Сучасний пантеон
З численних ведичних божеств у сучасному індуїзмі найшанованішими є Агні, Вішну, Рудра і Шива, а також деякі інші. Разом з тим втілення Брахмана настільки різноманітні і численні, що індуси продовжують поклонятися багатьом його аспектам на небі, землі і морі.
На небі визнаються дев’ять планет, а також Полярна зірка і багато, в тому числі зодіакальних, сузір’їв. Основні божества планет і світил індуїстського пантеону наведені в табл. 14Таблиця 14
ОСНОВНІ БОЖЕСТВА СУЧАСНОГО ІНДУЇСТСЬКОГО ПАНТЕОНУ [96, 60~61\
| Божества | Коротка характеристика |
| Брахма | творчий аспект Брахмана, йому поклоняються тільки в двох храмах Індії. Його Мурті зображується з чотирма головами і чотирма руками, що тримають посудину для пиття, лук, скіпетр і книгу. Вахана Брахми — лебідь |
| Сарасват· | дружина Брахми, богиня мудрості і мистецтв. її зображують витонченою білою жінкою, у якої дві руки: у них вона тримає музичний інструмент (віну). Її ваха- на — павич |
| В|шну | охоронний аспект Брахмана |
| Лакшм· | дружина Вішну |
| Шива | руйнівний аспект Брахмана |
| Дурга | дружина Шиви. Іменується також Парваті, Амба, Калі, Бхавані і Ума. Їй належить і безліч інших епітетів, що означають Матір |
| Ганеша | слоноголовий бог мудрості, знищувач перешкод, син Шиви |
| Хануман | герой Рамаяни, покровитель фізичної культури |
| Карпкейя (Муруган) | син Шиви і Парваті, бог війни і планети Марс. Зображується з шістьма обличчями і шістьма руками. Вахана — павич |
Сонце — в деяких гімнах Ріґведи згадується як Єдиний Бог, його називають «Сонце всемогутнє», «Бог мудрий», «Променистий Бог», який простує над «низькою темрявою» і наближає людей до вічного світла [208, 190]. У гімні Ріґведи звучить заклик: «Зосереджуємо свій розум на нескороминущій пишності променистого Бога Сонця, того, хто зберігає Землю, Простір над нею і Небеса» (РВ III, 62, 10). Індуїстська тріада, як і вся ведична релігія, на думку багатьох релігієзнавців, походить від Сонця. Одне з імен бога Сонця — Трейітену, тобто «тритілесний», оскільки він володіє потрійною потужністю, здатний створювати різні форми, зберігати їх своїм світлом і руйнувати силою жару. У Пуранах про Сонце мовиться як про сина Кашьяпи і Адіті, тобто як про одного з Адітьїв. Всього Адітьїв у пізньому індуїзмі налічується 12 (Дхатар, Ар’яман, Мітра, Варуна, Індра, Вівасват, Пушан, Парджанья, Аншу, Бхага, Тваштар, Вішну), з яких Вішну вважається головним і в деяких текстах ідентифікується з Сонцем. За іншою версією, імена Адітьїв — це різні назви Сонця, що позначають його різні зовнішності впродовж 12 місяців, тобто в колі Зодіаку. Існує легенда про те, що творець Вішвакарман одного разу відняв у Сонця восьму частину його первинного сяйва і викував з неї диск для Вішну, тризубець для Шиви і спис для Картікеї-Скандиї [208, 192].
Царська династія Сур’яванша (Сонячна) названа, як наголошувалося, іменем цього бога. У мистецтві бог Сонця зображається у вигляді людини темно-червоного кольору з трьома очима і чотирма руками, що сидить в колісниці, яку тягнуть семеро коней (означають сім днів тижня). Його колісничим є Аруна (букв. «рожевий», що символізує світанок). Аруна є братом Гаруди, пов’язаного з Вішну. У нього немає ніг. В індуїзмі, разом з вішнуїтами і шиваїтами, існують сонцепоклонники, які поклоняються Сонцю як єдиному божеству. Найважливішою мантрою у Ріґведі є «Гаятрі», яка звернена до Сонця і яка вважається матір’ю Вед і брахманів.
