Сучасні зороастрійці: гебри і парси
Доля зороастрійців, що залишилися в Ірані, була трагічною — їх насильно навертали в мусульманство, храми вогню руйнували, священні книги, з Авестою включно, знищували. Уникнути винищування вдалося лише тим зороастрійцям, що у XI-XII ст.
знайшли пристановище в містах Єзд і Керман, а також у районах Туркабада і Шарифабада, відгороджених горами та пустелями. До монгольського завоювання Ірану і до утворення мусульманського султанату в Делі у 1206 р., а також завоювання мусульманами Гуджарату в 1297 р. зв’язки між зороастрійця- ми Ірану і парсами Індії не переривалися. На якийсь час вони відновилися лише наприкінці XV ст. У середині XVII ст. зороастрійська громада знову зазнала переслідувань з боку іранських шахів Сефевідської династії. Багатьом зороастрій- цям довелося прийняти іслам. У XVIII ст. зороастрійцям заборонялося займатися багатьма видами ремесел, торгувати м’ясом, працювати ткачами. Їм наказували носити одяг жовтого і темного кольорів, дозволялося бути торговцями, садівниками або хліборобами. Багато європейських мандрівників ХУІІ-ХІХ ст. зауважували, що за зовнішнім виглядом зороастрійці відрізнялися від персів-мусульман: зороастрійці були вищі на зріст, мали широкий овал обличчя, тонкий орлиний ніс, темне довге хвилясте волосся і носили густі бороди. Інакше склалося життя в індійських парсів. У ХУІ-ХУІІ ст. парси прославилися як гарні скотарі і хлібороби, вони вирощували тютюн, займалися виноробством, постачали морякам воду і дерево. Згодом парси стали посередниками в торгівлі з європейськими купцями [119, VI, ч. І, 278-279].Сьогодні в Індії та Пакистані налічується близько 40 тисяч парсів, що представляють замкнуту ендогамну громаду. Парси відрізняються високим рівнем життя, сильно європеїзовані й урбанізовані. Матеріальний успіх вважається у парсів релігійною чеснотою. Основне традиційне заняття — торгівля (у тому числі лихварство), виноробство, кораблебудування. Парси мають власні храми, і жерці користуються в парсів великим впливом, але релігійне життя парсів приховане від іновірців. Індійські парси близькі до гебрів Ірану [77, 357].