<<
>>

Сучасний пантеон

З численних ведичних божеств у сучасному індуїзмі найшанованішими є Агні, Вішну, Рудра і Шива, а також деякі інші. Разом з тим втілення Брахмана настільки різноманітні і численні, що індуси продовжують поклонятися багатьом його ас­пектам на небі, землі і морі.

На небі визнаються дев’ять планет, а також Полярна зірка і багато, в тому числі зодіакальних, сузір’їв. Основні божества планет і світил індуїстського пантеону наведені в табл. 14

Таблиця 14

ОСНОВНІ БОЖЕСТВА СУЧАСНОГО ІНДУЇСТСЬКОГО ПАНТЕОНУ [96, 60~61\

Божества Коротка характеристика
Брахма творчий аспект Брахмана, йому поклоняються тільки в двох храмах Індії. Його Мурті зображується з чотирма головами і чотирма руками, що тримають посу­дину для пиття, лук, скіпетр і книгу. Вахана Брахми — лебідь
Сарасват· дружина Брахми, богиня мудрості і мистецтв. її зображують витонченою білою жінкою, у якої дві руки: у них вона тримає музичний інструмент (віну). Її ваха- на — павич
В|шну охоронний аспект Брахмана
Лакшм· дружина Вішну
Шива руйнівний аспект Брахмана
Дурга дружина Шиви. Іменується також Парваті, Амба, Калі, Бхавані і Ума. Їй належить і безліч інших епітетів, що означають Матір
Ганеша слоноголовий бог мудрості, знищувач перешкод, син Шиви
Хануман герой Рамаяни, покровитель фізичної культури
Карпкейя (Муруган) син Шиви і Парваті, бог війни і планети Марс.
Зображується з шістьма обличчями і шістьма руками. Вахана — павич

Сонце — в деяких гімнах Ріґведи згадується як Єдиний Бог, його називають «Сонце всемогутнє», «Бог мудрий», «Променистий Бог», який простує над «низь­кою темрявою» і наближає людей до вічного світла [208, 190]. У гімні Ріґведи зву­чить заклик: «Зосереджуємо свій розум на нескороминущій пишності променисто­го Бога Сонця, того, хто зберігає Землю, Простір над нею і Небеса» (РВ III, 62, 10). Індуїстська тріада, як і вся ведична релігія, на думку багатьох релігієзнавців, похо­дить від Сонця. Одне з імен бога Сонця — Трейітену, тобто «тритілесний», оскіль­ки він володіє потрійною потужністю, здатний створювати різні форми, збері­гати їх своїм світлом і руйнувати силою жару. У Пуранах про Сонце мовиться як про сина Кашьяпи і Адіті, тобто як про одного з Адітьїв. Всього Адітьїв у пізньому індуїзмі налічується 12 (Дхатар, Ар’яман, Мітра, Варуна, Індра, Вівасват, Пушан, Парджанья, Аншу, Бхага, Тваштар, Вішну), з яких Вішну вважається головним і в деяких текстах ідентифікується з Сонцем. За іншою версією, імена Адітьїв — це різні назви Сонця, що позначають його різні зовнішності впродовж 12 місяців, тобто в колі Зодіаку. Існує легенда про те, що творець Вішвакарман одного разу відняв у Сонця восьму частину його первинного сяйва і викував з неї диск для Вішну, тризубець для Шиви і спис для Картікеї-Скандиї [208, 192].

Царська династія Сур’яванша (Сонячна) названа, як наголошувалося, іменем цього бога. У мистецтві бог Сонця зображається у вигляді людини тем­но-червоного кольору з трьома очима і чотирма руками, що сидить в колісниці, яку тягнуть семеро коней (означають сім днів тижня). Його колісничим є Аруна (букв. «рожевий», що символізує світанок). Аруна є братом Гаруди, пов’язаного з Вішну. У нього немає ніг. В індуїзмі, разом з вішнуїтами і шиваїтами, існують сонцепоклонники, які поклоняються Сонцю як єдиному божеству. Найважливішою мантрою у Ріґведі є «Гаятрі», яка звернена до Сонця і яка вважається матір’ю Вед і брахманів.

Повторюючи її, людина знаходить порятунок. Містичний склад ін­дуїзму «ОМ» (інакше: «АУМ») також пов’язують з Сонцем. Вважається, що цей склад символізує сонячний жар, а також індуїстську верховну тріаду: «перший звук означає творця, другий — хранителя, а третій — руйнівника» [208, 193]. Його впи­сують всередині кола, символізуючого орбіту Сонця, і носять у вигляді амулетів. Солярним символом індуїстського походження є і свастика, символізуюча бла­годенствування і процвітання, а також щедрість. Сенс цього символу полягає в тому, що «лабіринт життя може бути заплутаним, але шлях світла завжди пролягає через нього». Цей символ найсвященніший і найдавніший (вважається, що він став відомим індоаріям не пізніше 6 тис. до н. е., тобто вісім тисяч років тому). Він символізує також молитву за успіх, досягнення і вдале завершення в кожному починанні під керівництвом Всемогутнього. Припускається, що вся індоарійська писемність (санскрит) походить саме від свастики. Дружиною сонячного Сур’ї є, за однією з версій, богиня Вранішньої зорі Ушас — дочка Неба і сестра Ночі, яка пересувається на виблискуючій колісниці, котру тягнуть сім корів. Іменами бога Сонця вважаються Сур’я, Савітар, Мітра, Равві та ін. [96, 59; 208, 191-193]. Одне із зображень Сур’ї відтворено на рис. 92.

