<<
>>

Три найбільші індоарійські спільноти Індії

На відміну від наведених вище індоарійських народів, що характеризуються ви­соким ступенем етнічної самосвідомості, у трьох найбільших індоарійських спіль­нот — хіндустанців, раджастханців, біхарців — більш виражена самосвідомість кон­фесійна і кастова.

Хіндустанці, наприклад, висунули ідею «єдиної індійської нації», тобто консолідації всіх народів Індії навколо хіндустанського ядра [147, 177]. Хін­дустанці становлять основне населення обширної історичної області Хіндустан, розташованої головним чином у басейні річки Ганг. Чисельність — понад 200 млн осіб. Об’єднує їх спільна літературна мова — хінді (індоарійська група). Більшість хіндустанців індуїсти, а їх основним заняттям є орне землеробство (пшениця, про­сяні, боби, ячмінь). Поширено також ткацтво, гончарство, гравіювання. Сільське житло хіндустанців — це глинобитна хатина, накрита соломою [147, 494].

Про іншу велику індоарійську спільноту — раджастханців (чисельність понад 17 млн осіб) згадувалося вище. Нагадаємо, що найдавнішим етнічним пластом цієї спільноти були дравідські творці Хараппи (ще до свого змішування з ведоїдами-австралоїдами), давні арії, які проникли сюди в ІІ-І тис. до н. е., а також з другої половини І тис. до н. е. — скіфи-саки, гуни та ін. Нині раджастхан- ці — основне населення штату Раджастхан (давня Раджпутана), від санскритсь­кого «раджа путра» — «син царя»). Раджастханці у УІІІ-ХІІ ст. стали осердям ста­ну раджпутів — правляча верства в багатьох індійських князівствах. Незалежні держави на території Раджастхану почали виникати з середини І тис. до н. е. і чинили пізніше запеклий опір арміям завойовників-мусульман. Традиційне за­няття — зрошуване орне землеробство (просо, сорго, пшениця, ячмінь та ін.). Розвинені тваринництво (зокрема — коні) і ремесла. Для багатьох міст Раджаст­хану характерні фортечні споруди. Житла, як правило, прямокутні, але зустріча­ються і круглі будинки з конічним дахом.

Поширена гіпергамія (від грецьк. «над» і «шлюб») — шлюбна норма у стратифікованих суспільствах, за якої жінка має право виходити заміж за чоловіка з вищої соціальної верстви, але заборонений шлюб з чоловіками з нижчої верстви. Діти від таких шлюбів успадковують ста­тус батька [147, 375-376, 579].

Ще однією великою індоарійською спільнотою в Індії є біхарці (чисель­ність близько 80 млн осіб), які становлять основне населення штату Біхар. Біль­шість біхарців — індуїсти: як вішнуїти, так і шиваїти. Територія штату Біхар з найдавніших часів була одним з центрів індійської культури і державності (тут містилися стародавні держави Мітхіла і Магадха). Саме на території давнього Бі- хару у УІ ст. до н. е. виникли буддизм і джайнізм. Важливу роль у суспільному житті Біхару відіграють брахмани. Основне заняття біхарців — орне землеробство (го­ловна культура — рис). Розводять також худобу. Серед джайнів великий відсоток представників фінансів і промисловості [147, 103-104].

Отже, три найбільші індоарійські спільноти в Індії у своїх найзагальніших рисах представляють стародавню систему варн: біхарці — переважно брахманську, раджастханці — переважно кшатрійску, а хіндустанці — варну вайшьї.

<< | >>
Источник: Людство і віра: витоки народів і релігій: наук.-публ. вид. У 4 т. 3-тє вид., стереотип. / Г. В. Щокін. Київ : Міжрегіональна Академія управління персоналом,2020. 2220 с. : іл.. 2020

Еще по теме Три найбільші індоарійські спільноти Індії: