Релігії Малайзії, Індонезії та Філіппін

Міфологія народів Малайського архіпелагу являє собою релігійно-міфологічні системи численних етносів, що населяють Індонезію, Малайзію, Філіппіни, Сінгапур, Бруней і Тимор Найважливіші самостійні релігійно-міфологічні ре­гіони утворюють міфології народів Східної Індонезії, Західної Індонезії, а також Малайзії та Філіппін (33.

Східна Індонезія

Міфологія і релігія народів Східної Індонезії (населяють Малі Зондські острови на схід від Сумбави та Молуккські острови) охоплюють кілька релігійно-міфологічних систем, у тому числі нгада (острів Флорес), солорців (Солорський архіпелаг), летійців (Південно-Західні острови), манусела (центральна частина острова Серам), вємале (західна части­на острова Серам) та інших народів. Ця система сформувалася на базі релігій­них і міфологічних уявлень раннього землеробського населення, племен, які го­ворили, очевидно, мовами австронезійської сім'ї і проникли до Східної Індонезії приблизно у II тне. до н. е. Неавстронезійські народи, що збереглися в межах регіону, зазнали значного впливу австронезійців у сфері міфології та числової символіки. Виявляється безперечна подібність до міфологічних уявлень папуасів і меланезійців, що пояснюється скоріше сильним доавстронєзіііським субстра­том. аніж пізнішими запозиченнями з Нової Гвінеї. У космогонічних міфах тво­ріння світу уявляється як результат сакрального шлюбу між Небом або Сон­цем (чоловіче начало) і Землею або Місяцем (жіноче начало). Важливе місце в цій космогонії відводиться також Світовому дереву (зазвичай різновид фікуса) або Світовій горі. Пантеон окремих міфологій та релігій Східної Індонезії заз­вичай складається з образів сонячного (небесного, місячного) і земного божеств (тобто існуючий світ уявляється як двошаровий), підпорядкованих їм дрібніших астральних божеств, іноді верховного божества-деміурга. культурних героїв або першолюдей і з великої кількості демонів і добрих духів, що живуть у морі, го­рах і лісах (33.

Західна Індонезія і Малайзія

Міфологія І релігія народів Західної Індонезії та Малайзії (малайців, яванців та ін.) втратили самобутність, сприйняв­ши світові реліні (буддизм, іслам, християнство). Одна із спільних для релігійно-міфологічної системи регіону рис — уявлення про архі­тектоніку Космосу. Світобудова уявляється тришаровою, що складається з верх­нього — уранічного світу, серединного — земного і нижнього - - хтонічного. При цьому первісними є лише верхній і нижній світи, а серединний виникає внаслі­док космогонічної діяльності уранічних і хтонічних божеств. Верхній світ, у свою чергу, поділяється на ? або 9 шарів, тобто небес. Ножній світ має яскраво вира­жений водяний характер. Зазвичай це первісний безмежний океан, де плаває створена уранічними божествами Земля. Пантеон узгоджується із структурою світобудови. Уранічний світ — царство чоловічого начала. Очолює його вер­ховний бог. деміург, який зазвичай символічно мас вигляд птаха-носорога. Верховний бог — головна дійова особа космогонії. Окрім того, уранічний світ населений різноманітними божествами, що відіграють підпорядковану роль у космогонії, проте більшою мірою, ніж верховний бог, пов'язані з життям людей. Найчастіше вони являють собою персоніфікацію окремих аспектів деміурга або відіграють роль культурних героїв і першопредків. Іноді уранічні божества по­роджують героїв, які вершать на Землі воїнські подвиги, і людей, які заснову­ють майбутні держави. Хтонічний світ — втілення жіночого начала; очолює його рогата змієподібна богиня — антагоніст деміурга, яка несе на спині й рогах серединний світ. їй підпорядковуються іноді божества — покровителі родю­чості. божества землеробства, а також мешканці нижнього світу (крокодили, змії, ящірки). Основна тема космогонічних міфів — міфологема «сакральної су­перечки». згідно з якою творення уявляється як результат суперечки, протиріч­чя або боротьби між уранічними і хтонічними божествами. Обидва антагоні­стичні начала втілюються в образі Світового дерева, що об'єднує верхній і нижній світи [33, П.

Вірування ФІЛІППІН Міфологія народів Філіппін сформувалася на основі —— різноманітних племінних релігій цього регіону. Самобут­

ні міфології збереглися тільки у так званих гірських народів (частини островів Лусон і Мінданао), а також у автохтонів архіпелагу, негритосів-аста, що жи­вуть невеликими групами майже на всіх островах'. Згодом міфологами регіону змінилися міфологемамк австронезійських народів, що розселилися тут і зазна­ли незначного індуїстського і буддійського впливу. У луганських міфах світо­будова являс собою об'ємну будівлю, у центрі якої розміщується Земля. У гори­зонтальній площині тече Світова річка, що поєднує верхній і нижній світи (відповідно небесний і водяний). Архітектоніка Космосу на Мінданао включає в себе уявлення про дев'ятншарове Небо. Пантеон дуже широкий («суперполі- теїзм»), проте ієрархії всередині нього немає, як немає чіткого асоціювання певного божества з певним світом. Образ верховного божества {деміурга) або зовсім не проявляється, або проявляється неістотно. Можливо, саме це пояснює нерозвиненість космогонічних, антропогонічних і етногоиічиих сюжетів. Водно­час філіппінські народи знають міф про потоп, майже невідомий в Індонезії. Побутує також характерне для Східної Індонезії уявлення про те. що первісно Небо лежало на Землі (сакральний шлюб). Загалом міфи Філіппін можна вважати окремою сферою міфологічного комплексу Малайського архіпелагу (33. II. 94—95].

Філіппіни відомі у світі феноменом духовного зцілення, носіями якого є хілери. Ідеться про цілителів, які використовують у своїй знахарській практиці нетрадиційні методи лікування. Найвідоміший з цих методів — хірургічні опе-

рації без допомоги інструментів. Зазвичай така операція передбачає майже без­болісне втручання хілера в людське тіло голими руками, усунення хворого органа або пухлини, закриття місця втручання без шва чи інших видимих наслідків операції. Такі методи лікування застосовують також цілителі Індо­незії, басейну Амазонки, Африки, але тільки на Філіппінах здійснюються опе­рації такого рівня і в такому обсязі. При цьому філіппінці вірять, що їхня краї­на є однією з уцілілих частин загиблого континенту Лемуріі, що затонув за сотні тисяч років до виникнення Атлантиди.

Балійці та їхня релігія

Бадійці — народ в Індонезії (острови Балі та Ломбок). Чисельність — близько 3,65 млн чол. (1992 р.). Належать до півдєнноазіатської раси. Говорять переваж­но балійською мовою західноавстронезійської групи австронезійської сім'ї. З кінця 1 тис. н. е. у балійців почала формуватися держава, У 1343 р. острів Балі увійшов до яванської імперії Маджапахіт і опинився під впливом ікдо- яванськоі культури, що призвело до становлення оригінальної балійської куль­тури на основі синтезу місцевих та індо-яванських елементів. Із середини XV ст. після занепаду імперії почали розвиватися окремі феодальні князівства балійців. Голландці підкорили ці князівства на початок XIX ст. Балійці брали активну участь у визвольній боротьбі індонезійського народу після Другої світо­вої війни. У межах загальноіндонезійської поліетнічноі єдності сформувалася балійська нація (40, ЯЗ).

Балійський національний характер

Кожен балієць, хоч би яким сучасним він був, у глибині душі залишається забобонним і тому на світанку або у присмерках (коли навколо багато

злих духів) вважає за краще залишатися вдома. Він шанує предків і підкоряєть­ся рішенням товариства одружених чоловіків. Кожна жінка щодня відвідує сімейний або сільський храм і приносить дарунки богам.

Незважаючи на зовнішню делікатність, у характері балійця завжди при­ховане шаленство, проте самовладання с однією з основних чеснот індонезійців загалом і балійців зокрема. Вони не переносять галасу і суперечок, тому, спілку­ючись. намагаються не підвищувати голосу. Балійці ввічливі, звиклі усміхатися, проте вперті.

Так само як індуси, бадійці поділяються на касти. Найвище становище у суспільстві займають брахмани.

розвинених землеробських народів Індоне­зійського архіпелагу, у балійців релігійно-міфологічна традиція багато в чому' походить від уявлень давнього австронезійського насе­лення [33, І, І5/[. Найбільш архаїчний субстрат, що простежується в релігійно- міфологічній системі балійців, увібрав різноманітні компоненти міфології часів формування племінних культів. Цим пояснюються стабільність і самобутність балійської культури в атмосфері індуїстських традицій. У балійців простежуєть­ся образ світобудови з вертикальним [нижній — підземний світ, середній — наземний і верхній — небесний) та горизонтальним [чотири сторони світу і центр) членуванням, що закріпилося під впливом індуїстської і буддійської релігій. Проте існують традиційні релігійно-міфологічні мотиви, пов'язані з дав­ньою двійчатою і четвірковою класифікацією. У цій класифікації присутня ідея космічного дуалізму: образ верху — коджа — відповідає уявленням про доско­нале духовне, небесне начало, а також північному і східному напрямам і пра- восторонній орієнтації: образ низу — келод — уявленням про грубе тілесне, земне начало, південному і західному' напрямам і лівосторонній орієнтації. Кад- жа і келод — уособлення космічної шлюбної пари чоловічого і жіночого начал. У центрі світобудови розміщується Світова гора Гунунг Агунг. яка ніби поєднує підземний і небесний світи і є пристановищем богів [33, І, 151—152].

Пантеон

У балійців існус розвинений пантеон. Найвище божество — Санг Х'янг Тунггал (апершоединиЙ бог»), або Тиіггья. Від нього пішли головні боги-деміурги Семар і Батара Гуру, що втілили в собі дуалізм тілесного і духов­ного начал. Розрізняють також дві протиставлювані групи божеств: одна тяжіс до нижнього світу [Семар, Брама. Батара Кала), друга — до верхнього (Батара Гуру та ін.|.

камінь»). Під цим каменем немає ні Сонця, ні Місяця, ні ночі — це нижній світ, де править Батард Кала і його жіноча іпостась Сетесуйяра, а також живе великий удав Баскі. Батара Кала створив світ і Матір-Землю (Ібу Пертиві). Над поверхнею Землі простерлися води, а ще вище — багатошарові небеса, де правлять боги-небожителі. Земля й горн виникли із засохлого болота.

Для балійської релігійно-міфологічної системи характерне широке демо­нологічне коло персонажів, тератоморфних образів. Найвопулярніший сюжет про боротьбу двох чудовиськ — Рангда і Баронг, що відтворюється у народ­них містеріях. Па Балі з його тривалою державною історією і розвиненим ри­туально-культовим аспектом релігії великого поширення дістали генеалогічні та різноманітні культові міфи, де пояснюється походження династій і правлячої верхівки, а також обрядів і святинь; у них помітний давній місцевий міфологі­чний субстрат (елементи близнюкового 1 тотемного міфів) [33. І. 152].