Повторюючи її, людина знаходить порятунок. Містичний склад індуїзму «ОМ» (інакше: «АУМ») також пов’язують з Сонцем. Вважається, що цей склад символізує сонячний жар, а також індуїстську верховну тріаду: «перший звук означає творця, другий — хранителя, а третій — руйнівника» [208, 193]. Його вписують всередині кола, символізуючого орбіту Сонця, і носять у вигляді амулетів. Солярним символом індуїстського походження є і свастика, символізуюча благоденствування і процвітання, а також щедрість. Сенс цього символу полягає в тому, що «лабіринт життя може бути заплутаним, але шлях світла завжди пролягає через нього». Цей символ найсвященніший і найдавніший (вважається, що він став відомим індоаріям не пізніше 6 тис. до н. е., тобто вісім тисяч років тому). Він символізує також молитву за успіх, досягнення і вдале завершення в кожному починанні під керівництвом Всемогутнього. Припускається, що вся індоарійська писемність (санскрит) походить саме від свастики. Дружиною сонячного Сур’ї є, за однією з версій, богиня Вранішньої зорі Ушас — дочка Неба і сестра Ночі, яка пересувається на виблискуючій колісниці, котру тягнуть сім корів. Іменами бога Сонця вважаються Сур’я, Савітар, Мітра, Равві та ін. [96, 59; 208, 191-193]. Одне із зображень Сур’ї відтворено на рис. 92.Місяць в індійській міфології вважається чоловічим божеством (Сома). В Пуранах Місяць зазвичай називають Чандрою або Інду. Іноді Місяць вважається сином сонячного Сур’ї або сином Атрі. Існує також легенда про народження Місяця з молочного океану, тобто від Варуни. Індійський місячний зодіак поділяється на 27 будинків, які називаються накшатрами (букв. «сузір’я»). Їх, як наголо-
Рис. 92. Сур'я на своїй колісниці [208, 191]
шувалося, називають дочками Дакші, на яких одружувався Чандра-Місяць. З усіх своїх дружин Чандра понад усе любив Рохіні (одне з імен сузір’я Тельця), четверту дочку Дакши. Царська династія Чандраванша (Місячна) названа на ім’я цього божества.
Чандра-Сома відомий також як викрадач Тари — дружини Бріхаспаті- Юпітера. Тара завагітніла від Чандри і народила немовля (Будху-Меркурія), за що Бріхаспаті її прокляв. Сестрою Чандри є Лакшмі, яка клопотала перед Шивою про прощення Брахмою її брата. Шива, щоб прославити Чандру, помістив його у себе на голові. Проте Чандрі-Місяцю за його провину було заборонено з’являтися у збори небожителів. В образотворчому мистецтві Чандру уявляють людиною з мідно-червоним тілом. Прапор його червоного кольору, і він їздить на колісниці, запряженій строкатою антилопою. З Місяцем, як і з богом вогню Агні, пов’язують містичне для індуїзму число 7: сім ріші, сім ману, сім океанів, сім річок, сім континентів, сім днів тижня; чотирнадцять манвантар, сорок дев’ять Марутів тощо [208, 194-196]. Одне із зображень Чандри-Місяця відтворено на рис. 93.Земля — у Ведах і Пуранах зазвичай уявляється в образі богині Прітхіві. В Ріґведі чоловіком Прітхіві названий Дьяус (Небо), якого в Пуранах називають Прітху. Прітху — це втілення Вішну, з яким, імовірно, пов’язаний винахід землеробства в індоаріїв. Прітхіві в індуїзмі є зразком чесноти і милосердя. Земля-Пріт- хіві часто зображується у вигляді корови [208, 197].
Будха — це бог планети Меркурій і сама планета. Він зображується у вигляді золотого лука. Будха є сином Соми-Місяця, народженим Тарою — дружиною Брі- хаспаті-Юпітера (за іншою версією, дружиною Соми — Рохіні). Ім’я Будха озна-
Рис. 93. Чандра — бог Місяця [208, 196]
чає «розумний, мудрий». Його дружина Іла впродовж одного місяця є жінкою, а протягом другого — чоловіком [208, 200-201]. Від Іли Будха мав сина Пурурава- са — першого царя (засновника) Місячної династії.
Мангала (Картікея) — бог планети Марс і сама планета, бог війни. Інші його імена — Сканда, Кумара. Він убив демона Траку і зображується з шістьма обличчями, шістьма руками, в яких тримає зброю. Їздова тварина — павич.
Мангала-Марс є сином Шиви і його дружини Парваті. У Південній Індії цьому богові поклоняються під ім’ям Муругана. Символом бога Марса в індуїстській астрології є трикутник [96, 61; 208, 200].Бріхаспаті — бог планети Юпітер і сама планета, жрець і наставник девів- богів, звідси його друге ім’я — Гуру. Бог Бріхаспаті вважається благоносним. Бріхаспаті золотого кольору, яскравий і чистий; у нього сім вуст і сім променів, 100 крил, вишукана мова, ясний голос. У його розпорядженні дубина грому, лук, стріли, сокира, колісниця закону. Він заповнює повітряний простір, розганяє темряву громом, звільняє від вузькості Хаос, несе всі форми. Творець Тваштар створив його як основу всіх істот. Він друг Індри і Марутів. Бріхаспаті одночасно — нащадок двох світів (Неба і Землі) і народжений Тваштаром. Розвиток образу Бріхаспаті йшов двома напрямами: з одного боку, він — Атхарван, тобто батько і творець богів і навіть вищий принцип (нерідко ототожнюється з Брахманом); з другого (в епосі і Пуранах) Бріхаспаті — предводитель семи ріші з роду Ангіраса, управитель планетою Бріхаспаті (Юпітер) [139, I, 187-188]. Дружиною Бріхаспаті, як спостережено, була богиня Тара (давньоінд. «Зірка»), яку викрав бог Місяця (Сома-Чандра), що спричинило війну між богами, які прийшли на допомогу Бріхаспаті, і асу- рами, що стали на сторону Соми. Брахма повернув Тару її чоловікові, проте вона народжує від Соми Будху (Меркурія) [139, II, 494].