Місяць в індійській міфології вважається чоловічим божеством (Сома). В Пуранах Місяць зазвичай називають Чандрою або Інду. Іноді Місяць вважається сином сонячного Сур’ї або сином Атрі. Існує також легенда про народження Мі­сяця з молочного океану, тобто від Варуни. Індійський місячний зодіак поділяєть­ся на 27 будинків, які називаються накшатрами (букв. «сузір’я»). Їх, як наголо-

Рис. 92. Сур'я на своїй колісниці [208, 191]

шувалося, називають дочками Дакші, на яких одружувався Чандра-Місяць. З усіх своїх дружин Чандра понад усе любив Рохіні (одне з імен сузір’я Тельця), четвер­ту дочку Дакши. Царська династія Чандраванша (Місячна) названа на ім’я цього божества.

Чандра-Сома відомий також як викрадач Тари — дружини Бріхаспаті- Юпітера. Тара завагітніла від Чандри і народила немовля (Будху-Меркурія), за що Бріхаспаті її прокляв. Сестрою Чандри є Лакшмі, яка клопотала перед Шивою про прощення Брахмою її брата. Шива, щоб прославити Чандру, помістив його у себе на голові. Проте Чандрі-Місяцю за його провину було заборонено з’являтися у збори небожителів. В образотворчому мистецтві Чандру уявляють людиною з мідно-червоним тілом. Прапор його червоного кольору, і він їздить на колісниці, запряженій строкатою антилопою. З Місяцем, як і з богом вогню Агні, пов’язують містичне для індуїзму число 7: сім ріші, сім ману, сім океанів, сім річок, сім континентів, сім днів тижня; чотирнадцять манвантар, сорок дев’ять Марутів тощо [208, 194-196]. Одне із зображень Чандри-Місяця відтворено на рис. 93.

Земля — у Ведах і Пуранах зазвичай уявляється в образі богині Прітхіві. В Ріґведі чоловіком Прітхіві названий Дьяус (Небо), якого в Пуранах називають Прітху. Прітху — це втілення Вішну, з яким, імовірно, пов’язаний винахід земле­робства в індоаріїв. Прітхіві в індуїзмі є зразком чесноти і милосердя. Земля-Пріт- хіві часто зображується у вигляді корови [208, 197].

Будха — це бог планети Меркурій і сама планета. Він зображується у вигляді золотого лука. Будха є сином Соми-Місяця, народженим Тарою — дружиною Брі- хаспаті-Юпітера (за іншою версією, дружиною Соми — Рохіні). Ім’я Будха озна-

Рис. 93. Чандра — бог Місяця [208, 196]

чає «розумний, мудрий». Його дружина Іла впродовж одного місяця є жінкою, а протягом другого — чоловіком [208, 200-201]. Від Іли Будха мав сина Пурурава- са — першого царя (засновника) Місячної династії.

Мангала (Картікея) — бог планети Марс і сама планета, бог війни. Інші його імена — Сканда, Кумара. Він убив демона Траку і зображується з шістьма обличчя­ми, шістьма руками, в яких тримає зброю. Їздова тварина — павич.

Мангала-Марс є сином Шиви і його дружини Парваті. У Південній Індії цьому богові поклоняють­ся під ім’ям Муругана. Символом бога Марса в індуїстській астрології є трикутник [96, 61; 208, 200].

Бріхаспаті — бог планети Юпітер і сама планета, жрець і наставник девів- богів, звідси його друге ім’я — Гуру. Бог Бріхаспаті вважається благоносним. Брі­хаспаті золотого кольору, яскравий і чистий; у нього сім вуст і сім променів, 100 крил, вишукана мова, ясний голос. У його розпорядженні дубина грому, лук, стрі­ли, сокира, колісниця закону. Він заповнює повітряний простір, розганяє темря­ву громом, звільняє від вузькості Хаос, несе всі форми. Творець Тваштар створив його як основу всіх істот. Він друг Індри і Марутів. Бріхаспаті одночасно — наща­док двох світів (Неба і Землі) і народжений Тваштаром. Розвиток образу Бріхас­паті йшов двома напрямами: з одного боку, він — Атхарван, тобто батько і творець богів і навіть вищий принцип (нерідко ототожнюється з Брахманом); з другого (в епосі і Пуранах) Бріхаспаті — предводитель семи ріші з роду Ангіраса, управитель планетою Бріхаспаті (Юпітер) [139, I, 187-188]. Дружиною Бріхаспаті, як спос­тережено, була богиня Тара (давньоінд. «Зірка»), яку викрав бог Місяця (Сома-Чан­дра), що спричинило війну між богами, які прийшли на допомогу Бріхаспаті, і асу- рами, що стали на сторону Соми. Брахма повернув Тару її чоловікові, проте вона народжує від Соми Будху (Меркурія) [139, II, 494].

Шукра — божество планети Венера, син Бхрігу. Його ще називають Ушана- сом. Він виступає в ролі наставників асурів і володіє мистецтвом оживлення мерт­вих. Шукра сліпий на одне око, яке ушкодив йому Вішну. Завдяки Шукрі і його мистецтву оживлення мертвих боги на початку війни з асурами за панування над світом потерпіли поразку. Учнем Шукри був Кача, син наставника богів Бріхас- паті, який вивідав секрет Шукри і передав його богам. З ім’ям Шукри пов’язана заборона для брахманів пити вино. В індуїстській астрології Шукра вважається найсприятливішою з планет [139, II, 646-647; 208, 201].

Шані — бог планети Сатурн, який вважається сином Сур’їі Чхаї. Чхая (дав- ньоінд. «Тінь») — це космічна субстанція, що заповнює Всесвіт під час його ство­рення, один з еквівалентів Агні-вогню. Це ж ім’я має у післяведійській міфології служниця Санджні, дружини Сонця, яка залишила замість себе Чхаї, а та народи­ла від Сонця Шані-Сатурна [139, II, 635]. Шані зображується у вигляді незграб­ної, кульгавої, темношкірої людини в чорному одязі. Їздить він на грифові. Шані в індуїстській астрології є найгіршим з усіх злосливих знаків. Йому приписують всі нещастя і лиха. За однією з легенд, під час правління царя Дашаратхі світові загрожував надзвичайно несприятливий вплив Шані в поєднанні з іншими не­бесними тілами, що спричиняло загибель Землі. Навіть велика тріада богів нічо­го не змогла змінити в русі цієї злощасної планети. Дашаратха напав на планету Шані-Сатурн і після жорстокого зіткнення здолав Шані і запобіг космічній ката­строфі [208, 202]. Зображення Шані відтворено на рис. 94.

Рис. 94. Шані, або планета Сатурн [208, 203]

Раху і Кету — дві невідомі сьогодні планети або дві частини сузір’я Драко­на. Це сузір’я охоплює інше сузір’я — Малу Ведмедицю з трьох боків. Згідно з су­часними астрономічними даними з 3700 по 1500 рр. до н. е. (тобто в період формування індоіранських і індоєвропейських уявлень загалом) поблизу Альфи (першої зірки) сузір’я Дракона містився Північний полюс світу. З 1500 р. до н. е. по 300 р. н. е. найближчою до полюса була зірка Бета (друга) з сузір’я Малої Ведме­диці, яку давні араби називали Кохаб («Північна зірка»). Полярна зірка — перша в Малій Ведмедиці — міститься сьогодні приблизно в одному градусі від Північно­го полюса, а в 2012 році (рік, коли за мезоамериканським календарем має ката­строфічно закінчитися нинішня, п’ята епоха) Полярна зірка (араби називали її «Козеням») наблизиться до полюса на мінімальну відстань — приблизно півградуса [242, VIII, 253, 256]. Сузір’я Дракона втілював у грецькій міфології дракон Ладон, який охороняв дерево із золотими яблуками вічної молодості і якого убив Геракл. В індуїстській міфології цим драконом був асура Дайтья. Під час сколочування первозданного молочного океану, як відомо, відбулася війна між богами і асурами за здобуту з океану амріту — напій безсмертя. Перемогли боги, але один з асурів (демон Дайтья) прикинувся богом-девою і всівся в одному ряду з ними. Він встиг відпити амрити, перш ніж Сур’я-Сонце і Чандра-Місяць помітили фальсифікацію і повідомили про це Вішну. Вішну розрубав асуру на дві частини, перетворивши на сузір’я Дракона, голову якого індуси називають Раху (символізує вищу точку пере­тину орбіт), а хвіст — Кету (символізує нижню точку перетину орбіт). За іншою версією, оскільки обидві частини розрубаного демона залишилися живі через дію напою безсмертя, Брахма визначив їм місце на небі в якості планет: верхня з них названа Раху, нижня — Кету. Відтоді Раху став смертельним ворогом Сонця і Місяця, які його видали, і весь час прагне проковтнути їх, чим індуси і поясню­ють періодичні місячні і сонячні затемнення. Раху при цьому вважається сином Бріхаспаті, народженим від жінки з роду асурів. Раху індуїстської астрології зобра­жається у вигляді Макари, а Кету — у вигляді зміг. Обидві планети вважаються нес­приятливими [96, 60, 208, 156, 202].

<< | >>
Источник: Людство і віра: витоки народів і релігій: наук.-публ. вид. У 4 т. 3-тє вид., стереотип. / Г. В. Щокін. Київ : Міжрегіональна Академія управління персоналом,2020. 2220 с. : іл.. 2020

Еще по теме Сучасний пантеон: