Скіфський пантеон
Скіфський пантеон, за даними Геродота, налічував 7 божеств, що відображає давню індоіранську традицію: вищий щабель сакральної ієрархії посідав Табіті, середній — Папай і Апі, нижчий — Ойтосир (Гойтосир), Аргімпаса (Артімпаса) і два неназваних божества.
Усі ці боги ототожнені у Геродота в такий спосіб: Табіті — Гестія; Папай — Зевс і Апі — Гея; Гойтосир — Аполлон, Артімпаса — Афродіта Уранія, Геракл — Арес. За Геродотом, наймогутніше і найчисленніше зі скіфських племен — так звані скіфи царські — поклонялося і Посейдону, який у них іменувався Тагімасад (або Тамімасад). Верховна скіфська богиня Табіті трактується сучасними релігієзнавцями як божество вогню й домашнього вогнища (тобто Гестія). При цьому у скіфів існувало уявлення про множинну природу Табіті або про багато її втілень (вищою клятвою в них була клятва «царськими Гестіями»). Табіті називалася «царицею скіфів» [74, II, 446].Папай-Зевс скіфського пантеону тотожний, очевидно, Зевсу-Юпітеру (ім’я «Папай» більшість дослідників трактує як «Батько», що відповідає його ролі скіфського прабатька). Дружина Папая-Зевса в різних версіях міфу про походження скіфів характеризується по-різному, однак основним у її образі є зв’язок із земною і водною стихіями. Апі, як дружина Папая-Зевса, пов’язана насамперед з водою (її ім’я походить від іранського кореня зі значенням «вода»), а також із землею. Очевидно, Апі — це хтонічне божество, втілення нижнього світу (відзначається її зв’язок зі зміями). Чоловік цієї богині Папай трактується як божество неба, що відповідає спільноіндоєвропейському мотивові про сакральний шлюбБатька-Неба і Матері-Землі. Про інших божеств скіфського пантеону відомо дуже мало. Ім’я Ойтосир (або Гойтосир) не має загальноприйнятої іранської етимології, але, очевидно, є солярним божеством, що і дало Геродоту підставу для ототожнення його з грецьким Аполлоном. Що стосується Артімпаси (або Аргімпаси), то дослідники ототожнюють її з іранською богинею Арті, з культом якої пов’язаний інститут скіфських женоподібних ворожбитів (енареїв). Скіфське божество, ототожнене Геродотом з грецьким богом війни Аресом, мало розвинений культ: на вершині величезного вівтаря-жертовника з хмизу споруджувався стародавній залізний меч- акінак, що служив символом божества, і йому щорічно приносили в жертву коней, рогату худобу й кожного сотого бранця. Це однозначно військове божество. Шанований тільки «царськими скіфами» Тагімасад, ототожнений Геродотом з Посейдоном, виконував, очевидно, функції скіфського заступника конярства [74, II, 447-448].
Скіфський пантеон показано на рис. 22.
Рис. 22. Скіфський пантеон