Шукра — божество планети Венера, син Бхрігу. Його ще називають Ушана- сом. Він виступає в ролі наставників асурів і володіє мистецтвом оживлення мертвих. Шукра сліпий на одне око, яке ушкодив йому Вішну. Завдяки Шукрі і його мистецтву оживлення мертвих боги на початку війни з асурами за панування над світом потерпіли поразку. Учнем Шукри був Кача, син наставника богів Бріхас- паті, який вивідав секрет Шукри і передав його богам. З ім’ям Шукри пов’язана заборона для брахманів пити вино. В індуїстській астрології Шукра вважається найсприятливішою з планет [139, II, 646-647; 208, 201].
Шані — бог планети Сатурн, який вважається сином Сур’їі Чхаї. Чхая (дав- ньоінд. «Тінь») — це космічна субстанція, що заповнює Всесвіт під час його створення, один з еквівалентів Агні-вогню. Це ж ім’я має у післяведійській міфології служниця Санджні, дружини Сонця, яка залишила замість себе Чхаї, а та народила від Сонця Шані-Сатурна [139, II, 635]. Шані зображується у вигляді незграбної, кульгавої, темношкірої людини в чорному одязі. Їздить він на грифові. Шані в індуїстській астрології є найгіршим з усіх злосливих знаків. Йому приписують всі нещастя і лиха. За однією з легенд, під час правління царя Дашаратхі світові загрожував надзвичайно несприятливий вплив Шані в поєднанні з іншими небесними тілами, що спричиняло загибель Землі. Навіть велика тріада богів нічого не змогла змінити в русі цієї злощасної планети. Дашаратха напав на планету Шані-Сатурн і після жорстокого зіткнення здолав Шані і запобіг космічній катастрофі [208, 202]. Зображення Шані відтворено на рис. 94.
Рис. 94. Шані, або планета Сатурн [208, 203]
Раху і Кету — дві невідомі сьогодні планети або дві частини сузір’я Дракона. Це сузір’я охоплює інше сузір’я — Малу Ведмедицю з трьох боків. Згідно з сучасними астрономічними даними з 3700 по 1500 рр. до н. е. (тобто в період формування індоіранських і індоєвропейських уявлень загалом) поблизу Альфи (першої зірки) сузір’я Дракона містився Північний полюс світу. З 1500 р. до н. е. по 300 р. н. е. найближчою до полюса була зірка Бета (друга) з сузір’я Малої Ведмедиці, яку давні араби називали Кохаб («Північна зірка»). Полярна зірка — перша в Малій Ведмедиці — міститься сьогодні приблизно в одному градусі від Північного полюса, а в 2012 році (рік, коли за мезоамериканським календарем має катастрофічно закінчитися нинішня, п’ята епоха) Полярна зірка (араби називали її «Козеням») наблизиться до полюса на мінімальну відстань — приблизно півградуса [242, VIII, 253, 256]. Сузір’я Дракона втілював у грецькій міфології дракон Ладон, який охороняв дерево із золотими яблуками вічної молодості і якого убив Геракл. В індуїстській міфології цим драконом був асура Дайтья. Під час сколочування первозданного молочного океану, як відомо, відбулася війна між богами і асурами за здобуту з океану амріту — напій безсмертя. Перемогли боги, але один з асурів (демон Дайтья) прикинувся богом-девою і всівся в одному ряду з ними. Він встиг відпити амрити, перш ніж Сур’я-Сонце і Чандра-Місяць помітили фальсифікацію і повідомили про це Вішну. Вішну розрубав асуру на дві частини, перетворивши на сузір’я Дракона, голову якого індуси називають Раху (символізує вищу точку перетину орбіт), а хвіст — Кету (символізує нижню точку перетину орбіт). За іншою версією, оскільки обидві частини розрубаного демона залишилися живі через дію напою безсмертя, Брахма визначив їм місце на небі в якості планет: верхня з них названа Раху, нижня — Кету. Відтоді Раху став смертельним ворогом Сонця і Місяця, які його видали, і весь час прагне проковтнути їх, чим індуси і пояснюють періодичні місячні і сонячні затемнення. Раху при цьому вважається сином Бріхаспаті, народженим від жінки з роду асурів. Раху індуїстської астрології зображається у вигляді Макари, а Кету — у вигляді зміг. Обидві планети вважаються несприятливими [96, 60, 208, 156, 202].