають розглянуту раніше порубіжну ситуацію зміни матріархального укладу патрі­архальним Головне і, мабуть добре божество матріархату- в образі Місяця і по­в'язаного з ним «чоловіка»-громовержця перетворюється під час переходу до патріархату на лихе і небезпечне божество. Можливо, також, що з Місяцем і богами, що його уособлюють, були пов'язані певні «спогади» про доісторичну катастрофу (повені, занурення в океан великих ділянок суші тощо). Безсумнівно, проте, одне — племена бушменів, готтентотів і пігмеїв с найдавнішою части­ною негроїдної раси, яка за багатьма антропологічними господарсько-культур­ними і навіть світоглядними ознаками відповідає такій самій давній австрало­їдній расі, що. мабуть, свідчить про їх «першість» у расовій, етнолінгвістичній і релігійній історії сучасного,людства.