Середня Азія — це територія у внутрішньоматериковій Азії, на якій сьогодні розташовані Узбекистан, Киргизія, Таджикистан і Туркменія.
До Середньої Азії часто приєднують також територію південного Казахстану.
Середня Азія, як умовне позначення внутрішньоматерикової Азії, межує з іншою умовною азійською територією — Середнім Сходом, під яким розуміють Іран та Афганістан. Середня Азія межує також з Центральною Азією — природною країною, що охоплює внутрішньоматерикову Азію, в межах Китаю та Монголії (близько 6 млн кв. км), де плоскогір’я і рівнини утворюють два природних яруси: середньої висоти 500-1500 м (Гобі, Алашань, Ордос, Джунгарська і Таримська рівнини) і 4000-4500 м (Тибетське нагір’я), розділене чи обрамлене високими хребтами Тянь-Шаню, Куньлуню, Нань- шаню, Каракоруму та ін. [16, 134, 682, 1141, 1330].Отже Азія (див. рис. 2) охоплює території Малої, Середньої, Центральної Азії і поділяється до того ж на Близький, Середній і Далекий Схід (до якого
Рис. 2. Азія [16, 23]
зараховують територію на сході Азії, на якій розташовані східні частини Російської Федерації та Китаю, Корея і Японія, а також Філіппіни). Попри те, розрізняють Передню або Західну Азію, яка охоплює Малу Азію, Вірменське і більшу частину Іранського нагір’я, Аравійський півострів, Месопотамську низину та області, що примикають зі сходу до Середземного моря (в тому числі острів Кіпр). До окремих природних областей належить також Південна Азія (півострів Індостан з прилеглими островами та Індо-Гангська рівнина з її гірським обрамленням) і Південно-Східна Азія (півострів Індокитай, Малайський архіпелаг і прилеглі території) [16, 411, 1418,1419]. Розрізняють, крім того, Північну і Східну Азію.
Азія, як відомо, є найбільшою частиною світу (близько 43,4 млн кв. км) й утворює разом з Європою материк Євразію (кордон між Європою та Азією зазвичай проводиться по гребню чи східному підніжжю Уральських гір, по річках Емба, Кума, Манич,
по осьовому водорозділу Великого Кавказу, морях Каспійському, Азовському, Чорному і Мармуровому, протоках Босфор і Дарданелли).
Середня Азія охоплює тут територію від Паміру до Каспійського та Аральського морів. Памір — це гірська система Середньої Азії, більшою мірою в Таджикистані (Гірський Бадахшан), східні та південні частини якої розкинулись в межах Китаю та Афганістану (найвища точка — вершина Конгур в Кашгарському хребті, на сході Паміру — 7719 м). Західний Памір різко поділений глибокими ущелинами річок, тут переважають ділянки степів, по долинах річок — деревна рослинність. Східний Памір має згладжений рельєф (пласкі долини і улоговини на висоті 3500 — 4500 м, хребти сягають 6000 м і більше), де переважають високогірні пустелі, є льодовики (площа зледеніння у межах Таджикистану становить 7500 км). На заході природними кордонами Середньої Азії є Каспійське і Аральське море. Каспійське море — це безстічне солоне озеро-море, що омиває береги Російської Федерації, Азербайджану, Казахстану, Туркменії й Ірану (загальна площа — 376 тис. кв. км, у північній частині глибина до 22 м, у південній — до 1025 м). У Каспій впадають річки Волга, Урал, Кура, Терек та ін. Свою назву Каспійське море отримало від каспіїв — давньокавказьких племен кочівників-скотарів, що мешкали на території Східного Азербайджану вI тис. до н. е. Аральське море (Арал) — також, як і Каспій, є безстічним солоним озером-морем, розташованим на території сучасних Узбекистану і Казахстану (загальна площа — 33,5 тис. кв. км, найбільша глибина — 54,5 м). Сьогодні води річки Сирдар’ї і, в окремі роки, Амудар’ї не доходять до Аралу, який становить, через втручання людини, зону екологічного лиха [16, 22, 64, 327, 506, 871].
Період становлення і розвитку людства охоплює, як ми бачили, сотні тисяч років, що являє собою ряд взаємопов’язаних етапів. Нагадаємо коротко прийняту в сучасній науці періодизацію [48, 14-19; 46, 43]:
• кам'яний вік, що почався більш як 1 млн років тому і поділяється на давній — палеоліт, середній — мезоліт і новий — неоліт. У свою чергу, палеоліт (давній кам’яний вік) поділяється на нижній (1 млн — 100 тис.
років тому), середній (100-40 тис. років тому) і верхній (40-10 тис. років до н. е.). Нижньому палеоліту відповідають олдувайська, шельська і ашельська археологічні культури (дві останні названі за назвами французьких міст Шель і Ашель). Середньому палеоліту відповідає культура мустьє (за назвою печери у Франції), а верхньому — мадлен, солютре, оріньяк;• енеоліт — мідний вік, перехідний період від кам’яного віку до віку металу. Він охоплює період приблизно до другої чверті II тис. до н. е. (з X по V тис. до н. е. йому передував середній кам’яний вік — мезоліт, а з V тис. до н. е. — новий кам’яний вік, неоліт);
• епоха бронзи, або бронзовий вік, починається на межі першої-другої чверті II тис. до н. е. у зв’язку з винаходом в євразійських степах бронзи (сплаву міді й олова);
• епоха заліза, або залізний вік, ознаменована початком I тис. до н. е. у зв’язку з появою в Євразії металургії заліза.
Розглянемо ці фази розвитку людства на території Середньої Азії і Середнього Сходу, а також у прилеглих до них районах.